Постанова

від 06.10.2015 по справі 823/1568/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року справа № 823/1568/15

м. Черкаси

16 год. 13 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛегіонВ» до державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом ТОВ В«Компанія ЛегіонВ» , в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28.01.2015 № НОМЕР_1.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 здійснено заміну відповідача на належного - державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні перевірки, ДПІ у м. Черкасах перевищила свої повноваження, склала акт перевірки на підставі суб'єктивних припущень та дійшла помилкових і необгрунтованих висновків про господарську діяльність ТОВ В«Компанія ЛегіонВ» з підстав укладення та виконання умов договору поставки хімічних речовин № 785 від 03.09.2014 з контрагентом-продавцем ПП «Фебер». Відтак, представник позивача вважає висновок контролюючого органу про відсутність факту реальності здійснення господарської операції з вказаним контрагентом є помилковим, не відповідає діючому законодавству України.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛегіонВ» зареєстроване як юридична особа 31.03.1997, ідентифікаційний код 24417408 за видом діяльності «виробництво інших гумових виробів» та є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва № 32146493 від 26.12.2003.

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«Компанія ЛегіонВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Фебер» за вересень-жовтень 2014 року, про що складено акт перевірки від 13.01.2015 № 9/23-01-22-04/24417408.

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення документальної виїзної планової перевірки, зокрема:

- п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ за жовтень 2014 на 13633 грн. за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання товарів ПП «Фебер».

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.01.2015, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на загальну суму 13633 грн., за жовтень 2014 року.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Зазначені господарські відносини з ПП В«ФеберВ» по купівлі TOB В«Компанія ЛегіонВ» двоокису титану, замочувану, синтанолу, лакрітексу підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами - укладеним 03.09.2014 між ПП В«ФеберВ» та TOB «Компанія Легіон» договір поставки № 785, який відповідає видам діяльності TOB В«Компанія ЛегіонВ» згідно КВЕД.

Так, відповідно до умов якого ПП «Фебер» (постачальник) зобов'язалось постачати і передати у власність ТОВ «Компанія Легіон» (покупець), а покупець прийняти товар та сплатити за нього. Згідно п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється транспортом за рахунок покупця зі складу постачальника.

Виконання умов вказаного договору поставки підтверджується належним чином складеними первинними, податковими та банківськими документами, а саме: видатковими накладними (№ 90 від 15.09.2014 на суму ПДВ 6033,33 грн.; № 158 від 26.09.2014 на суму ПДВ 7600 грн.), податковими накладними (№ 90 від 15.09.2014; № 158 від 26.09.2014), рахунками-фактур (№ 1109 від 11.09.2014 на суму ПДВ 6033,33 грн.; № 2309 від 23.09.2014 на суму ПДВ 7600 грн.), виписками з банків щодо перерахування коштів по видатковим накладним та платіжними дорученнями.

Окрім того, в матеріалах справи наявні ТТН від 15.09.2014 № Р90 та від 26.09.2015 № Р158, у відповідності до яких ТОВ «Компанія Легіон» за допомогою водія - ОСОБА_3 здійснювало поставку товару по видаткових накладних від ПП «Фебер» власним автомобілем НОМЕР_2.

Таким чином, господарські операції ТОВ «Компанія Легіон» із контрагентом-постачальником ПП «Фебер» щодо поставки хімічних товарів на суму ПДВ 13633 грн. є обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (далі- Кодекс №2755-VI).

Згідно ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (далі- Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону №996-ХІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а його правові наслідки встановлюються законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Цивільним кодексом України закріплена презумпція правомірності будь-якого правочину. Зокрема відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений договір між ПП «Фебер» та TOB «Компанія Легіон» не віднесено законом до нікчемного правочину, судового рішення щодо визнання цього договору недійсними відсутні.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідач в своїх письмових запереченнях не навів жодних доводів та не надав доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, або мали ознаки фіктивного підприємництва, тощо.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_1 від 28.01.2015 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ В«Компанія ЛегіонВ» (ідентифікаційний код - 24417408) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2015