Ухвала

від 29.09.2015 по справі 826/2251/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/38575/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р.

у справі № 826/2251/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Емір»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Емір» (далі - позивач, ТОВ «КП Емір») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.12.2012 № 0008352230.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КП Емір» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 18.12.2012 № 576/1-22-30-31202834.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 407 000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0008352230, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість в розмірі 508 750,00 грн., в тому числі 407 000,00 грн. - основного платежу та 101 750,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

З акта перевірки вбачається, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які на момент перевірки відсутні (надано копії), або оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу по контрагентам.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, контрагентами-продавцями (Дочірнім підприємством «Електролюкс ЛЛС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірлпул Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСХ Побутова Техніка») позивачу належним чином виписані та оформлені податкові накладні, а саме: № 118 від 15.03.2012 на суму 350 586, 79 грн. (в т.ч. ПДВ - 58431, 13 грн.), № 183 від 29.03.2012 на суму 182 649, 67 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 441, 61 грн.), № 184 від 29.03.2012 на суму 117 507, 02 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 584, 50 грн.), № 185 від 29.03.2012 на суму 24 917, 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 152, 95 грн.), № 59 від 19.04.2012 на суму 292 509, 61 грн. (в т.ч. ПДВ - 48 751, 60 грн.) - по ДП «Електролюкс ЛЛС»; № 66 від 17.02.2013 на суму 128 291, 18 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 381, 86 грн.), № 91 від 24.02.2012 на суму 514 374, 37 грн. (в т.ч. ПДВ - 85 729, 06 грн.), № 192 від 29.03.2012 на суму 645 703, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 107 617, 33 грн.) - по ТОВ «Вірлпул Україна»; № 404 від 15.02.2012 на суму 180 073, 76 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 012, 29 грн.) - по ТОВ «БСХ Побутова Техніка».

Також судами встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ДП «Електролюкс ЛЛС», ТОВ «Вірлпул Україна» та ТОВ «БСХ Побутова Техніка») підтверджено належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами.

Крім того, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун