Ухвала

від 23.12.2015 по справі 815/5470/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р. Справа № 815/5470/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Лук'янчук О.В.,

судді - Градовського Ю.М.,

судді -Турецької І.О.,

при секретарі судового ОСОБА_1,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Країна майстрів до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.09.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю Країна майстрів (далі - ТОВ Країна майстрів ) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації ЕМД №500060001/2015/014814, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00233 від 12.08.2015року.

В обґрунтування позову зазначається, що при митному оформленні вантажу в режимі імпорт на підставі ЕМД відповідачем безпідставно визначена митна вартість за резервним методом. Оскільки надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту при подачі ЕМД. Позивач вважає, що митниця необґрунтовано намагалась витребувати додаткові документи, які позивач не зміг надати, що в подальшому призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення про коригування митної вартості вантажу та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представник Одеської митниці заперечував проти позову, зазначаючи, що обрання резервного методу визначення митної вартості проведено у відповідності до законодавства України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

06.10.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» та компанією Cobert Tejas ІberikaS.L. (Іспанія ) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару №3, відповідно до умов якого остання зобов'язалася продати товар, а позивач прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації та інвойсів 20.05.2015р. та 02.06.2015р. між сторонами укладені доповнення до контракту відповідно №1 і №2, які уточнювали банківські рахунки продавця.

11.08.2015р. на виконання вищезазначеного контракту на адресу позивача надійшов від продавця - компанії компанією CobertTejas ІberikaS.L. (Іспанія ) вантаж, а саме: керамічна черепиця покрівельна для дахів на загальну суму 14 385,26 євро.

З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом ТОВ «Країна майстрів» до Одеської митниці подано електронну вантажну митну декларацію ЕМД № 500060001/2015/014814 від 11.08.2015 року, в якій митна вартість товару визначена позивачем за основним методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Позивачем, на підтвердження митної вартості товарів, до Одеської митниці надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 3 від 06.10.2014 року, доповнення до нього № 1 від 20.05.2015 року, № 2 від 02.06.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 793733821 від 14.07.2015 року; рахунки-проформи № 29-6 від 29.06.2015 року; пакувальний лист б/н від 29.06.2015 року; платіжні доручення; прас лист виробника товару; коносамент від 24.07.2015 року; копію митної декларації країни відправлення; морську накладну; міжнародні автомобільні накладні; контракт про надання транспортно-експедиторських послуг; договір про надання брокерських послуг (а.с.26-63).

Під час митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, митним органом встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: згідно наданої до митного контролю специфікації до зовнішньоекономічного контракту та фактури-рахунку, попередня оплата за товар повинна складати 100% від фактурної вартості, проте це не відповідає сумі попередньої оплати згідно наданих декларантом банківських платіжних документів.

На підставі викладеного, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Декларантом запитувані митним органом документи надані не були (а.с.23).

За результатом проведеної консультації між митним органом обрано метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів.

З урахуванням викладеного, Одеською митницею ДФС, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року, в графі 33 якого зазначено, що за результатом проведеного аналізу баз даних ПІК Інспектор-2006 та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митна декларація від 26.05.2015 року № 500060001/2015/010346 (той саме виробник товарів та торгівельна марка), тому митну вартість визнано на рівні 0,91 доларів США за одиницю (а.с.18-19).

12.08.2015р. Одеською митницею видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00233 (а.с.20-22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність витребування додаткових документів та в подальшому застосування резервного методу при визначені митної вартості, а отже прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № від 12.08.2015р. не ґрунтуються на законних підставах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно, наслідки від ненадання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів можуть бути застосовані, якщо вимога про надання додаткових документів дійсно мала під собою підстави.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, єдиною підставою для витребування Одеською митницею від декларанта додаткових документів невідповідність суми попередньої оплати згідно наданих платіжних документів, яка мала складати 100% від фактурної вартості товару.

За даними ЕМД, поданої декларантом для митного оформлення товару, загальна вартість товару складає 14 385,26 євро.

Дійсно п.2.2. контракту № 3від 06.10.2014р. передбачено, що продавець здійснює поставку протягом 30 днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору ТОВ Країна майстрів здійснила 100% оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2015р. на суму 8 500 євро та від 10.07.2015р. на суму 5 885,26 євро. Вказані платіжні доручення були надані під час митного оформлення товару, що підтверджується ЕМД від 11.08.2015р. (а.с.26-27).

Доводи митного органу зводяться до того, що оплата товару здійснена двома платіжними документами, що й викликало сумніви, оскільки на думку відповідача оплата мала відбутися єдиним платіжним документом. Зазначене підтвердив, допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 - інспектор, який здійснював митний контроль митної декларації. Свідок вважає, що перший платіж, який відбувся 08.07.2015 року задаток, другий платіж від 10.07.2015 року залишок, що і було порушенням умов контракту, який передбачав стовідсоткову передоплату товару, на думку свідка одним платежем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки встановлена митним органом наявність розбіжностей в наданих декларантом документах щодо ціни товару не відповідає дійсності, у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів.

Вірними є доводи суду першої інстанції, що право митного органу витребовувати додаткові документи не є абсолютним та обмежено необхідною наявністю достатніх підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме: виявлення розбіжності у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 цього Кодексу (основні документи, що містять вартісно-кількісні характеристики товару); наявність ознак підробки; відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Жодної з вищезазначених підстав в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справі № 21-127а15, від 17.12.2013р. № 21-91а12.

Враховуючи незаконність вимог митного органу про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, тобто відсутність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, незаконними є і наслідки від ненадання або неповного надання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів за ціною контракту.

Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим рішення № 500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № від 12.08.2015р. 6/2 є протиправними та правильно скасовані судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України, враховуючи необґрунтованість поданої митним органом апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частина третя цієї статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стаття 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано платіжне доручення про перерахування ОСОБА_2 7 500 грн. Зазначена особа представляла інтереси ТОВ Країна майстрів як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Представником позивача також наданий розрахунок часу на правову допомогу позивачу, яка складає 5 год.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати 1378 грн., 40% від цієї суми складає 551,2 грн. Тому загальна сума витрат на правову допомогу, яка може бути відшкодована позивачу становить 2 756 грн.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015р. - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Країна майстрів (код ЄДРПОУ 38898178; розр. рах. 26008053127507 Київське ГРУ ПАТ КБ Приватбанк , МФО 321842 ) судові витрати в розмірі 2756 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: І.О.Турецька