Ухвала

від 22.06.2016 по справі 826/18300/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/48834/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015

у справі № 826/18300/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МГК "Геліос ЛТД" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2015 № 0001442205 та № 0001452205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015, позов задоволено. У прийнятті цих судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем дотримано усі встановлені законом умови для формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту шляхом підтвердження належними доказами реальності виконання операцій з придбання товарів і послуг у задекларованих контрагентів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник посилається на відсутність у спірних постачальників активів, які виступали предметом розглядуваних операції, що спростовує реальність виконання цих операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 та з товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 31.03.2015 № 421/26-53-22-05-21/38985328 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0001442205, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 645 350 грн. за основним платежем та 161 338 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0001452205 про зменшення платникові від'ємного значення з ПДВ за листопад 2014 року на 717 055 грн.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугував висновок податкового органу про те, що участь названих постачальників в задекларованих операціях з поставки позивачеві товару (лососевої ікри) та рекламних послуг мала штучний характер та полягала виключно в оформленні комплекту документів для створення видимості виконання господарських операцій. На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на непідтвердженість факту імпорту (придбання) названими постачальниками товарів і послуг, що слугували предметом поставки позивачеві.

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди встановили, що у ході проведення податкової перевірки досліджувалися та оцінювалися, зокрема, взаємовідносини Товариства (покупець) з товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» за договором поставки від 14.08.2014 №1/2.08, предметом якого виступало постачання ікри лососевих. Виконання цих операцій підтверджується поданими платником податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару в безготівковому порядку, сертифікатами якості. Придбаний товар був переданий платником на переробку та фасування товариству з обмеженою відповідальністю «Дальриба» на підставі договору на виготовлення продукції з давальницької сировини від 29.04.2014 № 2014/01; одержану кінцеву продукцію було реалізовано платником через торговельні мережі супермаркетів.

Аналізуючи доводи Інспекції про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» задекларованих операцій з імпорту спірного товару (ікри лососевої) та дослідивши рух цього товару по ланцюгу, суди встановили, що згідно з інформацією, одержаною від Одеської митниці ДФС, вказаний товар був імпортований товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал Експо», яке, в свою чергу поставило розглядувану продукцію безпосередньому постачальнику позивача - товариству з обмеженою відповідальністю «Продмаркет». З огляду на наведені обставини, які не спростовані Інспекцією у ході вирішення цього спору, відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» статусу імпортера спірного товару не може виступати свідченням безтоварності розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що саме по собі формування податкової вигоди платником за ланцюговою поставкою за участю посередників не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди, за умови дійсної економічної участі кожного з посередників у передачі активу на відповідному етапі постачання та виконання цими посередниками свого податкового обов'язку, виходячи з вартості реалізованого товару.

У даній справі податковим органом не подано доказів на підтвердження того, що фактична структура поставок товару покупцеві була організована через підприємство-посередника, яке фактично не було учасником реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, не сплачувало належних податків до бюджету, а було залучено до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин.

Досліджуючи правовідносини платника з товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд», суди встановили, що за договором від 01.10.2014 № 61/35 названий постачальник зобов'язався надати послуги з проведення рекламних досліджень, виготовлення рекламних матеріалів та з розміщення реклами. Виконання операцій з поставки цих послуг оформлено актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними; також платником представлено фотозвіти про розміщення рекламних матеріалів на світлодіодних моніторах, подано фотокопії зразків виготовленої рекламної продукції (щоденників, ручок, календарів).

Оцінивши вказані докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС, суди дійшли цілком об'єктивного висновку про те, що позивач належним чином довів факт отримання розглядуваних послуг, їх оплати постачальникові та використання результатів послуг у господарській діяльності.

По даному епізоду в акті перевірки Інспекцією наведено перелік придбаних товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» товарів та реалізованих товарів і послуг, що цілком відповідає змісту господарських операцій з позивачем. Тому твердження Інспекції про відсутність розумних економічних причин у розглядуваних операціях взагалі є недоречними.

За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків судів, ці доводи були предметом дослідження при розгляді справи в судах попередніх інстанцій та одержали належну правову оцінку.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2016.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 у справі № 826/18300/15 залишити без змін.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва