Ухвала

від 23.09.2015 по справі 803/2691/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. Справа № 876/2072/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агропостач» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агропостач» (далі - ТзОВ «Захід Агропостач») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6246 грн.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог податкового законодавства, і таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що висновки Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, викладені в акті перевірки, є безпідставними і спростовуються наявними у позивача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року позов задоволений.

Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем безпідставно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки не підтверджена реальність господарських операцій із контрагентом - ТзОВ "Екодит", неможливо встановити походження придбаних та реалізованих товарів. Крім того, надані товаросупровідні документи містять неточності, а отримати матеріали зустрічної звірки контрагента - ТзОВ «Екодит» неможливо у зв'язку з частою зміною місця його перебування та обліку.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Захід Агропостач» щодо підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Екодит», їх реальності та повноти відображення в обліку у період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року. За результатами перевірки складений акт №9155/22-02/355143982 від 26.11.2014 року, на підставі якого 12.12.2014 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 про зменшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 6246 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що реальне здійснення господарських операцій позивача та ТзОВ «Екодит» підтверджується наданими платником податків первинними документами: договором, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, які повністю підтверджують товарність та реальність господарських операцій, є належним чином складеними, містять необхідні реквізити, а тому висновки податкового органу, викладені в акті, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником, як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТзОВ «Екодит » та ТзОВ «Захід Агропостач» був укладений договір № 1/08 про поставку запасних частин. Здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується податковими накладними від 25 серпня 2014 року №331 та №402 від 29 серпня 2014 року. Виконання договірних зобов'язань та оплата придбаних товарів підтверджується копіями платіжних доручень від 08 вересня 2014 року № 44 на суму 372 426 грн. та від 17 вересня 2014 року № 80 на суму 128 819,15грн.

Відповідно до укладеного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 серпня 2014 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 здійснено поставку товару, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 25 та 29 серпня 2014 року відповідно.

Придбаний позивачем товар у ТзОВ «Екодит» був проданий ТзОВ «Грандпостач», що підтверджується, як видатковими накладними (26.08.2014 р. №52; 30.08.2014 р. №53) так і податковими накладними (26.08.2014 р.; 30.08.2014 року № 3), копії яких наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що є безпідставними посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність підтвердження реальних господарських операцій між контрагентами, так як вказане спростовується наданими ТзОВ "Захід Агропостач" до перевірки та оглянутими в судовому засіданні первинними документами.

Всі документи, що були підставою для формування податкового кредиту, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про неналежне оформлення первинних документів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення і його скасування, оскільки відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності свого рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі № 803/2691/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 25.09.2015 року