Рішення

від 09.10.2015 по справі 908/4636/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/136/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015 Справа № 908/4636/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» (69106 м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22-Б/1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» (69035 м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд. 12)

про стягнення 1 969 488 грн. 13 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 18-1 від 05.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство В«ЗапоріжвогнетривВ» , м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» , м. Запоріжжя про стягнення 996 578 грн. 45 коп. основного боргу, 743 084 грн. 86 коп. втрат від інфляції, 50 118 грн. 51 коп. 3% річних, 179 706 грн. 31 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2015р., справу № 908/4636/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.08.2015р. порушено провадження у справі № 908/4636/15, присвоєно справі номер провадження 27/136/15 та призначено судове засідання на 21.09.2015р.

Ухвалою суду від 21.09.2015р. розгляд справи відкладався на 01.10.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою суду від 01.10.2015р. розгляд справи відкладався на 09.10.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

09.10.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/4636/15.

09.10.2015р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 09.10.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, надав витребувані ухвалою суду документи. Просить суд стягнути з відповідача 996 578 грн. 45 коп. основного боргу, 743 084 грн. 86 коп. втрат від інфляції, 50 118 грн. 51 коп. 3% річних, 179 706 грн. 31 коп. пені.

Відповідач у судові засідання, відкриті 21.09.2015р., 01.10.2015р. та 09.10.2015р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» знаходиться за адресою: 69035 м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд. 12.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 21.09.2015р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи на 01.10.2015р. та 09.10.2015р. надіслано на адресу відповідача: 69035 м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд. 12, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 В«Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. В«Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» , згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 23.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством В«ЗапоріжвогнетривВ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № ЗОЗ-Л/12.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця вогнетривку продукцію, а покупець прийняти та оплатити дану продукцію. Асортимент, кількість, ціна продукції зазначається в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно розділу 2 договору кількість продукції зазначається в Специфікаціях до даного договору.

Кількість кожної партії продукції зазначено у сертифікаті якості, рахунку (рахунку-фактурі) та залізничній накладній (товарно-транспортній накладній) на цю партію.

Відповідно до п. 3.1 договору ціни на продукцію визначаються в гривнях без урахування ПДВ та зазначені у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що вартість кожної партії продукції зазначена у рахунку (рахунку-фактурі) на цю партію.

Згідно п. 4.3 договору продукція, в залежності від асортименту, відвантажується розсипом, в пакетах, зав'язаних металевою стрічкою (європакет), а також на металевих та дерев'яних піддонах.

У разі відвантаження продукції на дерев'яних піддонах, європакетах (тара, яка не повертається), вартість тари зазначається в рахунку (рахунку-фактурі) та/або Специфікаціях до даного договору та підлягає оплаті покупцем.

Відповідно до п. 5.1 договору продавець зобов'язується поставити покупцю продукцію на умовах FСА «Франко-перевізник» (ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці) у редакції Инкотермс 2000.

Згідно п. 5.2 договору при отриманні продукції автомобільним транспортом покупця, поставка здійснюється на умовах FСА «Франко-перевізник» (м. Запоріжжя) у редакції Инкотермс 2000.

Датою поставки продукції вважається дата (штемпель) на товарно-транспортній накладній (залізничній накладній) складу (станції) продавця (вантажовідправника) (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору якщо інше не буде узгоджено сторонами у Специфікаціях, право власності на продукцію переходить від продавця до покупця:

- при поставці залізничним транспортом - у момент передачі продукції

вантажоперевізнику (дата (штемпель) станції вантажовідправника на залізничній накладній;

- при поставці автомобільним транспортом - у момент фактичної передачі продукції

(дата на товарно-транспортній накладній).

Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов вказаного договору ПАТ «Запоріжвогнетрив» здійснювало поставки вогнетривкої продукції покупцю залізничним транспортом на умовах FСА «Франко-перевізник» (ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці) у редакції Инкотермс 2000 та автомобільним транспортом на умовах FСА «Франко-перевізник» (м. Запоріжжя) у редакції Инкотермс 2000.

Крім того, на користь покупця було поставлено продукцію, яка ним не оплачена у повному обсязі, на загальну суму 999 378 грн. 61 коп. та на оплату якої були виставлені наступні рахунки-фактури:

- № 4-40097 від 29.10.2013р. на суму 67 373,80 грн. (29.10.2013р. поставлено 17,443 т

вогнетривкої продукції МКРК-50-11, МКРК-50-14, МКРК-50-38 по товарно - транспортній накладній № 407 та довіреності від 21.10.2013 р. № 340 в автомобілі

АН 83 96 МН; 1,180 т вогнетривкої продукції ММКР-50 по товарно-транспортній

накладній №261 та довіреності від 21.10.2013 р. №340 в автомобілі НОМЕР_1);

- 4-40116 від 31.10.2013р. на суму 221 095,16 грн. (31.10.2013р. поставлено 60,550 т

вогнетривкої продукції ММКР-50, МКРК-50-10, МКРК-50-11, МКРК-50-14,

МКРК-50-38 по залізничній накладній №45460005 в вагоні №24587941);

- 4-40299 від 20.11.2013р. на суму 61 634,70 грн. (20.11.2013р. поставлено 14,781 т

вогнетривкої продукції МКРК-50-11, МКРК-50-14, МКРК-50-38 по товарно- транспортній накладній № 426 та довіреності від 20.11.2013 р. № 345 в автомобілі

АН4316ЕЕ; 2,520 т вогнетривкої продукції ММКР-50 по товарно-транспортній

накладній № 279 та довіреності від 20.11.2013р. № 345 в автомобілі НОМЕР_2);

- 4-40349 від 26.11.2013р. на суму 53 806,76 грн. (26.11.2013р. поставлено 14,701 т

вогнетривкої продукції МКРК-50-11, МКРК-50-14, МКРК-50-38 по товарно -

транспортній накладній № 430 та довіреності від 26.11.2013 р. № 346 в автомобілі

АН80-ЗЗСР);

- 4-40383 від 29.11.2013р. на суму 7 133,90 грн. (29.11.2013р. поставлено 2,380 т

вогнетривкої продукції ММКР-50 по товарно-транспортній накладній № 286 та

довіреності від 26.11.2013р. № 346 в автомобілі НОМЕР_3);

- 4-40364 від 30.11.2013р. на суму 199 611,53 грн. (30.11.2013р. поставлено 53,200 т

вогнетривкої продукції ММК-72, ММКР-50, МКРК-50-10, МКРК-50-11, МКРК-50-14,

МКРК-50-38 по залізничній накладній № 45460005 в вагоні № 23544810);

- 4-40649 от 30.12.2013 р. на суму 388 722,76 грн. (30.12.2013р. поставлено 106,079 т

вогнетривкої продукції МКРК-50-10, МКРК-50-11, МКРК-50-14, МКРК-50-38 по

видатковій накладній № ЦВИ-0475 від 30.12.2013р.).

Відповідно до п. 6.3 договору у разі, якщо у Специфікаціях до договору не вказано

строк оплати продукції, що поставляється, покупець здійснює її оплату на протязі 10

календарних днів з дати поставки.

Отже, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 999 378 грн. 61 коп.

Відповідач на виконання умов договору лише частково здійснив оплату за поставлену продукцію у сумі 2 800 грн. 16 коп. шляхом проведення заліку взаємної заборгованості, що підтверджується актом проведення взаємозаліку № 43, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 996 578 грн. 45 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» , м. Запоріжжя 996 578 грн. 45 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 743 084 грн. 86 коп. втрат від інфляції та 50 118 грн. 51 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції за допомогою програмного комплексу В«ЗаконодавствоВ» , господарський суд дійшов висновку, що він складений необґрунтовано. Стягненню підлягає індекс інфляції у розмірі 729 271 грн. 75 коп.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 13 813 грн. 11 коп. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою програмного комплексу В«ЗаконодавствоВ» , господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 118 грн. 51 коп. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 179 706 грн. 31 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.3 договору покупець при порушенні термінів оплати виплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період нарахування.

Пунктом 8.3 договору сторони узгодили, що покупець при порушенні термінів оплати виплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період нарахування.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 179 706 грн. 31 коп. задоволенню не підлягають, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 179 706 грн. 31 коп. за період з 09.11.2013р. по 09.07.2014р. З позовом до суду позивач звернувся 16.08.2015р. про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 5117/09-05 від 16.08.2015р., тобто після спливу строку спеціальної позовної давності.

В частині стягнення пені у розмірі 179 706 грн. 31 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором.

Відповідач доказів оплати заборгованості в повному обсязі суду, станом на день розгляду справи не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» , м. Запоріжжя 996 578 грн. 78 коп. основного боргу, 729 271 грн. 75 коп. втрат від інфляції, 50 118 грн. 51 коп. 3% річних.

На підставі статті 85 ГПК України - 09.10.2015року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛометВ» (69035 м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд. 12, код ЄДРПОУ 25488965) на користь Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» (69106 м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22-Б/1, код ЄДРПОУ 00191885) 996 578 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 45 коп. основного боргу, 729 271 (сімсот двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 75 коп. втрат від інфляції, 50 118 (п'ятдесят тисяч сто вісімнадцять) грн. 51 коп. 3% річних, 35 519 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 37 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 09.10.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.