Ухвала

від 30.09.2015 по справі 922/3223/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" вересня 2015 р. Справа № 922/3223/13

вх. № 3223/13

Судова колегія господарського суду у складі:

головуючий суддя Аріт К.В.

суддя Макаренко О.В.

суддя Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали скарги (вх.№196) боржника на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі:

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків

до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", м. Харків

3-я особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка", м.Харків,

3-я особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальний заклад "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва", м.Харків

про стягнення 7898706,96 гривень

за участю представників:

стягувача - ОСОБА_1 (дов. №38-1867 від 28.05.2010 року);

боржника - ОСОБА_2 (дов. № 01-07/966 від 19.12.2014 року);

ДВС - ОСОБА_3 (дов. б/н від 02.09.2015 року).

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 7898706,96 гривень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7798706,96 гривень основного боргу та 68820,00 гривень судового збору. Виконання рішення розстрочене на 30 місяців щомісячними платежами (до 20-го числа місяця) згідно графіку. 09 січня 2014 року на виконання вищезазначеного рішення судом видано відповідний наказ.

16 липня 2015 року боржник звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 196), в якій просить поновити строк для подання скарги на ДВС та скасувати постанову державного виконавця Білоконова О.В. від 17 квітня 2015 року по Виконавчому провадженню №45893625 про арешт коштів боржника у сумі 4000000,00 грн., що перебувають у касі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2015 року було задоволено клопотання боржника та поновлено пропущений строк на подання скарги на дії ДВС, прийнято скаргу (вх.№196) до розгляду та призначено судове засідання на 17 серпня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року відкладено розгляд скарги на дії ДВС на 07 вересня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 вересня 2015 року було продовжено строк розгляду скарги на дії ДВС до 01 жовтня 2015 року включно та відкладено розгляд скарги на 23 вересня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2015 року було відкладено розгляд справи на 30 вересня 2015 року.

30 вересня 2015 року боржник надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рахунку.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи наданий документ.

Представник боржника у судовому засіданні 30 вересня 2015 року скаргу підтримував, просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник стягувача у судовому засіданні 30 вересня 2015 року поклався на розсуд суду щодо вирішення скарги.

Представник ДВС 30 вересня 2015 року проти скарги заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.

Розглянувши скаргу боржника, вислухавши пояснення присутніх представників, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця Білоконова О.В. від 17 квітня 2015 року по Виконавчому провадженню №45893625 було накладено арешт на кошти боржника у сумі 4000000,00 грн., що перебувають у касі.

17.04.2015 року та 12.05.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 у присутності понятих були вилучені грошові кошти з каси театру у розмірі: 5352,00 грн. та 6 860,00 грн. відповідно, про що складені акти вилучення грошових готівкових коштів.

Боржник, зазначав, що у ДВС відсутні правові підстави для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться у касі.

Суд не погоджується з таким твердженням, з огляду на таке.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У Конституції України закріплено принцип, що кожне судове рішення підлягає обов’язковому виконанню на всій території України, що також відображено у ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Обов’язковість виконання рішень суду як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України, забезпечується Державною виконавчою службою. Крім завдань із виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державні виконавці своєю діяльністю мають сприяти захистові прав і законних інтересів громадян.

Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) має реалізовуватися у завершальній його стадії - виконанні, де, власне, й відновлюються порушені права та охоронювані законом інтереси.

Невиконання будь-якого рішення підриває авторитет органів законодавчої, виконавчої та судової влади, що ускладнює виконання ними повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "ОСОБА_5 проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).

Статтею 11 ЗУ "Про виконавче провадження" визначені обов'язки і права державних виконавців, а саме:

1. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

2. Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

3. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- тощо, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частинами 1-5 статті 65 ЗУ "Про виконавче провадження" "Звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи" передбачено:

1. Готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

2. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

3. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

4. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

5. Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти: що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання" та статті 151 Закону України "Про електроенергетику".

Згідно з п.2 ч.2 та з ч.3 ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження", арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; постановою державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДВС мав право відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" накласти арешт на кошти, що перебувають у касі боржника.

Крім того, боржник у скарзі посилається як на підставу скасування постанови державного виконавця Білоконова О.В. від 17 квітня 2015 року по Виконавчому провадженню №45893625 на порушення ДВС приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012р. №512/5, а саме: п.12.1, 12.8, 12.21, п. 1.5, п.1.5.1, п.3.20.

Відповідно до пункту 12.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. N 512/5 (далі - Інструкція), органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Частинами 1, 3 ст. 45 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» встановлено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувану - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Порядок видачі коштів стягувана з депозитного рахунку органу Державної виконавчої служби визначений главою 12 Інструкції. Так пунктом 12.8 Інструкції встановлено, що при перерахуванні коштів, які належать стягувану - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень. У відповідності до пункту 12.21, платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

Боржник зазначає, що він був позбавлений можливості добровільно виконати рішення через арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

Так пунктам 1.5., 1.5.1. Інструкції, якими встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови.

Судом встановлено, що у п.2 резолютивної частини постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї від 17.04.15р. в порушення норм не вказане повне найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови.

Відповідно до супровідного листа до вищевказаної постанови №В-2 від 17.04.15 р. вказана неповна адреса заявника (ДП „ХНАТОБВ» ), а саме: 61057, м.Харків.

Боржник зазначає, що йому не було надіслано оскаржувану постанову ДВС.

Боржник у скарзі зазначає, що 07.07.2015 р. на прийомі у державного виконавця заявником було отримана копія постанови про арешт коштів що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

Відповідно до п. 3.20. Інструкції, відповідно до якого - копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв’язку або електронною поштою.

Відповідно до приписів ч.4 ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В матеріалах справи знаходиться докази надсилання боржнику оскаржуваної постанову, у зв'язку з чим суд не сприймає вищезазначені твердження боржника як належний та допустимий доказ.

Суд зазначає, що вищезазначені посилання боржника на порушення Інструкції не є правовою підставою для скасування постанови державного виконавця.

Згідно з ч.1 п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9, господарський суд при розгляді скарги на дії (бездіяльність) ДВС, або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Судом встановлено, що ДВС діяло в межах своїх повноважень та відповідно до приписів ЗУ "Про виконавче провадження", зокрема п.2 ч.2 ст.57, а боржник мав достатньо часу для добровільного виконання рішення за встановленим графіком, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги на дії ДВС, у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИЛА:

В задоволенні скарги (вх.№196) боржника на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовити повністю.

Головуючий суддя Аріт К.В.

суддя Макаренко О.В.

суддя Лавренюк Т.А.