Рішення

від 05.10.2015 по справі 920/1345/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.2015 Справа № 920/1345/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Лугової Н.П. при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/1345/15

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Горизонт», с. Липове, Талалаївський район, Чернігівська область;

до відповідача: Приватного підприємства «Рось» в особі Філії «Роменський

молочний комбінат «ПП «Рось», м. Ромни, Сумська область;

про стягнення 417 010 грн. 24 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 18 від 02.07.2015 року);

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 559 835 грн. 45 коп., в тому числі 350 638 грн. 66 коп. заборгованості відповідно до умов укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2015 року, 79 138 грн. 67 коп. пені, 4 178 грн. 84 коп. 3% річних, 125 879 грн. 28 коп. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору.

05 жовтня 2015 року позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог б/н від 05.10.2015 року, в якому у зв'язку із перерахуванням штрафних санкцій просить суд стягнути з відповідача 417 010 грн. 24 коп., в тому числі 350 638 грн. 66 коп. заборгованості відповідно до умов укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 01.01.2015 року, 63 114 грн. 96 коп. пені, 3 256 грн. 62 коп. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

2 жовтня 2015 року позивач надіслав супровідний лист б/н б/д (вх. №11450 від 02.10.2015року), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію акту звірки від 25.09.2015 року, уточнений розрахунок штрафних санкцій, копії товарних накладних, копії карток нарахувань та копії приймальних квитанцій.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні зменшених позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачеві поштових відправлень, а саме ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі №920/1345/15 від 28.08.2015 року та ухвали господарського суду від 10.09.2015 року (а.с. 28-29, 37).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 1 січня 2015 року позивач зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договорами, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору, місцем передачі товару від позивача відповідачу для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) відповідача визначається місцезнаходження позивача. Приймання продукції відповідачем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України. Перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) відповідача, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки відповідача про прийом товару на товарнотранспортній накладній.

Відповідно до п. 2.1. договору, оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до договору.

Факт передачі позивачем відповідачу та отримання останнім товару у період з лютого 2015 року по березень 2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема приймальними квитанціями № 57 за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року на суму 372 952 грн. 76 коп., № 70 за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року на суму 134 734 грн. 71 коп., та спеціалізованими товарним накладними за період з лютого 2015 року по березень 2015 року (а.с. 41-93).

19 травня 2015 року позивач направив відповідачу претензію № 113 від 19.05.2015 року з проханням в 7 денний термін сплатити заборгованість в сумі 350 638 грн. 66 коп.

11.06.2015 року відповідач надав відповідь на претензію №747, в якій зазначає, що заборгованість в сумі 350 638 грн. 66 коп. визнає в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 350 638 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків № 384, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками сторін, сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.09.2015 року становить 350 638 грн. 66 коп. (а. с. 39).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частиною першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт постачання відповідачеві товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при цьому відповідач не розрахувався за товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 350 638 грн. 66 коп. заборгованості за товар.

Відповідно до приписів пункту 4.2 договору, за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня складає 63 114 грн. 96 коп. за період з 11.06.2015 року (з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату суми боргу) по 01.10.2015 року на суму заборгованості 350 638 грн. 66 коп. розмір облікової ставки НБУ складає за період з 11.06.2015 року по 27.08.2015 року -30 %, а з 28.08.2015 року по 01.10.2015 року - 22% (а.с. 40).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 N 154 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 4 березня 2015 року облікову ставку установлено в розмірі 30 % річних.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.08.2015 року N 557 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 28 серпня 2015 року облікову ставку установлено в розмірі 27 % річних.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2015 року N 627 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 25 вересня 2015 року облікову ставку установлено в розмірі 22 % річних.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми пені без врахування зазначеного, зокрема зміни розміру облікової ставки, судом здійснено перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, згідно з яким загальний розмір пені становить 62 442 грн. 50 коп., а саме:

1) за період з 11.06.2015 року по 27.08.2015 року в сумі 44 958 грн. 60 коп., виходячи з суми боргу 350 638 грн. 66 коп., облікова ставка НБУ - 30 %;

2) за період з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року в сумі 14 525 грн. 09 коп., виходячи з суми боргу 350 638 грн. 66 коп., облікова ставка НБУ- 27 %;

3) за період з 25.09.2015 року по 01.10.2015 року в сумі 2 958 грн. 81 коп., виходячи з суми боргу 350 638 грн. 66 коп., облікова ставка НБУ- 22%.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 62 442 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення з відповідача пені в сумі 672 грн. 46 коп., суд відмовляє на підставах викладених вище за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 3 256 грн. 62 коп. за період з 11.06.2015 року по 01.10.2015 року (а.с.40).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 256 грн. 62 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 350 638 грн. 66 коп. основного боргу, 62 442 грн. 50 коп. пені, 3 256 грн. 62 коп. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 672 грн. 46 коп. пені суд відмовляє.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не повної та несвоєчасної оплати товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору в розмірі 8 326 грн. 75 коп. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат «ПП «Рось» (42010, Сумська область, м. Ромни, вул. Київська, буд. 94, код 33370287) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Горизонт» (17222, Чернігівська область, Талалаївський район, с. Липове, вул. Центральна, 11, код 30866222) 350 638 грн. 66 коп. основного боргу, 62 442 грн. 50 коп. пені, 3 256 грн. 62 коп. 3% річних та 8 326 грн. 75 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 672 грн. 46 коп. пені - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2015 року.

Суддя Н.П. Лугова