Ухвала

від 24.09.2015 по справі 2а-0770/2337/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Справа № 876/982/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів правонаступником якої є Закарпатська митниця ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чопської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

В липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати наказ Державної митної служби України № 1317-к від 25.06.2011 р. «По особовому складу Чопської митниці» в частині перебування на державній службі в митних органах України та зобов'язати Чопську митницю Міндоходів нарахувати і виплатити йому суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.07.2011 р. по 02.05.2012 р. у розмірі 26009,65 грн., з утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2014 р. було скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 р., а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Суд апеляційної скасував постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та відмовив у його задоволенні. Суд касаційної інстанції вказав, що судам першої та апеляційної інстанції необхідно встановити чи порушення службової дисципліни, допущене позивачем, виходить за межі дисциплінарної відповідальності та робить неможливим застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу, а також вказав на необхідність витребування та дослідження в судовому засіданні акту комплексної перевірки діяльності Чопської митниці, який став підставою для звільнення позивача з роботи та постанови прокуратури Закарпатської області про відмову в порушенні кримінальної справи щодо позивача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ та вирішено стягнути з Чопської митниці Міндоходів на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.07.2011 р. по 02.05.2012 р. у розмірі 26009,65 грн., з утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Чопська митниця Міндоходів. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт вказує на те, що комісія з проведення комплексної перевірки дійшла вірного висновку, що ОСОБА_2, у період виконання ним службових обов'язків вчинено дії, які не сумісні з подальшим його перебуванням на державній службі, оскільки ним порушена присяга державного службовця. Враховуючи встановлені порушення вимог законодавства України з питань митної справи, недобори митних платежів на загальну суму 3597010,65 грн., які сталися через несумлінне виконання службових обов'язків позивачем, Державною митною службою України було видано оскаржуваний наказ, відповідно до якого за порушення присяги державних службовців відповідно до ст.17 та п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», було з 01.07.2011 р. припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України. Посилання суду першої інстанції на порушення норм Дисциплінарного статуту митної служби України вказує на неправильне застосування норм матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В процесі апеляційного розгляду представник позивача звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Чопської митниці Міндоходів, яке реорганізовано у Закарпатську митницю ДФС.

З врахуванням наданих доказів реорганізації первинного позивача та положень ст. 55 КАС України, судом було проведено заміну відповідача його правонаступником.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що відповідно до наказу Держмитслужби від 03.06.2011 р. № 461 «Про проведення комплексної перевірки Чопської митниці» комісією Держмитслужби проведено комплексну перевірку службової діяльності Чопської митниці за період роботи з 01.06.2008 р. до 07.06.2011 р., під час якої виявлені факти порушення посадовими особами митниці під час виконання ними своїх службових обов'язків вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, в результаті чого державі були заподіяні збитки на загальну суму 19 297 649,8 грн.

За результатами проведеної комплексної перевірки службової діяльності Чопської митниці було видано наказ Державної митної служби України за № 1317-к від 25.06.2011 р. «По особовому складу Чопської митниці», яким припинено перебування ОСОБА_1, на посаді начальника сектору контролю за правильністю визначення митної вартості за порушення Присяги державного службовця - на підставі ст. 17, п.6 ч.1 ст.30Закону України «Про державну службу».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі Державної митної служби України № 1317-к від 25.06.2011 р. не зазначено, які саме вчинки позивача є перешкодою для його перебування на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України "Про державну службу", тому він прийнятий не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України, не обґрунтований, прийнятий без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Окрім того, у позивача не було взято письмових пояснень та заперечень, чим порушено його права, свободи та інтереси. З матеріалами комплексної перевірки і Актом комплексної перевірки на час звільнення позивача ознайомлено не було. Крім того, суд першої інстанції вказав, що припинення держаної служби за порушення присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням і застосування в даному випадку норм Дисциплінарного статуту щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень є неправомірним. Тобто, порушення присяги не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою для припинення державної служби, у зв'язку з чим застосування в даному випадку норм Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» є протиправним.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 30 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06.09.2005 р. № 2805-ІV, Розділ IV, - за кожне порушення службової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 26 Дисциплінарного статуту митної служби України, дисциплінарне стягнення не застосовується: 1) у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; 2) під час перебування посадової особи митної служби у відпустці або відрядженні; 3) під час службового розслідування.

Згідно ст. 21 Статуту, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Вичерпний перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни та водночас і дисциплінарними правопорушеннями, міститься у статті 22 Статуту.

Види дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарних правопорушень встановлені ст. 23 Статуту, в тому числі і звільнення з митного органу (п. 6 ст. 23 Статуту).

На підставі системного аналізу вищезгаданого законодавства колегія суддів вважає, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків повинно кваліфікуватись як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про державну службу», як спеціального Закону.

Наказом Державної митної служби України № 918 від 13.08.2010 р. (з наступними змінами та доповненнями, зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 154/18892від 04.12.2011 р.) було затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція), п. 1.1 якої - визначає приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування (службової перевірки) в митній службі України, документування й оформлення його результатів, прийняття за ним рішення, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування (службової перевірки) у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Вказаною інструкцією передбачено, що службове розслідування проводиться як з підстав вчинення дисциплінарного правопорушення, визначеного Статутом, так і з підстав недодержання законодавства про державну службу (що встановлені нормами Закону України "Про державну службу").

Відповідно до п 2.4 Інструкції, службове розслідування не проводиться, якщо факт правопорушення, причини та умови, що сприяли його вчиненню, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини у повній мірі встановлено під час службової перевірки, ревізії, інвентаризації, а посадова особа, винна у скоєнні правопорушення, не підлягатиме звільненню відповідно до Дисциплінарного статуту (з чого вбачається обов'язковість проведення такого при наявності підстав для звільнення зі служби).

Оскільки в наказі Державної митної служби України № 1317-к від 25.06.2011 р. не зазначено, які саме вчинки позивача є перешкодою для його перебування на службі в митних органах, відтак і відсутні посилання відповідача на конкретні порушення позивачем вимог Закону України "Про державну службу".

Крім того, колегія суддів , погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ Державної митної служби України був прийнятий не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України, оскільки у позивача не було взято письмових пояснень та заперечень, чим було порушено його права, свободи та інтереси, а також не ознайомлений на момент його звільнення з матеріалами комплексної перевірки та Актом комплексної перевірки про причини його звільнення не повідомлено, копія наказу про звільнення не надано.

Проте слід зазначити, що судом першої інстанції були залишені поза увагою висновок Вищого адміністративного суду України, викладений в ухвалі від 24.09.2014 р., а тому з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

На запит Львівського апеляційного адміністративного суду прокуратура Закарпатської області надіслала постанову про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за результатами перевірки в порядку виконання правозахисної функції та фактами порушень закону, викладених в акті комплексної перевірки Чопської митниці від 23.06.2011 р.

Даною постановою було встановлено, що ОСОБА_1 при оформлені товару «покриття пластмасові для підлоги несамоклейкі полівінілхлоридні багатошарові без підоснови, в рулонах…» (код УКТЗЕД НОМЕР_1), «текстильне покриття для підлоги тафтингове, вибивне, поліамідне...» (коди за УКТЗЕД НОМЕР_2, НОМЕР_3 5703209100), «десертна (цукрова) кукурудза консервована, без додання оцту та оцтової кислоти, не заморожена, в жерстяних банках...» (код за УКТЗЕД НОМЕР_4) діяв відповідно до вимог ст.265 Митного кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 р. та прийнято рішення про відмову порушенні кримінальної справи відносно нього за матеріалами наглядової перевірки та фактами порушень, викладених в акті комплексної перевірки Чопської митниці при визначенні митної вартості вищеперерахованих товарів за ст.ст. 364, 365, 367 Кримінального кодексу України на підставі ст.6 п.2 Кримінального процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми Дисциплінарного статуту митної служби України, що затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» як спеціального закону.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнув на користь позивача за період з 02.07.2011 р. по 02.05.2012 р. у розмірі 26009,65 грн.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги такі висновки не спростовуються, а тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів правонаступником якої є Закарпатська митниця ДФС - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі №2а-0772/2337/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.09.2015 р.