Ухвала

від 24.09.2015 по справі 808/816/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 808/816/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.

           суддів:                     Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі №808/816/15 за адміністративним позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Бірс» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Приватна виробничо-комерційна фірма “Бірс” звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000032200.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року адміністративний позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032200 від 23.01.2015 року, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14550.00 грн.

Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що при винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя була проведена позапланова невиїзна перевірка приватної виробничо-комерційної фірми “Бірс” (код ЄДРПОУ 30920860) щодо питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ “Центрокрос” (код ЄДРПОУ 39019815) за серпень 2014 року, на підставі якої було складено Акт №11/08-31-22/30920860 від 20.01.2015 року.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №275-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 11640.00 грн. у тому числі за серпень 2014 року у розмірі 11640.00 грн.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №00000322200, яким Позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14550.00 грн., у тому числі 11640.00 грн. основного платежу та 2910.00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначеного податкового-повідомлення рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 23.01.2015 року №00000322200 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не допускав порушення норм Податкового законодавства України під час відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ “Центрокрос” у серпні 2014 року, у зв'язку з чим, податкове зобов'язання, відображене у оскаржуваному податковому повідомленні рішенні не ґрунтується на реальних обставинах справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.п 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що основним видом діяльності приватної виробничо-комерційної фірми “Бірс” за КВЕД є зокрема виробництво абразивних виробів.

Як вбачається з матеріалів справи, що перевряємий податковим органом період, Позивач мав господарські відносини з ТОВ “Центрокрос” згідно договору №29-08/14 від 29.08.2014 року та договору №05-08/14 від 05.08.2014 року.

Відповідно до п.п.1.1 Договору № 29-08/14 від 29.08.2014 року, Продавець купляє, а Покупець придбає продукцію: зерно нормального едектрокорунда 14А.

Положеннями п.п.1.1 Договору №05-08/14 від 05.08.2014 року визначено, що Прдавець продає, а Покупець приймає продукцію: Карбид кремнію чорного 54С.

За результатом здійснення господарських операцій по зазначеним договорам, Позивачем був оформлений податковий кредит у розмірі 11640.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені правочини укладені без мети реального настання правових наслідків обумовлених ним та спрямований на надання податкової вигоди Позивачу, що свідчить про необгрунтованість формування останнім податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками Відповідача та враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ “Центрокрос”.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договору № 29-08/14 від 29.08.2014 року, підприємством було надано до суду копію податкової накладної та видаткової накладної №90 від 29.08.2014 року.

Факт виконання умов договору №05-08/14 від 05.08.2014 року та здійснення господарської операції підтверджується копіями податкових накладних №17 від 06.08.2014 року, №84 від 26.08.2014 року, видаткових накладних №17 від 06.08.2014 року, №84 від 26.08.2014 року.

Розрахунок за отриманий товар по зазначеним договорам здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку підприємства.

Наявність у Позивача приміщень, необхідних для зберігання отриманого товару підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди №2/14 від 01.01.2014 року, укладеним між Позивачем та ТОВ “Ленд Південь”.

На підтвердження розвантаження та завантаження товару позивачем було надано: наказ про навантажувально-розвантажувальні роботи; наказ про нарахування заробітної плати та орендної плати за орендоване майно за серпень 2014 року; приходно- касовий ордер на зарплату та підзвіт за серпень 2014 року; видатковий касовий ордер на зарплату за серпень 2014 року; видатковий касовий ордер на оплату оренди автонавантажувача та вагів за серпень 2014 року; касову книгу за 02.09.2014; договір оренди автонавантажувача “Балканкар”; договір оренди 1-тонних платформенних вагів.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що придбаний у ТОВ “Центрокрос” у серпні 2014 року карбід кремнію чорного 54С та зерно нормального електрокорунда 4А, Позивач використовував для виробництва карбідкремніємісткої маси МКТТ. Виготовлена карбідкремніємістка маса МКТТ була в подальшому реалізована ПАТ “Укрспецтерм”, що підтверджується наданими: договором купівлі-продажу №20/02/13 від 20.02.2013; рахунком на оплату; банківськими виписками; податковими накладними від 17.07.2014 №41, від 01.08.2014 №45, від 14.08.2014 №54, від 28.08.2014 №58, від 11.09.2014 №63, від 17.09.2014 №66; видатковими накладними від 13.08.2014 №44, від 17.09.2014 №56; товарно-транспортними накладними від 13.08.2014 №Р43, від 17.09.2014 №Р55.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

При цьому, у своїх поясненнях податковий орган наголошує, що у підприємства відсутні документи, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що на його думку є додатковим доказом фіктивності правочинів.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної, вказує на те, що господарські операції з поставки товару не здійснювалась.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з ТОВ “Центрокрос” на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.          

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у серпні 2014 року на підставі господарських операцій, які мали місце з товариством з обмеженою відповідальністю “Центрокрос”, що в свою чергу підтверджується належним чином сформованими первинними документами.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі №808/816/15 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      О.О. Круговий

          Суддя:                                                                      І.Ю. Богданенко

          Суддя:                                                                      С.А. Уханенко