Рішення

від 07.10.2015 по справі 920/1515/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2015 Справа № 920/1515/15 Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Н.М., розглянувши матеріали справи №920/1515/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Сіті ЛТД», м. Івано-Франківськ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод», м. Суми

про стягнення 181 967 грн. 95 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 23.09.2015р.);

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 102 400 грн. 00 коп. заборгованості, 30 566 грн. 41 коп. пені, 2 512 грн. 31 коп. 3 % річних, 46 489 грн. 23 коп. інфляційних втрат, відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Сумської області від 29.05.2014р. по справі № 920/1938/13.

15.09.2015 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в розмірі 181967 грн. 95 коп. та на рухоме і нерухоме майно відповідача, так як керівництво товариства з обмеженою відповідальністю В«Угроїдський цукровий заводВ» вчиняє певні дії по відчуженню залишків майна, які перебувають на балансі відповідача, але будь-яких письмових доказів в підтвердження такого відчуження суду не надав.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2015 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Сіті ЛТД» в задоволенні заяви № б/н від 09.09.2015 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 920/1515/15.

28.09.2015 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України просить суд провадження у справі припинити.

Представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення з уточненням позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 102400 грн. 00 коп. основного боргу, 19251 грн. 20 коп. пені, 2512 грн. 31 коп. 3% річних, 46489 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд прийняв подану заяву до розгляду.

Крім того, позивач подав заяву про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду та просить суд повернути судовий збір, за подання даної заяви.

Проте, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про залишення без розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки дане питання було вирішено в попередньому судовому засіданні та ухвалою господарського суду Сумської області від 28.09.2015 року відмовлено у її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове відправлення про вручення відповідачеві 02.10.2015 року копії ухвали господарського суду Сумської області від 28.09.2015 року.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.12.2013р. у справі № 920/1938/13 позовні вимоги задоволені, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Угроїдський цукровий заводВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Біг СіТі ЛТДВ» 139400,00 грн. боргу, 2142,55 грн. 3% річних, 418,19 грн. інфляційних втрат, 3200 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 2839,29 грн. витрат по сплаті судового збору, про що 23.12.2013р. видано відповідний наказ.

В березні 2014 року на стадії примусового виконання рішення господарського суду Сумської області у справі № 920/1938/13 сторони домовились укласти мирову угоду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.05.2014 року у справі № 920/1938/13 затверджено мирову угоду, згідно умов якої відповідач зобов'язувався здійснювати на користь позивача оплату загальної суми заборгованості, що становить 128000,03 (сто двадцять вісім тисяч) грн. 03 коп. , шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Позивача №26005001160079 в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" МФО 322001, наступним чином: 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. - до 31 серпня 2014 року; 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. - до 30 вересня 2014 року; 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. - до 31 жовтня 2014 року; 25600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. - до 30 листопада 2014 року; 25600,03 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. 03 коп. - до 31 грудня 2014 року.

Станом на 03.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» здійснило лише частково сплату боргу товариству з обмеженою відповідальністю «Біг Сіті ЛТД» в сумі 25600 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Сумської області від 29.05.2014 року у справі № 920/1938/13, у зв'язку з чим станом на 10.09.2015 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» зобов'язаний сплати позивачу борг в сумі 102400 грн. 00 коп.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином у розумінні змісту ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення прав та обов'язків сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 даного Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Аналогічна позиція наведена Вищим господарським судом України у постановах від 27.01.2014 року у справі № 922/3651/13, від 09.03.2010 р. у справі N 10/122-09-2965.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документа, згідно якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Згідно п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Як вказує позивач, на час звернення з даним позовом до господарського суду відповідач частково виконав умови мирової угоди, сплативши 25600 грн.

Як вбачається, ухвала господарського суду Сумської області від 29.05.2014 р. у справі № 920/1938/13 про затвердження мирової угоди не містить дати набрання ухвалою законної сили та строку її пред'явлення до виконання, що свідчить про її невідповідність вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судом встановлено, що ухвала господарського суду Сумської області від 29.05.2014 р. у справі № 920/1938/13 не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, оскільки судом встановлено порушення відповідачем умов мирової угоди та невідповідність ухвали господарського суду Сумської області від 29.05.2015 р. у справі № 920/1938/13 про затвердження мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги про спонукання відповідача виконати умови зазначеної мирової угоди шляхом стягнення 102400 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної суми боргу, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути 3% річних, інфляційні витрати та пеню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України (справа № 6-113 цс 14 1 жовтня 2014 року Верховний Суд України)

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов мирової угоди визнається також Вищим господарським судом України у постанові від 27.01.2014 року у справі № 922/3651/13.

Розрахунок 3% річних здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015 співпадає з розрахунком, наданим позивачем і становить 2512 грн. 31 коп.

Згідно поданого позивачем розрахунку інфляційні витрати становлять 46489 грн. 23 коп. Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат, за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015, відповідно до якої розмір інфляційних витрат становить 45304 грн. 08 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання умов мирової угоди в сумі 19251грн. 20 коп., то дана вимога не підлягає задоволенню, з огляду на роз'яснення, надані у п. 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 згідно з якими умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 102400 грн. 00 коп. основного боргу, 2512 грн. 31 коп -3% річних та 45304 грн. 08 коп. інфляційних збитків.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 2402 грн. 65 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» (40021, АДРЕСА_1 код 37053194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг Сіті ЛТД» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Лепкого, 34 офіс 1, код 35765310)102400 грн. 00 коп. основного боргу, 2512 грн. 31 коп. 3% річних, 45304 грн. 08 коп. інфляційних збитків, 2402 грн. 65 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 19251 грн. 20 коп. пені - відмовити.

4. В частині стягнення 1185 грн. 15 коп. інфляційних втрат - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева