Постанова

від 09.10.2015 по справі 826/12606/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року № 826/12606/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитяча косметика" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитяча косметика» (надалі - позивач або ТОВ «Дитяча косметика») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо не направлення ТОВ «Дитяча косметика» рішення від 08.04.2015 р. № 9478/10/26-58-15-01-13 про необхідність проведення перевірки в межах процедури податкового компромісу;

- визнати протиправним і скасувати рішення від 02.06.2015 р. № 14001/10/26-58-15-03-05 про недосягнення ТОВ «Дитяча косметика» податкового компромісу з податку на додану вартість в сумі 49 130, 00 грн.;

- визнати досягнутим податковий компроміс з податку на додану вартість в сумі 49 130, 00 грн. згідно заяви ТОВ «Дитяча косметика» від 25.03.2015 р.

Позивач зазначає, що відповідно до ПК України, подавши уточнюючі розрахунки, звернувся до ДПІ із заявою про погодження податкового компромісу. Однак, в ході процедури досягнення податкового компромісу ДПІ було допущено протиправну бездіяльність та не належно повідомлено позивача про прийняте рішення щодо необхідності проведення позапланової перевірки, а також протиправно прийнято рішення про недосягнення податкового компромісу, хоча позивачем було вчасно сплачено погоджені ДПІ податкові зобов'язання, що є умовою для досягнення такого компромісу.

15.09.2015 року відповідачем до канцелярії суду подані заперечення, зі змісту яких вбачається, що ДПІ вважає власні рішення та дії законними і правомірними, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

25.03.2015 р. позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві заяву про податковий компроміс та відповідні уточнюючі розрахунки з податку на прибуток та ПДВ за період з грудня 2012 по січень 2014 року, а також переліки господарських операцій.

08.04.2015 року за № 9478/10/26-08-15-01-13 ДПІ прийнято Рішення, у п. 1 якого зазначено - про необхідність проведення документальної позапланової перевірки щодо оподатковуваних операцій з податку на прибуток за 2012 рік, 2013 рік та 2014 рік.

Разом із цим, у пункті 2 Рішення вказано «про погодження застосування податкового компромісу» та наведено таблицю із сумами, що підлягають сплаті, у загальному розмірі 138 206 грн. (5% від основного платежу). При цьому в колонці «вид податку» пункту 2 Рішення зазначено як «ПДВ» у розмірі 49 132 грн. так і «прибуток» у розмірі 89 074 грн.

Судом встановлено, що вказане рішення отримано гол. бухгалтером ТОВ «Дитяча косметика» наручно 13.05.2015 року, про що міститься відмітка на рішенні.

На виконання вказаного рішення позивачем в період з 19 по 22 травня 2015 року в повному обсязі сплачено визначені у пункті 2 Рішення суми, а саме з ПДВ у розмірі 49 132 грн. та з податку на прибуток у розмірі 89 074 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та визнається ДПІ.

У той же час, 02.06.2015 р. ДПІ прийнято Рішення «Про податковий компроміс» № 14001/10/26-58-15-03-05, у якому зазначає, що враховуючи наявність станом на 01.05.2015 р. у ТОВ «Дитяча косметика» податкового боргу по податку на доданку вартість в сумі 38,5 тис. грн., сплачені кошти згідно з рішенням від 08.04.2015 року № 9478/10/26-08-15-01-13 зараховано в рахунок погашення податкового боргу. У зв 'язку з цим податковий компроміс в частині податку на доданку вартість в сумі 49,13 тис. грн. вважається недосягнутим.

Вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Так, відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

За загальним правилом, платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Пунктом 3 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

Між тим, якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов'язань вважається узгодженою.

У той же час, пунктом 5 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом (п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України).

В даному випадку судом встановлено, що рішення, у якому відповідачем зазначено про погодження застосування податкового компромісу та визначено 5 відсоткову суму коштів, що підлягають сплаті, було отримано представником позивача наручно 13.05.2015 року, тобто податкові зобов'язання у загальному розмірі 138 206 грн. (5% від основного платежу), а саме з ПДВ у розмірі 49 132 грн. та податок на прибуток у розмірі 89 074 грн., вважалися узгодженими з 13.05.2015 року та повинні були бути сплачені позивачем протягом 10 календарних, тобто до 23.05.2015 року включно.

Як встановлено вище, вказані кошти в повному обсязі були сплачені ТОВ «Дитяча косметика» в період з 19 по 22 травня 2015 року, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень, а відтак податковий компроміс вважається досягнутим в силу п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Між тим, аналізуючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 02.06.2015 р. № 14001/10/26-58-15-03-05 про недосягнення податкового компромісу з податку на додану вартість та наведені ньому обставини щодо зарахування сплачених позивачем коштів в рахунок погашення іншого податкового боргу, суд зазначає, що ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду жодних доказів існування у позивача на момент прийняття рішення податкового боргу (вимог про сплату боргу, карток особових рахунків, довідок про наявність боргу тощо) та не наведено природи виникнення такого боргу.

Відтак, ДПІ не доведено суду наявності обставин, які б на момент прийняття оскаржуваного рішення давали б підстави для спрямування сплачених позивачем коштів у порядку процедури податкового компромісу в рахунок погашення іншої заборгованості, та призвести до недосягнення позивачем податкового компромісу у зв'язку з цим.

Слід додати, що у повідомленні від 08.04.2015 року відповідач не наполягав на необхідності проведення перевірки стосовно оподатковуваних операцій з ПДВ, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення позивачем сум податкових зобов'язань з ПДВ в уточнюючих розрахунках. При цьому, суд не бере до уваги доводи ДПІ, викладені у запереченнях на позов, щодо проведення документальної перевірки позивача, оскільки така перевірка була проведена після прийняття спірного рішення та була проведена поза процедурою досягнення податкового компромісу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення від 02.06.2015 р. № 14001/10/26-58-15-03-05, оскільки податковим органом не доведено наявності законних підстав для його прийняття, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності ДПІ стосовно не направлення рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, то суд відмовляє у їх задоволенні, зважаючи на вручення рішення представнику позивача особисто, що відповідає порядку листування з платником податків, встановленим статтею 42 ПК України.

Стосовно вимоги № 3 про визнання досягнутим податкового компромісу з податку на додану вартість в сумі 49 130, 00 грн. згідно заяви ТОВ «Дитяча косметика» від 25.03.2015 р., суд зазначає, що така вимога є формою втручання у дискреційні повноваження державного органу - податкової інспекції та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, оскільки вважати досягнутим податковий компроміс є виключною компетенцією відповідача.

В контексті наведеного суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи наведене, а також з огляду на відсутність доказів щодо розрахунку податкового компромісу та його сплати у розмірі 49 130, 30 грн., судне знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитяча косметика» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом"янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02.06.2015 р. №14001/10/26-58-15-03-05 «Про податковий компроміс».

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Судові витрати в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитяча косметика" (код ЄДРПОУ 36124117) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева