Постанова

від 06.10.2015 по справі 815/5470/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5470/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

при секретарі Музики І.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 (згідно довіреності),

за участю представника відповідача ОСОБА_2 (згідно довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про кореигування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів», за результатом якого позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/014814 від 11.08.2015 року.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними доводами.

06.10.2014 року, компанією «Tejas Cobert S.A.», місто Мадрид, Іспанія (продавець) та ТОВ «Країна Майстрів», м. Київ, Україна (покупець), укладено контракт № 3, предметом якого є купівля - продаж (поставка) черепиці і комплектуючих у кількості, по цінах і на умовах, визначених в Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Згідно пункту 1.3 контракту, валютою розрахунків обрано Євро.

20.05.2015 року, покупцем та компанією - продавцем підписано доповнення № 1 до договору купівлі - продажу № 1 до договору купівлі - продажу № 3 від 06.10.2014 року, згідно якого в п. 1 контракту змінено назву продавця на «Cobert Tejas Iberica S.L.». Доповненням № 2 до договору № 3, що підписано сторонами 02.06.2015 року, внесено зміни в банківські реквізити продавця.

Позивач зазначає, що на виконання умов контракту та додатків до нього, компанія «Cobert Tejas Iberica S.L.» відповідно до інвойсу № НОМЕР_1 від 14.07.2015 року поставила для позивача на територію України (порт ОСОБА_2) товар - керамічна черепиця покрівельна для дахів, торгівельна марка «Cobert», країна виробництва ES, виробник - «Cobert Tejas Iberica S.L.», по номенклатурі, в кількості та по цінах, визначених інвойсом, всього в кількості 23 296 штук на суму 14 385, 26 Євро. Товар продано покупцю на умовах CIF порт ОСОБА_2 (в ціну товару увійшла проплата продавцем транспортування та страхування товару до пункту поставки).

11.08.2015 року, представником позивача-декларанта, ПП «ГОЛ-Сервіс», в Одеську митницю ДФС подано електронну митну декларацію № 500060001/2015/014814 та документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 346 739, 19 грн. по курсу Євро ( один Євро - 23, 304194 грн.).

Після обробки електронної митної декларації, посадовою особою митного органу надіслано електронне повідомлення уповноваженій особі декларанта про спрацювання профілю ризику автоматизованої системи щодо можливого заниження митної вартості та про виявлення у поданих документах розбіжностей.

Відповідно до положень ст. 53 Митного Кодексу України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновок експерта по вартісні та якісні характеристики товарів, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Листом від 11.08.2015 року, митний брокер повідомив Одеську митницю про неможливість за встановлений термін надати додаткові документи.

За результатом проведеної консультації між митним органом та уповноваженою особою декларанта, посадовою особою Одеської митниці ДФС, електронним повідомленням було попереджено про застосування до митного оформлення товару за ЕМД №500060001/2015/014814 коригування вартості та з огляду на неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, у зв'язку з чим застосовуватимуться другорядні методи, зазначені п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного Кодексу України.

12.08.2015 року, митним органом прийнято рішення № 500060001/2015/610114/2 про коригування митної вартості товарів, вказаних у ЕМД № 500060001/2015/014814 від 11.08.2015 року, шляхом збільшення митної вартості одиниці товару до 0,91 доларів США, в цілому митна вартість задекларованої партії товару - до 21 199, 36 доларів США.

Того ж дня, винесено картку відмови в прийнятті цієї митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00233 від 12.08.2015 року.

13.08.2015 року, товар було випущено у вільний обіг відповідно до Розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, посилаючись на достатність даних наданих при митному оформленні товару, для визначення його митної вартості за основним методом, а саме за ціною контракту.

Представник позивача в ході судового розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, Одеської митниці ДФС, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, підтримуючи доводи, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, суду пояснив, що митний орган обґрунтовано витребував у позивача додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки документи надані декларантом для розмитнення викликали сумнів у їх повноті та достовірності, додатково документи декларантом не подавалися, тому виявлені розбіжності не були усунутими, у зв'язку з чим підстави для застосування основного методу визначення митної вартості ввезеного товару, у митного органу були відсутні.

Суд, вислухавши сторони, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступних висновків.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, під час митного контролю товарів за ЕМД № 500060001/2015/014814 від 11.08.2015 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) спрацювали профілі ризику, щодо можливого заниження митної вартості.

За результатом проведеної перевірки наданих декларантом документів, митним органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: згідно наданої до митного контролю специфікації до зовнішньоекономічного контракту та фактури - рахунку, попередня оплата за товар повинна складати 100% від фактурної вартості, проте це не відповідає сумі попередньої оплати згідно наданих декларантом банківських платіжних документів, що стосується товару. З огляду на вищевикладене, відповідно до п.3 ст. 53 Митного Кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості декларант був зобов'язаний протягом 10 календарних днів подати додаткові документи (виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару.

Декларантом, запитувані митним органом документи, надані не були.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3), оскільки застосувати метод за ціною договору та щодо ідентичних товарів, виявилось неможливим

З урахуванням викладеного, Одеською митницею ДФС, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року, в графі 33 якого зазначено, що за результатом проведеного аналізу баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості аналогічних (подібних) товарів митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митна декларація від 26.05.2015 року № 500060001/2015/010346 (той саме виробник товарів та торгівельна марка), тому митну вартість визнано на рівні - 0,91 доларів США за одиницю.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 54 Митного Кодексу України, Південною митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00233 від 12.08.2015 року.

Відповідно до положень ч. 2, ч.3 ст. 53 Митного Кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, декларант має подати до митного органу, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією були подані наступні документи:зовнішньоекономічний договір № 3 від 06.10.2014 року, доповнення до нього № 1 від 20.05.2015 року, № 2 від 02.06.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 793733821 від 14.07.2015 року; рахунки-проформи № 29-6 від 29.06.2015 року; пакувальний лист б/н від 29.06.2015 року; платіжні доручення; прайс-лист виробника товару; коносамент від 24.07.2015 року; копію митної декларації країни відправлення; морську накладну; міжнародні автомобільні накладні; контракт про надання транспортно-експедиторських послуг; договір про надання брокерських послуг.

Згідно рішення про коригування митної вартості, відповідачем було встановлено розбіжності в документах, контрагента позивача, а саме згідно наданої до митного оформлення специфікації до зовнішньоекономічного контракту та рахунку-фактури, попередня оплата за товар повинна складати 100% від фактурної вартості, митним органом було встановлено невідповідність суми попередньої оплати згідно наданих декларантом банківських платіжних документів.

В ході судового розгляду справи представник відповідача суду пояснив, що наявні в зовнішньоекономічному контракті, рахунку-фактурі (інвойсі) та банківському платіжному документі розбіжності щодо суми платежу виключали можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Перевіряючи правильність висновків митного органу судом було встановлено, що згідно пункту 2 зовнішньоекономічного контракту № 3 від 06.10.2014 року, продавець здійснює поставку продукції на умовах, визначених у Інвойсах, згідно Інкотермс - 2000 у строк 30 календарних днів з моменту отримання 100% передоплати.

Згідно інвойсу № НОМЕР_1 від 14.07.2015 року та доданого до нього пакувального листа кількість керамічної черепиці різних видів у партії товару за договором від 06.10.2014 року, запакованої в 95 палетах та розміщено в 4 контейнерах (MRKU 774635, MRKU9549530, MRKU8357847, MSKU5908824) у загальній кількості 23 296 одиниць, вартість яких становить 14 385, 26 ЄВРО.

Дані інвойсу від 14.07.2015 року, за показниками його номера (НОМЕР_1), назви продавця товару («Cobert Tejas Iberica S.L.»), покупця (отримувача) товару (ТОВ «Країна майстрів»), назви країн (Іспанія - Україна), номерів контейнерів, кількості палетів, ваги вантажу відповідають змісту сертифікату походження товару (арк. с. 44). Зазначені дані збігаються з інформацією, що міститься у митній декларації країни відправлення № 15 ES 004611 1 169296 2 від 17.07.2015 року (арк. с. 46-47).

Судом встановлено, що товар оплачений позивачем банківськими платіжними дорученнями № 15 від 08.07.2015 року на суму 8 500, 00 Євро та № 16 від 10.07.2015 року на суму 5 885, 26 Євро, що загалом складає суму перерахування 14 385, 26 Євро, яка відповідає сумі інвойсу (рахунку на оплату) № НОМЕР_1.

Доводи митного органу, зводяться до того, що оплата товару здійснена двома платіжними документами, що й викликало сумніви, оскільки на думку відповідача оплата мала відбутися єдиним платіжним документом. Зазначене підтвердив, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 - інспектор, який здійснював митний контроль митної декларації. Свідок вважає, що перший платіж, який відбувся 08.07.2015 року - задаток, другий платіж від 10.07.2015 року - залишок, що і було порушенням умов контракту, який передбачав стовідсоткову передоплату товару, на думку свідка одним платежем.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 58 Митного Кодексу України, ціна, що була фактично сплаченою або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

З урахуванням приведених положень Митного Кодексу України, суд вважає не обґрунтованими доводи митниці щодо невідповідності суми попередньої оплати, здійсненої імпортером частинами.

Право митного органу витребовувати додаткові документи не є абсолютним та обмежено необхідною наявністю достатніх підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме: виявлення розбіжності у документах зазначених у ч. 2 ст. 53 цього Кодексу (основні документи, що містять вартісно-кількісні характеристики товару); наявність ознак підробки; відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Жодної з вищезазначених підстав в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього кодексу.

Судом встановлено, що обираючи метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів, посадова особа Одеської митниці вказала на відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів. Одночасно, посадовою особою митниці в рішенні була зазначена декларація яка взята за основу по розмитненню партії товару від того самого виробника та тієї ж торгівельної марки, тобто за висновками, які робить суд, ідентичного товару. Підстави не застосування митним органом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (ч. 2 ст. 59) судом не встановлено, через необґрунтування відповідачем причин такого не застосування.

Натомість, відповідачем в обґрунтування своїх доводів, викладених в письмових запереченнях наданий перелік з 9-ти операцій з товарами ідентичним та аналогічними, що взяті з Єдиної автоматизованої інформсистеми митних органів, серед яких є операції по митному оформленню товару - керамічної плитки з меншою митною вартістю ніж обрана для позивача, при цьому свідок ОСОБА_3, так і не зміг пояснити суду, за якими ознаками до товариства застосована саме найвища ціна серед представлених 9-ти операцій.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 59, ч.7 ст. 60 Митного Кодексу України, передбачено, що для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Причини не застосування митним органом ціни у розмірі 0,68 доларів США, яка є значно меншою ніж обрана (0,91 доларів США за одиницю) судом не встановлені.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного Кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно положень ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про корегування митної вартості та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу - за ціною договору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі встановлених в ході судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду ті обставини на які посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00233 від 12.08.2015 року, якою Одеською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією №500060006/2015/014814 від 11.08.2015 року.

Стягнути суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» (код ЄДРПОУ 38898178).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. В. Бжассо

.