Постанова

від 29.09.2015 по справі 2а-9628/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року № 2а-9628/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства В«Львівська кондитерська фабрика В«СвіточВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

публічне акціонерне товариство В«Львівська кондитерська фабрика В«СвіточВ» (далі - ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» , позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.10.2012 року № 0001470801/12429, № 0001460801/12433 та № 0001480801/12434.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками акта перевірки № 864/31-0000382154 від 16.10.2012 року, оскільки вони не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентами ТзОВ В«УкрянбудВ» , ТзОВ В«УкрросВ» та Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» . На підтвердження цього покликається на те, що вищевказані господарські операції підтверджуються усіма належним чином оформленими первинними документами, які надавалися відповідачу до перевірки. Відтак, позивач вважає винесені на підставі вказаного акта податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові та письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, суть яких полягає в наступному. Представник відповідача зазначає, що перевіркою встановлено, що господарські операції, які відображені ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів. Відтак, представник відповідача вважає прийняті податкові повідомлення - рішення на підставі висновків акта перевірки правомірними та прийнятими з дотриманням вимог податкового законодавства України, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» , код ЄДРПОУ 00382154, знаходиться за адресою: 79019, м. Львів, вул. Ткацька, 10.

У період з 02.10.2012 року по 15.10.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року та податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ В«УкрянбудВ» (код ЄДРПОУ 34625317), податку на додану вартість за січень - травень 2011 року та податку на прибуток за І квартал 2011 року та ІІ квартал 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ В«УкрросВ» (код ЄДРПОУ 33782470), податку на додану вартість за вересень - грудень 2011 року та податку на прибуток за ІІІ - ІV квартал 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» (код ЄДРПОУ 36416824).

За результатами перевірки складено акт № 864/31-00/00382154 від 16.10.2012 року, в якому податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 5.1, п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1, п. 11.2, ст. 11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із внесеними змінами та доповненнями), п.п. 138.2, 138.4, п.п. 138.8.5 п. 138.8, п. 138.10, ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 145.1, ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) з 01.01.2011 по 31.12.2011 року, в зв'язку з чим заниження ПАТ В«Львівська кондитерська фабрика В«СвіточВ» податку на прибуток у сумі 230038,30 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: 1-й кв. 2011 року на суму 206548,75 грн., ІІІ кв. 2011 року на суму 23060,87 грн., ІV кв. 2011 року на суму 428,68 грн., ІІІ - IV кв. 2011 року на суму 23489,55 грн.

2) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями), п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в загальній сумі 270117,72 грн., в т.ч. в січні 2011 року на суму 165239,17 грн., в жовтні 2011 року на суму 104878,55 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 10940,82 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на суму 10940,82 грн.

В акті перевірки (стр.7) зазначено, що за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» задекларовано валові витрати у сумі 163552099,00 грн. (за наслідками планової документальної перевірки від 26.03.2012 року № 322/23-2/00382154). Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення в результаті включення до валових витрат вартості товарно - матеріальних цінностей отриманих від ТОВ В«ТПК В«УкрросВ» (ЄДРОПУ 33782470), по яких встановлено здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків на загальну суму 826195,00 грн., в тому числі в І кв. 2011 року на суму 826195,00 грн. За період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» задекларовано витрати у сумі 637828463,00 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року встановлено їх завищення в результаті включення до складу інших витрат - загальновиробничі витрати - витрати та нараховану амортизацію по придбаних роботах, послугах від ТОВ В«УкрянбудВ» (ЄДРПОУ 34625317), Корпорації В«ГалтрансрембудВ» (ЄДРПОУ 35416824), по яких прописано здійснення удаваних операцій, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків на загальну суму 102129,00 грн., в тому числі в ІІІ кв. 2011 року на суму 100265,00 грн., в IV кв. 2011 року на суму 1864,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- форми В«В4В» від 31.10.2012 року № 0001470801/12429, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10940,82 грн.;

- форми В«РВ» від 31.10.2012 року № 0001460801/12433, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322558,10 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 270117, 73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52440,37 грн.;

- форми В«РВ» від 31.10.2012 року № 0001480801/12434, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 230039,30 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 230038,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позов до суду про їхнє скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-9628/12/1370 від 13.02.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В подальшому, вищевказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 04.06.2015 року касаційну скаргу ПАТ "ЛКФ "Світоч" задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належного дослідження питання щодо реального здійснення господарських операцій. Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, зокрема щодо використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від контрагентів товарів та послуг, крім того судами не надано належної правової оцінки доказам, що надані позивачем на підтвердження реальності проведених операцій, у тому числі транспортній залізничній накладній №35114355, актам про приймання матеріалів (типова форма №М-7), посвідчення виробника про якість продукції, товарним накладним, копії з журналу видачі довіреностей, документам про В«внутрішнє переміщенняВ» товару, що надійшов на склад позивача в с.Малехів до основних виробничих потужностей у м. Львові.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи наведене, Львівським окружним адміністративним судом при новому розгляді справи враховано висновки Вищого адміністративного суду України щодо неналежного дослідження питання реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами у зв'язку неврахуванням при прийнятті рішення у справі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» .

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» , позивачем подано суду такі документи: копії податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 року, за листопад 2011 року, (Т1, стр. 60-81), накладну № 173 від 27.01.2011 року відповідно до якої ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» відвантажило ЗАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» через ОСОБА_3 (доручення № 00158 від 26.01.2012 року) цукор білий в кількості 59,750 тон по цінні 6916,67 грн., вагон № 52542782, акт приймання матеріалів № 65, залізничну накладну № 35114355, податкову накладну № 5 від 27.01.2011 року, накладну № 172 від 26.01.2011 року, відповідно до якої ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» відвантажило ЗАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» через ОСОБА_3 (доручення № 00158 від 26.01.2012 року) цукор білий в кількості 59,750 тон по цінні 6916, 67 грн. на суму без ПДВ 413270,83 грн., вагон № 52542808, податкову накладну № 4 від 27.01.2011 року, договір № 11/016/71 від 26.01.2011 року.

З аналізу вищевказаних документів випливає, що 26.01.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ В«Торгова промислова компанія В«УкрросВ» (постачальник) укладено договір № 11/016/ 71 (далі - договір № 11/016/71) про поставку цукру білого кристалічного в кількості 119,5 тон (+/-3%) і такий договір був виконаний.

Відповідно до п. 4.7 договору № 11/016/71, поставка продукції в разі використання залізничного транспорту здійснюється на умовах DDP склад покупця. Місцем вивантаження є склад у с.Мелехів Жовківського р-ну Львівської області, вул. Київська, 2а. Код станції Підзамче - 370203, Львівська з/д, код отримувача ЗАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» - 1078. (ст. Підзамче, що прилягає до парку В«ПромисловаВ» за стрілочним переводом № 3) вітка В«ОблплодоовощВ» , згідно ІНКОТЕРМС 2000. Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту надходження продукції на з/д станцію призначення, про що буде свідчити відмітка з/д станції призначення на залізничній накладні в розділі накладної В«Календарні штемпеліВ» в графі В«Вивантаження вантажу залізницею або подача під вивантаження засобами одержувачаВ» . Вивантаження продукції на склад покупця здійснюється силами та за рахунок покупця. Відповідно до п. 4.8. договору № 11/016/71, поставка продукції в разі використання автомобільного транспорту здійснюється на умовах DDP (склад покупця, с.Малехів Жовківського р-ну Львівської області, вул. Київська, 2а), згідно ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник несе зобов'язання по доставці продукції до рампи складу покупця. Пунктом 4.9. договору № 11/016/71 передбачено, що кожна поставка Продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: податкова накладна, товарна накладна та рахунок від постачальника із зазначенням номера Замовлення на поставку, виписані згідно п.п. 4.13, 4.14, на кожен вагон та/або автомобіль, ксерокопія сертифікату відповідності та ксерокопія гігієнічного висновку надається одноразово на всю кількість продукції згідно п.1.1. На кожен вагон та/або автомобіль надається посвідчення про якість, що видане заводом виробником. Відповідно до п. 5.1 договору № 11/016/71, приймання - передача продукції за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначений даним Договором та вимогами інструкцій П-6, П-7. Якщо покупець здійснює приймання продукції за участі представника Торгово - Промислової палати, витрати пов'язані із участю в прийманні продукції представника Торгово - Промислової палати покладаються на покупця.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі - Інструкція П-7), виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з інструкції П-7, зокрема з п. 29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, ії посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.

Водночас, складання таких документів передбачається лише в разі наявності розбіжностей по кількості чи якості товару. Оскільки в судовому засіданні не було встановлено зауважень з боку покупця - ЗАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» - до кількості чи якості товару, складання таких документів не було обов'язковим. Тому їх відсутність не може бути підставою для визнання правочину між ЗАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» та ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» безтоварним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що транспортна залізнична накладна № 35114355, згідно із правилами її оформлення, свідчить про транспортування вантажу - цукру в кількості 119762 кг. Такі графи як "продавець" чи "покупець" в даному документі відсутні, однак на аркуші 4 вказаної накладної зазначено, що власником товару є ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» . Крім того, така накладна містить всі необхідні реквізити, зауважень щодо її оформлення відповідачем не висловлювалось.

На підтвердження реальності описаної вище господарської операції позивачем також були надані акти про приймання матеріалів (типова форма № М-7), посвідчення виробника про якість продукції, товарні накладні, копії з журналів видачі довіреностей, документи про "внутрішнє переміщення" товару, що надійшов на склад позивача в с. Малехів до основних виробничих потужностей у м. Львові.

Слід зазначити, що вказана поставка цукру була оплачена позивачем платіжним дорученням № 528489 від 04.02.2011 року на суму 495510,00 грн., в тому числі ПДВ, та № 528490 від 04.02.2011 року на суму 495925,00 грн., в тому числі ПДВ, тобто викликала зміни у фінансовому стані ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» .

Таким чином, ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» надано суду усі необхідні документи, на підтвердження здійснення вказаної операції. Наданий договір, податкові та залізничні накладні відповідають вимогам, встановленим для первинних документів у Законі України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та Положенні "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» .

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача про недостатню доказовість здійснюваних позивачем з ТзОВ В«ТПК В«УкрросВ» господарських операцій суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ В«УкрянбудВ» .

15.06.2011 року між позивачем (замовник) та ТзОВ В«УкрянбудВ» (виконавець) укладено договір № 398 (далі - договір № 398).

Згідно п. 1.1 даного договору замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується виконати наступні роботи, надалі об'єкт: влаштування полімерного покриття В«Без пилуВ» , ремонт бетонного плінтуса, ремонт швів в складі готової продукції та передача таких послуг замовнику, усунення протягом гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт або матеріалів. Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконанні роботи відповідно до умов договору.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ В«УкрянбудВ» позивач представив суду наступні документи: акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2011 року, податкову накладну № 42 від 18.07.2011 року, рахунок на оплату № 515 від 18.07.2011 року, кошторис № 866-11 на виконання робіт внутрішньо ремонтно - будівельні роботи в приміщенні до угоди від 15.06.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року.

Суд вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено здійснення господарської операції з ТзОВ В«УкрянбудВ» . Долучені первинні документи оформлені належним чином та відповідають усім вимогам чинного законодавства.

Так, вказані документи містять детальний опис робіт, що надавались ТзОВ В«УкрянбудВ» , місце надання послуг. Крім того, позивачем підтверджено факт користування товарним складом, орендованим в ТзОВ «Нестле Україна».

Суд також зазначає, що ТзОВ В«УкрянбудВ» має ліцензію на провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а тому, види послуг, які надавались ним позивачу, відповідають видам діяльності як виконавця робіт, так і замовника.

Також судом взято до уваги лист ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» № 18 від 15.01.2013 року про те, що вибір контрагента ТзОВ В«УкрянбудВ» як виконавця робіт з влаштування полімерного покриття В«Без пилуВ» , ремонту бетонного плінтуса, ремонту швів в складі готової продукції та передача таких послуг замовнику, усунення протягом гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт або матеріалів, було здійснено позивачем згідно тендерної процедури, яка існує на фабриці.

Слід зазначити, що вказані ремонтно-будівельні роботи були оплачені позивачем платіжним дорученням № 600995 від 18.08.2011 року на суму 54672,62 грн., в тому числі ПДВ, тобто викликали зміни у фінансовому стані ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» .

Щодо правовідносин позивача з Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» .

На підтвердження реальності операції Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» , позивачем до суду представлено наступні первинні документи:

- акт приймання виконаних робіт за серпень 2011 року (ф.КБ-2в) від 01.09.2011 року - реконструкція н/ж продуктопроводів викачки шоколадних мас на лінії С@М, к.№ 2, п. 3, м. Львів, вул. Ткацька, 10 на загальну суму 20009,93 грн., в т.ч. ПДВ 3334,99 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, податкову накладну № 1 від 01.09.2011 року суму 20009,93 грн., в т.ч. ПДВ 3334,99 грн., рахунок № 0072 від 01.09.2011 року;

- акт приймання виконаних робіт за вересень 2011 року (ф.КБ-2в) від 22.09.2011 року - монтажу глюкольного теплообмінника з обв'язкою трубопроводами енергоносіїв, к. №1, горище, на загальну суму 418410, 97 грн., в тому числі ПДВ, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2011 року, податкову накладну № 23 від 22.09.2011 року, рахунок № 0087 від 22.09.2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 02.09.2011 року - реконструкція електромереж подачі шоколадних мас л. 850 (AASTED) на загальну суму 17639, 57 грн., в тому числі ПДВ, податкову накладну № 3 від 02.09.2011 року, рахунок №-0075;

- договір № 124228/570 від 09.09.2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати наступні роботи (надалі об'єкт): монтаж електромереж фізико - хімічної лабораторії, акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) від 29.09.2011 року - монтажу електромереж фізико - хімічної лабораторії на загальну суму 14802,66 грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 29.09.2011 року, податкову накладну від 29.09.2011 року № 30 на загальну суму 14802,66 грн., в тому числі ПДВ, рахунок № 0089 від 29.09.2011 року про оплату на загальну суму 14802,66 грн., кошторис до договору № 124228;

- акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) від 02.09.2011 року за вересень 2011 року - встановлення електромереж для темпера (купольні сорти к№1) на загальну суму 10634,12 грн., в тому числі ПДВ, податкову накладну від 02.09.2011 року № 4, рахунок № 0076;

- акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) від 02.09.2011 року за вересень 2011 року - реконструкція електромережі подачі шоколадних мас на л. МАЗ на загальну суму 7518,66 грн., в тому числі ПДВ, податкову накладну від 02.09.2011 року № 2, рахунок № 0074 від 02.09.2011 року;

- акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) від 05.09.2011 року за вересень 2011 року - установка замків в електрошафи на загальну суму 6042,25 грн., в тому числі ПДВ, податкову накладну № 6 від 05.09.2011 року, рахунок № 78/1 від 05.09.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 05.09.2011 року;

- акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) без дати - демонтаж металоконструкцій рампи біля будівлі приправ, перевезення її монтаж біля корпусу № 3 та супутні роботи на загальну суму 31066,26 грн., в тому числі ПДВ, податкову накладну № 34 від 30.09.2011 року, в тому числі ПДВ, рахунок №89/1 від 30.09.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 30.09.2011 року;

- акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) від 05.09.2011 року - реконструкція системи подачі шоколадних мас на кірочку лінія Мазетті к№3, п.3 на загальну суму 48474,92 грн., в тому числі ПДВ, податкову накладну № 5 від 05.09.2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 05.09.2011 року, рахунок № 0077 від 05.09.2011 року;

- акт приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) від 05.09.2011 року - демонтаж лінії В« HebenstreitВ» по виробництву вафель на загальну суму 65644,92 грн., в тому числі ПДВ, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 05.09.2011 року, податкову накладну № 7 від 05.09.2011 року.

Також в суд представлено підсумкову відомість ресурсів, договір № 398 від 15.06.2011 року, кошторис № 866-11, договір № 267/486 від 26.07.2011 року, локальний кошторис до договору № 267, договір № 060/542 від 23.09.11 року, локальний кошторис № 2-1-1.

Слід зазначити, що вказані ремонтно-будівельні роботи були оплачені позивачем платіжним дорученням № 624638 від 20.10.2011 року на суму 14802,66 грн., в тому числі ПДВ, № 619506 від 06.10.2011 року на суму 418410,97, в тому числі ПДВ, № 611343 від 15.09.2011 року на суму 65644,92 грн., в тому числі ПДВ, № 611342 від 15.09.2011 року на суму 20009,93 грн., в тому числі ПДВ, № 626188 від 25.10.2011 року на суму 31066,26 грн., в тому числі ПДВ, № 612729 від 20.09.2011 року на суму 48474,92, в тому числі ПДВ, № 612728 від 20.09.2011 року на суму 6042,25 грн., в тому числі ПДВ, № 612730 від 20.09.2011 рок на суму 7518,66 грн., в тому числі ПДВ, № 612731 від 20.09.2011 року на суму 17639,57 грн., в тому числі ПДВ, тобто викликали зміни у фінансовому стані ЗАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» .

Крім того, слід звернути увагу на те, що всі платіжні доручення містять посилання на рахунку, на підставі яких відбулась оплата.

Суд також зазначає, що Корпорація В«ГалтрансрембудВ» має ліцензію на провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а тому, види послуг, які надавались нею позивачу, відповідають видам діяльності як виконавця робіт, так і замовника.

Суд вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено здійснення господарської операції з Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» . Долучені первинні документи оформлені належним чином та відповідають усім вимогам чинного законодавства, в них наявні прізвища та ініціали осіб, які підписували вказані вище документи, що дає змогу їх (осіб) ідентифікувати. Також вказані документи містять детальний опис робіт, що надавались позивачу.

Судом при вирішенні спору також взято до уваги факт, встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/5825/14 за позовом ПАТ В«ЛКФ В«СВІТОЧВ» до СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів, третя особа Корпорації В«ГалтрансрембудВ» . Так, суд в своєму рішенні зазначає, що після подання Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» уточнених розрахунків до декларацій з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість при взаєморозрахунках з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.01.2013 рокуВ» , ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів складено довідку № 380/2201/365168 від 15.09.2014 року В«Про результати позапланової виїзної перевірки» про відсутність порушення податкового законодавства за обревізований період.

Таким чином, ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» надано суду усі необхідні документи, на підтвердження здійснення вказаної операції. Надані договори, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо відповідають вимогам, встановленим для первинних документів у Законі України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та Положенні "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» .

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача про недостатню доказовість здійснюваних позивачем з Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» господарських операцій суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» (надалі - Закон 2181-ІІІ) в редакції, чинній на момент виникнення частини спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 5.1, п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємствВ» , із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємствВ» до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового облікуВ» .

Правила ведення податкового обліку зафіксовані в статті 11 вказаного Закону. Так, зокрема, згідно п.п.11.2.1. валові витрати можуть підтверджуватись:

1) документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг) або їх придбання за готівкові кошти;

2) документом, який підтверджує оприходування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 вищевказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) , не включається до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без урахування податку; з) ставка податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Таким чином, відображення господарських операцій у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до їх реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» та подані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог, зокрема, видаткові та податкові накладні, розрахункові (платіжні) доручення, товарно-транспортні накладні, договори, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо підтверджують зв'язок понесених витрат позивача по придбанню товарів, послуг з його господарською діяльністю - виробництвом кондитерських виробів. Зазначені документи в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що вказані первинні (накладні, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту.

За законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України). З цього приводу варто також звернути увагу на узагальнення практики Вищого адміністративного суду України з даного питання, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11: «оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рухом товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Жодний чинний нормативно-правовий акт України не покладає на платника податків відповідальність за можливі порушення податкового або іншого законодавства його контрагентами, не кажучи про порушення законодавства постачальниками таких контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов'язковою для застосування судами України

Вирішуючи податкові спори, Європейський суд застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.50 р., що була ратифікована Україною 17.07.1997 р. і набула чинності для України 11.09.1997 р. (далі - «Протокол № 1»), який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін «майно» має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.

Так, у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік), «Булвес АТ» проти Болгарії» (2009 рік) та «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік) податковими органами України та Болгарії платники ПДВ були позбавлені права на податковий кредит / бюджетне відшкодування у зв'язку з виявленням зловживань з боку їх постачальників, спрямованих на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

Проаналізувавши справу «Інтерсплав» проти України», Європейський суд дійшов висновку, що право на відрахування (відшкодування) податку також може визнаватися «власністю» особи та відзначив, що перешкоджання відшкодуванню (відрахуванню) ПДВ могло бути виправдане, лише якщо б у податковому правопорушенні був замішаний сам платник.

Зокрема, у висновку в справі «Булвес АТ» проти Болгарії» Європейський суд вказав, що платник (позивач) не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника (позивача), що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності з огляду на таке. Європейський суд визнав, що, оскільки компанія (позивач) в повному обсязі і своєчасно виконала свої обов'язки з дотримання встановлених державою норм стосовно сплати податку на додану вартість, не мала способів для забезпечення виконання податкових обов'язків постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного з основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме - визнання права на відрахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику. Більше того, тільки після пред'явлення такого податку до відрахування та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок щодо подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, Європейський суд визнав, що право компанії (позивача) на пред'явлення вхідного ПДВ до відрахування утворило, щонайменше, «правомірне очікування» того, що їй буде надана ефективна можливість реалізувати своє майнове право, яке могло бути прирівняне до «майна» у розумінні статті 1 Протоколу № 1 (п. 57 рішення). Європейський суд окремо відзначив, що компанія (позивач) не мала абсолютно ніяких повноважень відстежувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків щодо складання та подання звітності з ПДВ, а також обов'язки по сплаті ПДВ та інших зобов'язань. Відповідно, Європейський суд визнав, що, незважаючи на повне виконання своїх обов'язків, компанія (Позивач) була поставлена в несприятливе становище через неясність щодо того, чи може вона відрахувати сплачений постачальнику вхідний ПДВ, оскільки визнання чи невизнання права на відрахування податку також залежало від висновків податкових органів з приводу того, чи своєчасно виконав постачальник свої обов'язки з поданням звітності з ПДВ та інші обов'язки (п. 69 рішення). Європейський суд погодився з тим, що, коли держава (відповідач) має інформацію про зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи (контрагента), вона може вживати відповідних заходів щодо попередження, припинення чи покарання таких зловживань. Однак, якщо національна влада (відповідач) за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи (позивача) у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюжку поставок, або будь-яких вказівок на поінформованість про таке порушення, все ж карає одержувача (позивача), який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, то влада (відповідач) виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який має бути дотриманий між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (п. 70 рішення).

Аналогічних висновків Європейський суд дійшов й у справі «"Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії».

Наведена вище судова практика дозволяє стверджувати, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено:

- невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат;

- обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами;

- обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства;

- безпосередню (пряму) участь та / або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та / або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Відповідач не наводить жодних доказів того, що позивач знав або повинен був знати про правопорушення з боку його контрагентів або постачальників його контрагентів, або що позивач мав чи має будь-яке відношення до таких можливих правопорушень.

Відповідно до вимог п.5 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На порушення вищевказаних вимог, в акті перевірки відповідач не приділив належної уваги змісту первинних документів, якими були оформлені господарські операції фактично здійснені позивачем, про що свідчить суттєве скорочення змісту таких первинних документів, що наведений в акті перевірки в порівнянні з їх фактичним змістом, що також призвело до необґрунтованих та безпідставних висновків відповідача.

Судом встановлено, що в операціях з ТзОВ В«УкрянбудВ» , ТзОВ В«УкрросВ» та Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» позивач діяв як добросовісний покупець товарів та робіт, не був обізнаний про можливі порушення законодавства з боку контрагентів та/або їх постачальників. Отже, позивача не може бути притягнуто до відповідальності, тобто позбавлено законної та обґрунтованої податкової вигоди (податковий кредит) через можливі порушення законодавства третіми особами, коли безпосередньо позивачем було дотримано всіх вимог законодавства щодо формування та визнання податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, суд наголошує на перевагах змісту первинних бухгалтерських документів над формою.

Доводи відповідача щодо нереального характеру відносин позивача з ТзОВ В«УкрянбудВ» з огляду на висновки акта ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 12.09.2012 року № 530/22-50/34625317 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«УкрянбудВ» судом до уваги не беруться, враховуючи на наступне.

Так, виходячи зі змісту Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22.04.2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначений виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. У зв'язку з чим, суд вважає, що сама по собі неможливість реалізації органами доходів і зборів визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення ним порушень податкового законодавства, а тим більше неможливість проведення зустрічних звірок не може свідчити про вчинення порушень податкового законодавства третіми особами (у даному випадку - позивачем).

Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

Суд вважає, що під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку витрат та податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги. При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар і склала податкові накладні, та особою, яка отримувала товар і сформувала витрати та податковий кредит.

Натомість, відповідачем цього зроблено не було, а лише здійснено покликання на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 12.09.2012 року № 530/22-50/34625317 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ В«УкрянбудВ» , який свідчить лише про неможливість проведення перевірки зазначеного платника податків, а причини, за яких їх складено, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між сторонами договору.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки № 864/31-0000382154 від 16.10.2012 року.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами ТзОВ В«УкрянбудВ» , ТзОВ В«УкрросВ» та Корпорацією В«ГалтрансрембудВ» підтверджується всіма належним чином оформленими первинними документами.

Висновки відповідача про те, що господарські операції, які відображені ПАТ В«ЛКФ В«СвіточВ» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, не підтверджується матеріалами справи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі всього викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення податкових повідомлень - рішень від 31.10.2012 року № 0001470801/12429, № 0001460801/12433 та № 0001480801/12434 та не надано достатніх доказів, які би спростували доводи позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2146,00 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 31.10.2012 року № 0001470801/12429, № 0001460801/12433 та № 0001480801/12434.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства В«Львівська кондитерська фабрика В«СвіточВ» (код ЄДРПОУ 00382154, що знаходиться за адресою: 79019, м. Львів, вул. Ткацька, 10) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень рівно сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05.10.2015 року

Суддя Потабенко В.А.