Постанова

від 28.01.2011 по справі 2а-5098/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2011 року < Час проголошення > № 2а-5098/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства «ОСОБА_1 Україна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва №0000502350/0 від 27.07.2006, №0000502350/1 від 14.09.2006, №0000492350/0 від 27.07.2006, №000492350/1 від 14.09.2006.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.01.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007, позов було задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2010 постанову Господарського суду міста Києва від 17.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000502350/0 від 27.07.2006 та №0000502350/1 від 14.09.2006 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд з урахуванням того, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано дотримання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на не підтвердження факту їх використання у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.01.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено на 02.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.07.2006 за результатами планової виїзної перевірки ДП «ОСОБА_1 Україна»ДПІ у Подільському районі міста Києва було складено Акт № 90-23/504-7/05381099 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 180540,00 грн.

27.07.2006 на підставі Акту перевірки ДПІ у Подільському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0000502350/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 180540,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 90270,00 грн.

За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва прийнято рішення, яким первинна скарга ДП «ОСОБА_1 Україна»залишена без задоволення, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0000502350/1 від 14.09.2006.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що 18.10.2004 між позивачем та ТОВ В«Стелс МедіаВ» було укладено договір №1 про надання інформаційно-рекламного обслуговування, згідно з яким позивач придбав у ТОВ В«Стелс МедіаВ» послуги з організації рекламної кампанії, загальна вартість яких склала 902 700 грн. (в т.ч. ПДВ - 180 540 грн.).

На підставі Договору ДП «ОСОБА_1 Україна»перерахувало на користь ТОВ «Стелс Медіа»902 700, 00 грн., що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні.

Згідно з додатками до Договору надання послуг з реклами «ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 для молока Ласуня 1 л»мало здійснюватись шляхом розміщення рекламних роликів на каналах «Інтер»та «Ентер-фільм».

На підтвердження фактичного надання ТОВ «Стелс Медіа»послуг з організації рекламної кампанії на підставі Договору позивачем надано суду лише акт прийому-передачі робіт та послуг від 31.12.2004 між ДП «ОСОБА_1 Україна»та ТОВ «Стелс Медіа», податкові накладні, виписані ТОВ «Стелс Медіа», №586 від 16.12.2004 та №606 від 31.12.2004 на загальну суму 902 700 грн. (в т.ч. ПДВ - 180 540 грн.), а також примірник рекламного відеоролика «ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 для молока Ласуня 1 л», який транслювався на телеканалі «Інтер»у 2004 році.

Водночас, відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до Закону України «Про рекламу» реклама -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Враховуючи, що у наданому суду рекламному відеоролику «ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 для молока Ласуня 1 л» не згадується, що «молоко Ласуня»продається в упаковці «ОСОБА_3 ОСОБА_4» , а також відсутнє доступне для візуального сприйняття відповідне маркування упаковки, суд приходить до висновку, що наданий суду відеоролик не може сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо упаковки «ОСОБА_3 ОСОБА_4» , а відтак не є рекламою вказаної упаковки та не може бути використаний у власній господарській діяльності ДП «ОСОБА_1 Україна».

За таких умов, суд приходить до висновку про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість»під час формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 180540,00 грн. за результатами господарських операцій на підставі Договору №1 про надання інформаційно-рекламного обслуговування від 18.10.2004 між ДП «ОСОБА_1 Україна»та ТОВ «Стелс Медіа».

Крім того, факт розміщення ТОВ «Стелс Медіа»відповідних рекламних роликів на каналі «Інтер»на виконання умов Договору спростовується листом АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація»№15139/10/10-005 від 13.11.2006 та листом ТОВ «Інтер реклама»№179 від 16.10.2006, за змістом яких на телеканалі «Інтер»не здійснювалась реклама роликів, виготовлених ТОВ «Стелс Медіа». Жодних доказів розміщення ТОВ «Стелс Медіа»рекламних роликів на каналі «Ентер-фільм»суду не надано.

Судом не приймається посилання позивача на ефірні довідки видані ТОВ «Інтер-Реклама» про те, що рекламна кампанія «Ласуня в упаковці Тетра-Пак»пройшла в ефірі телеканала «Ентер-фільм»та телеканала «Інтер»у період з 01.11.2004 по 31.12.2004, оскільки вказані довідки не містять доказів організації рекламної кампанії саме ТОВ «Стелс Медіа», а стосуються компанії «Аттіс-Т».

Таким чином, з огляду на те, що за винятком акту прийому-передачі робіт та послуг і податкових накладних позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного надання ТОВ «Стелс Медіа»послуг з організації рекламної кампанії на підставі Договору, а також враховуючи, що факт реального надання позивачу ТОВ «Стелс Медіа»послуг з організації рекламної кампанії на підставі Договору спростовується листами АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація»№15139/10/10-005 від 13.11.2006 та ТОВ «Інтер реклама»№179 від 16.10.2006, суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій між ДП «ОСОБА_1 Україна»та ТОВ «Стелс Медіа».

Судом не приймається посилання позивача на залучення ТОВ «Стелс Медіа»до розміщення рекламного ролика продукції ДП «ОСОБА_1 Україна»посередника між ним та АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація»та ТОВ «Інтер-реклама», оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Крім того, судом враховується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2008 у справі №2-6074/06-38/11 визнано недійсним установчий договір від 04.09.2003 та статут від 04.09.2003 ТОВ «Стелс Медіа» у зв'язку з тим, що ОСОБА_5, яка відповідно до реєстраційних документів була співзасновником ТОВ «Стелс Медіа», володіла 50 % статутного капіталу та відповідно до протоколу № 1 установчих зборів займала посаду директора товариства, не мала наміру бути учасником та директором ТОВ «Стелс Медіа», здійснювати підприємницьку та господарську діяльність, не приймала участь в установчих зборах, повноваження учасника та директора не здійснювала.

Також судом встановлено, що слідчим відділом ПМ ДПА у м. Києві проводиться досудове слідство по кримінальній справі №50-4264, порушеній по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Стелс Медіа»(код ЄДРПОУ 32670897) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що ТОВ «Стелс Медіа»носить ознаки фіктивності, а головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ДП «ОСОБА_1 Україна»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

З огляду на викладене, вказаний Договір №1 про надання інформаційно-рекламного обслуговування від 18.10.2004 між ДП «ОСОБА_1 Україна»та ТОВ «Стелс Медіа»є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а відтак у ДП «ОСОБА_1 Україна»були відсутні належні правові підстави для віднесення витрат за вказаним договором до валових витрат, а також для віднесення сум ПДВ, перерахованих на підставі цього договору ТОВ «Стелс Медіа», до складу податкового кредиту, з огляду на таке.

Згідно з абз. 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до змісту пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, при цьому за змістом п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на відсутність у суб'єктів господарювання правових підстав для здійснення господарських операцій на виконання нікчемного цивільно-правового договору, а також враховуючи, що у випадку проведення таких операцій сторони відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов'язані повернути одна одній усе, що було отримано на підставі недійсного договору, суд приходить до висновку про відсутність у такому випадку підстав для виникнення у сторін податкових зобов'язань з огляду на відсутність об'єкту оподаткування, встановленого пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких умов, податкові накладні, на основі яких позивач сформував спірний податковий кредит з ПДВ у розмірі 180 540,00 грн., були виписані ТОВ «Стелс Медіа»з порушенням абз. 1 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з огляду на відсутність у нього відповідних податкових зобов'язань з ПДВ, а відтак у ДП «ОСОБА_1 Україна» були відсутні належні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 180 540, 00 грн., перерахованих на користь ТОВ «Стелс Медіа»на підставі нікчемного Договору.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0000502350/0 від 27.07.2006, №0000502350/1 від 14.09.2006 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «ОСОБА_1 Україна»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_6