Постанова

від 07.10.2015 по справі 820/9236/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2015 р. № 820/9236/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Сагайдака В.В.

за участі секретаря судового засідання - Савчука С.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арілл" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арілл", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.08.2015 р. № НОМЕР_1 на суму 230947,50 грн., № 000016202 на зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 53150,00 грн., № НОМЕР_2 на суму 265750,0 грн., № НОМЕР_3 на суму 2946,35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Арілл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного законодавства за період з 22.05.2012 р. по 31.12.2014 р., відповідачем було складено акт № 283/20-38-22-02-04/38156947 від 03.08.2015 р. На підставі висновків акту Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 20.08.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3. Позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені з перевищенням повноважень відповідача, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Арілл" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38156947, взято на податковий облік, перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Фахівцями відповідача на підставі направлень від 07.07.2015 р. №№745, 746, 747, 748, 761 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Арілл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2012 р. по 31.12.2014 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки викладені в акті № 283/20-38-22-02-04/38156947 від 03.08.2015 р. (а.с. 21 - 116 т.1) де встановлені порушення:

- ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 212 600 грн., а саме: у 2014 році на суму 212 600 грн.

- ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 184 758 грн., а саме: у січні 2014 р. на суму 827 грн., у лютому 2014 р. на суму 567 грн., у березні 2014 р. на суму 10 322 грн., у квітні 2014 р. на суму 6673 грн., у травні 2014 р. на суму 17 008 грн., у червні 2014 р. на суму 9 891 грн., у липні 2014 р. на суму 16 349 грн., у серпні 2014 р. на суму 7 208 грн., у вересні 2014 р. на суму 20 218 грн., у жовтні 2014 р. на суму 78 608 грн., у листопаді 2014 р. на суму 17 087 грн.

- ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення рядку 19 (від'ємне значення різниці між сумою податковою зобов'язання та податкового кредиту поточного періоду) податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 р. на суму 50 689 грн.

- п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 1 948,95 грн., в тому числі за 2012 р. - на 535,05 грн., за 2013 р. - на 1 068,9 грн., за 2014 р. - 345,0 грн.

- ст. 51 глави 2, п.п. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70 глави 6 розділу II, п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ зі змінами та доповненнями, а саме: в наданих до податкового органу Податкових звітах за формою 1-ДФ за III, IV кв. 2012 р., І, III, IV кв. 2013 р., II, III кв. 2014 р. не завжди вірно та в повному обсязі відображались дані щодо нарахованого (сплаченого) доходу контрагентам - постачальникам - фізичним особам - підприємцям.

Підприємство позивача, не погодившись з висновками вказаного акту перевірки подало відповідні заперечення № б/н від 12.08.2015 р., які листом від 19.08.2015 р. № 2221/10/20-308-22-01-10 залишено без змін (а.с. 117 - 121 т. 1).

На підставі зазначених висновків контролюючим органом були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.08.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230947,50 грн., з яких: за основним платежем - 46189,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 184758 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 000016202 від 20.08.2015 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53150,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.08.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності у розмірі 265750,0 грн., з яких: за основним платежем - 53150 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 212600 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.08.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2946,35 грн., з яких: за основним платежем - 997,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1948,95 грн. (а.с. 122 - 125 т. 1).

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Податкового кодексу України є висновок відповідача щодо "розірвання" ланцюга постачання по взаємовідносинам з ТОВ "СВП Плюс", відсутності належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Адмітад".

Матеріали справи свідчать, що в перевіряємому періоді ТОВ "Арілл" мало взаємовідносини з ТОВ "СВП Плюс", ТОВ "Адмітад".

Між ТОВ "Арілл" та ТОВ "СВП Плюс" укладено договір поставки № 01/07/12 від 01.07.2012 р. (а.с.145-149 т.1).

Згідно АІС "Митниця", імпортерами мобільних телефонів Nokia (в асортименті, код УКТЗЕД НОМЕР_5) на митну територію України є наступні підприємства:

1. ПрАТ "Київстар" код ЄДРПОУ 21673832. Дане підприємство здійснювало реалізацію в адресу ТОВ "СВП Плюс" код ЄДРПОУ 37244754 наступної продукції: скретч карти, модеми, стартові пакети.

2. ТОВ "Астеліт" код ЄДРПОУ 22859846. Дане підприємство здійснювало реалізацію в адресу ТОВ "СВП Плюс" код ЄДРПОУ 37244754 наступної продукції: скретч карти, модеми, стартові пакети, мікро сим карти.

3. ТОВ "Гараж ОСОБА_3" код ЄДРПОУ 35040775. Дане підприємство здійснювало реалізацію в адресу ТОВ "СВП Плюс" код ЄДРПОУ 37244754 наступної продукції: мобільні телефони марки SAMSUNG.

4. ТОВ "Сайпем Україна" код ЄДРПОУ 36017375. Дане підприємство не здійснювало реалізацію товарів в адресу ТОВ "СВП Плюс" код ЄДРПОУ 37244754.

5. ТОВ "Самчунг Електронікс Україна Компані" код ЄДРПОУ 36048094. Дане підприємство здійснювало реалізацію в адресу ТОВ "СВП Плюс" код ЄДРПОУ 37244754 наступної продукції: мобільні телефони марки SAMSUNG, чохли для мобільних телефонів, планшетний ПК марки SAMSUNG, провідна гарнітура для мобільного телефону, акумуляторна батарея, захисна плівка для екрану, гарнітура Bluetooth, автомобільний тримач, мережевий зарядний пристрій.

6. ТОВ "Комфі Трейд" код ЄДРПОУ 36962487. Дане підприємство не здійснювало реалізацію товарів в адресу ТОВ "СВП Плюс" код ЄДРПОУ 37244754.

Згідно АІС "Митниця", АІС "ЕРПН" встановлено, що ТОВ "СВП Плюс" не здійснювало придбання мобільних телефонів Nokia у вище перелічених підприємств - імпортерів.

Податковий орган дійшов висновку, що відбулося "розірвання" ланцюга постачання і в зв'язку з цим неможливо здійснити аналіз походження телефонів Nokia в асортименті, які придбав ТОВ "Арілл" у постачальника ТОВ "СВП Плюс" на загальну суму 916110 грн., у т.ч. ПДВ 152685 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вказаного договору поставки № 01/07/12 від 01.07.2012 р. ТОВ "СВП Плюс" код 37244754 на адресу позивача відвантажило мобільні телефони Nokia в асортименті у кількості 1059 шт. на загальну суму 916 105 грн., у т. ч. ПДВ 152 684 грн.

Матеріали справи згідно даного договору містять рахунки-фактури, прибуткові накладні. На підтвердження проведення оплати за договором позивачем було надано платіжні доручення - товар мобільні телефони оплачені в повному обсязі (а.с. 157 - 250 т.1, а.с. 1 - 128 т. 2, а.с. 142 - 231 т. 3).

Придбані у ТОВ "СВП Плюс" мобільні телефони Nokia були реалізовані кінцевим споживачам, оплату проведено через термінали, розрахунковий рахунок підприємства позивача.

ТОВ "СВП Плюс" виписано в адресу позивача податкові накладні (а.с. 129 - 248 т. 2).

Всі податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "СВП Плюс", зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних. В матеріалах справи наявні витяги з ЄРПН (а.с. 37 - 41 т. 3).

Сума податкового кредиту з ПДВ в розмірі 152 684 грн. включена до Декларацій з ПДВ. Вартість придбаного товару (мобільні телефони) у розмірі 763 425 грн. включено ТОВ "Арілл" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 2014 р.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Арілл" та ТОВ "Адмітад" було укладено договір про надання послуг лідогенерації № У-1 від 03.03.2014 р. та додаткову угоду № 1 від 04.03.2014 р. Предметом даного договору є розміщення рекламно-інформаційного модуля замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах на свій розсуд (а.с. 150 - 156 т. 1).

Матеріали справи згідно даного договору містять акти виконаних робіт за 2014 р.: №6 від 04.04.2014 р. на загальну суму 86 404,5 грн., сума без ПДВ 72 003,8 грн.; №16 від 20.05.2014 р. на загальну суму 80 632,5 грн., сума без ПДВ 67 193,8 грн.; №22 від 18.06.2014 р. на загальну суму 62624,9 грн., сума без ПДВ 52 187,4 грн.; № б/н від 29.07.2014 р. на загальну суму 56 609,8 грн., сума без ПДВ 47 175 грн.; №35 від 22.08.2014 р. на загальну суму 65058 грн., сума без ПДВ 54 215 грн.; №61 від 10.11.2014 р. на загальну суму 41079,48 грн., сума без ПДВ 34 232,5 грн.; №64 від 15.12.2014 р. на загальну суму 109031 грн., сума без ПДВ 90 859 грн. (а.с. 42 - 141 т. 3).

На підтвердження проведення оплати за договором позивачем було надано платіжні доручення, оплата наданих ТОВ "Адмітад" послуг проведена позивачем в повному обсязі (а.с. 232 - 250 т. 3, а.с. 1 - 26 т. 4).

ТОВ "Адмітад" було виписано в адресу позивача податкові накладні (а.с. 249 - 250 т. 2, а.с. 1 - 36 т.3).

Відповідачем було зазначено, що ТОВ "Арілл" не надало до перевірки заявки на надання послуг, що в порушення п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами і доповненнями) унеможливлює підтвердження використання даних послуг в господарській діяльності підприємства, так як неможливо встановити обсяг замовлення на надання послуг щодо розміщення рекламно-інформаційного модуля замовника.

В зв'язку з відсутністю при проведенні перевірки заявок на надання послуг за вказаним договором про надання послуг лідогенерації № У-1 від 03.03.2014 р., податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 417 867 грн. у 2014 р. та заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 64590 грн.

Як свідчать матеріали справи, фахівцям відповідача були надані до перевірки наступні первинні документи: акти виконаних робіт; договір про надання послуг; додаткова угода до договору про надання послуг; платіжні доручення на оплату послуг розміщення реклами.

Відповідно до додаткової угоди до договору № 1 від 04.03.2014 р. виставлення заявок на надання послуг щодо розміщення рекламно-інформаційного модуля замовника не є обов'язковим.

Обсяг замовлення та обсяг надання послуг щодо розміщення рекламно-інформаційного модуля замовника наявно відслідковується в актах виконаних робіт за 2014 р., наданих позивачем до перевірки. Разом з тим, вказані акти виконаних робіт містять розшифровки: Admitad ID, ID замовлення, час дії (а.с. 42 - 141 т. 3).

Отже, проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Податковим повідомленням - рішенням №000016202 від 20.08.2015 р. позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на іншу суму - 53150 грн.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Арілл" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного у контрагента ТОВ "СВП Плюс" товару та отриманих у контрагента ТОВ "Адмітад" послуг, які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку. Позивач правомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з контрагентами. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Щодо порушення, як на думку відповідача, вимог п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Арілл" протягом перевіряємого періоду придбавало товари у фізичних осіб - підприємців, але перевіркою виявлені випадки, коли фізичними особами - підприємцями, які отримували дохід, не надані копії документів, що підтверджують їх державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єктів підприємницької діяльності та не підтверджено, що вони отримують дохід від операцій, здійснюваних в межах обраних ними видів діяльності (тобто на момент проведення перевірки відсутні копії свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, підтверджуючі документи про сплату податків (копії свідоцтв про сплату єдиного податку та інші), а підприємством в порушення п.п.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України не виконані зобов'язання як податкового агента, а саме: не утримано податок із сум виплачених доходів на користь платників податку, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 1 948,95 грн., в тому числі за 2012 р. - на 535,05 грн., за 2013 р. - на 1 068,9 грн., за 2014 р. - 345 грн.

Суд не погоджується із вказаними висновками контролюючого органу виходячи із наступного.

Протягом перевіряємого періоду позивач ТОВ "Арілл" придбавав товари у фізичних осіб - підприємців: ФО-П ОСОБА_4, ФО-П ОСОБА_5, ФО-П ОСОБА_6, ФО-П ОСОБА_7, ФО-П ОСОБА_8, ФО-П ОСОБА_9 (а.с. 106 - 109 т. 1). Станом на 31.12.2014 р. сальдо по податку на доходи фізичних осіб відсутнє. Матеріали справи містять копії виписок з ЄДР, свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців (а.с. 126 - 128 т. 1).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1 ст. ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного календарного періоду.

Ставка податку, згідно п. 167.1 ст. ПК України 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Тобто, законодавцем встановлено наступні обов'язкові складові для того, щоб можливо було вирахувати податок на доходи фізичних осіб: наявність нарахованого (виплаченого, наданого) доходу та його розмір.

Одночасно, згідно положень п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень закону, суд зазначає, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом (в тому числі фізичною особою-підприємцем-працедавцем) за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Так, до перевірки та до матеріалів справи позивачем надано первинні документи на підставі яких було складено звітність, пов'язану з оплатою праці. Порушень щодо складання вказаних документів у відповідача не було.

Перевіркою своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати робітників контролюючим органом встановлено, що позивачем перераховано податок пропорційно виплаченим сумам заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу для проведення перевірки надавались копії виписок з ЄДР, свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців: ФО-П ОСОБА_4, ФО-П ОСОБА_5, ФО-П ОСОБА_6, ФО-П ОСОБА_7, ФО-П ОСОБА_8, ФО-П ОСОБА_9.

Таким чином, контролюючим органом, як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду, не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені обставини.

Натомість позивачем надано до матеріалів справи та до перевірки документи, які підтверджують правильність нарахування податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи наведене, у зв'язку з відсутністю доказів порушення позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на суму 1948,95 грн., суд дійшов висновку про неправомірність визначення податковим органом суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.08.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 20.08.2015 р. № НОМЕР_1, № 000016202, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України ( в редакції, чинній на час подання позову), враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 159- 163,186,254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арілл" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.08.2015 року № НОМЕР_1 на суму 230947,50 грн., № 000016202 на зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 53150,00 грн., № НОМЕР_2 на суму 265750,0 грн., № НОМЕР_3 на суму 2946,35 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арілл" ( код ЄДРПОУ 38156947, 61001, м.Харків,вул. Руставелі, 11"Б" судовий збір у розмірі 487,20 грн. ( чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2015 року.

Суддя Сагайдак В.В.