Постанова

від 22.09.2015 по справі 804/1984/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 рокусправа № 804/1984/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 23.01.2015

відповідача: - ОСОБА_2 дов від 09.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальспецмонтаж-Дніпро»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року

у справі № 804/1984/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стальспецмонтаж-Дніпро»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою від повільністю «Стальспецмонтаж-Дніпро» звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000011501.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій товариства з ТОВ «Акцет-Медіа», оскільки фактичне отримання послуг підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Посилання відповідача на недоліки у виписаних перевізником документах, різних водіїв та власників транспортних засобів або причепів, відсутність у перевізника своїх транспортних засобів або обладнання взагалі не стосуються позивача. Викладені обставини про порушення перевізником вимог податкового законодавства жодним чином не можуть свідчити про фіктивність чи недійсність угод між позивачем та перевізником.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю факту реального здійснення ТОВ «Стальспецмонтаж-Дніпро» господарських операцій з «Акцет-Медіа» огляду на те, що у контрагента (ТОВ «Акцет-Медіа») вбачається відсутність ресурсів для здійснення господарських операцій в обсягах задекларованих показників; даному контрагенту позивача не належать вказані в товарно-транспортних накладних транспортні засоби, а в податковій звітності контрагента не відображені господарські взаємовідносини з власниками транспортних засобів; основний вид діяльності ТОВ «Акцет-Медіа» не відповідає вказаному в договорі. Також постанову суду мотивовано наявністю акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Софія 2010» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин, в тому числі з ТОВ «Акцет-Медіа», під час якої було здійснено аналіз матеріалів, отриманих від старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2014 по кримінальному провадженню від 08.10.2013, в ході якого встановлено, що підприємства відсутні за податковою адресою, відсутні умови для ведення бізнесу, шляхом створення ряду підприємств, у т. ч. ТОВ «Акцент Медіа», групою осіб здійснювалась діяльність, направлена на формування незаконного податкового кредиту та витрат підприємствам-контрагентам реального сектору економіки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі та не надав належної оцінки тому, що відсутність ресурсів у контрагента не може слугувати підставою для визнання відсутності права позивача на податковий кредит, і жодним нормативним актом не передбачене таке положення, яке б виключало таке право. Стосовно того, що в податковій звітності ТОВ «Акцент Медіа» не відображені господарські взаємовідносини з власниками транспортних засобів, позивач зазначає, що він не може бути відповідальний за будь-які недоліки податкової звітності цього товариства. Також позивач зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо здійснення господарської діяльності лише того виду, яка вказана у реєстраційних документах, і суд першої інстанції не досліджував питань щодо відносин вказаним контрагентом з третіми особами з надання послуг. І навіть у цьому випадку, позивача як споживача цих послуг не можуть цікавити відносини контрагента з третіми особами. Крім того, позивач завертає увагу, що під час судового засідання суд першої інстанції двічі зобов'язував відповідача надати докази відсутності ресурсів у перевізника ТОВ «Акцент Медіа», але відповідачем було надано лише акт про неможливість проведення зустрічної звірки з цим товариством, і жодних інших доказів надано не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стальспецмонтаж-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Акцент-Медіа» за серпень-жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт № 718/222/37454991 від 17.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення підприємством:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по операціях по ланцюгу постачання від ТОВ «Акцент-Медіа» на загальну суму податку на додану вартість 1966,66 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за серпень 2012 р. - 1016,66 грн., за вересень 2012 р. - 466,67 грн., за жовтень 2012 - 483,33 грн., сплачені у ціні транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Акцент-Медіа» по господарських операціях, реальність яких не встановлена.

Податковий орган зазначив, що контрагентом позивача ТОВ «Акцент-Медіа» допущено порушення податкового законодавства, встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Між позивачем та ТОВ «Акцент-Медіа» (Виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 06.08.2012, тоді як відповідно до даних АІС Податковий блок та акту перевірки ТОВ «Акцент-Медіа» здійснює наступний основний вид господарської діяльності - 59.11 виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм.

Розглядаючи заперечення позивача на акт перевірки № 18606/10/04-08-22-02 від 31.12.2014, податковим органом встановлено, що подані позивачем договори-заявки на перевезення і товарно-транспортні накладні містять суперечливу інформацію.

Крім того, встановлено, що у підприємства ТОВ «Акцент-Медіа» відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби та обладнання для здійснення господарської діяльності. Згідно баз даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України транспортні засоби, які зазначені в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, не належать ТОВ «Акцент-Медіа».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1966,66 грн. - за основним платежем, 491,658 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.11).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, позивач в якості Замовника мав господарські відносини з ТОВ «Акцент-Медіа» (Виконавець) за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 06.08.2012 (а. с.23, 24).

На підтвердження виконання даного договору надано первинні документи: договори-заявки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с.25-38).

Оплата позивачем послуг з транспортування зазначена податківцями в акті перевірки від 17.12.2014 (а. с.13).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаним контрагентом у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації договору про надання транспортно-експедиторських послуг контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Використання придбаних позивачем транспортних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовується.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив первинні документи, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується здійснення господарської операції щодо надання послуг, проте дійшов висновку про не доведеність факту надання послуг, зазначив про неможливість вважати доказом надання послуг вищевказані первинні документи.

При цьому, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, викладеними як в акті перевірки позивача від 17.12.2014, так і у відповіді Новомосковської ОДПІ на заперечення товариства до акту перевірки від 17.12.2014 (а. с.20-22).

Так в акті перевірки позивача від 17.12.2014 виявлені факти порушення підприємства податкового законодавства ґрунтуються на:

- даних інформаційних ресурсів податкових органів, згідно яких, основний вид діяльності ТОВ «Акцент-Медіа»: виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано, підприємство знаходиться в стані «припинено», але не знято з обліку;

- даних акту ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 20.06.2014 №71722-01/36495555 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Акцент-Медіа» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.07.2011 по 20.04.2014 (а. с.110-179), яким зафіксована відсутність ТОВ «Акцент-Медіа» за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність ресурсів для здійснення господарської діяльності.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Щодо відомостей з інформаційних ресурсів податкових органів, то, по-перше, основний вид діяльності підприємства не означає його єдиний вид діяльності, по-друге, докази, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Акцент-Медіа» статусу юридичної особи і статусу платника податку на додану вартість на момент реалізації господарських операцій з позивачем, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації означеного вище господарського договору.

Матеріалами справи підтверджено, що надання обумовлених вказаним вище договором послуг здійснено ТОВ «Акцент-Медіа» в межах його господарської діяльності (дійсно основний вид господарської діяльності ТОВ «Акцент-Медіа» - виробництвом кіно- та відеофільмів, проте серед інших видів господарської діяльності - вантажний автомобільний транспорт - а. с.100).

Стосовно посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Акцент-Медіа» апеляційний суд зазначає, що такий акт є лише документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт про неможливість зустрічної звірки іншого платника податків або акт перевірки, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагентів позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на визначення податкового кредиту з операцій надання послуг ТОВ «Акцент-Медіа».

Стосовно посилання відповідача і суду першої інстанції на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Порушення правильності заповнення товарно-транспортних накладних, недотримання вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, що полягає в тому, що дані, наведені у договорах-заявках, мають невідповідність даним, наведеним у товарно-транспортних накладних (ТТН), зокрема щодо маршруту та водіїв транспортних засобів, наведені у відповіді Новомосковської ОДПІ на заперечення товариства до акту перевірки від 17.12.2014 без дослідження взаємовідносин контрагента позивача - виконавця послуг з його контрагентами, документально не підтверджені.

Крім того, надаючи оцінку таким висновкам відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку характер зазначених відповідачем недоліків при заповненні товарно-транспортних накладних не спростовує факту транспортування вантажів позивача, надання ТОВ «Акцент-Медіа» обумовлених договором від 06.08.2012 послуг свідчить про те, що фактичне надання транспортних послуг здійснювалось виконавцем ТОВ «Акцент-Медіа» із залученням третіх осіб, як то дозволено ст.ст.526, 528 ЦК України.

Стосовно посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, також вказані обставини самі по собі не свідчать про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Щодо застосування висновків акту податкового органу від 18.11.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Софія 2010» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин, в тому числі з ТОВ «Акцент-Медіа», за травень 2012 року (а. с.179-192).

У даному акті зафіксовано, що під час перевірки здійснено аналіз матеріалів, отриманих від старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_3 від 22.04.2014 по кримінальному провадженню № 32013000000000142 від 08.10.2013, в ході якого, а саме: а результаті аналізу реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, протоколів допитів посадових осіб підприємств контрагентів, вилучених печаток та інших матеріалів встановлено, що підприємства відсутні за податковою адресою, відсутні умови для ведення бізнесу, по податковим накладним були придбані одні товари, а реалізовувались інші. Отже, шляхом створення ряду підприємств, у т. ч. ТОВ «Акцент-Медіа», групою осіб здійснювалась діяльність, направлена на формування незаконного податкового кредиту та витрат підприємствам-контрагентам реального сектору економіки.

При цьому, посилання податкового органу щодо наявності кримінального провадження, наведені у даному акті від 18.11.2014 в якості витягу з вищевказаного акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.06.2014 № 71722-01/36495555 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Акцент-Медіа» (а. с.186, 187), екземпляр якого, що наданий до матеріалів справи, не містить жодних посилань на наявність кримінального провадження.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача чи осіб, причетних до господарської діяльності даного товариства, що б впливало на діяльність позивача.

Таким чином, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, зважаючи на той факт, що позивачем відображено в бухгалтерському обліку наданні послуги, доказів порушення відображення господарських операцій з надання послуг в бухгалтерському обліку матеріали справи не містять, апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Акцент-Медіа»

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з зазначеним вище підприємством договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «Акцент-Медіа», вчинені на виконання умов договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Взаємозв'язок між фактичним наданням послуг та діями контрагента позивача підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з операцій надання послуг ТОВ «Акцент-Медіа», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість .

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальспецмонтаж-Дніпро» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2015 року у справі № 804/1984/15 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 № НОМЕР_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко