Ухвала

від 25.08.2016 по справі 815/5470/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року м. Київ К/800/979/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Єрьоміна А.В. Гончар Л.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року

у справі №815/5470/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів»

до Одеської митниці Державної фіскальної служби,

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної

вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації ЕМД №500060001/2015/014814, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00233 від 12.08.2015року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00233 від 12.08.2015 року, якою Одеською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією №500060006/2015/014814 від 11.08.2015 року. Стягнуто суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» (код ЄДРПОУ 38898178).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Одеська митниця Державної фіскальної служби звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Країна майстрів» направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі №815/5470/15 - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.10.2014 року, компанією «Tejas Cobert S.A.», місто Мадрид, Іспанія (продавець) та ТОВ «Країна Майстрів», м. Київ, Україна (покупець), укладено контракт № 3, предметом якого є купівля - продаж (поставка) черепиці і комплектуючих у кількості, по цінах і на умовах, визначених в Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Згідно пункту 1.3 контракту, валютою розрахунків обрано Євро.

20.05.2015 року, між покупцем та компанією - продавцем підписано доповнення № 1 до договору купівлі - продажу № 1 до договору купівлі - продажу № 3 від 06.10.2014 року, згідно якого в п. 1 контракту змінено назву продавця на «Cobert Tejas Iberica S.L.». Доповненням № 2 до договору № 3, що підписано сторонами 02.06.2015 року, внесено зміни в банківські реквізити продавця.

На виконання умов контракту та додатків до нього, компанія «Cobert Tejas Iberica S.L.» відповідно до інвойсу № 7937332821 від 14.07.2015 року поставила для позивача на територію України (порт Одеса) товар - керамічна черепиця покрівельна для дахів, торгівельна марка «Cobert», країна виробництва ES, виробник - «Cobert Tejas Iberica S.L.», по номенклатурі, в кількості та по цінах, визначених інвойсом, всього в кількості 23 296 штук на суму 14 385, 26 Євро. Товар продано покупцю на умовах CIF порт Одеса (в ціну товару увійшла оплата продавцем транспортування та страхування товару до пункту поставки).

З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом ТОВ «Країна майстрів» до Одеської митниці подано електронну вантажну митну декларацію ЕМД № 500060001/2015/014814 від 11.08.2015 року, в якій митна вартість товару визначена позивачем за основним методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією до митниці були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 3 від 06.10.2014 року, доповнення до нього №1 від 20.05.2015 року, №2 від 02.06.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) № 793733821 від 14.07.2015 року; рахунки-проформи № 29-6 від 29.06.2015 року; пакувальний лист б/н від 29.06.2015 року; платіжні доручення; прайс-лист виробника товару; коносамент від 24.07.2015 року; копію митної декларації країни відправлення; морську накладну; міжнародні автомобільні накладні; контракт про надання транспортно-експедиторських послуг; договір про надання брокерських послуг (а.с.26-63).

Під час митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, митним органом встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме: згідно наданої до митного контролю специфікації до зовнішньоекономічного контракту та фактури-рахунку, попередня оплата за товар повинна складати 100% від фактурної вартості, проте це не відповідає сумі попередньої оплати згідно наданих декларантом банківських платіжних документів.

На підставі викладеного, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Декларантом запитувані митним органом документи надані не були.

За результатом проведеної консультації між митним органом обрано метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів.

З урахуванням викладеного, Одеською митницею ДФС, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року, в графі 33 якого зазначено, що за результатом проведеного аналізу баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (митна декларація від 26.05.2015 року №500060001/2015/010346 (той саме виробник товарів та торгівельна марка), тому митну вартість визнано на рівні 0,91 доларів США за одиницю (а.с.18-19).

12.08.2015 року Одеською митницею видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00233 (а.с.20-22).

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведена правомірність витребування додаткових документів та в подальшому застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, а отже прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.08.2015 року не ґрунтуються на законних підставах.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15.

Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що під час митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Проте, запитувані митним органом документи надані не були. Тому, на думку скаржника, дії митниці стосовно прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженнями скаржника, з огляду на наступне.

Саме це стало підставою для витребування митним органом додаткових документів.

За даними ЕМД, поданої декларантом для митного оформлення товару, загальна вартість товару складає 14 385,26 євро.

Згідно п.2.2. контракту № 3 від 06.10.2014 року продавець здійснює поставку протягом 30 днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою виконання умов договору ТОВ «Країна майстрів» здійснила 100% оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2015р. на суму 8 500 євро та від 10.07.2015р. на суму 5 885,26 євро. Вказані платіжні доручення були надані під час митного оформлення товару, що підтверджується ЕМД від 11.08.2015р. (а.с.26-27).

Отже, встановлена митним органом наявність розбіжностей в наданих декларантом документах щодо ціни товару не відповідає дійсності.

Стосовно доводів скаржника про те, що дійсною причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, колегія суддів зазначає наступне.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, як обов'язкової умови з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610114/2 від 12.08.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00233 від 12.08.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводами касаційної скарги наведених обставин не спростовано.

Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі №815/5470/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237 , 238 , 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді