Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/21942/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/21942/15 За позовом Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН"

про стягнення 393 773,75 дол. США, що еквівалентно 8 670 428,99 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Шаповалова К.Г.

від позивача: Антонів Р.В.

від відповідача: Лисак Т.Л.

В судовому засіданні 07.10.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН" про стягнення 393 773,75 дол. США, що еквівалентно 8 670 428,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним Договором № 01-1113/Т від 18.10.2012 та Договором від 01.08.2014 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 01-1113/Т від 18.10.2012, внаслідок чого у останього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 393 773,75 дол. США, що еквівалентно 8 670 428,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21942/15 та призначено розгляд справи на 16.09.2015.

В судовому засіданні 16.09.2015 оголошено перерву до 07.10.2015.

Одночасно з поданням позову Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД" звернулось до господарського суду з клопотанням про вжиття заходів про забезпечення позову, в якому позивач просить заборонити голові ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН" (ідентифікаційний код юридичної особи 37406670) Чекмарьову Олегу Сергійовичу здійснювати будь-які дії щодо ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН" (ідентифікаційний код юридичної особи 37406670), в тому числі вносити запис про припинення підприємства шляхом ліквідації, до прийняття судом рішення по справі та набрання ним законної сили, а також заборонити органам державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі, але не виключно, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві (адреса місцезнаходження : 03151, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, адреса для листування 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д) вносити будь-які зміни в реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН" (ідентифікаційний код юридичної особи 37406670), а також будь-які записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН" (ідентифікаційний код юридичної особи 37406670) до вирішення спору по суті.

18.09.2015 ухвалою суду задоволено заяву про забезпечення позову.

В судове засідання, призначене на 07.10.2015, з'явились представник по справі.

Представник відповідача заявив клопотання про припинення провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Дистрибюшн" на користь Компанії "Фунама Холдінгз Лімітед" на підставі кредитного договору №01-1113/Т від 18.10.2012 та договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги за кредитним договором №01-1113/Т від 18.10.2012 заборгованості у розмірі 393 773,75 доларів США, що еквівалентно 8 670 428,99 грн.

Приписами п. 4.4 договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги за кредитним договором №01-1113/Т від 18.10.2012 було встановлено, що спори та розбіжності щодо виконання умов цього договору вирішуються згідно з чинним законодавством України. Таким чином,

Позовні вимога Компанії "Фунама Холдінгз Лімітед", яка є нерезидентом, ґрунтуються в тому числі на положеннях договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги за кредитним договором №01-1113/Т від 18.10.2012, яким окрім відступлення прав вимоги за кредитним правочином також було погоджено нові строки повернення спірної заборгованості та відсоткову ставку за користу вання кредитними коштами.

Тобто, спірні зобов'язання сторін, що є предметом даного спору, виникли в т.ч. на підставі договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги за кредитним договором №01-1113/Т від 18 10.2012. Таким чином, на думку відповідача будь-який спір, що виникає відносно цього договору або у зв'язку з ним підлягає розгляду у міжнародному арбітражному суді м. Париж. Сторони дійшли згоди, що право яке застосовується до даного договору - матеріальне право України.

Суд не погоджується із вказаною позицією відповідача у зв'язку з тим, що 01.08.2014 між Публічним акціонерним банком «Актабанк», позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 01-1113/Т від 18.10.2012. Таким чином, спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору № 01-1113/Т від 18.10.2012. Відповідно до п.12.7 останнього всі спори по цьому Договору, якщо вони не будуть вирішені шляхом шляхом переговорів, підлягають вирішенню в суді, господарському суді у відповідності до чинного законодавства України.

Окрім того, відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж") Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як вбачається з матеріалів справи клопотання про припинення провадження у справі подано 07.10.2015, в той час як 16.09.2015 відповідач надав свої заперечення щодо суті спору.

Окрім того, суд розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових у доказів , відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте, судом встановлено, що відповідачем у клопотанні про витребування додаткових доказів в порушення вимог частини 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не вказано обставини, що перешкоджають його наданню.

Вимогами статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про витребування додаткових доказів є не вмотивованим, належним чином не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошувалась перерва за клопотанням відповідача для ознайомлення з наданими позивачем в судовому засіданні клопотаннями.

Окрім того представник відповідача, в судовому засіданні усно заявив клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства «Актабанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

З урахуванням наведеного, усне клопотання судом визнано необґрунтованим, враховуючи, що у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі Публічне акціонерне товариство «Актабанк» не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Представник відповідача заявив клопотання про відвід суду.

Ухвалою суду від 07.10.2015 було відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» (далі ПАТ «АКТАБАНК»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛО ДИСТРИБЮШН» (далі ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН») був укладений Кредитний договір №01- 1113/Т від 18.10.2012 з подальшими змінами та доповненнями. Предметом вказаного договору було надання кредиту в розмірі 600 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення 15.10.2014 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено договори поруки.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН» обов'язку з погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 393 773, 75 доларів США, Компанією «ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» за договором застави майнових прав №01-1113/Т/8 від 31 липня 2014 року було здійснено погашення зобов'язань ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН» за кредитним договором в розмірі 393 773, 75 доларів США.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ст.572 Цивільного кодексу' України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В ч.2 ст. 556 Цивільного кодексу України, зазначено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До Компанії «ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», як майнового поручителя, що виконала зобов'язання за кредитним договором замість боржника, перейшли усі права кредитора за договором, відповідно, Позивач набув права вимоги на отримання грошових коштів від боржника ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН» за Кредитним договором в розмірі 393 773,75 дол. США.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором №01-11-13/Т від 18.10.2012, що боржник ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН» сплачує Компанії «ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» грошові кошти в сумі 393 773,75 доларів США за наступним графіком:

до 31.08.2014 сума погашення кредиту складає 13 773,75 доларів США;

до 31.09.2014 сума погашення кредиту складає 10 000,00 доларів США;

кінцевий строк повернення повної суми кредиту до 15.10.2014р. 370 000,00 доларів США (повне погашення кредиту).

За твердженням позивача, на день подачі позову ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН» не виконало зобов'язання - не сплатило грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим порушило умови договору. Утворилась заборгованість в сумі 393 773,75 дол. США. Враховуючи вказане, оскільки до Компанії «ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» перейшли усі права по кредитному договору та договорам що його забезпечували, позивач набув право вимоги до ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН».

Відповідно до п. 3.2 Договору від 01.08.2015 про відступлення права вимоги за кредитним договором №01-1113/Т від 18.10.2012, боржник відповідає перед новим кредитором за виконання основного зобов'язання на умовах, встановлених кредитним та цим договором.

Відповідно до п. 4.1 цього ж договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

22 липня 2015 року, Позивач направив Відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №01-1113/Т від 18.10.2012.

Проте на день подання позовної заяви боржник своїх договірних зобов'язань не виконав. Враховуючи вказане, сума боргу підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в судовому порядку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поверненя коштів відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 393 773,75 дол. США, що еквівалентно 8 670 428,99 грн.

На думку Відповідача, Позивач не набув прав кредитора Відповідача на підставі відсутності реєстрації кредитного договору №01 -1113/Т від 18.10.2012 .

Відповідно до пункту 1.7 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Правління НБУ 17.06.2004 №270 (надалі - Положення) резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір V Національному банку до фактичного одержання кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 Положення, резидент-позичальник звертається до обслуговуючого банку для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) в Національному банку.

Порушуючи вимоги Положення, інших нормативно-правових актів і договору про відступлення права вимоги №01-113/Т від 01.08.2014 р. (надалі - Договір відступлення), Відповідач не здійснив реєстрацію кредитного договору №01-1113/Т від 18.10.2012 р. (надалі - Кредитний договір), хоча саме на нього покладено такий обов'язок.

Сторони Договору відступлення, а саме ПАТ «АктаБанк», Позивач і Відповідач, виконуючи вимоги Положення, передбачили в пункті 5.1, що Договір відступлення набуває чинності з моменту реєстрації Кредитного договору в НБУ, а в пункті 5.2. що новий кредитор стає кредитором за Кредитним договором з моменту реєстрації Кредитного договору в НБУ З точки зору цивільного законодавства України вищезазначені умови договору обумовлені відкладальною обставиною - реєстрацією Кредитного договору в НБУ

Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, попри те, що Кредитний договір не зареєстрований у НБУ з вини Відповідача, Позивач є кредитором Відповідача за Кредитним договором, адже не здійснення реєстрації Кредитного договору є правопорушенням з боку Відповідача, що не дозволяє йому посилатися на відсутність реєстрації, як на підставу відсутності у Позивача прав вимоги.

Зважаючи на положення частини 3 статті 212 Цивільного кодексу України, Позивач став кредитором Відповідача за Кредитним договором, так як настанню відкладальної обставини (реєстрації Кредитного договору в НБУ) недобросовісно перешкоджав Відповідач, а тому обставина вважається такою, що настала.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.04.2015 р. у справі №910/14610/14 дотримується аналогічної правової позиції.

Твердження Відповідача про необхідність отримання Позивачем індивідуальної ліцензії НБУ для перерахування грошових коштів в іноземній валюті, як засобу платежу за заборгованість Відповідача, є безпідставним і спростовується наступним.

Позивач не здійснював перерахування грошових коштів в іноземній валюті в рахунок погашення заборгованості Відповідача - заборгованість останнього була погашена шляхом одностороннього примусового списання ПАТ «АктаБанк» грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку Позивача.

Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі - Декрет) не передбачає обов'язку нерезидента отримувати індивідуальну ліцензію НБУ для перерахування грошових коштів в іноземній валюті резидентам України, більше того, абзац 4 пункту а) статті 4 Декрету прямо встановлює, що індивідуальна ліцензія НБУ для здійснення платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити не вимагається.

Таким чином, ні Позивач, ні Відповідач не повинні були отримувати індивідуальні ліцензії НБУ на здійснення операцій з видачі та повернення кредиту (позики) та процентів за ним.

На думку Відповідача, у нього відсутній обов'язок виконання зобов'язання перед Позивачем на підставі частини 2 статті 517 та частини 1 статті 556 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем обов'язку з погашення заборгованості за Кредитним договором, Позивачем за договором застави майнових прав №01-1113/Т/8 від 30.07.2014 було здійснено погашення зобов'язань Відповідача за Кредитним договором, шляхом списання ПАТ «АктаБанк» грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Факт списання ПАТ «АктаБанк» грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку Позивача в рахунок погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором підтверджується виписками по особовим рахункам у ПАТ «АктаБанк» за 01.08.2014 сформованими 28.08.2015.

Отже, до Позивача, як майнового поручителя, що виконав зобов'язання за Кредитним договором замість Відповідача, перейшли усі права кредитора за Кредитним договором, відповідно, Позивач набув права вимоги на отримання грошових коштів від боржника - Відповідача в розмірі 393 773,75 доларів США.

Твердження Відповідача про відсутність у нього обов'язку виконання зобов'язання перед Позивачем на підставі ненадання Відповідачеві доказів переходу до Позивача прав у зобов'язанні спростовується також наступним:

Відповідач підписав (не заперечуючи цей факт) Договір відступлення, за яким новим кредитором за Кредитним договором є Позивач;

Позивач неодноразово письмово повідомляв Відповідача про свої права як нового кредитора, з вимогами негайно погасити заборгованість за Кредитним договором;

Позивач звертався до ліквідатора Відповідача з заявою про визнання та задоволення вимог кредитора.

Крім цього, Відповідач, стверджуючи про відсутність у Позивача прав кредитора відносно Відповідача, не виконує зобов'язання за Кредитним договором і перед первісним кредитором - ПАТ «АктаБанк».

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення грошових коштів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД" задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО ДИСТРИБЮШН" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. М; ідентифікаційний код 37406670) на користь Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД" (1097, Нікосія, Кіпр, Діагору,4 Керміа Білдінг,6-й поверх, оф. 601, реєстраційний номер 202578) 8 670 428 (вісім мільйонів шістсот сімдесят тисяч чотириста двадцять вісім) грн.98 коп. основної заборгованості та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Видати наказ.

5. Копію рішення направити сторонам

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2015

Суддя М.О. Лиськов