Ухвала

від 01.10.2015 по справі 813/5854/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30341/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Кравцова О.В., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Соколівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року

у справі № 813/30341/15

за позовом Соколівської районної державної лікарні ветеринарної медицини

до Державної фінансової інспекції у Львівській області, Стрийської об'єднаної державної фінансової інспекції

про скасування пункту вимоги

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року Соколівська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції (правонаступником якої є Стрийська об'єднана державна фінансова інспекція), Державної фінансової інспекції у Львівській області про скасування пункту 3 абзацу 3 сторінки 2 вимоги Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції від 28.07.2014 № 27-15/999.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 абзацу 3 сторінки 2 вимоги Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції від 28.07.2014 №27-15/999 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії», щодо забезпечення відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2014, скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Соколівська районна державна лікарня ветеринарної медицини оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Державна фінансова інспекція у Львівській області просила залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Жидачівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією відповідно до плану роботи на I квартал 2014 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Сколівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2008 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 26.06.2014 №27-38/106.

За наслідками ревізії, Жидачівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено та надіслано вимогу «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» від 28.07.2014 № 27-15/999, в якій, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, вимагав у позивача, зокрема: забезпечити відшкодування незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на оплату праці лікарів ветеринарно-санітарної експертизи та відповідних нарахувань, які повинні проводитись за рахунок спеціального фонду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що джерелом оплати праці офіційних лікарів, які перебувають в трудових відносинах з позивачем, відповідно до штатного розкладу, можуть бути доходи загального фонду, а не спеціального фонду бюджету, а тому вимога Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції є протиправною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» від 28.07.2014 № 27-15/999 має обов'язковий характер, однак збитки, які були завдані на думку працівників контролюючого органу не можуть бути примусово стягнутими шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються або добровільно, або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У даному випадку Жидачівська об'єднана державна фінансова інспекція пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-40а14, від 15.04.2014 № 21-63а14, від 13.05.2014 № 21-89а14, від 20.05.2014 № 21-93а14, від 28.10.2014 № 21-462а14.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що вимога Жидачівської об'єднаної державної фінансової інспекції «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії» від 28.07.2014 № 27-15/999 має обов'язковий характер, однак збитки, які були завдані на думку працівників контролюючого органу не можуть бути примусово стягнутими шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються або добровільно, або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Соколівської районної державної лікарні ветеринарної медицини залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

О.В. Кравцов

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом Старший консультант І.О. Рідзевська