Постанова

від 16.04.2020 по справі 2а-9628/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №2а-9628/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/25660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Гулид Р.М ., Улицький В.З.) у справі №2а-9628/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства Львівська кондитерська фабрика Світоч до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівська кондитерська фабрика "Світоч" (далі - ПАТ "ЛКФ "Світоч") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.10.2012 №0001470801/12429, №0001460801/12433 та №0001480801/12434.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016та ухвалити нове рішення про відмову задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №2а-9628/12/1370.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-9628/12/1370 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 16.04.2020.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на податкову інформацію, зібрану в ході проведених перевірок контрагентів. Зокрема, зазначає, що у ТОВ ТПК Укррос відсутні матеріальні ресурси та виробнича база, що унеможливлює здійснення господарської діяльності; первинними документами не підтверджуються господарських відносин позивача з ТОВ Укрянбуд щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, трудових ресурсів, наявності складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання операцій за договором; до перевірки не представлено договори, акти виконаних робіт, а відтак неможливо підтвердити реальність здійснених операцій позивача з корпорацією Галтрансрембуд . Відповідно до баз даних ДФС України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування витрат та податкового кредиту. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки та посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що суди не дослідили належним чином матеріали справи та не вжили заходів щодо перевірки фактичних обставин спірних правовідносин.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02.10.2012 до 15.10.2012 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "ЛКФ "Світоч" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за липень - серпень 2011 року та податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Укрянбуд" (код ЄДРПОУ 34625317), податку на додану вартість за січень - травень 2011 року та податку на прибуток за І квартал 2011 року та ІІ квартал 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Укррос" (код ЄДРПОУ 33782470), податку на додану вартість за вересень - грудень 2011 року та податку на прибуток за ІІІ - ІV квартал 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з Корпорацією "Галтрансрембуд" (код ЄДРПОУ 36416824).

За результатами перевірки складено акт від 16.10.2012 №864/31-00/00382154, у якому податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1, пункту 11.2, статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 (із змінами та доповненнями), пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.5 пункту 138.8, пункту 138.10, статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 145.1, статті 145, пункту 146.2, пункту 146.3, статті 146 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 230038,30грн.;

підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим занижено податок на додану вартість в загальній сумі 270117,72грн. та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 10940,82грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту в листопаді 2011 року на суму 10940,82грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що за період з 01.01.2011 до 31.03.2011 ПАТ "ЛКФ "Світоч" задекларовано валові витрати у сумі 163'552'099грн (за наслідками планової документальної перевірки від 26.03.2012 № 322/23-2/00382154). Перевіркою повноти визначення витрат за період з цей період встановлено їх завищення в результаті включення до валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ "ТПК "Укррос", по яких встановлено здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків на загальну суму 826195грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування за період з 01.04.2011 до 31.12.2011 встановлено їх завищення в результаті включення до складу інших витрат - загальновиробничі витрати - витрати та нараховану амортизацію по придбаних роботах, послугах від ТОВ "Укрянбуд", Корпорації "Галтрансрембуд", по яких прописано здійснення удаваних операцій, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків на загальну суму 102129грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 31.10.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001470801/12429, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10940,82грн;

№0001460801/12433, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 322558,10грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 270117,73грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52440,37грн;

№0001480801/12434, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 230039,30грн, в тому числі: за основним платежем у розмірі 230038,30грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1грн.

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, ПАТ "ЛКФ "Світоч", звернулося до адміністративного суду про їх скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.06.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2013, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що висновки судів зроблені без належного дослідження питання щодо реального здійснення господарських операцій. Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, зокрема щодо використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від контрагентів товарів та послуг, крім того судами не надано належної правової оцінки доказам, що надані позивачем на підтвердження реальності проведених операцій, у тому числі транспортній залізничній накладній №35114355, актам про приймання матеріалів (типова форма №М-7), посвідчення виробника про якість продукції, товарним накладним, копії з журналу видачі довіреностей, документам про "внутрішнє переміщення" товару, що надійшов на склад позивача в с.Малехів до основних виробничих потужностей у м. Львові.

За наслідками нового розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. В акті перевірки відповідач не приділив належної уваги змісту первинних документів, якими були оформлені господарські операції фактично здійснені позивачем, про що свідчить суттєве скорочення змісту таких первинних документів, що наведений в акті перевірки в порівнянні з їх фактичним змістом, що також призвело до необґрунтованих та безпідставних висновків відповідача.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З набранням 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами положеннями цього Кодексу.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені ПАТ "ЛКФ "Світоч" в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що 26.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Торгова промислова компанія "Укррос" (постачальник) укладено договір №11/016/ 71 (далі - договір №11/016/71) про поставку цукру білого кристалічного в кількості 119,5 тонн (+/-3%) і такий договір був виконаний.

Відповідно до умов договору №11/016/71 поставка продукції в разі використання залізничного транспорту здійснюється на умовах DDP склад покупця. Місцем вивантаження є склад у с.Мелехів Жовківського р-ну Львівської області, вул.Київська, 2а. Код станції Підзамче - 370203, Львівська з/д, код отримувача ЗАТ "ЛКФ "Світоч" - 1078. Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту надходження продукції на з/д станцію призначення, про що буде свідчити відмітка з/д станції призначення на залізничній накладні в розділі накладної "Календарні штемпелі" в графі "Вивантаження вантажу залізницею або подача під вивантаження засобами одержувача". Вивантаження продукції на склад покупця здійснюється силами та за рахунок покупця.

Згідно пункту 4.8. договору №11/016/71 поставка продукції в разі використання автомобільного транспорту здійснюється на умовах DDP (склад покупця, с.Малехів Жовківського р-ну, Львівської області, вул.Київська, 2а), згідно ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник несе зобов`язання по доставці продукції до рампи складу покупця.

Договором №11/016/71 передбачено, що кожна поставка Продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: податкова накладна, товарна накладна та рахунок від постачальника із зазначенням номера Замовлення на поставку, виписані на кожен вагон та/або автомобіль, ксерокопія сертифікату відповідності та ксерокопія гігієнічного висновку надається одноразово на всю кількість продукції. На кожен вагон та/або автомобіль надається посвідчення про якість, що видане заводом виробником.

Відповідно до пункту 5.1 договору №11/016/71 приймання - передача продукції за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначений даним Договором та вимогами інструкцій П-6, П-7. Якщо покупець здійснює приймання продукції за участі представника Торгово-Промислової палати, витрати пов`язані із участю в прийманні продукції представника Торгово-Промислової палати покладаються на покупця.

Судами попередніх інстанцій вказано, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "ТПК "Укррос", позивачем подано суду копії податкових декларацій з податку на додану вартість, податкові накладні, накладні, відповідно до яких ТОВ "ТПК "Укррос" відвантажило ЗАТ "ЛКФ "Світоч" через ОСОБА_1 (доручення №00158 від 26.01.2012) цукор білий в обумовленій сторонами кількості та ціні, акт приймання матеріалів, залізничні накладні,

Також, позивачем надані акти про приймання матеріалів (типова форма №М-7), посвідчення виробника про якість продукції, товарні накладні, копії з журналів видачі довіреностей, документи про внутрішнє переміщення товару, що надійшов на склад позивача в с.Малехів до основних виробничих потужностей у м.Львові.

Судами зазначено, що вказана поставка цукру була оплачена позивачем платіжним дорученням від 04.02.2011 №528489 на суму 495510,00грн., в тому числі ПДВ, та від 04.02.2011 №528490 на суму 495925,00грн., в тому числі ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції зазначив, та у суді апеляційної інстанції не спростовано, що транспортна залізнична накладна №35114355, згідно із правилами її оформлення, свідчить про транспортування вантажу - цукру в кількості 119762кг. Такі графи як "продавець" чи "покупець" в даному документі відсутні, однак на аркуші 4 вказаної накладної зазначено, що власником товару є ТОВ "ТПК "Укррос". Крім того, накладна містить всі необхідні реквізити, зауважень щодо її оформлення відповідачем не висловлювалось.

Таким чином, судами констатовано, що ПАТ "ЛКФ "Світоч" надано суду усі необхідні документи, на підтвердження здійснення вказаної операції. Наданий договір, податкові та залізничні накладні відповідають вимогам, встановленим для первинних документів у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенні "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Суди дійшли висновку про те, що твердження відповідача про недостатню доказовість здійснюваних позивачем з ТОВ "ТПК "Укррос" господарських операцій суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи.

Також, судами встановлено на підставі матеріалів справи, що 15.06.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ "Укрянбуд" (виконавець) укладено договір №398 (далі - договір №398).

Згідно умов договору замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується виконати наступні роботи: влаштування полімерного покриття "Без пилу", ремонт бетонного плінтуса, ремонт швів в складі готової продукції та передача таких послуг замовнику, усунення протягом гарантійного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт або матеріалів. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконанні роботи відповідно до умов договору.

Судами вказано, що на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Укрянбуд" позивач надав суду наступні документи: акти приймання виконаних підрядних робіт, податкову накладну, рахунок на оплату, кошторис на виконання робіт в приміщенні до угоди від 15.06.2011, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року.

Як зауважено судами, долучені первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства. Вказані документи містять детальний опис робіт, що надавались ТОВ "Укрянбуд", місце надання послуг. Крім того, позивачем підтверджено факт користування товарним складом, орендованим у ТОВ Нестле Україна .

Судами також зазначено, що ТОВ "Укрянбуд" має ліцензію на провадження господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, а тому, види послуг, які надавались ним позивачу, відповідають видам діяльності як виконавця робіт, так і замовника. Додатково на підтвердження своєї позиції позивачем надано лист ПАТ "ЛКФ "Світоч" від 15.01.2013 №18 про те, що вибір контрагента ТОВ "Укрянбуд" як виконавця робіт було здійснено позивачем згідно тендерної процедури, яка існує на фабриці.

Вказані ремонтно-будівельні роботи були оплачені позивачем платіжним дорученням від 18.08.2011 №600995 на суму 54672,62грн., у тому числі ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням законодавчих положень, суди дійшли висновку, що позивачем підтверджено наданими документами здійснення вказаної операції.

Також, між позивачем та Корпорацією "Галтрансрембуд" укладено договори від 07.07.2011, 26.03.2011, 13.06.2011, 01.08.2011, 27.07.2011 відповідно до яких виконавець зобов`язується виконати обумовлені у договорі роботи.

З акту перевірки слідує, що висновок про безпідставне включення позивачем до складу витрат вартість придбаних робіт по взаєморозрахунках з Корпорацією "Галтрансрембуд" слідує з ненадання до перевірки актів виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій вказано, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з Корпорацією "Галтрансрембуд", позивачем до суду представлено наступні первинні документи:

акт приймання-виконаних робіт за серпень 2011 року (ф.КБ-2в) від 01.09.2011 - реконструкція продуктопроводів викачки шоколадних мас на лінії на загальну суму 20009,93грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, податкову накладну, рахунок;

акт приймання-виконаних робіт за вересень 2011 року (ф.КБ-2в) від 22.09.2011 - монтажу глюкольного теплообмінника з обв`язкою трубопроводами енергоносіїв, к.№1, горище, на загальну суму 418410,97грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2011 року, податкову накладну, рахунок;

акт приймання-виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 02.09.2011 - реконструкція електромереж подачі шоколадних мас на загальну суму 17639,57грн, податкову накладну, рахунок;

акт приймання-виконаних робіт від 29.08.2011 - монтажу електромереж фізико-хімічної лабораторії на загальну суму 14802,66грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкову накладну, рахунок про оплату, кошторис до договору;

акт приймання-виконаних робіт від 02.09.2011 за вересень 2011 року - встановлення електромереж для темпера (купольні сорти к№1) на загальну суму 10634,12грн, , податкову накладну 4, рахунок;

акт приймання-виконаних робіт від 02.09.2011 за вересень 2011 року - реконструкція електромережі подачі шоколадних мас на загальну суму 7518,66грн, , податкову накладну, рахунок;

акт приймання виконаних робіт від 05.09.2011 за вересень 2011 року - установка замків в електрошафи на загальну суму 6042,25грн, , податкову накладну, рахунок, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат;

акт приймання виконаних робіт без дати - демонтаж металоконструкцій рампи біля будівлі приправ, перевезення її монтаж біля корпусу № 3 та супутні роботи на загальну суму 31066,26грн, , податкову накладну, рахунок, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат;

акт приймання виконаних робіт від 05.09.2011 - реконструкція системи подачі шоколадних мас на загальну суму 48474,92грн, накладну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, рахунок;

акт приймання виконаних робіт від 05.09.2011 - демонтаж лінії " Hebenstreit " по виробництву вафель на загальну суму 65644,92грн, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкову накладну.

Судами зазначено, що вказані ремонтно-будівельні роботи були оплачені позивачем. Платіжні доручення містять посилання на рахунки, на підставі яких відбулась оплата.

Корпорація "Галтрансрембуд" має ліцензію на провадження господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, а тому, види послуг, які надавались нею позивачу, відповідають видам діяльності як виконавця робіт, так і замовника.

Судами зауважено про факт, встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/5825/14 за позовом ПАТ "ЛКФ "СВІТОЧ" до СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів, третя особа Корпорації "Галтрансрембуд". Так, суд в своєму рішенні зазначає, що після подання Корпорацією "Галтрансрембуд" уточнених розрахунків до декларацій з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість при взаєморозрахунках з контрагентами за період з 01.01.2011 до 31.01.2013", ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів складено довідку №380/2201/365168 від 15.09.2014 "Про результати позапланової виїзної перевірки" про відсутність порушення податкового законодавства за період, що підлягав перевірці.

Відтак, за результатами дослідження наявних у справі доказів суди констатували, що на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами в матеріалах справи містяться документи, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Судами встановлено, що у податкового органу наявні зауваження щодо формальних реквізитів первинних документів по господарським операціям. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності службових осіб контрагентів щодо наведених господарських операцій. Також, відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентом.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами зауважено, що висновки податкового органу, щодо непідтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами не можна вважати обґрунтованими, оскільки інформація, якою відповідач підтверджує свою позицію, фактично вибрана з різних актів та зафіксована в акті перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Касаційний суд звертає увагу, що посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою.

Крім того, обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки це непроведення зустрічної звірки. Вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Касаційний суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Разом з тим, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Судами констатовано, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду