Рішення

від 06.10.2015 по справі 754/1850/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

при секретарі: Калініній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року ОСОБА_1, посилаючись на недостатність страхової виплати за договором добровільного страхування належного їй на праві власності транспортного засобу для повного відшкодування завданої винною особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, звернулась до суду з позовом, уточненим в подальшому, та просила стягнути на її користь з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ «НАСК «Оранта») суму страхового відшкодування за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобіву розмірі 50 000 грн., та з винної особи - ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 62 853,42 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., витрати, пов'язанні з орендою транспортного засобу в розмірі 36 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач через свого представника звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просила рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ВАТ «НАСК «Оранта» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ВАТ «НАСК «Оранта».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 року, з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_1, відбулася дорожньо-транспортна пригода, що призвела до повного знищення транспортного засобу Toyota Auris, д/н НОМЕР_2, належного на праві власності ОСОБА_1

На час дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача було застраховано на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 144492Га/14к-03, укладеного 27.05.2014 року з ПрАТ Страхова компанія «АХА Страхування». За умовами договору страхова сума визначена у розмірі 220 000 грн.

На виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 144492Га/14к-03 від 27.05.2014 року, ПрАТ Страхова компанія «АХА Страхування» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 78 446, 58 грн., що складало страхову суму за вирахуванням суми знецінення - 11753,42 грн., франшизи - 1 100,00 грн. та вартості транспортного засобу після ДТП - 128 700 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру своїх вимог про стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування та матеріальної шкоди з винної особи у зв'язку з недостатністю страхової виплати за договором добровільного страхування для повного відшкодування завданої винною особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди. Також суд вважав недоведеними позовні вимоги щодо стягнення з винної особи моральної шкоди.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на суд як на державний орган покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Однак на порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 57, 59 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх обов'язків щодо подання доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав, зокрема, що стосується необхідності з'ясування питання ринкової вартості транспортного засобу позивача на час дорожньо-транспортної пригоди.

За наявних у справі доказів проведення 23.12.2014 року, за заявою ПрАТ Страхова компанія «АХА Страхування», автотоварознавчого дослідження пошкодженого внаслідок ДТП, що відбулося 10.12.2014 року, автомобіля Toyota Auris, д/н НОМЕР_2 (а.с. 8),апеляційним судом, в межах повноважень, передбачених ст. 303 ЦПК України, задоволено клопотання позивача та досліджено Звіт № 502/14 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.12.2014 року.

Згідно Звіту № 502/14 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 23.12.2014 року (далі - Звіт), ринкова вартість колісного транспортного засобу Toyota Auris, д/н НОМЕР_2, станом на 10.12.2014 року складала 296 254, 02 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на 23.12.2014 року склала 338 221, 36 грн. (а.с. 183-213).

Вказаний Звіт в розумінні ст. 57, 59 ЦПК України є належним та допустимим письмовим доказом ринкової вартості автомобіля на день ДТП.

Відповідачі на власний розсуд скористалися своїми правами, належних та допустимих доказів на спростування визначеного у Звіті розміру ринкової вартість колісного транспортного засобу Toyota Auris, д/н НОМЕР_2, станом на 10.12.2014 року, до суду не надали.

За наведених обставин, коли ринкова вартість колісного транспортного засобу Toyota Auris, д/н НОМЕР_2, станом на 10.12.2014 року складала 296 254, 02 грн., судом першої інстанції встановлено, що позивачем за договором добровільного страхування отримано 78 446, 58 грн., та за 128 700 грн. продано залишки пошкодженого автомобіля, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу не відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі 89 107,44 грн. (296254,02-78446,58- 128700).

Стаття 1166 ЦК України вказує, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ВАТ «НАСК Оранта» відповідно до поліса №АІ/1790970 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн.; з розміром франшизи - 0 грн., забезпечений транспортний засіб є автомобіль Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_1.

На підставі викладеного, колегія дійшла висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з ВАТ «НАСК Оранта» 50 000 грн., а з ОСОБА_3 підлягає стягненню 39 107, 44 грн. (89107,44 - 50000).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Так, згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди позивач посилалася на емоційні страждання, які довелося перенести їй, пов'язані з відновлення психічного стану. Також посилалася на страждання, які довелося їй пережити, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, страх втратити дитину.

Вирішуючи позов в цій частині суд не взяв до уваги роз'яснення, викладені в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

З матеріалів справи вбачається, що на час ДТП ОСОБА_1 була вагітною. Під час ДТП їй завдано фізичний біль та в цей же день її було госпіталізовано у стаціонар КЗ КОР «КРЦОЗМіД» з діагнозом: загроза викидня після ДТП, забій шийно-потиличної ділянки та забій лівого голінно-ступного суглоба (а.с. 29-31). Також судом встановлено, що внаслідок ДТП було знищено фізично майно позивача.

Суд першої інстанції, встановивши факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача ОСОБА_3, безпідставно вважав, що позивачкою не доведено, що вона зазнала душевних страждань, оскільки остання була вимушена захищати свої порушені права, звертатися до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування, вирішувати питання щодо продажу пошкодженого автомобіля, що вимагало додаткових зусиль для організації нею свого життя.

Крім цього, пережите позивачем потрясіння та завданий внаслідок ДТП фізичний біль призвели до душевних страждань та хвилювань під час її вагітності, пов'язаних з загрозою переривання вагітності внаслідок ДТП.

Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, змін у звичному укладі життя позивачки, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 5 000 грн.

Отже, ураховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, рішення суду в частині вирішення питання про стягнення страхового відшкодування, матеріальної і моральної шкоди не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Разом з цим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині незаконності рішення суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з орендою позивачем транспортного засобу в сумі 36 000 грн.

Вирішення спору в цій частині проведено судом з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та відповідних норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням наведеного, з ВАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 499 грн., а з ОСОБА_3 пропорційно до задоволених вимог майнового та не майнового характеру судовий збір у розмірі 513, 87 (392, 07 + 121,80) грн.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, матеріальної і моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 39 107 (тридцять дев'ять тисяч сто сім) грн. 44 коп., 5 000 (п'ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 87 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 754/1850/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12778/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Буша Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.