Ухвала

від 02.11.2015 по справі 826/18300/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/18300/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.04.2015 №0001442205, №0001452205,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.04.2015 №0001442205, №0001452205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Продмаркет» за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 та ТОВ «Дітрейд» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014; за наслідками перевірки складено акт від 31.03.2015 №421/26-53-22-05-21/38985328.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2014 року на 717055,00 грн; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік на 645350,00 грн.

В обґрунтування завищення від'ємного значення з податку на додану вартість та заниження податкового зобов'язання контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Продмаркет» та ТОВ «Дітрейт», оскільки з аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних вказані контрагенти реалізовували інші товари та послуги, ніж придбав позивач. Зазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товарів. Також, стосовно господарських відносин з контрагентом - ТОВ «Продмаркет», посадовою особою відповідача зроблено висновок, що взаємовідносини між вказаними суб'єктами господарювання підтверджуються в частині поставки товару, оскільки відсутній імпорт ікри лососевих або придбання даного товару контрагентом на території України.

17.04.2015 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0001442205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 806688,00 грн; №0001452205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 717055,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Продмаркет» та ТОВ «Дітрейт», на підставі яких було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Продмаркет» (постачальник) укладено договір поставки від 14.08.2014 №1/2.08, відповідно до якого останній зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника покупцю. Поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткова накладна від 04.09.2014 №130, відповідно до якої позивач отримав ікру лососевих: ікра горбуши морожена 2-го сорту, червона, без ястикової плівки у кількості 6740 кг на загальну суму 3302330,40 грн; податкові накладні, платіжні доручення.

Також, позивачем були надані висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.12.2013 №05.03.02-03/111002, що виданий ТОВ «Термінал Експо»; ветеринарне свідоцтво від 02.09.2014 Ш-29 №061737, що видане ТОВ «Термінал Експо»; ветеринарне свідоцтво від 02.09.2014 Ш-29 №061736, що видане ТОВ «Термінал Експо»; експертний висновок від 02.09.2014 №001430і/14, що виданий ТОВ «Термінал Ескпо»; сертифікат якості виробника Peter Pan Seafoods, Ink.; лист-відповідь Одеської митниці ДФС від 10.07.2015 №1138/5/15-70-61, що підтверджує розмитнення товару на адресу ТОВ «Термінал Експо».

На підтвердження реалізації придбаного у ТОВ «Продмаркет» товару позивачем наданий укладений з ТОВ «Дальриба» (виконавець) договір від 29.04.2014 №2014/1 на виготовлення продукції з давальної сировини, відповідно до якого останній зобов'язується на власний ризик виконувати роботу - систематичне виробництво та розфасування ікри лососевої червоної на виробничих площах виконавця з матеріалів замовника та виконавця. Згідно матеріалів справи, на виконання умов договору між позивачем та виконавцем були складені видаткова накладна від 05.09.2014 №10, відповідно до якої позивач передав ТОВ «Дальриба» ікру лососевих солономорожену у кількості 6740 кг; акти здачі прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких ТОВ «Дальриба» були надані послуги з виробництва банок; звіти переробника про використання давальницької сировини та додатки до них - розподіл використаних матеріалів та сировини.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують подальшу реалізацію продукції (ікри лососевої) позивачем своїм контрагентам, зокрема, ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Група Рітейлу України» (мережа супермаркетів «Караван»), ПП «Таврія Плюс» (мережа супермаркетів «Космос»), ТОВ «ЕКО», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД».

Крім цього, між позивачем (замовник) та ТОВ «ДІТрейд» (виконавець) укладено договір від 01.10.2014 №61/35 про надання рекламних послуг, відповідно до якого останній зобов'язується проводити дослідження з реклами, а замовник зобов'язується оплатити їх. Найменування реклами, строки та обсяги її розміщення у виданні (ях), строки та порядок оплати послуг та інші умови сторони погоджують у додатках, специфікаціях, які після підписання їхніми сторонами стають невід'ємною частиною даного договору. Замовник зобов'язаний надати виконавцеві замовлення на проведення та розміщення реклами не пізніше 30- ти робочих днів до виходу видання, в якому повинна бути розміщена реклама. Сторони погоджують умови надання послуг відповідно до пункту 2.3 договору і оформляють їх у вигляді додатку, специфікації до даного договору не пізніше 15-ти робочих днів до виходу видання, в якому повинна бути розміщена реклама. Реклама (оригінал-макети) може бути передана засобами факсимільного та/або електронного зв'язку.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких позивач отримав рекламні послуги; податкові накладні; платіжні доручення; узгоджений графік реклами на світлодіодному моніторі ВАRСО 16 м2; щомісячний фото-звіт по розміщенню відеоролика з умовною назвою «Піар сюжет ТМ «Шаланда» на мобільних світлодіодних моніторах в м. Києві за період з 15.10.2014 по 07.11.2014 компанії ТОВ «ДіТрейд» на замовлення компанії ТОВ «Міжнародна група компаній «Геліос ЛТД»; план та розрахунок вартості промо-акцій на жовтень-листопад 2014 року; фото зразків рекламної продукції (календарі, ручки, щоденники, рекламна сторінка в журналі).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем видаткових та податкових накладних, актів приймання передачі товару або послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 17.04.2015 №0001442205, №0001452205.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 09.11.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.