Ухвала

від 01.10.2015 по справі 814/2491/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2491/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Коваля М.П.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року № 0006871703.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі Первомайська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за 2013 рік, результати якої відображені в акті від 25 квітня 2014 року № 1350/173/2356411733 /а.с. 11-29/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму у 168980 гривень.

Зміст порушень полягав лише у документальному оформленні господарських операцій з ТОВ «Нафто-Сервіс-Плюс» і ТОВ «Константа-Імпекс» без їх реального здійснення в натурі.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року № 0006871703 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 253470 гривень (основний платіж - 168980 гривень, штрафні санкції - 84490 гривень).

Підставою для вищенаведених висновків перевірки стала відсутність контрагентів (у ланцюзі постачання) за податковою адресою, деякі порушення ними (контрагентами) норм діючого законодавства (акти перевірок і зустрічних звірок зазначених контрагентів).

Будь-яких інших правових чи фактичних обставин для вищенаведених висновків не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит збільшується виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у вищенаведених контрагентів нафтопродукти. Податковий орган самостійно в акті перевірки послідовно перелічив усю первинну документацію по зазначеним господарським операціям з її відображенням в бухгалтерському обліку позивача (договори, податкові, видаткові, товаротранспортні накладні тощо).

Будь-яких зауважень щодо відповідності вищенаведеної первинної документації вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт перевірки не містить.

Отже, первинна документація позивача доводить отримання ним вищенаведених нафтопродуктів в натурі.

З норм діючого законодавства, у тому числі вищенаведених Законів, не вбачається, що можливість збільшення податкового кредиту безпосередньо залежить від наявності чи відсутності за податковою адресою контрагентів платників податків або від наявності у них (контрагентів) порушень норм діючого законодавства. Тобто, податкова відповідальність є індивідуальна.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, реально здійснені господарські операції приводять до реальних змін майнового стану платників податків.

Податковий орган взагалі не досліджував наявність змін майнового стану позивача у зв'язку зі здійсненням вищенаведених господарських операцій. Тобто, усі його висновки щодо безтоварності зазначених операцій ґрунтуються лише на припущеннях.

Окрім того, податковим органом здійснено висновок про наявність певного безтоварного ланцюга постачання нафтопродуктів до позивача. Нафтопродукти не є річчю, що наділена індивідуальними ознаками. Податковий орган не навів жодних доводів/доказів чому він вважає, що по наведеному ним ланцюгу нафтотрейдерів пройшла незмінна партія нафтопродуктів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 237 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частинами 1, 2 ст. 244-2 КАС України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, висновки Верховного суду України є обов'язковими для судів. Їх невиконання може мати наслідком відповідальність, у тому числі кримінальну.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до висновків Верховного суду України (рішення від 10 червня 2008року, справа № 21-167во08), здійсненого на умовах передбачених п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, та які є обов'язковими для суду, обов'язок доказування належить виключно суб'єкту владних повноважень та не може бути покладений судом на іншу сторону (не суб'єкта владних повноважень).

З матеріалів справи вбачається, що у податкового органу взагалі не мається належних та допустимих доказів безтоварності вищенаведених господарських операцій позивача і всі доводи ґрунтуються на припущеннях. Тобто, спірне рішення є протиправним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2014 року № 0006871703 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 5 жовтня 2015 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /М.П. Коваль/

/Л.П. Шеметенко/