Постанова

від 24.09.2015 по справі 804/20768/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 804/20768/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2, дов. від 09.09.14

відповідача: - ОСОБА_3, дов. від 22.09.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства"Софія-2010"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. у справі № 804/20768/14

за позовом Приватного підприємства"Софія-2010"

до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2014 Приватне підприємство «Софія-2010» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 28.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем без проведення будь-якої перевірки підприємства. Посадових осіб податкового органу не допущено до перевірки, що підтверджується належними доказами, ніяких первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємство до перевірки не надавало. Таким чином, висновки акту перевірки є безпідставними. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту, а висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами, порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а недоліки в первинних документах, не є такими, що мають наслідком визнання правочинів нікчемними внаслідок відсутності господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. у справі № 804/20768/14 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано наявністю підстав для проведення перевірки, оскільки акт перевірки містить посилання на те, що за наслідками отримання податкової інформації від інших податкових органів виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства та відомості про ненадання підприємством первинних документів на запити податкового органу. В судовому засіданні представники відповідача підтвердили зазначене та вказали про отримання від позивача документів на окремі запити в обсязі, недостатньому для того, щоб контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність порушень без проведення перевірки. Інформація про отримані первинні документи міститься в акті перевірки та відображена в додатку до акту. По суті виявленого порушення постанову мотивовано недоведеністю факту реального здійснення ПП «Софія-2010» господарських операцій з ТОВ «Акцент-Медіа», ТОВ «Відім», ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013», ТОВ «Траст-Консалт», ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України».

Не погодившись з постановою суду, ПП «Софія-2010» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. у справі № 804/20768/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач не проводив перевірку позивача у зв'язку з недопущенням до перевірки за відсутністю достатніх законних підстав, тому висновок відповідача в акті зроблений виключно на власних домислах. Скаржник наполягає на підтвердженні первинними документами реальності господарських операцій з ТОВ «Акцент-Медіа», ТОВ «Відім», ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Торг-Інвест 2013», ТОВ «Траст-Консалт», ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України», які на момент реалізації цих операцій мали необхідний обсяг дієздатності. Представниками сторін в судовому засіданні підтримані власні правові позиції по суті спору.

З огляду на наявні матеріали справи, доводи представників сторін, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, доводи позивача стосуються порушення відповідачем порядку проведення перевірок і відсутності порушення приписів податкового законодавства, зафіксованого в акті перевірки.

Стосовно порушень відповідачем порядку проведення перевірок колегія суддів зазначає наступне:

04.11.2014 керівником Східно-Дніпровської ОДПІ винесено наказ № 482, яким з посиланням на ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Софія-2010» з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Відім» за липень та серпень 2013 р., ТОВ «Акцент-Медіа» за травень 2012 р., ТОВ «Траст-Консалт» за квітень 2014 р., ТОВ «Левіан-Торг» за лютий 2014 р., ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України» за липень 2014 р., ТОВ «Торг-Інвест 2013» за березень 2014р., їх реальності та повноти відображення в обліку (т.1, а. с.135).

Перевірку призначено з 05.11.2014 тривалістю 5 робочих днів, тобто до 11.11.2014.

На підставі вказаного наказу виписані направлення №№ 392/22, 393/22 від 04.11.2014 (т.1, а. с.136, 137).

05.11.2011 за результатами виходу відповідача на адресу позивача для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки:

- ПП Софія-2010» повідомило податковий орган листом № 05-2/11 від 05.11.2014 про відсутність підстав для проведення перевірки, призначеної наказом від 04.11.2014 № 482, та про можливість надання документів у разі наявності підстав для проведення перевірки (т.1, а. с.187, 188).

- Східно-Дніпровською ОДПІ з посиланням на п.85.2 ст.85 ПК України складено акт № 27/22/36517458 від 05.11.2014 про відмову ПП «Софія-2010» від надання документів (т.1, а.с.134).

- Східно-Дніпровською ОДПІ складено акт № 556/22/36517458 від 18.11.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Софія-2010» з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Акцент-Медіа» за травень 2012 р., ТОВ «Відім» за липень та серпень 2013 р., ТОВ «Левіан-Торг» за лютий 2014 р., ТОВ «Торг-Інвест 2013» за березень 2014 р., ТОВ «Траст-Консалт» за квітень 2014 р., ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України» за липень 2014 р., їх реальності та повноти відображення в обліку (т.1, а. с.234-250, т.2 а. с.1-3; т.2, а. с.21-40).

- Східно-Дніпровською ОДПІ складено акт від 18.11.2014 про відсутність посадових осіб за місцем знаходження ПП «Софія-2010», з якого вбачається, що 18.11.2014 податківці вийшли на адресу ПП «Софія-2010» для вручення акту перевірки № 556/22/36517458 від 18.11.2014, але посадові особи за юридичною адресою були відсутні, тому вказаний акт перевірки направлений поштою (т.2, а. с.15, 16).

- Східно-Дніпровською ОДПІ на підставі акту від 18.11.2014 винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 № НОМЕР_1, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 160 244 грн. - за основним платежем, 80 122 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.8).

Так, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За положеннями п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначеннями, наведеними у п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п.п.78.4, 78.5 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

В свою чергу, у відповідності до положень пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що у направленнях на перевірку міститься підпис посадової особи ПП «Софія-2010» про пред'явлення направлень та вручення наказу 05.11.2014 (т.1, а. с.136, 137).

Разом з тим, з наведених вище обставин вбачається, що ПП Софія-2010» повідомило податковий орган листом № 05-2/11 від 05.11.2014 про відсутність підстав для проведення перевірки, призначеної наказом від 04.11.2014 № 482 з огляду на оформлення наказу та направлень не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства (т.1, а. с.187, 188).

Тобто, фактично мало місце недопущення посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Софія-2010», призначеної наказом від 04.11.2014 № 482.

За приписами п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Проте, доказів виконання посадовими особами податкового органу приписів п.81.2 ст.81 ПК України щодо складання акту про відмову у допуску останніх до проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Стосовно ж складання податківцями акту від 05.11.2014 про відмову ПП «Софія-2010» від надання документів (т.1, а. с.134), то складання такого акту за відсутності допуску до перевірки являється порушенням приписів п.85.2 ст.85 ПК України (на який, зокрема, посилається відповідач в даному акту, як на підставу законності свої дій), оскільки згідно п.85.2 ст.85 ПК України «Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки».

З огляду ж на недопущення податківців до перевірки, її початок не міг мати місце.

Отже, відповідачем не складено акт про відмову у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки у відповідності до вимог п.81.2 ст.81 ПК України, а складено акт про відмову ПП «Софія-2010» від надання документів у порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України.

Тобто, наведене свідчить про наявність навмисного перекручення податківцями дійсних обставин проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Софія-2010», призначеної наказом від 04.11.2014 № 482.

Щодо наявності законних підстав для проведення вказаної перевірки, то згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України (на який посилається відповідача як на підставу для проведення перевірки позивача) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, для проведення позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України повинні бути наявними дві основні умови:

- дані факти, що свідчать про можливі порушення платником податків (тим, якого мають перевірити) законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, отримані за наслідками перевірок інших платників податків

- і ненадання платник податків пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В свою чергу, у відповідності до абз.1, 2 п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Абз.3 вказаної норми містить перелік підстав, за наявності яких платнику податків надсилається письмовий запит про подання інформації.

Згідно абз.3, 4 п.73.3 ст.73 ПК України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Доказів того, що відповідачем на адресу позивача направлений належним чином оформлений запит до прийняття наказу від 04.11.2014 № 482 стосовно взаємовідносин Підприємства з вищевказаними контрагентами і позивачем не було надано відповідь на такий запит протягом 10 робочих днів з дня його отримання, матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять запит Східно-Дніпровської ОДПІ на адресу позивача від 04.11.2014 № 7951/10/04-15-22-026 щодо надання пояснень та певних первинних документів стосовно взаємовідносин Підприємства з вищевказаними контрагентами (т.1, а. с.130-133).

Проте, доказів вручення (отримання) позивачем даного запиту матеріали справи не містять і його дата (04.11.2014) з огляду на початок перевірки (05.11.2014) свідчить про те, що цей запит не міг бути підставою для призначення перевірки за наказом від 04.11.2014 №482, оскільки 10 робочих днів з дня отримання для надання відповіді позивачем на дату початку перевірки ще не закінчились.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не доведено наявності законних підстав для призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наказ від 04.11.2014 № 482 винесено саме для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка за положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України проводиться за місцем знаходження платника податків.

Але, з огляду на недопущення посадовими особами ПП «Софія-2010» до перевірки посадових осіб податкового органу, перевірка не проводилась за місцем знаходження платника податків.

Тобто, фактично ревізорами-інспекторами, які здійснювали перевірку, самостійно змінено вид перевірки (з виїзної на невиїзну) і проведено невиїзну перевірку, доказів наявності підстав для проведення якої (видачі відповідного наказу керівником податкового органу) суду не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено встановлений чинним законодавством порядок документальних позапланових виїзних перевірок, дотримання якого унеможливило б складання Східно-Дніпровською ОДПІ акту перевірки № 556/22/36517458 від 18.11.2014, і як наслідок, винесення спірних податкових повідомлень-рішень на підставі цього акту.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки не приймаються судом до уваги, оскільки акт перевірки містить посилання на те, що за наслідками отримання податкової інформації від інших податкових органів виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства та відомості про ненадання підприємством первинних документів на запити податкового органу, належними доказами не підтверджені.

Стосовно суті виявленого порушення позивачем податкового законодавства, зафіксованого в акті перевірки, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно висновків, викладених в акті перевірки від 18.11.2014, Підприємством порушено п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Акцент-Медіа» за травень 2012 р. на суму 9 600 грн., ТОВ «Відім» за липень та серпень 2013 р. на суму 12 000 грн. та 4320 грн., ТОВ «Левіан-Торг» за лютий 2014 р. на суму 38 842 грн., ТОВ «Торг-Інвест 2013» за березень 2014 р. на суму 15 007 грн., ТОВ «Траст-Консалт» за квітень 2014 р. на суму 52225 грн., ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України» за липень 2014 р. на суму 28250 грн.

Податківцями такі висновки обґрунтовані тим, що позивач за перевірений період мав взаємовідносини з контрагентами, які допустили порушення податкового законодавства, а саме, не мають ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, первинні документи по окремим контрагентам до перевірки не надані, а документи, отримані на запит податкового органу, надісланий до проведення перевірки, мають недоліки. В зв'язку з цим, податківці дійшли висновку, що ПП «Софія-2010» господарські операції з вказаними в акті перевірки контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування податкового кредиту та валових витрат по ланцюгу постачання.

Так, у відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

В свою чергу, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.99 № 996-XIV (далі - Закон № 996) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, для всебічного розгляду даного спору, колегія суддів, досліджуючи реальність господарських операцій позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з вказаними контрагентами, зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, матеріали справи свідчать про те, що:

- між ПП «Софія-2010» (Покупець) та ТОВ «Акцент-Медіа» (Постачальник) укладено договір поставки № 1005 від 10.05.2012, за умовами якого найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна за одиницю продукції, узгоджуються сторонами окремо і вказуються у видаткових накладних (т.1, а. с.14, 15).

У підтвердження виконання даного договору щодо поставки дизельного палива позивачем надано суду первинні документи: видаткова на податкова накладі, рахунок-фактура, витяг з журналу-ордеру щодо розрахунків з постачальниками (т.1, а. с.16-19).

Про оплату позивачем товару також зазначено податківцями в акті перевірки від 18.11.2014 (т.1, а. с.241, див. на зв.).

Суд першої інстанції, підтримавши доводи відповідача, зазначив про відсутність підтвердження реальності даної господарської операції з огляду на ненадання доказів транспортування товару, актів здачі-прийняття виконаних робіт, на те, що у видатковій накладній № 530/19 від 30.05.2012 (т.1, а. с.17) відсутні наступні обов'язкові реквізити: місце складання документу; посада та прізвище особи, яка отримала товар; відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Акцент-Медіа» здійснює наступний основний вид господарської діяльності: 59.11 виробництво кіно- та відео фільмів, телевізійних програм.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до акту перевірки в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32013000000000142 від 08.10.2013 встановлено, що шляхом створення ряду підприємств, в т. ч. ТОВ «Акцент-Медіа», групою осіб здійснювалась діяльність, направлена на формування незаконного податкового кредиту та витрат підприємствам-контрагентам реального сектору економіки.

Щодо посилань на наявність недоліків у первинних документах, наданих позивачем, то з правової позиції ВАСУ, викладену у Листі 02.06.2011 № 742/11/13-11вабачається, що відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Крім того, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів з правом платника податків на податкові відрахування з ПДВ або формування валових витрат. «Якщо ж первинні облікові документи складені з порушенням законодавства і наявні недоліки в їх заповненні не дозволяють отримати об'єктивну інформацію, суд приймає сторону податкових органів. Незначні помилки, допущені при заповненні рахунків-фактур, видаткових накладних (наприклад, неправильне зазначення ІПН, незначення ПІБ особи, яка одержала товар), не є підставою для відмови в застосуванні платником податків податкових відрахувань», лист ВАСУ від 02.06.2011 р.

При цьому, наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Посилання ж відповідача на ненадання позивачем первинних документів до перевірки являються наслідком дій самих податків, як це встановлено судом апеляційної інстанції, виходячи з вищенаведених обставин щодо проведення перевірки.

Ненадання ж позивачем витребуваних відповідачем документів на «попередні», раніше складені запити, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки обставини, які стосуються цих запитів, лежать поза межами спору і під час розгляду даної справи не були предметом дослідження.

Щодо посилання відповідача на відсутність доказів транспортування товару, відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено застосування ТТН, то вони конкурують з положеннями Податкового кодексу України і Закону № 996, які мають вищу юридичну силу, і не відносять товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку при здійсненні операцій поставки товару.

Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Щодо посилань на те, що вид господарської операції не відповідає основному виду діяльності ТОВ «Акцент-Медіа», то окрім основного виду, суб'єктом господарювання декларуються інші види діяльності, невідповідність яким даній операції, відповідачем не доведена.

Тим більш, що відповідачем не зазначається яким чином вид діяльності контрагента платника податків впливає на реальність або відсутність реальності конкретної господарської операції, які норми чинного законодавства при цьому свідчать про наявність можливого порушення.

Щодо посилань на наявність вищевказаного кримінального провадження, то колегія суддів звертає увагу на приписи статті 72 КАС України, яка визначає підстави для звільнення від доказування і згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача (ТОВ «Акцент-Медіа»), у т. ч. по ланцюгу постачання, які б стосувались обставин даної справи. Матеріали ж кримінальних проваджень вироком суду не в'являється.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних звірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

- між ПП «Софія-2010» (Замовник) та ТОВ «Левіан-Торг» (Виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг № 25-1/11 від 25.11.2013, за умовами якого Виконавець виходячи зі своїх технічних можливостей надає транспортні послуги вказаними в договорі вантажними автомобілями, а Замовник зобов'язаний: надати заявку з зазначенням дати завантаження, адреси завантаження та відвантаження, контактні телефони відповідальних осіб, найменування та вагу вантажу; забезпечити заправку вантажних автомобілів; вести табель обліку робочого часу автотранспорту (т.1, а. с.20).

У підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду первинні документи: акти виконаних робіт щодо послуг з навантаження, податкові накладні, рахунок-фактура, витяг з журналу-ордеру щодо розрахунків з постачальниками (т.1, а. с.22, 25-33, 36, 37).

В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем первинних документів до перевірки, що колегією суддів, як довід нереальності вказаної господарської операції, до уваги не приймається з огляду на те, що таке ненадання стало наслідком дій самих податківців.

Посилання суду першої інстанції на недоліки певних первинних документів, на те, що основний вид господарської діяльності ТОВ «Левіан-Торг»: неспеціалізована оптова торгівля, на ненадання вказаних в договорі заявок, табелів обліку робочого часу автотранспорту та доказів здійснення заправки автомобілів, то лише на цих доводах не може базуватись висновок про нереальність господарської операції, про відсутність її реалізації сторонами договору.

- між ПП «Софія-2010» (Замовник) та ТОВ «Інформаційна транспортна компанія України» «Левіан-Торг» (Виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг №26-06 ТП від 26.06.2014, з аналогічними вищевказаному договору умовами т.1, а. с.38, 39).

У підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду первинні документи: акти виконаних робіт, рахунки-фактури податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу-ордеру щодо розрахунків з постачальниками (т.1, а. с.40-55).

В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем первинних документів до перевірки, що колегією суддів, як довід нереальності вказаної господарської операції, до уваги не приймається з огляду на те, що таке ненадання стало наслідком дій самих податківців.

Посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем вказаних в договорі заявок, на те, що основний вид господарської діяльності ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України» є неспеціалізована оптова торгівля, ненадання вказаних в договорі заявок, табелів обліку робочого часу автотранспорту та доказів здійснення заправки автомобілів, то лише цих доводів недостатньої для висновку про нереальність господарської операції.

Також не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції посилання суду першої інстанції на те, що згідно до даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України транспортні засоби, які були задіяні для перевезення вантажу, не належать ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України», а відповідно до довідки 1-ДФ кількість осіб, працюючих на підприємстві в період надання послуг становила 1 особа.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагента позивача, то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги (ухвала ВАСУ від 08.08.2012 у справі № К/9991/42185/12).

Зазначення ж в договорі, як контрагента, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційна транспортна компанія України», а в інших документах - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційна Транспортна Агенція України», також не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, а може свідчити про правонаступництво або зміну назву товариством.

Тим більш, що податківцями не зазначено в акті перевірки позивача від 18.11.14 про участь двох різних товариств у вказаній господарській операції.

- між ПП «Софія-2010» (Замовник) та ТОВ «Траст Консалт» (Виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг № 24-2/03 від 24.03.2014, з аналогічними вищевказаним договорам умовами (т.1, а. с.56).

Також між ПП «Софія-2010» (Покупець) та ТОВ «Траст Консалт» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 24-1/03 від 24.03.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця пісок кар'єрний, пісок річковий, будівельні товари, металопластикові вироби, дизельне пальне (т.1, а. с.59).

У підтвердження виконання даних договорів позивачем надано суду первинні документи: специфікації, акти про надання послуг, рахунки-фактури, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу-ордеру щодо розрахунків з постачальниками (т.1, а. с.57, 58, 60-85).

В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем первинних документів до перевірки, що колегією суддів, як довід нереальності вказаної господарської операції, до уваги не приймається з огляду на те, що таке ненадання стало наслідком дій самих податківців.

Посилання суду першої інстанції на те, що основний вид господарської діяльності ТОВ «Траст Консалт» здійснює основний вид господарської діяльності: діяльність у сфері права колегія суддів вважає необґрунтованими з вищенаведених мотивів, а також з мотивів того, що основний вид діяльності суб'єкта господарювання не означає єдиний вид діяльності такого суб'єкта господарювання.

- між ПП «Софія-2010» (Покупець) та ТОВ «Торг-Інвест 2013» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 10/2 від 10.02.2014, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця дизельне пальне (т. 1, а. с.86).

Також між ПП «Софія-2010» (Замовник) та ТОВ «Торг Інвест 2013» (Виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг № 10/1 від 10.02.2014, з аналогічними вищевказаним договорам про надання транспортних послуг умовами (т. 1, а. с.87).

У підтвердження виконання даних договорів позивачем надано суду первинні документи: акти про надання послуг, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу-ордеру щодо розрахунків з постачальниками (т.1, а.с.88-96).

Посилання відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем первинних документів стосовно вказаних господарських операцій з ТОВ «Торг Інвест 2013», посилання суду першої інстанції на ненадання заявок, табелів обліку робочого часу автотранспорту та доказів здійснення заправки автомобілів, на 5 осіб, працюючих на підприємстві, на основний вид господарської діяльності ТОВ «Торг Інвест 2013» (неспеціалізована оптова торгівля), колегія суддів вважає недостатніми для встановлення нереальності господарських операцій з вищенаведених мотивів.

- між ПП «Софія-2010» (Покупець) та ТОВ «Відім» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 24/6 від 24.06.201, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця пісок (т.1, а. с.97).

У підтвердження виконання даних договорів позивачем надано суду первинні документи: специфікації, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяги з журналу-ордеру щодо розрахунків з постачальниками (т.1, а. с.98-117).

Про оплату позивачем товару також зазначено податківцями в акті перевірки від 18.11.2014 (т.1, а. с.250, див. на зв.).

Посилання відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем первинних документів стосовно вказаних господарських операцій з ТОВ «Відім», посилання суду першої інстанції на основний вид господарської діяльності ТОВ «Відім» (оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин), колегія суддів вважає недостатніми для встановлення нереальності господарських операцій з вищенаведених мотивів.

Встановлення судом першої інстанції того, що в товарно-транспортних накладних по підприємствам ТОВ «Левіан-Торг», ТОВ «Траст Консалт», ТОВ «Торг-Інвест 2013», ТОВ «Відім» зазначені одні й ті самі транспортні засоби: КАМАЗ АХ 8715 АМ, РЕНО 08-100 ВІ, КАМАЗ АЕ 2666 ВІ, КАМАЗ 7378 АС, КАМАЗ 529-13 АА також не є безумовним свідченням нереальності господарських операцій

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаним контрагентом позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, Наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 14.01.2014 № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962.

Крім того, позивачем надано суду апеляційної інстанції докази використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності Підприємства, зокрема, докази існування у ПП «Софія-2010» транспортних засобів, території для розміщення товару та транспортних засобів, наявність водіїв у штатних одиницях для виконання перевезень, докази використання палива на транспортні засоби, розрахунки з контрагентами та орендодавцями транспортних засобів, докази списання дизельного палива та ПММ тощо.

Отже, вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Також матеріали справи не містять докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусів юридичних осіб і статусів платників ПДВ на момент реалізації господарських операцій з позивачем, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації цих операцій.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що, як свідчить акт перевірки позивача від 18.11.2014, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій, підтримані судом першої інстанції, базуються тільки на актах про неможливість проведення зустрічних звірок з ТОВ «Акцент-Медіа» (т.1, а. с.240), ТОВ «Відім» (т.1, а. с.243, див. на зв.), ТОВ «Левіан-Торг» (т.1, а. с.244 див. на зв.), ТОВ «Торг-Інвест 2013» (т.1, а. с.246, 247, див. на зв.), ТОВ «Інформаційна Транспортна Агенція України» (т.1, а. с.249), складених податковими органами з огляду на відсутність вказаних товариств (їх посадових осіб) за зареєстрованим місцезнаходженням, і, як наслідок, ненадання цими підприємства первинних документів і встановленням, в зв'язку з цим, нереальності (безтоварності) господарських операцій по ланцюгу постачання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право податковим органам в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В зв'язку з цим посилання податківців на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, як на доказ порушення позивачем податкового законодавства, колегією суддів до уваги не приймається.

Також колегія суддів зауважує, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Крім того, зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з вказаними контрагентами, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом (ст.234 ЦК України).

Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів, використання придбаних послуг у неоподатковуваних операціях.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними товариствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення Східно-Дніпровської ОДПІ від 28.11.2014 № НОМЕР_1, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 160 244 грн. - за основним платежем, 80 122 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.8).

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2014.

Відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-2010» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. у справі № 804/20768/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. у справі № 804/20768/14 скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002422200 від 28.11.2014.

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-2010» у сумі 481 грн.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко