Постанова

від 01.10.2015 по справі 814/2685/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01.10.2015 р. № 814/2685/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Юженергобуд", Промзона а/с 327, Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

до в інтересах державиЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, вул. Енергобудівників, 5, Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 Прокуратура Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Юженергобуд» (далі по тексту також - позивач, Товариство, ПАТ «Юженергобуд»), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 12.08.2014: №0000492201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 837 615 грн. (558 410грн. - за основним платежем, 279 205 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №0000482201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 637 438 грн. (3 758 292 грн. - за основним платежем, 1 879 146 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що підставою визначення позивачеві грошових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Електрохаус», ПП «Буд - Комунікація» , ПП «Торгснаб-2009»,ТОВ «Трейд-Імекс», ТОВ «Виател» за перевірений період, порушення ПАТ «Юженергобуд» п.198.1,198.3,п.198.6 ст.198 та п. 138.2,ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі також -ПК України) в частині неправомірного включення до складу витрат сум, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Юженергобуд» як платник податків взято на податковий облік Южноукраїнською ОДПІ Миколаївської області 02.09.1993 року за №856. Основними видами діяльності товариства є виготовлення виробів із бетону для будівництва, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, вантажний автомобільний транспорт, видання газет, будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

В період з 25.06.2014 року по 09.07.2014 року ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Електрохауз» (код 36624760) за квітень 2012 року, ПП «Буд-Комунікація» (код 36459700) за травень, серпень-вересень 2013 р., ПП «Торгснаб-2009» (код 36372206) за липень-грудень 2013 року, ТОВ «Трейд-Имекс» (код 38159817) за грудень 2013 року, ТОВ «Виател» (код 38876259) за грудень 2013 року та формування витрат при обчисленні об'єкту оподаткування в 2 кварталі 2012 року та у 2013 році, результати якої оформлено Актом №22/14-09-22-01/04630809 від 16.07.2014 року (далі по тексту - також Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення субєктом господарювання п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 18 791 458 грн., в результаті чого Товариством знижено податок на прибуток на суму 3 571 258 грн., та порушення п.198.1,п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 3 758 292 грн..

За результатами перевірки 12.08.2014 року відповідачем приняті податкові повідомлення-рішення: №0000492201, яким Товариству визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 837615,00 гривень, з яких 558410 грн. - донараховано податку та 279205 грн. - штрафу; №0000482201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5637438 грн., з яких 3758292 грн. - основного зобов'язання та 1879146 грн. - штрафу.

Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, між позивачем та його контрагентами-постачальниками: ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Трейд-Імекс», ТОВ «Виател», ПП «Електрохаус», ПП «Буд-Комунікація»

При цьому, підгрунттям таких висновків є посилання відповідача на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова №38/20-31-22-03-07/37093279 від 30.01.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Електрохаус» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 31.10.2010 року по 22.01.2014 року», акт ДПІ у Московському районі м. Харкова № 21/20-34-22-01-05/36459700 від 24.01.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд-Комунікація» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах за період з 01.10.2010 року по 22.01.2014 року», акт ДПІ у Київському районі м.Харкова № 43/20-31-22-03-07/36372206 від 31.01.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торгснаб-2009» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 22.01.2011 року по 23.01.2014 року», акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 161/20-36-22-02-07/38159817 від 25.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд-Імекс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад-грудень 2013 року».

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ст.138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п.139.1.9 ст.139 ПК України визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи, ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

Податковим кодексом України не передбачається солідарної відповідальності для всіх учасників господарської діяльності по всім ланцюгам постачальників. Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. У разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 року за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 року у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ.

Позбавлення платника податку права на формування витрат у зв'язку з невиконанням обов'язків контрагентами контрагентів позивача, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: В«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного праваВ» . Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п.53 рішення в справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що В«власністьВ» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні В«правомірні очікуванняВ» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: В«Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише В«на умовах, передбачених закономВ» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію В«законівВ» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття В«законуВ» ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.В» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: В« ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власностіВ» . Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Трейд-Імекс», ПП «Електрохаус», ПП «Буд-Комунікація», ТОВ «Виател», ПП «Торгснаб-2009» укладено відповідні договори, детальний опис яких наведено у самому акті перевірки з посиланням на відповідні документи первинного обліку.

Так, 01.04.2012 року між позивачем та ПП «Електрохаус» укладено договір поставки №000265, відповідно до якого ПП «Електрохаус» (постачальник) надав ПАТ «Юженергобуд» кабельно-проводнікову продукцію. На виконання умов договору постачальником видано необхідні первинні документи при доставці продукції, зокрема рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. При здійснення перевірки ДПІ досліджено картку рахунку №631 за квітень 2012 року, матеріальний звіт по рахунку 201 «Сировина та матеріали» за квітень 2012 року, а також реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Згідно прибуткового ордеру до видаткової накладної та журналу реєстрації довіреностей продукцію отримано посадовою особою позивача. Списання кабелю оформлено актом списання на будівельно-монтажні роботи.

ПАТ «Юженергобуд» є генеральним підрядником по завершенню будівництва Ташлицька ГАЕС (Контракт №1-2004 ТГАЕС генерального підряду по завершенню будівництва ТГАЕС від 18.12.2003 року). На виконання умов основного контракту №1 між ПАТ «Юженергобуд» та ДП «НАЕК «Енергоатом» щорічно укладаються додаткові угоди щодо продовження виконання контракту та погодження ціни робіт .

Для виконання підрядних робіт ПАТ «Юженергобуд» залучено субпідрядну організацію ПП «Буд- Комунікація» (ліцензія серії АВ №559226, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у харківській області 16.09.2010 року) на підставі договорів, за якими субпідрядник в межах договірної ціни виконував будівельно-монтажні роботи по об'єктам ВП ЮУ АЕС.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій в ході перевірки контролюючому органу надано, в тому числі: договір на виконання субпідрядних робіт від 08.02.2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за травень, серпень , вересень 2013 року, акти виконаних робіт за травень, серпень, вересень 2013 року, податкові накладні за травень, серпень, вересень 2013 року, банківські виписки та реєстр отриманих і виданих податкових накладних. Виконані роботи підтверджено довідками про вартість виконаних робіт КБ-3. На період проведення перевірки ПП «Буд-Комунікація» здійснено частково оплату за виконані роботи (понад 50 % суми договору), що підтверджено також виписками банку. Для виконання робіт на адресу ПАТ «Юженергобуд» ПП «Буд-Комунікація» направлялись працівники у відрядження для виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до договору (наказ № 17 від 31.05.2013 року, наказ № 24 від 27.06.2013 року, наказ № 53 від 25.10.2013 року, наказ № 43 від 06.09.2013 року, наказ № 44 від 06.09.2013 року).

09.01.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №02/01-2013 на електромонтажні роботи з заміни кабелю 0,4 кВ, що відходить від КРП -0,4 кВ 1,2, 3 СВ на енергоблоці № 1.

04.03.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір № 04/03-2013 на реконструкцію будівлі АБК УКБ.

25.03.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом в особі ВП ЮУ АЕС укладено договір №07/03-2013 на виконання протипожежних заходів, перепрофілювання реакторного відділення блоку № 4 (приміщення 123).

01.04.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом договір № 01/04-2013 на виконання робіт з монтажу системи димовидалення з коридорів деаераторного відділення 1 черги.

03.04.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір № 01/03-2013 на загально-будівельні роботи при реконструкції КРУ 6 кВ.

22.04.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №05/04-2013 на виконання робіт з доведення меж вогнестійкості несучих металевих будівельних конструкцій до нормативного значення на енергоблоці №1.

05.08.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №01/08-2013 на виконання реконструкційних робіт в приміщеннях КРУ- 6 кВ.

09.07.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №01/07-2013 на влаштування площадки №1 для зберігання мобільного дизель-генератора на АЕС.

Для виконання підрядних робіт ПАТ «Юженергобуд» залучено субпідрядну організацію ТОВ «Торгснаб-2009» (ліцензія серії АЕ №262051, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 05.07.2013 року (в тому числі провадження здійснення будівельно-монтажних робіт)) на підставі договорів, за якими субпідрядник в межах договірної ціни виконував будівельно монтажні роботи по об'єктам ВП ЮУ АЕС.

В ході перевірки контролюючому органу надано необхідні первинні документи на підвтердежння виконання субпідрядних робіт, в тому числі: довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, відображення даних операцій в бухгалтерському обліку, банківські виписки про перерахування коштів.

На виконання робіт на адресу ПАТ «Юженергобуд» ПП „Торгснаб-2009В» направлялись працівники у відрядження для виконання будівельно - монтажних робіт (наказу №37 від 01.11.2013 року, наказ №28 від 06.09.2013 року).

Для забезпечення здійснення господарських зобов'язань перед НАЕК Енертоатом з виконання будівельно-монтажних робіт позивачем також залучено субпідрядну організацію - ТОВ «Трейд-Імекс», з яким укладено договір №11/11-2013 від 22.11.2013 року, за умовами якого субпідрядником виконувались будівельно-монтажні роботи. В процесі перевірки контролюючому органу надано первинні документи щодо підтвердження реальності виконання робіт, в тому числі: договір № 11/11-2013від 22.11.2013 року, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, відображення даних операцій в бухгалтерському обліку, банківські виписки про перерахування коштів, реєстр виданих та отриманих податкових накладних .

06.11.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та ТОВ «Виател» укладено договір № 04/11-2013 року, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Виател») зобов'язується передати у власність замовника товар згідно специфікації , вартість товару визначається згідно видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

На виконання умов договору постачальником поставлено товар та надано відповідні первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні. Реальність виконання господарських зобов'язань за данною угодою також підстверджено довіреністю на отримання товару, актом виконаних робів, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами списання матеріалів.

Наведені обставини підтверджують не тільки отримання позивачем від зазначених контрагентів відповідних товарів, робіт (послуг), а й подальше їх використання у господарській діяльності позивача в розрізі виконуваних позивачем за перевірений період будівельно-монтажних робіт. Суд вважає слушним доводи позивача стосовно економічної доцільності та необхідності з метою раціоналізації технологічного процесу, зменшення накладних витрат залучення позивачем субпідрядників за місцем виконання відповідних будівельно-монтажних робіт поза межами м. Южноукраїнськ.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Виател», ТОВ «Трейд-Имекс», ПП «Торгснаб-2009», ПП «Буд-Камунікація», ПП «Електрохаус» були зареєстровані платником ПДВ, а отже, мали право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Господарські операції ПАТ «Юженергобуд» з контрагентами ПП «Електрохаус», ПП «Буд-Комунікація», ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Трейд-Имекс», ТОВ «Виател», що відбувалися у перевіряємому періоді, носять реальний характер та підтверджені належними первинними документами, які фіксують факт вчинення господарської операції, а первинні документи в свою чергу складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

За наявності необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи, ін.), що підтверджують право на витрати та податковий кредит, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат та податкового кредиту, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

Посилання ДПІ на те, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки свідчать про безтоварність господарських операцій, в даному випадку не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень при прийняті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки по-перше - товарність операцій ДПІ під час проведення цієї перевірки не досліджувалася, по-друге - відсутність знаходження платника податків за своєю податковою адресою має підтверджуватися відповідними відомостями з ЄДР, а не актом про неможливість проведення зустрічної звірки або певної перевірки. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини постачальників позивача із підприємствами, з якими позивач не мав жодних зв'язків, відповідачем не надано детального аналізу послуг та продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу постачальників позивача, а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей (послуг), які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємствами, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності або послуги в завершенні ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

На думку суду, позиціонування вказаних обставин в контексті доктрини ділової мети та реальності господарської операції, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

З акта перевірки вбачається, що умовиводи контролюючим органом зроблено виключно на висновках отриманих актів щодо постачальників, більшість з яких є актами «Про неможливість проведення зустрічної звірки», що за своєю структурою не може містити опис встановлених фактів порушень платником податків норм податкового законодавства.

ДПІ не наведено у акті перевірки жодних зауважень щодо повноти, правомірності та змісту наданих до перевірки первинних документів, що засвідчують товарність задекларованих господарських операцій. А наявність необхідних первинних документів для формування валових витрат та податкового кредиту за податку на додану варість підтверджується також висновками судово-економічної експертизи.

Технічні недоліки при складанні документів не можуть вважатися підставою для збільшення субєкту господарювання подактових зобовязань з мотивів недоведеності по реальним господарським операціям

Позиціонування контролюючим органом наведених обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про можливу безтоварність господарських операцій та порушення позивачем норм Податкового кодексу України базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав до суду податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти списання матеріалів та інші первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «Електрохаус», ПП «Буд - Комунікація», ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Трейд-Імекс», ТОВ «Виател», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Відповідачем не надано вироку або будь-якого іншого рішення суду, яким би була встановлена недійсність правочинів або неправомірність дій посадових осіб ПП «Електрохаус», ПП «Буд-Комунікація», ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Трейд-Імекс», ТОВ «Виател». Наявність інформації про порушення кримінального провадження за фактом незаконної діяльності іншого суб'єкта господарювання не є безумовною підставою для визнання безтоварними господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки, в даному випадку, доказом протиправності дій позивача міг би слугувати вирок суду. Крім того, інформації про кримінальне провадження не містить відомостей про те, що саме господарські операції між позивачем та його контрагентом є безтоварними. Отже, посилання відповідача на зареєстроване кримінальне провадження за відсутністю результатів розслідувань у вигляді обвинувального вироку щодо посадових осіб позивача або його контрагентів, не має для даної справи юридичного значення, адже з урахуванням положень статей 70 і 72 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі. Якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту, тим, що на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників і ці дії містять склад кримінально-караного діяння, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства. В даному випадку таке рішення суду (вирок та ін.) відсутнє.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про можливу безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ПП «Електрохаус», ПП «Буд - Комунікація», ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Трейд-Імекс», ТОВ «Виател» є бездоказовими.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з бюджетних асинувань субєкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 12.08.2014 року № НОМЕР_1.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 12.08.2014 року № НОМЕР_2.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Юженергобуд" (код ЄДРПОУ 04630809) за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний