Ухвала

від 21.05.2018 по справі 754/1850/15-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/56/18

Справа № 754/1850/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника скаржника ОСОБА_1

представника скаржника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за скаргою ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5, на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дунь Ю.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, постанови про арешт коштів боржника та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою державного виконавця від 06.03.2017 року було неправомірно відкрито виконавче провадження № 53524949 за виконавчим листом № 754/1850/15-ц, виданим 15.12.2017 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 621, 31 грн. Однак, у виконавчому листі зазначено, що строк його пред'явлення до виконання закінчується 07.10.2016 року, а виконавче провадження було відкрито 06.03.2017 року, тобто з порушенням строків пред'явлення виконавчого документу до виконання. Крім того, державний виконавець, всупереч вимогам ЗУ Про виконавче провадження , не направив відповідну постанову рекомендованим листом, а направив простою кореспонденцією, у зв'язку з чим заявник не отримав постанову про відкриття провадження та був позбавлений можливості у добровільному порядку виконати рішення суду чи оскаржити її в законному порядку. У п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження вказано, що винагорода приватного виконавця складає 4 462, 13 грн., але жодним приватним виконавцем не було здійснено виконавчих дій. Вищевказане свідчить про незаконність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, при винесені державним виконавцем постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника ним було описано та накладено арешт на майно, яке віднесене до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (єдиний телевізор, персональний комп'ютер, диван та шафа). На підставі викладеного, заявник звертається до суду з даною скаргою, в якій просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дунь Ю.Ю.; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017 року; скасувати постанову про арешт майна боржника від 08.06.2017 року; скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.07.2017 року; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.10.2017 року; скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2017 року.

У судовому засіданні представники заявника підтримали вимоги скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві - у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надала відзив на скаргу, відповідно до якого, дублікат виконавчого листа № 754/1850/15-ц був виданий 15.12.2016 року Деснянським районним судом м. Києва, строк пред'явлення до виконання вказано до 07.10.2016 року. Перший раз виконавчий лист був поданий до органів ДВС 22.03.2016 року, тобто в строк, вказаний у виконавчому листі. 17.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до п. 5 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Тобто, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання був поновлений та встановлений до 17.06.2017 року. 03.03.2017 року на адресу Відділу надійшов пакет документів разом з заявою про відкриття виконавчого провадження. 06.03.2017 року державний виконавець, не порушуючи строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 53524949. Всі інші дії державного виконавця були здійсненні у відповідності до Закону України Про виконавче провадження , а тому скарга є необґрунтованою та безпідставною. На підставі вищевикладеного, представник заінтересованої особи просить відмовити у задоволенні скарги.

Представник заінтересованої особи - ОСОБА_5 - у судовому засіданні заперечував проти доводів скарги, оскільки вони не будуються на нормах чинного законодавства та є безпідставними, а тому просив відмовити у її задоволенні.

Вислухавши пояснення представників заявника, представника заінтересованої особи, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.03.2017 року державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кондратюк Я.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53524949.

Заявник у скарзі зазначає, що державний виконавець, всупереч вимогам ЗУ Про виконавче провадження , не направив йому відповідну постанову рекомендованим листом, а направив простою кореспонденцією, у зв'язку з чим ОСОБА_4 не отримав постанову про відкриття провадження та був позбавлений можливості у добровільному порядку виконати рішення суду чи оскаржити її в законному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Судом встановлено, що 15.12.2016 року Деснянським районним судом м. Києва на підставі ухвали суду від 09.12.2016 року видано виконавчий лист № 754/1850/15-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 621, 31 грн. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання вказано до 07.10.2016 року.

03.03.2017 року на адресу Відділу надійшов пакет документів разом з заявою про відкриття виконавчого провадження, що і було зроблено державним виконавцем 06.03.2017 року.

08.06.2017 року державним виконавцем Дунь Ю.Ю. винесено постанову про арешт майна боржника (ВП № 53524949).

21.07.2017 року державним виконавцем Дунь Ю.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 53524949).

11.10.2017 року державним виконавцем Дунь Ю.Ю. винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП № 53524949).

07.12.2017 року державним виконавцем Дунь Ю.Ю. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП № 53524949).

Разом з тим, статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого документу), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

З перевірки відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що 18.03.2016 року до Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві надійшов виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 621, 31 грн. 17.06.2016 року державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (відсутність у боржника майна).

Відповідно до п. 5 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тобто, враховуючи, що державним виконавцем було повернуто виконавчий документ 17.06.2016 року, то строк пред'явлення такого виконавчого документу до виконання був поновлений та встановлений до 17.06.2017 року.

З чого слідує, що доводи заявника щодо пропуску строків пред'явлення дублікату виконавчого листа № 754/1850/15-ц до виконання є безпідставними, оскільки заяву про відкриття виконавчого провадження стягувачем було подано 03.03.2017 року, а відкрито провадження 06.03.2017 року, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

Заявник зазначає в скарзі, що не направлення копії постанови про відкриття провадження від 06.03.2017 року рекомендованим листом позбавило його можливості добровільно виконати рішення суду та оскаржити відповідну постанову.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З матеріалів виконавчого провадження № 53524949, дійсно, не вбачається, що державний виконавець Кондратюк Я.А. направила копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом.

Однак, і твердження заявника викликають у суду сумніви, оскільки ОСОБА_4 знав про винесене рішення та існування відповідного боргу, а тому враховуючи, що виконавчий документ був пред'явлений до виконання майже через два роки з моменту винесення рішення, позиція заявника щодо неможливості виконати рішення суду у добровільному порядку є недоречною.

Крім того, у п. 40 рішення Європейського суду з прав людини по справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини та те, що державний виконавець направив заявнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017 року на адресу його проживання простою кореспонденцією, належне ознайомлення ОСОБА_4 через свого представника з відповідною постановою, суд через призму співмірності порушених прав приходить до висновку, що, хоча державний виконавець й не направила постанову рекомендованим листом, це не може слугувати підставою для її скасування, оскільки в такому випадку будуть порушенні права стягувача значно більше (можливість не виконання рішення суду, відсутність правової сатисфакції), ніж недотримання порядку доведення до відома документів виконавчого провадження боржнику.

Разом з тим, суд критично ставиться до позиції заявника щодо того, що виконавчий збір стягується, як винагорода приватного виконавця, який не проводить виконавчі дії за відповідним виконавчим провадженням, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження грубо порушує вимоги ЗУ Про виконавче провадження , виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017 року стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4 462, 13 грн.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження № 53524949, суд вважає, що державним виконавцем при винесені вищевказаної постанови було допущено описку, оскільки 4 462, 13 грн. є 10% від загальної суми боргу за виконавчим листом - 44 621, 31 грн., тобто державний виконавець вчиняла дії у відповідності до ч. 2 ст. 27 ЗУ Про виконавче провадження .

Що стосується постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2017 року та доводів заявника щодо опису та накладення арешту на майно, яке віднесене до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, то суд дійшов до наступного.

Відповідно до переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):

- предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі);

- меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю;

- один холодильник на сім'ю;

- один телевізор, персональний комп'ютер на сім'ю, один мобільний телефон - на кожну особу…

Згідно з постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2017 року серед іншого було описано: телевізор, складові персонального комп'ютера, шафу, диван.

Однак, заявник не надав жодного належного доказу того, що державним виконавцем було порушено вимоги, які викладені в переліку щодо майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, оскільки опис відповідного майна не свідчить про відсутність однорідних речей у власності ОСОБА_4 чи його сім'ї.

Крім того, опис майна був здійснений в присутності двох понятих та представника стягувача, що також свідчить про належність відповідної постанови та виключає сумніви у суду щодо її законності.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Однак, будь-яких документів на підтвердження неправомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення інших постанов суду заявником надано не було, в зв'язку з чим суд вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2017 року, постанови про арешт майна боржника від 08.06.2017 року, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.07.2017 року, постанови про арешт коштів боржника від 11.10.2017 року та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2017 року правомірними.

Приймаючи до уваги зазначене, а також ту обставину, що виконання судового рішення є проявом того реального рівня захисту прав, свобод та інтересів особи, який може забезпечити держава, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця та її постанови відповідають вимогам закону, а тому, скарга ОСОБА_4 щодо неправомірності дій державного виконавця та скасування постанов є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5, на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дунь Ю.Ю. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом п ?ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст рішення був виготовлений 25 травня 2018 року.

Головуючий: