Постанова

від 26.08.2015 по справі 810/2376/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року (14:05 год.) м. Київ №810/2376/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ТК Бріз" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Приватне підприємство «ТК «Бріз» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо невизнання податковою декларацією Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року ПП «ТК «Бріз» (код ЄДРПОУ 39214826), оформлене у вигляді повідомлення від 18.03.2015 №3767/10/10-13-15-01-22 «Про надання інформації»;

- зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області врахувати в обліку декларацію ПП «ТК «Бріз» (код ЄДРПОУ 39214826) з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 17.03.2015 №9072976793) разом з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних датою їх фактичного надходження - 17.03.2015 та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та по особовому рахунку ПП «ТК «Бріз» станом на 17.03.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача з неприйняття податкової декларації ПП «ТК «Бріз» з податку на додану вартість з додатками за січень 2015 року є неправомірною, оскільки позивачем у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість складено і подано відповідачу податкову декларацію, а відповідачем необґрунтовано відмовлено у її прийнятті.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначає, що податкова декларація ПП «ТК «Бріз» з податку на додану вартість за січень 2015 року не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (редакції згідно наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за №1267/26044.

Відповідач зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року була заповнена з порушенням ст. 48 розділу ІІ Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, а саме: податкова декларація не була підписана особою відповідальною за ведення бухгалтерського обліку; разом з податковою декларацією з ПДВ не були подані додатки, які є її невід'ємною частиною відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, а саме додаток №5 та №8; в полі 6 вступної частини декларації була зазначена податкова адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49, яка не є достовірною, оскільки відповідно до бази ІС "Податковий блок" 10.12.2014 було направлено повідомлення до державного реєстратора за формою №18-ОПП.

Позивачем в судовому засідання 13.08.2015 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить прохальну частину позову викласти в наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо невизнання податковою декларацією Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року ПП «ТК «Бріз» (код ЄДРПОУ 39214826), оформлене у вигляді повідомлення від 18.03.2015 №3767/10/10-13-15-01-22 «Про надання інформації».

2. Зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області врахувати в обліку декларацію ПП «ТК «Бріз» (код ЄДРПОУ 39214826) з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 17.03.2015 №9072976793) разом з додатками №1 та № 5 (від 17.03.2015 №9072976793) та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та по особовому рахунку ПП «ТК «Бріз» станом на 17.03.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «ТК «Бріз» вартість сплаченого судового збору.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2015 вказану заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Позивач та відповідач про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно.

Сторони в судове засідання 26.08.2015 не з'явились, однак надали до суду заяви про розгляд справи за відсутності представників у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торгівельна компанія «БРІЗ» ідентифікаційний код юридичної особи 39214826, адреса місцезнаходження 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49, зареєстровано 15.05.2014 в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000247736 від 12.08.2015 (а.с.73-78).

Приватним підприємством «Торгівельна компанія «Бріз» 17.03.2015 засобами телекомунікаційного зв'язку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2015 року (№9041091510 від 17.03.2015) (а.с.19-22) з додатками № 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації за податку на додану вартість (а.с.17-18) та № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.23-24) до ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Вказані документи прийнято відповідачем, що підтверджується квитанцією №2, згідно якої документ доставлено до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 17.03.2015 о 13:16 (а.с.25).

Листом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2015 №3767/10/10-13-15-01 «Про надання інформації» позивача повідомлено, що декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року (вх. №9041091510 від 17.03.2015) та за лютий 2015 року (вх. № 9041189265 від 17.03.2015) з додатками до неї, надано статус неподаткової звітності, у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 за №1267/26044 (а.с.16).

Вважаючи відмову ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в прийнятті податкової декларації із додатками протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно пп. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. (абз. 3 п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Пунктом 46.5 статті 46 ПК України встановлено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, затверджені форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13 (який був чинним на момент подання позивачем податкової звітності з ПДВ за січень 2015 року, далі - Порядок № 966).

Положеннями п. 48.3 ст. 48 ПК України визначено обов'язкові реквізити податкової декларації.

Пунктом 48.7 ст. 48 встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 ПК України)

Пунктом 49.15 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем податковій декларації відповідача з ПДВ за січень 2015 року надано статус неподаткової звітності, у зв'язку з невідповідністю вимогам наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (редакції згідно наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за №1267/26044.

Однак в оскаржуваному рішенні про відмову у прийнятті, викладеному у листі від 18.03.2015 №3767/10/10/10-13-15-01-22, не вказано яким саме вимогам вказаного наказу не відповідає податкова декларація позивача.

Суд звертає увагу, що лише в письмових запереченнях на позов відповідач зазначає причини такої відмови:

- податкова звітність не була підписана особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, що суперечить п.9 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (далі - Порядок №678);

- разом з податковою декларацією з ПДВ не були подані додатки, які є її невід'ємною частиною відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України та в податковій декларації з ПДВ відсутня відмітка щодо подання до декларації додатку № 8, чим порушено Порядок №678;

- в полі 6 вступної частини декларації була зазначена податкова адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогвардійська, буд. 49, але відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» на підставі довідки про не встановлення місцезнаходження платника податків була направлено державному реєстратору повідомлення про за формою 18-ОПП для відпрацювання та внесення до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З приводу відсутності підпису посадової особи позивача, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку при поданні податкової декларації з ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 ч.4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік» від 16.07.1999 №996-XIV для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Відповідно до п. 48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Згідно з п.2 Розділу ІІІ Порядку №966 декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 7.1 Розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15001 встановлено, що достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (абз.2 п. 7.1 вказаної Інструкції).

Таким чином в разі відсутності у платника податків особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку та у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до п. 5.2 Статуту позивача для організації діяльності Підприємства та виконання покладених на нього завдань Директор здійснює оформлення усіх документів, необхідних для забезпечення діяльності Підприємства та розроблення і затвердження Положення про структурні підрозділи Підприємства.

П. 6.3 Статуту встановлено, що підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї праці, веде статистичну звітність за формою, встановленою органами державної статистики і несе відповідальність за її достовірність

Згідно наказу позивача №2-П від 01.07.2014 затверджено штатний розпис на підприємстві позивача з 01.07.2015 у кількості 10 штатних одиниць, а саме: Директор у кількості 1, менеджер у кількості 4, кладовщик у кількості 1 та грузчик у кількості 4 (а.с.121).

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що штатним розписом позивача не передбачено посаду бухгалтера, а виконання вказаних обов'язків згідно статуту позивача покладено на Директора підприємства, тому подання податкової звітності має здійснюватись за підписом директора підприємства.

Більш того відповідач посилається на порушення п.9 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, який на момент подання податкової звітності позивачем, втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року N 966.

Таким чином посилання відповідача на відсутність підпису відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку на податковій декларації позивача з ПДВ за січень 2015 року є безпідставними.

З приводу зазначення в полі 6 вступної частини декларації податкової адреси: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогвардійська, буд. 49, щодо якої складено довідку про відсутність особи за місцезнаходженням та направлено державному реєстратору повідомлення за формою №18-ОПП про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон №755-IV), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частиною 5 статті 17 Закону №755-IV передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Також, частиною 1 статті 18 Закону №755-IV передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (зі змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1588) щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку №1588 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Відповідно до частини 3 ст. 18 Закону №755-IV водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд зазначає, що працівниками відповідача за результатами проведення територіально-дільничого та об'єктно-орієнтованого контролю щодо відповідності фактичного місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію, складено акт від 24.02.2015 №636/10-13-15-01-13 про відсутність підприємства ПП «ТК «Бріз» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49 (а.с.100).

Відповідачем складено довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 53/22-04 від 16.02.2015 (а.с.104) та №430 від 24.02.2015 (а.с.107), в яких зазначено, що місцезнаходження платника податків не встановлено.

17.02.2015 та 17.03.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі довідок про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 53/22-04 від 16.02.2015, №430 від 24.02.2015 складено повідомлення за формою 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 303 від 17.02.2015 (а.с.105) та №427 від 17.03.2015 (а.с.106), які направлено до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000247736 від 12.08.2015 місцезнаходженням ПП «ТК «Бріз» є: 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49, що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість ПП «ТК «Бріз» за січень 2015 року (а.с.73-78).

Суд зазначає, що станом на момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість ПП «ТК «Бріз» за січень 2015 року (17.03.2015), згідно вказаного вищенаведеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000247736 від 12.08.2015 слідує, що позивачем 25.02.2015 підтверджено відомості про юридичну особу.

На підтвердження того, що позивач знаходиться за своєю адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем надано договір оренди (найму) нежитлових будівель №14/12-ОР, укладений 24.12.2014 з ТОВ «Євробуд КУА Інвест» (орендодавець), згідно умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування за плату частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49, загальною площею 10,23 кв.м. (а.с.84-87).

Згідно акта приймання-передачі від 24.12.2014 до Договору оренди (найму) нежитлових будівель № 14/12-ОР від 24.12.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування нежитлові будівлі за адресою: 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49, загальною площею 10,23 кв. м. (а.с.88).

Крім того на підтвердження місцезнаходження за вказаною адресою позивачем надано платіжне доручення № 29 від 29.01.2015 на адресу ТОВ «Євробуд КУА Інвест» з призначенням платежу про оплату оренди нежитлових приміщень (а.с.89).

За таких обставин суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність позивача за місцезнаходженням на момент подачі 17.03.2015 декларації з ПДВ за січень 2015 року, оскільки такі відомості не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, більш того позивачем було підтверджено відомості про юридичну особу, а факт знаходження позивача за адресою: 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд звертає увагу відповідача, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року із додатками № 1, 5, яка не була визнана ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області як податкова звітність, містить у собі такий обов'язковий реквізит як «місцезнаходження (місце проживання) платника податків», що відповідає адресі місцезнаходження ПП «ТК «Бріз», вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач зазначив достовірні відомості в декларації з ПДВ за січень 2015 року в рядку 6 вступної частини податкової декларації щодо місцезнаходження платника податків, а посилання відповідача на зазначення недостовірної інформації в рядку 6 податкової декларації є безпідставними.

З приводу посилань відповідача, що разом з податковою декларацією з ПДВ не були подані додатки, а саме розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) (Д5) та заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8) (Д8), які є її невід'ємними частинами відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 п. 46.1 ст. 46 ПК України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 10 Розділу ІІІ Порядку № 966 (чинного на момент подання податкової декларації позивачем за січень 2015 року) додатками до декларації є:

- розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

- розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) (додаток 2);

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

- заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (додаток 4);

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

- довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

- розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7);

- заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8);

- розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Додатки 2, 3, 4 подаються лише до декларації 0110, Додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121 - 123/0130 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (п. 10,11 Розділу ІІІ Порядку №966).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано податкову декларацію за січень 2015 року (а.с.19-21) з додатками №1 розрахунок коригування сум податку на додану вартість (а.с.17-18) та № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.23-24).

Вказану декларацію разом з додатками № 1 та 5 було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 17.03.2015, що підтверджується квитанціями № 1 (а.с.123-125) та в подальшому було доставлено до відповідача, що підтверджується квитанціями №2, в яких зазначено про прийняття пакету документів (а.с.25).

Суд зазначає, що додаток №8 до податкової декларації подається платником податків у разі наявності події, яка підлягає відображенню в даному додатку, разом з тим позивачем не було подано вказаного додатку, як і не зроблено відмітки про одночасне подання додатку №8 до декларації з ПДВ за січень 2015 року.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем подано всі необхідні додатки до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, а посилання відповідача про неподання останніх є безпідставними.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що надання статусу неподаткової звітності податковій декларації позивача з ПДВ за січень 2015 року, в зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам Порядку №966, є безпідставними, а тому у податкового органу були відсутні підстави для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість з січень 2015 року разом з додатком № 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість та № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданих ПП «ТК «Бріз».

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у листі від 18.03.2015 №3767/10/10-13-15-01 «Про надання інформації», яким позивачу повідомлено про надання податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року статусу неподаткової звітності, не зазначено, які саме порушення Порядку №966 були покладені в основу такого висновку, що не може розцінюватися судом як виконання податковою інспекцією обов'язкової вимоги п. 49.11 ст. 49 ПК України, а саме необхідність зазначення у письмовому повідомленні про причини відмови у прийнятті податкової декларації із ПДВ за січень 2015 року із додатками.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, викладеного у листі від 18.03.2015 №3767/10/10-13-15-01 «Про надання інформації», посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин.

Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені контролюючим органом у спірному рішенні, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову порушення позивачем статті 48 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678 (втратив чинність на момент подання податкової декларації), які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час його прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 56 цього кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки відмова у прийнятті поданої податкової декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника податків штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом оскарження в рамках адміністративного судочинства. При цьому, відповідачем, у такому випадку, є орган державної фіскальної служби, який надіслав відповідне повідомлення.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року із додатками 1, 5 до неї та наданні вказаним податковим документам статусу неподаткової звітності, відповідачем під час розгляду справи суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти декларацію з податку на додану вартість ПП «ТК «Бріз» за січень 2015 року із додатками №1 та 5 до неї та зобов'язання врахувати в обліку вказану декларацію з додатками до неї та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та по особовому рахунку Приватного підприємства «Торгова компанія «Бріз» станом на 17.03.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору згідно квитанції б/н від 11.06.2015 в розмірі 73,08 грн. відповідно до вимог статті 94 КАС України підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства «Торгова компанія «Бріз» з податку на додану вартість за січень 2015 року з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року з додатками № 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість та № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

3. Зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти податкову декларацію Приватного підприємства «Торгова компанія «Бріз» (код ЄДРПОУ 39214826) з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 17.03.2015 №9072976793) разом з додатком № 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів датою їх фактичного надходження - 17.03.2015 та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та в картці особового рахунку Приватного підприємства «Торгова компанія «Бріз» станом на 17.03.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торгова компанія «Бріз» (ідентифікаційний код юридичної особи 39214826, місцезнаходження 08153, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 49) 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.