Постанова

від 06.10.2015 по справі 908/4857/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 908/4857/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Короткевича О.Є., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі господарського суду№ 908/4857/14 Запорізької області за заявоюТОВ "Ремако" до ТОВ "Ремако" про визнання банкрутом ліквідаторТимченко С.Ю. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ТОВ "Ремако" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ремако", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 55 - 56).

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 року (суддя Кричмаржевський В.А.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Тимченко С.Ю., постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зобов'язано ліквідатора у визначеному законом порядку здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс для затвердження до 08.12.2015 року (том 1, а.с. 91 - 92).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - скаржник) звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень до неї (вх. №2352 від 13.02.2015 року)) (том 1, а.с. 162 - 168, 180 - 182) , в якій просила скасувати постанову місцевого господарського суду від 08.12.2014 року про визнання боржника банкрутом та припинити провадження у даній справі про банкрутство як безпідставно порушене, обґрунтовуючи тим, що порушуючи провадження у даній справі про банкрутство суд першої інстанції не перевірив наявності ознак неплатоспроможності боржника, а визнаючи боржника банкрутом не надав належної оцінки обставинам неподання ліквідаційною комісією проміжного ліквідаційного балансу боржника на перевірку до податкової інспекції, що є обов'язковим при здійсненні процедури ліквідації юридичної особи в добровільному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В, Шутенко І.А.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом у даній справі (том 1, а.с. 196 - 201). Апеляційний суд дійшов висновку, що заявник апеляційної скарги не є суб'єктом права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ремако".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 16.03.2015 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статті 110 Цивільного кодексу України, статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 1, 38, 95 Закону про банкрутство, статей 1, 33, 34, 43, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник доводить безпідставність в цілому порушення провадження у даній справі про банкрутство з посиланням на недодержання процедури добровільної ліквідації боржника, як юридичної особи, в досудовому порядку у зв'язку з неподанням ліквідатором проміжного ліквідаційного балансу боржника на перевірку в податкову інспекцію та відображення підприємством-боржником у податковій звітності впродовж 2010 - 2013 років значних валових доходів та витрат за господарськими операціями, що свідчить про передчасність висновків місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури з підстав його неплатоспроможності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону про банкрутство, входять сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону про банкрутство має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з прийнятою у справі постановою про визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури від 08.12.2014 року, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень до неї), в якій просила скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, провадження у справі припинити за безпідставністю порушення, мотивуючи недодержанням досудової процедури ліквідації підприємства-боржника як необхідної передумови для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, в порядку статті 95 Закону про банкрутство, та подання боржником у 2010 - 2013 роках податкової звітності про значні обсяги валових доходів та витрат за господарськими операціями, у зв'язку з чим висновки місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури є передчасними. Також, податкова інспекція зазначила, що дані проміжного ліквідаційного балансу банкрута, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про його неплатоспроможність, не були перевірені контролюючим органом в порядку, передбаченому податковим законодавством України (том 1, а.с. 162 - 168, 180 - 182).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року апеляційну скаргу контролюючого органу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.02.2015 року, яке ухвалою апеляційного суду від 18.02.2015 року відкладено на 16.03.2015 року (том 1, а.с. 160 - 161, 190 - 191).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, про прийняте загальними зборами учасників ТОВ "Ремако" рішення про припинення його діяльності шляхом ліквідації в добровільному порядку, оформлене протоколом №1/14.4 від 21.07.2014 року (том 1, а.с. 20) , опубліковано оголошення у спеціалізованому друкованому виданні - Бюлетні державної реєстрації №290 (20) від 28.07.2014 року (том 1, а.с. 21 - 22) .

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючі органи були належним чином повідомлені про припинення підприємницької діяльності ТОВ "Ремако" шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії Тимченко С.Ю. на адреси ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Головного управління ДФС, в якій боржник перебуває на податковому обліку з 16.01.2012 року (том 1, а.с. 51) , Головного управління ДФС у Донецькій області та Жовтневої ОДПІ міста Маріуполя повідомлень про припинення боржника як юридичної особи (том 1, а.с. 26 - 29) , та шляхом надіслання господарським судом на адресу Жовтневої ОДПІ міста Маріуполя копії ухвали про порушення провадження у даній справі від 26.11.2014 року (том 1, а.с. 55 - 56) , що дозволяло зазначеним контролюючим органам вчасно провести його перевірку на предмет правильності та своєчасності нарахування і сплати до державного бюджету податкових платежів та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

У судовому засіданні від 16.03.2015 року апеляційний суд встановив, що матеріалами даної справи не підтверджується звернення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство. Також, судом апеляційної інстанції встановлено обставини неподання в адресу апеляційного суду доказів наявності грошових вимог до боржника на момент звернення з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом не стосується прав та обов'язків скаржника, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно положень статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу на постанову місцевого господарського суду від 08.12.2014 року та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на час прийняття місцевим господарським судом постанови від 08.12.2014 року та на момент звернення з апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, не довела порушення своїх прав, а тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі постанову про визнання боржника банкрутом.

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про необхідність перевірки та підтвердження проміжного ліквідаційного балансу контролюючими органами в порядку, визначеному статтею 60 ГК України, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими, оскільки зазначену норму права виключено згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом" №1258-VII від 13.05.2014 року, який набрав чинності з 07.07.2014 року, а рішення засновників ТОВ "Ремако" про його припинення як юридичної особи прийнято 21.07.2014 року. При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що положеннями статті 60 ГК України визначався порядок проведення перевірки повноти ліквідаційного балансу, а досудова процедура ліквідації боржника в добровільному порядку завершується складенням проміжного ліквідаційного балансу, перевірка якого відбувається в судовому порядку при порушенні справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону.

Доводи касаційної скарги про безпідставність в цілому порушення провадження у даній справі про банкрутство з посиланням на обставини недодержання досудової процедури ліквідації підприємства-боржника, як необхідної передумови для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 95 Закону про банкрутство, колегія суддів касаційного суду відхиляє, як необґрунтовані, оскільки наявність правових підстав для порушення даної справи про банкрутство з'ясовувалась місцевим господарським судом у засіданні від 26.11.2014 року, за результатами якого прийнято ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ремако" (том 1, а.с. 55 - 56) , яка в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду, а спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції згідно положень статті 111 7 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі №908/4857/14 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.Є. Короткевич

С.В. Куровський