Ухвала

від 15.06.2016 по справі 814/2491/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 червня 2016 року м. Київ К/800/15735/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015

у справі №814/2491/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 (повний текст складено 05.10.2015) Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області подано 10.05.2016 (згідно з відтиском поштового штемпелю на конверті), тобто поза межами строку, встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження.

Суддею-доповідачем з'ясовано, що Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області у жовтні 2015 року вперше подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 (К/800/45489/15).

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015 вказану касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 10.11.2015.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15.11.2015 Первомайській об'єднаній державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області відмовлено у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги та повернуто касаційну скаргу з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.

Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області вдруге 10.05.2016, тобто зі спливом значного строку з дня повернення вперше поданої касаційної скарги, подала касаційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015.

В обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 вдруге податковий орган посилається на те, що останній був позбавлений можливості усунути недоліки вперше поданої касаційної скарги з причин відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

Наведені Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше.

Податковий орган не надав доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку зазначені відповідачем причини значного пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області має усунути вказані недоліки та надати заяву про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Керуючись ст. ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без руху.

Встановити Первомайській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків: протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г.Пилипчук