Ухвала

від 26.11.2015 по справі 823/1568/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1568/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Легіон" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС України у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС України у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Фебер» за вересень-жовтень 2014 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 9/23-01-22-04/24417408 від 13.01.2015 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 13 633 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000292301 від 28.01.2015 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 13 633 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Фебер» укладено договір поставки № 785 від 03.09.2014 року, відповідно до умов якого ПП "Фебер" (постачальник) зобов'язалось постачати і передати у власність ТОВ "Компанія Легіон" (покупець), а покупець прийняти товар та сплатити за нього. Згідно з п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється транспортом за рахунок покупця зі складу постачальника.

Виконання умов вказаного договору поставки підтверджується належним чином складеними податковими та банківськими документами, а саме: видатковими накладними (№ 90 від 15.09.2014 року на суму ПДВ 6033,33 грн.; № 158 від 26.09.2014 року на суму ПДВ 7600 грн.), податковими накладними (№ 90 від 15.09.2014 року; № 158 від 26.09.2014 року), рахунками-фактурами (№ 1109 від 11.09.2014 року на суму ПДВ 6033,33 грн.; № 2309 від 23.09.2014 року на суму ПДВ 7600 грн.), виписками з банків щодо перерахування коштів по видаткових накладних та платіжними дорученнями.

Окрім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспорті накладні від 15.09.2014 року № Р90 та від 26.09.2015 року № Р158, у відповідності до яких ТОВ "Компанія Легіон" за допомогою водія - ОСОБА_3 здійснювало поставку товару по видаткових накладних від ПП "Фебер" власним автомобілем ЗАЗ-пікап, номер - НОМЕР_1.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Компанія Легіон" із контрагентом-постачальником ПП "Фебер" щодо поставки хімічних товарів на суму ПДВ 13633 грн. є реально здійсненими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно з вимогами чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС України у Черкаській області і залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги до суду в сумі 200 грн. 97 коп.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 30 листопада 2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.