Рішення

від 02.10.2015 по справі 916/3056/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2015 р.Справа № 916/3056/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське центральне проектно-конструкторське бюро „СтапельВ» про розірвання договору про технічне співробітництво, -

ВСТАНОВИВ:

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ Українське центральне проектно-конструкторське бюро „СтапельВ» про розірвання договору про технічне співробітництво № 87 від 18.08.2009 р., посилаючись на наступне.

Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на підставі доручення заступника Одеського міського голови ОСОБА_5 від 08.07.2009 року № 03-10/850 був укладений з відповідачем договір про технічне співробітництво від 18.08.2009 року № 87, згідно якого відповідачу надано право сумісного використання берегозахисних споруд першої та другої черги ПЗС у вигляді траверсів № 1 (район пляжу „ЛанжеронВ» ), № 6 (район пляжу „ОтрадаВ» ), № 20 (район пляжу „АркадіяВ» ), № 6 (район пляжу „ЧайкаВ» ) та № 16 (район пляжу „Золотий берегВ» ) на узбережжі Чорного моря в м. Одесі. Вказаний договір укладений терміном на 12 років строком до 18.08.2021 року.

Відповідно до умов даного договору відповідач був зобов'язаний виконати певні заходи у передбачений строк, а саме він був зобов'язаний провести роботи по обладнанню тимчасових плавучих причалів для швартування суден, які здійснюють морські пасажирські перевезення, у три черги: до липня 2010 року (перша черга щодо траверсів № 20 та № 6); до липня 2011 року (друга черга щодо траверсів № 1 та № 6); до липня 2012 року (третя черга щодо траверсу № 16); а також здійснювати роботи по встановленню тимчасових причальних споруд лише на підставі розробленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації. Поряд з цим відповідач був зобов'язаний виконувати щорічно два підводних водолазних обстежень технічного стану підводної частини траверсів.

Однак, за ствердженнями позивача, всупереч наведеному відповідачем порушуються суттєві умови договору про технічне співробітництво № 87 від 18.08.2009 року.

Як вказує позивач, порушуючи умови пункту 2.1. договору, станом на сьогоднішній день відповідачем не було розроблено та погоджено у встановленому порядку проектну документацію по встановленню тимчасових причальних споруд для швартування суден, які здійснюють пасажирські перевезення. Також в порушенням умов п. 1.5. договору станом на сьогоднішній день відповідач не здійснив обладнання тимчасових плавучих причалів для швартування суден які здійснюють пасажирські перевезення, у відповідності до встановленого графіку.

Крім цього, позивач вказує, що порушуючи вимоги пункту 2.4. договору відповідачем не було проведено жодного підводного водолазного обстеження технічного стану підводної частини траверсів.

На думку позивача, вказані факти вказують на те, що відповідачем на протязі шести років ігнорувалися умови договору про технічне співробітництво від 18.08.2009 року № 87, у тому числі щодо умов використання об'єктів комунальної власності за предметом зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. позовну заяву Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3056/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 43-45) та доповненнях до відзиву на позов (а.с. 91-92). Так, відповідач зазначає, що згідно п. 1.2 спірного договору для реалізації вказаного проекту Управлінням надано відповідачу право використання берегозахисних споруд (траверсів) для кріплення до них тимчасових плавучих причалів: траверс № 1 у районі штучного пляжу „ЛанжеронВ» (1 черга ПЗС); траверс №6 у районі штучного пляжу „ОтрадаВ» (1 черга ПЗС); траверс №20 у районі штучного пляжу „АркадіяВ» (1 черга ПЗС); траверс №6 у районі штучного пляжу „ЧайкаВ» (2 черга ПЗС); траверс № 16 у районі штучного пляжу „Золотий берігВ» (1 черга ПЗС). Згідно п. 2.1 договору користувач має право здійснити роботи з встановлення тимчасових причальних споруд та користуватися ними протягом строку дії договору на підставі розробленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації. Згідно додатку до договору № 87 від 18.08.2009 р. сторони уклали акт приймання-передачі права користування пляжоутримуючими траверсами: траверс № 1 у районі штучного пляжу „ЛанжеронВ» (1 черга ПЗС); траверс № 6 у районі штучного пляжу „ОтрадаВ» (1 черга ПЗС) траверс № 20 у районі штучного пляжу „АркадіяВ» (1 черга ПЗС); траверс № 6 у районі штучного пляжу „ЧайкаВ» (2 черга ПЗС); траверс № 16 у районі ш гучного пляжу „Золотий берігВ» (1 черга ПЗС) для швартування прогулянкових суден. На виконання умов вказаного договору, ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» розробило та затвердило проект № У-1407:09 „Відновлення місцевого прибережного пасажирського судоходства м. Одеси 1 черга будівництва», гідротехнічні рішення пасажирські термінали (порт пункти Лузанівка, Ланжерон, Отрада, ОСОБА_3, 10-а, 16-а ст. Великого Фонтану, Чорноморка). Вказані робочі проекти № У-1407:09 розглянуті та погоджені Державною морською інспекцією з безпеки судноплавства, що підтверджується листом №02/18.23-637 від 02.07.2009р., а також Регістром судноплавства України згідно листа №41.8-2242 від 19.08.2010 р. Проектом нового Генерального плану було прийняте рішення передбачити відновлення пасажирських терміналів для швартування суден і висадки пасажирів, що вбачається з листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 11.09.2013 р. №01-11/2799. Крім того, програма „Відновлення прибережного морського судноплавстваВ» є пріоритетним завданням розвитку м. Одеси, затверджена сесією Одеської міської ради в квітні 2013 р. „Стратегія економічного та соціального розвитку міста Одеси до 2022 рокуВ» (п.п. 1.6, 4.4). Таким чином, відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення суттєвих умов договору №87 від 18.08.2009 р., а розірвання договору про технічне співробітництво № 87 призведе до припинення реалізації пріоритетної інвестиційної програми розвитку міста Одеси. Поряд цим відповідач зазначив, що Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, звертаючись з позовом до ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» про розірвання договору з підстав порушення умов користування комунальним майном, чинить перешкоди у реалізації відповідачем стратегічних програм розвитку міста Одеси, створюючи штучні надумані підстави для розірвання договору, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентується Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності - Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Вказані нормативні акти є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій органів місцевого самоврядування. Так, відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Зокрема, позивач, знаючи про знаходження у користуванні на законних підставах (договір № 87, акти приймання передачі траверсів, додатки до цього договору) у ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» майна, а саме гідротехнічної споруди - траверсу № 20 у районі штучного пляжу „АркадіяВ» (1 черга ПЗС) разом із зоною безпеки від осі траверсу по береговій лінії 24 м. та морському краю 120 м., передає цей траверс третій особі - ТОВ „Дерева раюВ» на підставі договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №26/12/12 від 26.12.2012 р. та договору про оренду берегозахисної споруди № 95-ор від 10.02.2010 р. На підставі цих договорів ТОВ „Дерева раюВ» здійснило розміщення на тілі траверсу тимчасових розважальних споруд та майна (шезлонги, столи, стільці, вмонтував у тіло траверса зонти, дерев'яні опори, змонтувало підлогу, встановило освітлювальні прибори, тощо), без належних дозволів здійснило встановлення та розміщення цього майна з метою отримання прибутку від реалізації платних послуг, що надаються розважальним комплексом „ІтакаВ» , чим порушує право ТОВ „СтапельВ» використовувати вказаний траверс з метою та цілями, визначеними договором № 87 та перешкоджає здійсненню будівельно-технічних робіт, запланованих згідно договору та договорів з субпідрядними організаціями. З метою захисту порушених прав ТОВ „СтапельВ» звернулось в травні 2015 р. до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном та визнання недійсними договорів, справа № 916/2110/15 розглядається господарським судом Одеської області, на теперішній час остаточне рішення по ній не прийнято. Однак, з наданих доказів вбачається, що позивач, заявляючи вказаний позов, діє не в інтересах ані комунального майна, ані розвитку важливих міських проектів, а в інтересах третіх осіб, яким незаконно повторно передано комунальне майно, що використовується не за призначенням і не ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» , а третіми особами, до яких не заявляє будь-яких претензій. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.09.2015 р. позивачем були подані до суду уточнення до позовної заяви (а.с. 184-185), в яких позивачем додатково обґрунтовані підстави позову.

Заперечення представників відповідача щодо неможливості прийняття судом вказаних уточнень до розгляду, оскільки це є зміною підстав позову, судом до уваги не приймаються з огляду на положення абз. 7 підпункту 3.12. п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (із змінами і доповн.), за якими не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Так, поданий позов обґрунтовано саме невиконанням відповідачем умов договору і викладені обставини в поданих уточненнях до позову не змінюють підстав позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18 серпня 2009 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (надалі - Управління) та Українським центральним проектно-конструкторським бюро „СтапельВ» (користувач) був укладений договір про технічне співробітництво № 87, відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого сторони, розглянувши пропозиції Українського центрального проектно-конструкторського бюро „СтапельВ» погодилися, що використання тимчасових плавучих причалів, що установлюються в кінці гідротехнічних берегозахисних споруд - траверсів, дає можливість їхнього тимчасового використання для швартування морських пасажирських суден до моменту реалізації системного проекту „Морський трамвайчикВ» . Для реалізації даного проекту Управлінням надається Користувачеві право використання берегозахисних споруд (траверсів) для кріплення до них тимчасових плавучих причалів: траверс № 1 у районі штучного пляжу „ЛанжеронВ» (1 черга ПЗС); траверс № 6 у районі штучного пляжу „ОтрадаВ» (1 черга ПЗС); траверс № 20 у районі штучного пляжу „АркадаВ» (1 черга ПЗС); траверс № 6 у районі штучного пляжу „ЧайкаВ» (2 черга ПЗС); траверс № 16 у районі штучного пляжу „Золотий берігВ» (2 черга ПЗС).

В п.1.3. договору вказано, що беручи до уваги, що призначення гідротехнічних споруд - траверсів це захист узбережжя від зсувів і обвалів, устаткування плавучих причалів не повинне вести до зниження їх берегозахисних функцій.

За умовами п. 1.4 договору устаткування плавучих причалів проводиться користувачем, за рахунок власних коштів, матеріалів і фахівців. При цьому користувач несе повну матеріальну відповідальність протягом терміну дії договору, за забезпечення:

- належного технічного стану гідротехнічних берегозахісних споруд (траверсів);

- якості застосовуваних матеріалів і обладнання;

- дії підрядних (субпідрядних) організацій, що виконують монтаж тимчасових плавучих причалів;

- забезпечення безпеки третіх осіб у ході монтажу й наступної експлуатації тимчасових плавучих причалів;

- дотримання прав третіх осіб, у ході монтажу й наступної експлуатації тимчасових плавучих причалів.

Згідно п. 1.5. договору для перевірки придатності тимчасових плавучих причалів для швартування суден які здійснюють морські пасажирські перевезення, уточнення характеристики суден (водотоннажність, довжина й т.д.), які можуть швартуватися до причалів даної конструкції, монтаж тимчасових плавучих причалів здійснюється в 3 черги:

- 1-а черга до липня 2010 року: траверс № 20 у районі штучного пляжу „АркадіяВ» ; траверс № 6 у районі штучного пляжу „ЧайкаВ» .

Після монтажу причальних споруд, проведення випробувань та надання результатів випробувань із висновками спеціалізованої організації Управлінню, користувач має приступити до монтажу причальних споруд другої черги.

- 2 черга до липня 2011 року: траверс № 1 у районі штучного пляжу „ЛанжеронВ» ; траверс № 6 у районі штучного пляжу „ОтрадаВ» .

Після монтажу причальних споруд, проведення випробувань та надання результатів випробувань із висновками спеціалізованої організації Управлінню, користувач має приступити до монтажу причальних споруд третьої черги.

- 3 черга до липня 2012 року: траверс № 16 у районі штучного пляжу „Золотий берігВ» .

Користувачу дозволяється достроковий монтаж причальних споруд у межах, визначених пунктом 1.5. договору, по кожній черзі (п. 1.6 договору).

За умовами п. 2.1. договору користувач має право здійснити роботи з встановлення тимчасових причальних споруд та користуватися ними протягом строгу дії договору на підставі розробленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Відповідно п. 2.2. договору користувач зобов'язується використовувати траверси винятково з метою кріплення тимчасових причальних споруд та посадки й висаджування пасажирів, без змін конструкції й експлуатаційних параметрів об'єктів, без установки додаткового устаткування (за винятком леерних огороджень і кранців), що може погіршиш технічний стан і експлуатаційні параметри берегозахисних споруд. Переустаткування траверсів забороняється. Установка будь-яких навіть тимчасових споруджень на траверсах може бути здійснена користувачем тільки після одержання письмового дозволу Управління.

Користувач несе повну, однобічну відповідальність за безпеку життя й здоров'я пасажирів, що перебувають на траверсах з метою посадки й висадження із пасажирських суден та прогулянкових катерів (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.3. договору користувач несе повну матеріальну відповідальність перед Управлінням за ушкодження й/або погіршення експлуатаційних параметрів траверсів, якщо вони викликані діями користувача (або третіх осіб) при швартуванні, посадці і висаджуванні пасажирів. Підставою для відшкодування збитку є висновок Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради, а при необхідності й ліцензованій організації по проектуванню морських гідротехнічних споруд.

В п. 2.4. договору зазначено, що користувач зобов'язаний щорічно проводити два підводних водолазних обстежень технічного стану підводної частини траверсів, у тому числі: перше до початку експлуатації траверсів.

У випадку погіршення технічного стану траверсів, у результаті швартування суден, користувач повинний за власні кошти, без права вимоги їхньої компенсації, на підставі належним чином оформленої та погодженої проектної документації, виконати роботи з поточного (капітального) ремонту пошкоджених траверсів, попередньої погодивши з Управлінням перелік і вартість ремонтних робіт. Ремонтні роботи виконуються винятково підприємствами, що мають ліцензію на виконання зазначених робіт (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6., 2.8. договору після початку експлуатації причальних споруд, користувач зобов'язується укласти з комунальним підприємством, що обслуговує територію узбережжя, договір на відшкодування експлуатаційних витрат. Управління має право втручатися в порядок використання траверсів, якщо в результаті дій користувача погіршився стан гідротехнічних берегозахисних споруд.

В п. 4.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 12 років.

За умовами п. 5.1 договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Кожна зі сторін має право припинити дію даного договору шляхом письмового повідомлення іншої сторони за шість місяців до закінчення терміну його дії.

Договір може бути достроково припинений у випадках, передбачених діючим законодавством (п. 5.2 договору). Підставою для дострокового припинення договору є: невиконання користувачем зобов'язань, зазначених у пунктах 2.1.- 2.6.; будівництво (реконструкція) берегозахисних споруд у районі траверсів, право користування якими надано користувачу, якщо їх використання в якості причальних споруд стало неможливим (п. 5.2.1 договору).

В п. 5.1.2 договору передбачено, що останній не може бути припинений в однобічному порядку.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст правовідносин суд зазначає, що вказаний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду (виконання робіт по обладнанню тимчасових споруд) та надання послуг (користування траверсами).

В ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач, порушуючи умови пункту 2.1. договору, до теперішнього часу відповідачем не було розроблено та погоджено у встановленому порядку проектну документацію по встановленню тимчасових причальних споруд для швартування суден, які здійснюють пасажирські перевезення. Також, за ствердженнями позивача, в порушення умов п. 1.5. договору відповідач не здійснив обладнання тимчасових плавучих причалів для швартування суден які здійснюють пасажирські перевезення, у відповідності до встановленого графіку. Крім цього, в порушення п. 2.4. договору відповідачем не було проведено жодного підводного водолазного обстеження технічного стану підводної частини траверсів. Відтак, на думку позивача, невиконання ТОВ „УЦПКБ «СтапельВ» зобов'язань за спірним договором є підставою для його припинення у судовому порядку.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно ч. 2 і 3 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Отже, чинне законодавство визначає можливість відмови замовника від договору підряду та договору про надання послуг.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Так, підставою для розірвання спірного договору про технічне співробітництво позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання щодо нездійснення розроблення та погодження проектної документації, непроведення робіт по обладнанню тимчасових плавучих причалів, нездійснення підводних водолазних обстежень технічного стану підводної частини траверсів.

Зокрема, згідно п. 2.1 договору ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» повинно було розробити та погодити у встановленому порядку проектну документацію з метою проведення робіт по обладнанню тимчасових плавучих причалів для швартування суден.

Згідно п.1.5 договору ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» зобов'язалось провести роботи по обладнанню тимчасових плавучих причалів для швартування суден, які здійснюють морські пасажирські перевезення, у три черги: до липня 2010 року (перша черга щодо траверсів №20 та №6), до липня 2011 року (друга черга щодо траверсів №1 та №6), до липня 2012 року (третя черга щодо траверсу №16).

Згідно п. 2.4 договору ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» зобов'язалось проводити щорічно два підводних водолазних обстеження технічного стану підводної частини траверсів, у тому числі: перше - до початку експлуатації траверсів.

Так, згідно акту приймання-передачі права користування пляжоутримуючими траверсами від 18.09.2009 року, що є додатком до спірного договору, при передачі права користування траверсами встановлено, що їх технічний стан - задовільний.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором. Зокрема, такими доказами, виходячи зі змісту договору, є погоджена у встановленому порядку проектна документація, докази проведення обумовлених договором робіт, документи, що підтверджують проведення підводних водолазних обстежень технічного стану підводної частини траверсів. Відсутність вказаних доказів в свою чергу свідчить про невиконання відповідачем умов спірного договору про технічне співробітництво, що не спростовано відповідачем. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доводи відповідача про те, що позивач своїми діями перешкоджає відповідачу використовувати траверс № 20 у районі штучного пляжу „АркадіяВ» (1 черга ПЗС) у відповідності з метою та цілями, визначеними договором № 87 та перешкоджає здійсненню будівельно-технічних робіт, запланованих згідно договору та договорів з субпідрядними організаціями, не свідчать про вжиття відповідачем заходів щодо виконання умов спірного договору взагалі і в повному обсязі з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження такого виконання. Надані відповідачем до доповнень до відзиву на позову копії партнерської угоди від 11.02.2013 р., гранд-контракту від 29.04.2013 р., договору № 1 від 15.07.2013 р., а також копії платіжних доручень, технічного завдання і акту про призупинення робіт не спростовують факту невиконання відповідачем умов спірного договору, оскільки зазначені документи не стосуються виконання спірного договору.

Разом з тим 18.09.2015 року комісією у складі фахівців Управління було проведено комісійну перевірку фактичного технічного стану майна, переданого в користування ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» , а також визначення фактичного стану виконання обов'язків вказаного підприємства, передбачених договором технічного співробітництва від 18.08.2009 року № 87. Згідно акту перевірки, комісія прийшла до висновку, що стан траверсів є аварійним, „УЦПКБ „СтапельВ» жодного разу не було здійснено ані капітального, ані поточного ремонту переданого у користування майна.

Наразі при укладанні спірного договору про технічне співробітництво № 87 від 18.08.2009 року Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради розраховувало на те, що:

- залучення ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» до співробітництва у реалізації програми В»Морський трамвайчикВ» буде сприяти розвитку курортно-туристичної інфраструктури міста та відновленню руху пасажирських суден у прибережних водах Одеси;

- передання гідротехнічних берегозахисних споруд (траверсів) у користування ТОВ „УЦПКБ „СтапельВ» сприятиме збереженню їх у належному технічному стані.

Натомість перебування траверсів у користуванні відповідача та ігнорування ним своїх обов'язків за договором призвело до погіршення технічного стану траверсів із задовільного до аварійного. Так, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача, що вказані порушення умов договору є істотним порушенням останнього, внаслідок якого Управління позбавилось результату, на який воно очікувало при його укладанні.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами по справі договору про технічне співробітництво № 87 від 18.08.2009 р.,

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське центральне проектно-конструкторське бюро „СтапельВ» про розірвання договору про технічне співробітництво задовольнити.

2. Розірвати договір про технічне співробітництво№ 87, укладений 18.08.2009 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українське центральне проектно-конструкторське бюро „Стапель".

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українське центральне проектно-конструкторське бюро „СтапельВ» (65065, м. Одеса, вул. Ген. Петрова, буд. 7; кв. 78; код ЄДРПОУ 32933342) на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18; код ЄДРПОУ 24760454) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2015 р.

Суддя В.С. Петров