Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/19665/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19665/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О. представника позивачаШакурова Д.Г. представника відповідачаКравченко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 № 0000562206, № 0000542206, № 0000552206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 24.11.2014 №9/1-26-50-22-03-31991010.

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів: п.44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 4 609 331 грн., у тому числі: за IV кв. 2011 рік - сумі 42 453 грн., за II кв. 2012 р. - 4 260 815 грн., за III кв. 2012 рік - в сумі 143 087 грн., за IV кв. 2012 рік в сумі - 114 800 грн. та завищення залишку від'ємного значення на суму 1 334 935 грн., в т,ч. по періодам: за 2012 рік - на суму 1 286 758 грн. та 2013 рік - на суму 253 265 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198., п. 201.11, розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 4 203 626,81 грн., в тому числі: за листопад 2011 року - 36 916 грн., за червень 2012 року - 362 962 грн., за липень 2012 року - 3 507 429 грн., за жовтень 2012 року -195 730 грн., за листопад 2012 року - 49 876 грн., за лютий 2013 року - 50 713 грн.

З акта вбачається, що власну позицію відповідач мотивував посилаючись на акти документальних перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, за результатами господарських операцій з якими позивачем задекларовано суми витрат та податкового кредиту з ПДВ у період, що перевірявся: акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.04.2013 № 475/2/34501191 ПП «ВИРОБНИЧА ФІРМА «Роса» (код ЄДРПОУ 34501191 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 21.03.2013; акт від 25.04.2013 №1487/22.8/31407820 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2012 по 30.06.2012; акт від 05.12.2013 №1221/26-58-22-01-161707 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «СТІЛФОРТ» (код за ЄДРПОУ 31861707) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 31.10.2013.

Контролюючий орган, із посиланням на вказані акти, наголошує на відсутності у ПП «Виробнича фірма «Роса», ТОВ "Запоріжметал Холдінг", TOB «СТІЛФОРТ» виробничих потужностей та необхідних для здійснення господарської діяльності матеріальних і фінансових ресурсів.

На підставі аналізу цієї інформації, контролюючий орган за наслідками перевірки позивача прийшов до висновку, що задекларовані ним господарські операції з ПП «Виробнича фірма «Роса», ТОВ "Запоріжметал Холдінг", TOB «СТІЛФОРТ» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення, за результатом розгляду яких, Листом від 05.12.2014 року №1609/10/26-50-22-06-31991010 податковий орган повідомив платника, що висновки акту перевірки залишає без змін, а заперечення Позивача без задоволення.

05.12.2014 на підставі висновків названого акта контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000552206 від 05.12.2014, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 540 023,00 грн.;

№0000542206 від 05.12.2014, яким збільшено податок на прибуток у сумі 5 739 007,00 грн., у тому числі, за основним платежем 4 609 331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 129 676 грн.;

№0000562206 від 05.12.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 5254534,00 грн. у тому числі, основним платежем 4 203 627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 050907,00 грн.

Вважаючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, при цьому виходив з того, що висновки податкового органу не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту та витрат за наслідками їх здійснення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія виходить з такого.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника , адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів та правильно встановлено судом попередньої інстанції між позивачем (Покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжметал Холдінг" (Постачальник), з іншого боку, було укладено договір №278/07/11 від 15.07.2011 (надалі - Договір №278/07/11).

У відповідності до підпунктів 1.1 та 1.2 Договору №278/07/11, постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат (далі по тексту "Товар"), а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного Договору. За домовленістю Сторін, вантажовідправником Товару можуть бути треті особи. Товар по даному Договору поставляється партіями. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість кожної партії Товару та його ціна передбачаються в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях (надалі - "Специфікація") або інших додатках до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 2 та підпунктів 3.4 - 3.5 вищезазначеного Договору, якість Товару, що постачається, підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника. Датою поставки Товару вважається: при поставці залізничним транспортом на умовах РСА (станція відправлення) - дата календарного штемпеля станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення; при поставці автотранспортом Постачальника на умовах FСА (пункт призначення), СРТ або DDU (склад Покупця) - дата підписання Сторонами видаткової накладної на Товар та/або дата прийняття вантажу, вказана у товарно-транспортній накладній; при поставці Товару автотранспортом Покупця на умовах самовивозу FСА (склад Постачальника) - дата підписання Сторонами видаткової накладної на Товар на складі Постачальника. На кожну партію Товару, поставленого згідно умов п. 3.1. даного Договору, на дату поставки Постачальник надає Покупцю, уповноваженій ним особі або передає разом із Товаром такі документи: а) рахунок-фактуру (оригінал); б) видаткову накладну (оригінал); в) податкову накладну (оригінал); г) сертифікат якості (завірена Постачальником копія). У випадку виникнення розбіжностей між текстом цього Договору та термінологією та умовами "Інкотермс", перевага надається тексту цього Договору. За домовленістю Сторін, в належним чином оформлених Специфікаціях або інших додаткових угодах до Договору на окремі партії Товару можуть бути передбачені інші умови поставки Товару.

До вищезазначеного Договору 23.12.2011 року сторонами було підписано Додаткову угоду №1, в якій п. 1 зазначено наступне: "За домовленістю Сторін, строк дії Договору продовжується, у зв'язку із чим п. 11.1. Договору викладається в наступній редакції: 1.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.".

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором №278/07/11 позивачем надано суду наступні документи: копія зазначеного вище договору, копії специфікацій, рахунків-фактур, приймальних актів (склад), видаткових накладних; актів здачі-приймання робіт, сертифікатів якості (заводські), накладних на повернення, податкових накладних за період з 03.05.2012 року - 27.06.2012 року на загальну суму 24 362 243,38 грн., з них ПДВ - 4 060 373,92 грн., оборотне сальдо, сертифікати приймання, банківські виписки, звіти про подальшу реалізацію отриманого товару.

Позивачем надано Суду додаткові документи, з яких вбачається, що між Позивачем (Орендар), з однієї сторони, та ТОВ "Транс Термінал" (Орендодавець), з іншої сторони, укладено ряд Договорів оренди: № 2/2012 від 03.05.2012 р, № 3/2012 від 03.05.2012 р, № 4/2012 від 03.05.2012 р, № 8/2012 від 01.06.2012 р., № 9/2012 від 01.06.2012 р., № 10/2012 від 01.06.2012 р., № 11/2012 від 01.06.2012 р., № 12/2012 від 01.07.2012 р., № 13/2012 від 01.07.2012 р., № 14/2012 від 01.07.2012 р., № 15/2012 від 01.07.2012 р., у відповідності до вищезазначених Договорів, Позивач орендував частину складу, стелажі для розміщення металопродукції та козлові крани, які розміщені за адресою: вул. Лугова, 9, м. Київ.

Крім того, в матеріалах справи містяться особові справи працівників Позивача (довідки про доходи працівників, копії наказів, форма 1ДФ, копії сторінок журналу проходження інструктажу з техніки безпеки), з яких вбачається, що дані працівники раніше працювали в ТОВ "Запоріжметал Холдінг", а в подальшому переведені до Позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що склад постачальника за договором поставки - ТОВ "Запоріжметал Холдінг" був розміщений за адресою: вул. Лугова, 9, м. Київ (склади Позивача).

Позивач зазначає, що перевезення металопродукції не відбувалось, натомість відбувалось переміщення товару за допомогою козлових кранів в межах одного складу із частини, яку займав постачальник, в частину складу, яку орендував ТОВ "МД Груп", що не заборонено законом та не потребує додаткових витрат та складання товарно-транспортних накладних.

Вищезазначене підтверджується умовами Договору поставки № 278/07/11 від 15.07.2011 р. та специфікаціями до договору, в яких адресою складу постачальника та складу покупця зазначена вул. Лугова, 9, м. Київ та підтверджується листом ТОВ "Запоріжметал Холдінг" № 122 від 23.04.2012 р., а також реєстраційним посвідченням № 2665016575 від 24.05.2012 р. про реєстрацію належного ТОВ "МД Груп" реєстратора розрахункових операцій за адресою складу-магазину: вул. Лугова, 9, м. Київ, за допомогою якого в подальшому фіксувались операції товариства щодо подальшої реалізації металопродукції третім особам.

Також судом попередньої інстанції правильно встановлено, що між позивачем (Покупець), з одного боку, та ПП "Виробнича фірма "Роса" (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір №Р-МД/127 від 27.11.2009 (надалі - Договір №Р-МД/127), у відповідності до умов договору, постачальник зобов'язувався поставити шлам електрокорунд.

У відповідності до пункту 5.5 даного Договору, продукцію повинен супроводжувати наступний пакет документів: товарно-транспортна накладна або залізнична накладна; пакувальний лист; сертифікат якості; висновок санаторно-епідеміологічного експертизи, ДСТУ, ГОСТ, ту, зазначених в Специфікаціях. Рахунок, накладна (рахунок-фактура) та податкова накладна надається протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару.

Також, сторонами 27.12.2010 було підписано додаткову угоду до договору, згідно даної угоди сторони домовилися продовжити термін дії договору до 31.12.2011 р.

На підтвердження факту реального здійснення фінансово-господарських правовідносин за договором №Р-МД/127, в матеріалах наявні копії: договору, специфікацій, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкової накладної.

Окружним адміністративним судом м.Києва встановлено, що товар, який придбався по Договору №Р-МД/127 позивачем, згідно договору поставки № МД-303/123 від 01.12.2009 року продано ВАТ "Запоріжвогнетрив", який безпосередньо і отримував товар на складі ПП "ВФ "Роса", тобто ТОВ "МД ГРУП" придбавши товар у ПП "ВФ "Роса", який знаходився на складі ПП "ВФ "Роса", одночасно реалізувало цей же товар ВАТ "Запоріжвогнетрив", який і отримував товар та проводив його доставку залізницею самостійно.

Також судом встановлено, що згідно специфікацій вантажоотримувачем є ВАТ "Запоріжвогнетрив", що в свою чергу підтверджує пояснення Позивача, а отже, в свою чергу, свідчить про правомірність укладання угоди, оскільки угода з ПП "ВФ "Роса" спрямована на отримання прибутку та підтверджується реалізацією в подальшому товару.

Крім того, між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ "Стілфорт" (Постачальник), з іншого боку, було укладено договір №01092012 від 01.09.2012 р. на придбання металопродукції (надалі - Договір №01092012).

У відповідності до підпункту 6.1 даного договору, передбачено, що разом з товаром Постачальник зобов'язаний передати наступні документи: а) товаротранспортна (залізнична, видаткова накладна); б) податкова накладна; в) рахунок-фактури; г) сертифікат якості заводу-виробника.

На підтвердження факту реального руху активів в процесі здійснення операцій за договором №01092012 позивачем надано копії: договору, приймальних актів (склад), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявні пояснення заступника головного бухгалтера, в яких останній зазначає, що в розділі 2 реєстру податкових накладних за січень 2013 р. було допущено помилку п/н№67 від 29.01.2013 на загальну суму 14 855,05 (ПДВ 2475,84) - було допущено описку: зазначено дату 30.01.2013р., проте, в реєстрі за березень 2013 року

З наявних у справі податкових декларацій з ПДВ за період з 2011 року - 2013 рік, судом встановлено, що дійсно мали місце помилки в зазначених податкових звітностях, проте, позивачем до початку перевірки були подані уточнюю декларації та виправлено відповідні помилки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ПП «Виробнича фірма «Роса», ТОВ "Запоріжметал Холдінг", TOB «СТІЛФОРТ» документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що придбані у вказаних контрагентів товари позивачем використанні у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, на підтвердження чого надано відповідні договори, копії видаткових накладних, звітів по реалізації, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів щодо «безтоварності» операцій позивача та відсутності у зв'язку із цим підстав для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат посилався на порушення його контрагентами ПП «Виробнича фірма «Роса», ТОВ "Запоріжметал Холдінг", TOB «СТІЛФОРТ» податкової дисципліни, про що, на його думку, свідчать: акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.04.2013 № 475/2/34501191 ПП «ВИРОБНИЧА ФІРМА «Роса» (код ЄДРПОУ 34501191 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 21.03.2013; акт від 25.04.2013 №1487/22.8/31407820 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2012 по 30.06.2012; акт від 05.12.2013 №1221/26-58-22-01-161707 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «СТІЛФОРТ» (код за ЄДРПОУ 31861707) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 31.10.2013.

Водночас, колегія суддів зауважує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.04.2013 № 475/2/34501191 ПП «ВИРОБНИЧА ФІРМА «Роса» (код ЄДРПОУ 34501191 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 21.03.2013; акт від 25.04.2013 №1487/22.8/31407820 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (код ЄДРПОУ 31407820) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2012 по 30.06.2012; акт від 05.12.2013 №1221/26-58-22-01-161707 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «СТІЛФОРТ» (код за ЄДРПОУ 31861707) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 31.10.2013 , оскільки доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, тому колегія суддів такі доводи відхиляє, в свою чергу посилання відповідача на відсутність видаткових накладних спростовується наявними у справі матеріалами.

Таким чином, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Виробнича фірма «Роса», ТОВ "Запоріжметал Холдінг", TOB «СТІЛФОРТ», які, в свою чергу, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача підстави для формування податкового кредиту та витрат у період стосовно якого здійснено перевірку та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та витрат за наслідками їх здійснення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 5 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.