Постанова

від 09.10.2015 по справі 826/16991/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року № 826/16991/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0000284310.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час направлення справи на новий розгляд, судом касаційної інстанції вказано на не дослідження судами чи працівники банку, з якими укладено кредитні договори, уповноважені здійснювати від імені Банку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року справу прийнято до провадження суддею Бояринцевою М.А.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ПАТ "Креді Агріколь Банк" (код ЄДРПОУ 19357443) зареєстроване 19 травня 1993 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 30 березня 2006 року № 10741050001008883. Податкова адреса позивача: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 23А.

ПАТ "Креді Агріколь Банк" взято на податковий Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків 14 березня 2002 року за № 16 та станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку відповідача.

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) на підставі наказу від 27 лютого 2013 року № 198 та направлень від 28 лютого 2013 року № 209, № 210, № 211, № 212, № 213, № 214, № 215, у зв'язку з поданням ПАТ "Кіб Креді Агріколь" передавального акту від 16 листопада 2012 року та у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до ПАТ "Креді Агріколь Банк" проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Креді Агріколь Банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.4 п. 5.4 статті 5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, абзацу «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 403 943, 83 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2010 року - 17 500, 10 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 49 389, 27 грн., за 2010 рік - 81 518, 06 грн., за І квартал 2011 року - 40 772, 81 грн., за ІІ квартал 2011 року - 84 90,76 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 55 332, 10 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - 116 795, 54 грн., за І квартал 2012 року - 55 694, 49 грн., за ІІ квартал 2012 року - 52 632, 44 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 56 530, 49 грн., за 2012 рік - 164 857, 42 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 травня 2013 року № 0000284310, яким згідно з пп. 54.3 ст. 54 глави 4 Розділу ІІ та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено ПАТ "Креді Агріколь Банк" грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 465 538, 69 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 403 943, 83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61 594, 86 грн.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції до 01.01.2011 року) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Оподаткування операцій з пов'язаними особами врегульоване пунктом 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР).

Як передбачено підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Порядок визначення доходів та їх склад визначений статтею 135 Податкового кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. підпункту 153.2.5 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України

Доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі, але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів (підпункт 153.2.5 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

- надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

- надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем укладено:

- кредитний договір від 23 грудня 2009 року № 12/2009/RE з ОСОБА_2 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 260 000, 00 грн. на строк 120 місяців з 23 грудня 2009 року по 22 грудня 2019 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 19 жовтня 2009 року № 22/2009/СО з ОСОБА_3 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 80 000, 00 грн. на строк 36 місяців з 19 жовтня 2009 року по 18 жовтня 2012 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 14 жовтня 2011 року № 19/2011/СО з ОСОБА_4 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 800 000, 00 грн. на строк 120 місяців з 14 жовтня 2011 року по 13 жовтня 2021 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 23 грудня 2008 року № 3/2008/СR з ОСОБА_5 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 147 000, 00 грн. на строк 36 місяців з 23 грудня 2008 року по 22 грудня 2011 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 25 листопада 2010 року № 5/2010/RЕ з ОСОБА_6 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 147 000, 00 грн. на строк 36 місяців з 23 грудня 2008 року по 22 грудня 2011 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних.

Факт укладання вказаних договорів зі своїми працівниками та їх умови позивачем не заперечувалися.

Під час нового розгляду справи позивач стверджував, що роздрібний банкінг не є стратегичним напрямком діяльності Банку, на підтвердження чого суду пред"явлено річну фінансову звітність позивача за 2011 рік. Враховуючи, що основним напрямком Банку є фінансова підтримка поточної та інвестиційної діяльності мультинаціональних західний компаній, структура кредитного портфелю Банка в частині кредитування фізичних осіб в загальній структурі кредитного портфелю складає 0,7% в 2010 році та 0,8% в 2011 році, а тому Банк мав змогу надавати кредити працівникам банку за рахунок коштів із мінімальною вартістю їх залучення, отже процентна савка у розмірі 4% забезпечувала достатню процентну маржу Банку для забезпечення позитивної дохідності від здійснення таких операцій.

Доходи банку у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за користування вищевказаними кредитами відображені в Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2009 року, за 2009 рік, за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за ІІІ квартали 2010 року за 2010 рік, за І квартал 2011 року, за ІІ квартали 2011 року, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, за ІІ-ІV квартали 2011 року, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за ІІІ квартали 2012 року, за 2012 рік.

Водночас, з акту перевірки вбачається, що нарахування процентів за кредитними договорами проводилося за Дт 2208, 2238 (нараховані доходи за кредитами на поточні потреби (в іпотеку), що надані фізичним особам) - Кт. 6042 (процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам).

Проте суд не приймає зазначені доводи позивача щодо напряму його діяльності та низької процентної ставки за кредитними договорами виходячи з наступного.

Як вбачається з копій посадових інструкцій Начальника комерційного управління/Заступник Голови Правління ОСОБА_5, Заступника голови правління/Начальника управління ринків капіталу та кореспондентських відносин ОСОБА_3, Головного бухгалтера - Начальника фінансового управління ОСОБА_4, Провідного економіста комерційного відділу комерційного управління ОСОБА_6, інженера відділу інформаційних технологій ОСОБА_2, судом встановлено, що вказані вище особи в силу вимог пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є пов'язаними з позивачем особами, оскільки є посадовими особами платника податку, які уповноважені здійснювати від його імені певні юридичні дії.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів в обґрунтування того, що працівники, з якими укладено вказані вище договори, не уповноважені здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем укладено кредитні договори з фізичними особами, які є пов'язаними з позивачем, а тому висновки податкового органу про порушення останнім вищевказаних вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Податкового кодексу України ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Шляхом системного аналізу зазначених вище норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0000284310.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст.69-71, ст.94, ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева