Постанова

від 29.09.2015 по справі 826/18300/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2015 року 16:07 № 826/18300/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МГК "Геліос ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Корсун С.І., Назирова В.І.

від відповідача: Панасюк Ю.О.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.09.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі, Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК "Геліос ЛТД" (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.04.2015 р. № 0001442205 та № 0001452205.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки викладені у акті, складеному за результатами перевірки, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а отже, прийнятті податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам законодавства.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень робить посилання на обставини викладені у письмових запереченнях, що у повній мірі відображають зміст акту перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК "Геліос ЛТД" (код за ЄДРПОУ 38985328) по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОДМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 37949493) за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року та ТОВ «ДІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34980845) за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.03.2015 № 421/26-53-22-05-21/38985328 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначені наступні порушення: п. 198.6 от.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за листопад 2014 року на суму 717 055 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138. п.138.7 ст.138, п.п.139,1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на суму 645 350 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.04.2015 року: №0001442205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 806 680,00 грн., в т.ч. за основним платежем 645 350,00 грн. та штрафні санкції 161 338,00 грн. та №0001452205, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 717 055,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 24.06.2015 р. №9963/10/26-15-10-08-16, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Продмаркет» (Постачальник), з іншого боку, укладено Договір поставки №1/2.08 від 14.08.2014 року (надалі - Договір №1/2.08).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 Договору №1/2.08, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим Договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника Покупцю (надалі іменовані - "накладні"). Поставка товару на склад Покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом Постачальника таза рахунок Постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін накладної. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. Постачальник підтверджує, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних ліцензій, дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Договору не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Згідно п. 3.3 - п. 3.5 Договору №1/2.08, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 60 банківських днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання Постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам. У разі зміни ціни на товар Постачальник повинен сповістити про це Покупця у письмовій формі не менш як за 14 банківських днів до введення у дію нових цін. Покупець має право відмовитись від прийняття нових цін та припинити дію цього Договору в односторонньому порядку з моменту введення нових цін у дію. На вимогу однієї із Сторін в обов'язковому порядку проводиться звірка взаємних розрахунків, яка оформляється Актом звірки взаємних розрахунків.

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна №130 від 04.09.2014 року у кількості 6 740 т. на загальну суму з ПДВ 3 302 330,40 грн.; Податкові накладні: від 15.08.2014 року №18 на загальну суму з ПДВ 3 00 000,00 грн., від 18.08.2014 року №19 на загальну суму з ПДВ 400 000,00 грн., від 22.08.2014 року №20 на загальну суму з ПДВ 4 00 000,00 грн., від 27.08.2014 року №21 на загальну суму з ПДВ 138 000,00 грн., від 27.08.2014 року №22 на загальну суму з ПДВ 262 000,00 грн., від 29.08.2014 року №29 на загальну суму з ПДВ 420 000,00 грн., від 11.09.2014 року №11 на загальну суму з ПДВ 3 000 000,00 грн., від 02.09.2014 року №12 на загальну суму з ПДВ 3 000 000,00 грн., від 04.09.2014 року №13 на загальну суму з ПДВ 1 100 000,00 грн., від 05.09.2014 року №14 на загальну суму з ПДВ 2 200 000,00 грн., від 09.09.2014 року №17 на загальну суму з ПДВ 450 000,00 грн., від 10.09.2014 року №18 на загальну суму з ПДВ 1 000 000,00 грн., від 12.09.2014 року №19 на загальну суму з ПДВ 86 000,00 грн., від 12.09.2014 року №20 на загальну суму з ПДВ 514 000,00 грн., від 16.09.2014 року №26 на загальну суму з ПДВ 163 000,00 грн., від 16.09.2014 року №27 на загальну суму з ПДВ 937 000,00 грн., від 22.09.2014 року №28 на загальну суму з ПДВ 1 200 000,00 грн., від 26.09.2014 року №29 на загальну суму з ПДВ 550 000,00 грн., від 30.09.2014 року №30 на загальну суму з ПДВ 880 000,00 грн.; Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.12.2013 р. № 05.03.02-03/111002 виданий ТОВ «ТЕРМІНАЛ ЕКСПО»; Ветеринарне свідоцтво Ш-29 № 061737 від 02.09.2014 року видане ТОВ «ТЕРМІНАЛ ЕКСПО»; Ветеринарне свідоцтво Ш-29 № 061736 від 02.09.2014 року видане ТОВ «ТЕРМІНАЛ ЕКСПО»; Експертний висновок № 001430і/14 від 02.09.2014 р. виданий ТОВ «ТЕРМІНАЛ ЕКСПО»; Сертифікат якості виробника Peter Pan Seafoods, Ink., Лист-відповідь Одеської митниці ДФС № 1138/5/15-70-61 від 10.07.2015 р., що підтверджує розмитнення товару на адресу ТОВ «Термінал Експо»; Платіжні доручення: № 42 від 15.08.2014 р. та платіжне доручення № 43 від 18.08.2014 р., № 45 від 22.08.2014 р. та платіжне доручення № 314 від 27.08.2014 р., № 47 від 27.08.2014 р. та платіжне доручення № 49 від 29.08.2014 р., № 340 від 01.09.2014 р. та платіжне доручення № 345 від 02.09.2014 р., № 357 від 04.09.2014 р. та платіжне доручення № 372 від 05.09.2014 р., № 380 від 09.09.2014 р. та платіжне доручення № 389 від 10.09.2014 р., № 407 від 12.09.2014 р. та платіжне доручення № 55 від 12.09.2014 р., № 416 від 16.09.2014 р. та платіжне доручення № 56 від 16.09.2014 р., № 424 від 19.09.2014 р. та платіжне доручення № 481 від 26.09.2014 р., № 485 від 30.09.2014 р.

В Акті перевірки Податковий орган робить висновки, що ТОВ «МГК «ГЕЛІОС ЛТД» не міг придбати товар у ТОВ «ПРОДМАРКЕТ» і визнає фінансово-господарські взаємовідносини безтоварними.

Проте, Суд звертає увагу, що в Акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву Відповідачем не надано переконливих доказів того на підставі чого зроблено дані висновки, так і відсутні докази проведення зустрічних перевірок Контрагентів Позивача для підтвердження або спростування свого твердження.

Позивач зазначає, що на адвокатський запит Одеська митниця ДФС листом № 1138/5/15-70-61 від 10.07.2015 р. підтвердила, що згідно бази даних ПІК «Інспектор 2006», у зоні діяльності митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС було здійснено митне оформлення товару «ікра горбуші морожена» вагою нетто 21600 кг, який надійшов на адресу ТОВ «Термінал Експо» від фірми Peter Pan Seafoods, Ink.USA. У подальшому ТОВ «ТЕРМІНАЛ ЕКСПО» товар було реалізовано ТОВ «ПРОДМАРКЕТ». Позивачем придбаний товар у ТОВ «ПРОДМАРКЕТ» і передало на переробку на завод ТОВ «ДАЛЬРИБА». Після переробки готова розфасована продукція (ікра червона) була поставлена до торгівельних мереж.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник, з однієї сторони, та ТОВ «Дальриба» (Виконавець), з іншої сторони, було укладено Договір №2014/1 на виготовлення продукції з давальної сировини від 29.04.2014 року (надалі - Договір №2014/1).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 Договору №2014/1, Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає і зобов'язується прийняти та оплатити, а Виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується на власний ризик виконувати роботу, визначену у п. 1.2. цього Договору. Давальницька сировина є власністю Замовника і Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження давальницької сировини, дотримання технології його переробки та наднормативні втрати. Виконавець здійснюється систематичне виробництво та розфасування ікри лососевої червоної на виробничих площах Виконавця з матеріалів Замовника та Виконавця. У випадку виробництва та розфасування ікри лососевої червоної на виробничих площах Виконавця з сировини та матеріалів останнього, Замовник компенсує Виконавцю вартість його сировини та матеріалів. Давальницька сировина передається окремими партіями, що формуються і передаються Замовником Виконавцю на підставі видаткових накладних. Готова продукція передається окремими партіями, що формується і передається Замовнику Виконавцем на підставі затвердженої Замовником заявки на поставку партії готової продукції за актом здачі-прийняття робіт. Заявка передається через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою, через представника Виконавця або у інший, прийнятний для Сторін, спосіб. Поставка готової продукції здійснюється Замовником протягом десяти календарних днів з дня затвердження Заявки.

Згідно з п. 2.1 - п. 2.9 Договору №2014/1, виготовлення готової продукції - ікри лососевої червоної фасованої, здійснюється з давальницької сировини Замовника. Давальницька сировина має бути поставлена Замовником Виконавцю в узгоджений Сторонами строк. Виконавець має право не починати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо Замовник не надав давальницьку сировину у встановлені терміни, чим унеможливив виконання Договору Виконавцем. Якість давальницької сировини повинна відповідати державним стандартам. Приймання давальницької сировини за кількістю та якістю здійснюється на складі Виконавця відповідно до умов цього Договору за участю Замовника. При постачанні неякісної сировини Замовник зобов'язується протягом 5 днів після складання акту поставити якісну сировину, інакше Виконавець не несе відповідальності за порушення термінів виготовлення готової продукції. Давальницька сировина є власністю Замовника. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження давальницької сировини, дотримання технології переробки і понаднормативні втрати.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна (у переробку) № 10 від 05.09.2014 р.; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 82 від 25.09.2014 р., № 82/1 від 26.09.2014 р., № 83 від 01.10.2014 р., № 84 від 01.10.2014 р., № 86 від 06.10.2014 р., № 92/1 від 15.10.2014 р., № 93 від 20.10.2014 р., № 95/2 від 24.10.2014 р., № 97 від 27.10.2014 р., № 98 від 29.10.2014 р.; Звіти переробника про використання давальницької сировини: №82 від 25.09.2014р. та Додаток до звіту № 82 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 25.09.2014 р., № 39 від 25.09.2014р., №82/1 від 26.09.2014 р. та Додаток до звіту № 82/1 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 26.09.2014р., №83 від 01.10.2014 р. та Додаток до звіту № 83 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 01.10.2014 р., №84 від 01.10.2014 р. Додаток до звіту № 84 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 01.10.2014 р., № 40 від 01.10.2014 р., №86 від 06.10.2014 р. та Додаток до звіту № 86 - розподіл використаних матеріалів та сировини бід 06.10.2014 р., №92/1 від 15.10.2014 р. та Додаток до звіту № 92/1 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 15.10.2014 р., №93 від 20.10.2014 р. та Додаток до звіту № 93 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 20.10.2014 р., № 95/2 від 24.10.2014 р. та Додаток до звіту № 95/2 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 24.10.2014 р., №97 від 27.10.2014 р. та Додаток до звіту № 97 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 27.10.2014 р., №98 від 29.10.2014 р. та Додаток до звіту № 98 - розподіл використаних матеріалів та сировини від 29.10.2014 р.; Передача готової продукції на склад: № 56 від 25.09.2014 р., № 57 від 01.10.2014 р., № 58 від 01.10.2014 р., № 60 від 06.10.2014 р., № 64 від 20.10.2014 р., № 66 від 27.10.2014 р., № 68 від 29.10.2014 р., Акти відбору зразків продукції для проведення досліджень: № 35 від 26.09.2014 р., № 34 від 26.09.2014 р., №39 від 15.10.2014 р., № 42 від 24.10.2014р.; Звіти переробника про втрати при використанні давальницької сировини: № 41 від 06.10.2014р., № 41/1 від 06.10.2014 р., № 41/2 від 06.10.2014 р., № 45 від 20.10.2014 р., № 45/1 від 20.10.2014 р.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази в подальшому реалізації продукції (ікри лососевої) Позивачем своїм контрагентам: ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Група Рітейлу України» (мережа супермаркетів «Караван»), ПП «Таврія Плюс» (мережа супермаркетів «Космос») ТОВ «ЕКО», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», що підтверджується первинною документацією: Договорами, Додатками до Договір, видатковими накладними, Специфікаціями, товарно-транспортними накладними, протоколами розбіжностей та іншими документами, які залучені до матеріалів справи та досліджено Судом.

З Акту перевірки вбачається, що Податковим органом було перевірено взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ДІТРЕЙД», як вбачається за періодом з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, тобто перевірявся усього один місяць.

Судом досліджено матеріали та встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ДІТрейд», з іншої сторони, укладено Договір №61/35 про надання рекламних послуг від 01.10.2014 р. (надалі Договір №61/35).

У відповідності до п2.1 - п. 2.3 Договору №61/35, Виконавець зобов'язується проводити дослідження з реклами, а Замовник зобов'язується оплатити їх. Виконавець зобов'язується надати Замовникові Послуги, а Замовник зобов'язується передати Виконавцеві Рекламу та оплатити Послуги на умовах даного Договору та Додатків до нього. Найменування Реклами, строки та обсяги її розміщення у Виданні(ях), строки та порядок оплати Послуг та інші умови Сторони погоджують у Додатках, специфікаціях, які після підписання їхніми Сторонами стають невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.1 - п.3.6 Договору №61/35, Замовник зобов'язаний надати Виконавцеві Замовлення на проведення та розміщення Реклами не пізніше 30- ти робочих днів до виходу Видання, в якому повинна бути розміщена Реклама. Сторони погоджують умови надання Послуг відповідно до п.. 2.3 Договору і оформляють їх у вигляді Додатку, специфікації до даного Договору не пізніше 15-ти робочих днів до виходу Видання, в якому повинна бути розміщена Реклама. Реклама (оригінал-макети) можуть бути передані засобами факсимільного та/або електронного зв'язку. У такому випадку Замовник повинен надати Рекламу (оригінал-макет) на паперовому носії Виконавцю не пізніше як за п'ять робочих днів до дати розміщення цієї Реклами у Виданні. У випадку ненадходження до Виконавця в цей строк завіреної уповноваженою особою Замовника (з відбитком печатки) Реклами (оригінал-макету) на паперовому носії вважається, що ця Реклама (оригінал-макет) надана Виконавцю Замовником за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв'язку для подальшого її розміщення на умовах даного Договору та відповідного Додатку та затверджена Замовником. Якщо відповідно до законодавства України види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності дозволу, ліценції, Замовник зобов'язаний одночасно із підписанням Договору або Замовлення на розміщення Реклами, але у будь-якому випадку не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до виходу Видання, в якому повинна бути розміщена Реклама, надати Виконавцеві засвідчені у встановленому порядку копії таких сертифікатів, дозволів, ліцензій. Виконавець повинен ознайомити Замовника з технічними вимогами до макету Реклами або вказати дані вимоги у Додатку до даного Договору. Реклама, що надається Замовником, повинна відповідати вищезазначеним технічним вимогам Виконавця. У випадку, якщо технічні вимоги не зазначені у підписаному Замовником додатку, вважається, що Замовник з ними ознайомлений. Реклама, що надається Замовником, повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, не порушувати авторських, суміжних та інших прав третіх осіб. У випадку порушення Замовником будь-яких умов даного договору Виконавець має право відмовити Замовникові у наданні Послуг, про що в триденний строк, після одержання Реклами, Виконавець надсилає мотивоване повідомлення. Послуги Виконавця вважаються виконаними після розміщення Реклами відповідно до даного Договору та відповідного Додатку до нього, про що Сторони складають відповідний акт (акти) приймання-передачі Послуг. Акт приймання-передачі Послуг складається та підписується Виконавцем, після чого передається на підписання Замовникові. Замовник у триденний строк з дати отримання акту, повинен розглянути та у випадку відсутності заперечень, повернути підписаний примірник акту Виконавцеві. У випадку наявності заперечень щодо наданих Послуг, Замовник у зазначений строк складає про це мотивоване письмове заперечення й надає його Виконавцеві. По закінченні вищезазначеного строку Замовник втрачає право на пред'явлення претензій. Відсутність письмових заперечень протягом зазначеного в даному пункті строку, свідчить про прийняття Замовником Послуг Виконавця без будь-яких претензій та/або зауважень, щодо обсягу та якості Послуг; правові,наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Акту приймання-передачі Послуг без зауважень.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: Податкові накладні: № 1541 від 20.10.2014 р., № 1542 від 23.10.2014 р., № 1753 від 12.11.2014 р. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №1541 від 30.11.2014 р., №1542 від 30.11.2014 р., №1753 від 30.11.2014 р.; Узгоджений графік реклами на світлодіодному моніторі ВАRСО 16 м 2 ; щомісячний фото-звіт по розміщенню відеоролика з умовною назвою «Піар сюжет ТМ «Шаланда» на мобільних світлодіодних моніторах в м. Київ за період з 15.10.2014р. по 07.11.2014р. компанії ТОВ «ДіТрейд» на замовлення компанії ТОВ «Міжнародна група компаній «Геліос ЛТД»; План та розрахунок вартості промо-акцій на жовтень-листопад 2014 р. - Додаток до договору № 61/35 від 01.10.2014 р.; Фото зразків рекламної продукції (календарі, ручки, щоденники, рекламна сторінка в журналі) на 4 арк.; Платіжні доручення № 596 від 20.10.2014 р., № 617 від 23.10.2014 р. та № 724 від 12.11.2014 р., Судом було досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи.

Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що в видаткових накладних, податкових накладних, Актах приймання-передачі (Додатки) відображено, які послуги надавалися, в даних документах всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування як валових витрат, так і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, як юридичні особи, внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (в матеріалах справи містяться копії витягу з ЄДР) та зареєстровані платником податку на додану вартість, а первинна документація була підписана безпосередньо самими директорами товариства.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна вся первинна документація, яка підтверджує використання Позивачем отриманих послуг (товару) від контрагентів в межах господарської діяльності та приймання отриманих послуг (товару), які використані Позивачем в господарській діяльності.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період валові витрати та податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень: від 17.04.2015 р. № 0001442205 та № 0001452205 - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.04.2015 р. № 0001442205 та № 0001452205.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній "ГЕЛІОС ЛТД" судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук