Постанова

від 08.10.2015 по справі 804/15330/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2015 рокусправа № 804/15330/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

за участю:

представника відповідача: Синявського І.Л.

представника позивача: Кисельова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №804/15330/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрітрейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2014 року ТОВ «Фрітрейд» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001132201 від 26.08.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції, у розмірі 510грн. та №0001231501 від 11.09.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 149883,75грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Фрітрейд» та ТОВ «Размус», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Відродження-Дніпро» та ТОВ «ТД «РТД». Позивач вказував на правомірність формування податкового кредиту, а також реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Постанова суду обґрунтована посиланнями на норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням. Також посилається на порушення позивачем норм п.121.1 ст.121 ПК України в частині ненадання до перевірки документів, що стало підставою для застосування штрафу у розмірі 510грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 18.08.2014р. по 22.08.2014р. повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фрітрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Размус» (код ЄДРПОУ 37505988) за березень, квітень 2013р., з ТОВ «МКГ-Бізнес» (код ЄДРПОУ 38734510) за вересень, жовтень 2013р., з ТОВ «Відродження-Дніпро» (код ЄДРПОУ 38199048) за січень 2014р., з ТОВ «ТД «РТД» (код ЄДРПОУ 34409800) за січень, лютий 2014р., за результатами якої складено Акт №1113/2201/35682528 від 29.08.2014 року (т.1 а.с.12-33) (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Размус», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Відродження-Дніпро», ТОВ «ТД «РТД», внаслідок чого, в порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами і доповненнями ТОВ «Торгівельний дім «РТД» занижено податок на додану вартість на суму 119907грн. в тому числі за березень 2013р. на суму 36894грн., за квітень 2013р. на суму 42987грн., за вересень 2013р. на суму 6537грн., за жовтень 2013р. на суму 4235грн., за січень 2014р. на суму 17603грн., за лютий 2014р. на суму 11651грн.

На підставі висновків Акту перевірки №1113/2201/35682528 від 29.08.2014 року ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001132201 від 26.08.2014 року, яким ТОВ «Фрітрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510грн. (т.1 а.с.10)

№0001231501 від 11.09.2014 року, яким ТОВ «Фрітрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 149883,75грн., в тому числі за основним платежем 119907,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 29976,75грн. (т. 1а.с.11);

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинним у періоді, який перевірявся, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, проте помилково застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість» в той час, як у період, який охоплений перевіркою, діяли норми Податкового кодексу України, який, відповідно, і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, мотивувальна частина постанови взагалі не містить висновків, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0001132201 від 26.08.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції, у розмірі 510грн.

За таких обставин, рішення суду неможливо визнати законним та обґрунтованим, як того вимагає ст.159 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Так, вирішуючи спір між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Размус», ТОВ «МКГ-Бізнес», ТОВ «Відродження-Дніпро», ТОВ «ТД «РТД».

1. Між ТОВ «Фрітрейд» (Покупець) та ТОВ «Размус» (Продавець) укладено договір від 01.01.2013р. №9/13 на постачання товару, згідно з яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець, зобов'язався прийняти й оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних №25 від 01.04.2013р., №311 від 02.04.2013р., №80 від 10.04.2013р., №221 від 01.03.2013р., №222 від 04.03.2013р., №223 від 05.03.2013р., №224 від 06.03.2013р.

Розрахунки між підприємствами за даною операцією проведено і відображено по бухгалтерському обліку ТОВ «Фрітрейд» протягом березня-квітня 2013р. в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Размус» в сумі 479286грн.64коп., в т.ч. ПДВ 79881грн., в т.ч. у березні 2013р. на суму 36894грн. та квітні 2013року. на суму 42987грн., про що зазначено в Акті перевірки (а.с.17), та не заперечується відповідачем.

2. ТОВ «Фрітрейд» (Покупець) укладено договір від 01.08.2013р. №01/08 з ТОВ «МКГ-Бізнес» (Продавець) на постачання товару, згідно з яким Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товар, номенклатуру, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних №277 від 09.10.2013р., №95 від 03.09.2013р.

Розрахунки між підприємствами за даною операцією проведено і відображено по бухгалтерському обліку ТОВ «Фрітрейд» протягом вересня-жовтня 2013р. в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «МКГ-Бізнес» в сумі 64632,26грн., в т.ч. ПДВ 10772,04грн.

ТОВ «Фрітрейд» податок на додану вартість у сумі 10772грн., в т.ч. за вересень 2013р. в сумі 6537грн., за жовтень 2013р. в сумі 4235грн., віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2013р. в сумі 6537грн., за жовтень 2013р. в сумі 4235грн.

3. ТОВ «Фрітрейд» (Покупець) укладено договір від 01.04.2013р. №01/04 з ТОВ «Відродження-Дніпро» (Продавець) на постачання товару, згідно з яким Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товар, номенклатуру, кількість, ціна якого вказані у видаткових накладних №240137 від 24.01.2014р., №130151 від 13.01.2014р., №90114 від 09.01.2014р., №80172 від 08.01.2014р., №290130 від 29.01.2014р.

Розрахунки між підприємствами за даною операцією проведено і відображено по бухгалтерському обліку ТОВ «Фрітрейд» протягом січня 2014р. в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок з ТОВ «Відродження-Дніпро» в сумі 105617,40грн., в т.ч. ПДВ 17603грн.

ТОВ «Фрітрейд» податок на додану вартість у сумі 17603грн., в т.ч. за січень 2014р. в сумі 17603грн., віднесено до складу податкового кредиту у декларації за січень 2014р.

4. Крім того, ТОВ «Фрітрейд» придбавало товар у ТОВ «Торговий дім РТД», на підставі рахунків фактур №СФ-0000007 від 13.01.2014р., №СФ-0000053 від 03.02.2014р. Придбання товару в податковій звітності ТОВ «Фрітрейд» відображені на підставі видаткових накладних №РН-0000003 від 31.01.2014р., №РН-0000081 від 30.01.2014р., №РН-0000066 від 29.01.2014р.

Розрахунки між підприємствами за даною операцією проведено і відображено по бухгалтерському обліку ТОВ «Фрітрейд» протягом січня 2014р. в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Торговий дім РТД» в сумі 69906,78грн., в т.ч. ПДВ 11651грн.

ТОВ «Фрітрейд» податок на додану вартість у сумі 11651грн., в т.ч. за січень 2014р. в сумі 11651грн., віднесено до складу податкового кредиту у декларації за лютий 2014р.

Проте, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми за вищевказаними господарськими операціями, і такі висновки перевіряючих ґрунтуються на двох обставинах: перша - ненадання товарно-транспортних накладних та відсутність сертифікатів якості товару; друга - акти перевірки контрагентів позивача, а саме:

акт ДПІ в Печерському районі м.Києва від 30.08.2013 №954/26-55-22-03/37505988 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Размус» щодо підтвердження господарських відносин з господарювання з ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД ГРУП», ТОВ «Омега-ТС» за період діяльності з 01.02.2013р. по 28.02.2013р., 01.04.2013р. по 30.04.2013р. та ТОВ «Трайдспецесперт» за період діяльності з 01.03.2013р. по 31.03.2013р., 01.05.2013р. по 31.05.2013;

акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.01.2014 №21/20-11-22-01/38734510 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МКГ-БІЗНЕС» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2013»

акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському району районі м.Дніпропетровська від 16.04.2014 №893/04-61-22-2/38199048 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Відродження-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень 2014 року.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Фрітрейд» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №1113/2201/35682528 від 29.08.2014 року не містить.

Отже, щодо першої обставини, на якій ґрунтуються висновки перевіряючих осіб, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів позивачем до перевірки були надані податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Посилання відповідача на нереальність здійснення господарських операцій з огляду на відсутність сертифікатів якості товару є безпідставними, оскільки сертифікат якості не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів та визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, вказаний документ не може підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і його відсутність на час перевірки не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний у межах господарської діяльності, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, доводи ДПІ щодо нереальності господарської операції з огляду на ненадання документів на підтвердження транспортування товару та відсутність сертифікатів якості товару є безпідставними.

Щодо другої обставини, на якій ґрунтуються висновки перевіряючих осіб, суд зазначає наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Щодо податкового повідомлення - рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, наведеними вище положеннями передбачено обов'язок платника податків щодо надання необхідних документів, при цьому відмова у їх наданні має бути підтверджена відповідними доказами.

Таким чином, з огляду на надання позивачем до суду первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності та встановлення судом їх належності та відповідності, не доведення відповідачем належними доказами встановленого правопорушення, податкове повідомлення - рішення №0001132201 від 26.08.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №804/15330/14 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фрітрейд» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001132201 від 26.08.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська, яким ТОВ «Фрітрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001231501 від 11.09.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська, яким ТОВ «Фрітрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 149883,75грн., в тому числі за основним платежем 119907,00грн., та штрафні (фінансові) санкції - 29976,75грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 09.10.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов