Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/19574/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/13845/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника Горяної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС РЕС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МКС РЕС» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) від 28.11.2014 року № 0006782207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме господарські операції контрагента позивача - ТОВ «ПАНГА» з підприємствами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій та суперечать інтересам держави і є недійсними, а самі господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей носять безтоварний характер.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В судовому засіданні представник позивача проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС РЕС» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ПАНГА» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2014 року №5783/26-58-22-07/34187924.

В зазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п 198,3, п. 198.4, п. 198.6. ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яке полягало у безпідставному включенні позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по отриманим податковим накладним від ТОВ «ПАНГА» на загальну суму 619015,10 грн., та п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 36626,00 грн. та заниженню ПДВ на суму 308068,00 грн. в січні 2014 року.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем 28.11.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0006782207, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 385085 грн., з яких 308068 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій на суму 77017 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ «ПАНГА», як генеральним підрядником, було укладено договір генерального підряду №КС-1 від 01.07.2012, відповідно до якого позивачем доручено, а контрагентом - прийнято зобов'язання на завдання замовника і відповідно будівельних норм на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами у відповідності з проектною документацією, на умовах, обумовлених цим договором, виконати всі роботи, необхідні для будівництва і введення в експлуатацію об'єкта: багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими об'єктами соціальної інфраструктури другої черги будівництва, секції 5/1, 5/2, 7/1, 7/2, по вул. Виставкова в селі Чубинське Бориспільського району Київської області.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду копії: довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, банківські виписки, акту введення в експлуатацію.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «ПАНГА» було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платника податків.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ПАНГА».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ПАНГА», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки контрагента ТОВ «ПАНГА», яким встановлено його відсутність за місцезнаходженням та порушення кримінального провадження, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання ТОВ «ПАНГА» договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № 826/19574/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 06.10.2015 року.