Ухвала

від 06.10.2015 по справі 818/2236/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 818/2236/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2015р. по справі № 818/2236/15

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Квадрат" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-комерційне підприємство "Квадрат" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ВКП "Квадрат" у формі ТОВ), звернувся до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022211 від 12.01.2015р., відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 34457,50грн., з яких 27566,00 грн. - за основним платежем та 6891,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012211 від 12.01.2015р., відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення на суму 11472 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 р. адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства "Квадрат" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області №0000022211 від 12.01.2015 р. та №0000012211 від 12.01.2015 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційного підприємства "Квадрат" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Сумська область, м.Конотоп, вул.Богдана Хмельницького, 6, код 14001428) судовий збір в розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 70 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 06.10.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Конотопською ОДПІ на підставі п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Конотопської ОДПІ про проведення перевірки від 02.12.2014 р. №738 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВКП "Квадрат" у формі ТОВ з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за липень 2014 року по взаємовідносинам з TOB "КВК "Лідер".

За наслідками перевірки складено Акт від 15.12.2014р. №381/22-02/14001428 (а.с.7-17), в якому зафіксовані порушення позивачем: п. 198. 2, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 27566 грн. та завищення залишку від'ємного значення на суму 11472 грн. по декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015р. №0000012211, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 34457,50грн., з яких 27566,00 грн. - за основним платежем та 6891,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0000022211 від 12.01.2015р., відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення на суму 11472 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 ПК України).

У п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України вказано, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КВК «Лідер» (постачальник) в особі директора Кулика В.А. з одного боку та ВКП «Квадрат» (покупець) в особі директора Передери В.В. з другого боку, укладено договір купівлі-продажу без номеру та без дати (місце складання м. Дніпропетровськ) на придбання товару (металопластикові вироби).

Відповідно до умов вищезазначеного договору, ТОВ «КВК «Лідер» на адресу позивача виписало податкові накладні: № 193 від 03.07.2014 року, № 196 від 07.07.2014 р., № 325 від 07.07.2014 р., № 482 від 10.07.2014 року, № 557 від 17.07.2014 р., № 717 від 22.07.2014 р., № 984 від 31.07.2014 р., № 983 від 31.07.2014 р., № 985 від 31.07.2014 р.; видаткові накладні: УП-0004174 від 03.07.2014 р., УП-0004105, УП-0004106 від 07.07.2014 р., УП-0004110 від 10.07.2014 р., УП-0004111 від 17.07.2014 р., УП-0004582 від 22.07.2014 р., УП-0004803, УП-0004804, УП-0004849 від 31.07.2014 р.; рахунки-фактури: № 03/07-ЮХ від 03.07.2014 р., № В-150417 від 04.07.2014 р., № 07/07-ЮХ від 07.07.2014 р., № 09/07-ЮХ від 09.07.2014 р., № 17/07-ЮХ від 17.07.2014 р., № 21/07-ЮХ від 21.07.2014 р., № 30/07-1ЮХ від 30.07.2014 р., № 31/07-ЮХ від 31.07.2014 р., № 30/07-2 ЮХ від 30.07.2014 р.

Розрахунки проводились у безготівковій формі згідно банківської виписки за період 01.07.14 р. по 31.07.14 р. АТ «Райффайзен Банк Аваль»: від 03.07.2014р. № 118 на загальну суму - 3230 грн., від 07.07.2014р. № 120 на загальну суму - 4350 грн., від 07.07.2014р. № 119 на загальну суму - 15477 грн., від 10.07.2014р. № 121 на загальну суму-21170 грн., від 17.07.2014р. № 123 на загальну суму - 10000 грн., від 22.07.2014р. № 129 на загальну суму - 50000 грн., від 31.07.2014р. № 141 на загальну суму - 30000 грн., від 31.07.2014р. № 139 на загальну суму-50000 грн., від 31.07.2014р. № 140 на загальну суму - 50000 грн.

Також, на підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: специфікації до договору, товарно-транспортні накладні, акт звірки між ВКП "Квадрат" у формі ТОВ та ТОВ "КВК "Лідер", сертифікати відповідності від виробника, довіреності на отримання товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ВКП "Квадрат" у формі ТОВ. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ВКП "Квадрат" у формі ТОВ збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "КВК "Лідер", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "КВК "Лідер", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги про те, що податкові накладні складені з порушенням норм діючого законодавства в частині заповнення рядків обов'язкових реквізитів, таких як місцезнаходження покупця і вид цивільно-правового договору, в зв'язку з чим не можуть бути доказами реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Крім того, дана помилка була виправлена в серпні 2014 р., при виявленні невідповідності адреси, вказаної в податкових накладних (адреса орендованого в минулому офісу м. Конотоп, пр. Миру, 40) та юридичної адреси ВКП "Квадрат" у формі ТОВ (м. Конотоп, вул. Богдана Хмельницького, 6.6А) було відправлено лист № 43 від 04.08.2014р. на адресу ТОВ "КВК Лідер" з проханням виправити дану помилку.

Виправлені податкові накладні отримано в серпні 2014р., тому додаток 8 до декларації з податку на додану вартість не подавався. В підтвердження виправлення податкової адреси в податкових накладних, платником надано копії належно оформлених податкових накладних.

Частиною 2 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Зокрема, до обов'язкових реквізитів податкової накладної відносяться: порядковий номер, дата виписування, назва, податковий номер і місцезнаходження підприємства-продавця, назва покупця.

Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено обов'язкове заповнення такого реквізиту податкової накладної, як місцезнаходження підприємства-продавця товару.

Проте, такий реквізит як місцезнаходження підприємства-покупця взагалі не віднесений Податковим кодексом України до обов'язкових і, як наслідок зазначення в ньому попередньої юридичної адреси підприємства-покупця не є порушенням, яке є підставою для визнання недійсною податкової накладної.

Щодо заповнення такого реквізиту податкової накладної, як вид цивільно-правового договору слід зазначити, що всі партії поставок протягом 2014 року здійснювались у відповідності до договору купівлі-продажу, укладеного в місті Дніпропетровськ між позивачем та ТОВ "КВК "Лідер". Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з 03.01.2014 року та діє до 31.12.2014 року.

Поставки партій товару за всі інші місяці (окрім липня) 2014 року, які відбувались з січня по грудень 2014 року, не викликали зауважень Конотопської ОДПІ. Договір недійсним не визнавався. Більше того, навіть сам відповідач в акті перевірки вказує, що дійсно був укладений договір, на його виконання були складені відповідні видаткові та податкові накладні, виставлені рахунки-фактури, оформлені товарно-транспортні накладні (транспортування товару здійснювалось продавцем), оплата по договору проводилась у безготівковій формі та підтверджена банківськими виписками АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Тобто, висновків про удаваний характер операцій відповідач не робив, дані факти поставки продукції Конотопською ОДПІ визнані повністю реальними. Відповідно, зауваження викликала лише правильність заповнення окремих рядків податкової накладної.

Відповідно до пп. "и" п.201.1 ст.201 ПК України у податковій накладній зазначається в окремому рядку такий обов'язковий реквізит, як вид цивільно-правового договору.

В даному випадку у всіх податкових накладних, складених за липень 2014 року, в рядку "вид цивільно-правового договору" зазначено "Договір купівлі-продажу", що повністю відповідає вимозі вищезазначеної податкової норми, оскільки згаданий рядок є заповненим та містить посилання на договір, що був укладений між продавцем те покупцем товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що окремі недоліки не впливають на дійсність податкової накладної за умови, якщо її зміст дозволяє ідентифікувати господарську операцію.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ВКП "Квадрат" у формі ТОВ належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ВКП "Квадрат" у формі ТОВ та ТОВ "КВК "Лідер" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2015р. по справі № 818/2236/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.