Рішення

від 06.10.2015 по справі 908/5054/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 Справа № 908/5054/15

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДомнасервісВ» (адреса місцезнаходження: 50006, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Цимлянська, 3; поштова адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 49 Б)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ПротектВ» (72310, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, буд. 57)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 17.03.2015р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДомнасервісВ» звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ПротектВ» суми попередньої оплати в розмірі 305300,00 грн., сплаченої за договором поставки № 13/01-14 від 13.01.2014 р. та стягнення суми 19844,50грн. пені.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 13/01-14 від 13.01.2014 р., позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 305300,00 грн. у якості попередньої оплати, проте відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав. Товар на суму 305300,00 грн. відповідачем позивачу поставлено не було. Внаслідок невиконання зобов'язання щодо поставки товару, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак відповідач кошти не повернув. За прострочку виконання зобов'язання позивачем нарахована відповідачу на підставі п.6.3 договору пеня. Посилаючись на приписи статей 526, 530, 610, 611, 693 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови договору поставки 13/01-14 від 13.01.2014 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.09.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5054/15, судовий розгляд якої призначено на 06.10.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2015р. підтримав доводи позовної заяви у повному обсязі.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 15.09.2015 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

У відповідності до ч.1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.10.2015р. місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Протект» визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 72310, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, буд. 57.

На вказану адресу відповідачу була направлена ухвала господарського суду від 15.09.2015 р. з інформацією про час та місце судового розгляду справи.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Доказом обізнаності відповідача з інформацією про час та місце судового засідання свідчить письмова заява відповідача, яка надійшла до суду 06.10.2015р. із клопотанням про відкладення розгляду справи. При цьому клопотання мотивовано тим, що у зв'язку з знаходженням у відрядженні керівника товариства у м. Черкаси (ТОВ «Інтеркарго») та участю у засіданні Бердянського міськрайонного суду у справі № 310/2455/13-к компетентного представника і неможливістю явки іншого представника, відповідач просить відкласти розгляд справи.

Представник позивача заперечив проти клопотання мотивуючи тим, що протягом тривалого періоду часу відповідач користується грошовими коштами позивача і неявка представника відповідача свідчить про намір відповідача затягнути судовий процес, що негативно впливає на майновий стан позивача.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд залишив його без задоволення з наступних підстав. У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодного належного і допустимого доказу у підтвердження неможливості явки представника до судового засідання (копії посвідчення про відрядження; тощо). Крім того, клопотання носить суперечливий характер, оскільки у ньому міститься посилання на ТОВ «Інтеркарго», яке не є учасником судового процесу у справі № 908/5054/15 (зокрема відповідачем) і не має відношення до розгляду даної господарської справи. Слід також зазначити, що відповідачем у справі є юридична особа, а тому в силу ст. 28 ГПК України відповідач мав право направити до судового засідання іншого свого уповноваженого представника. Суд зауважує, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи надійшло до господарського суду не поштовою кореспонденцією, а шляхом здачі його представником відповідача до канцелярії господарського суду, що свідчить про можливість явки представника до судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 06.10.2015р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 13.01.2014р. між позивачем (Покупцем) та відповідачем (Постачальником) був укладений договір поставки № 13/01-14 (надалі - Договір), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити у строки і на умовах цього договору металопрокатну продукцію, а Покупець - прийняти та оплати продукцію на умовах Договору.

Найменування, характеристика, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, вартість партії продукції зазначаються в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.2 Договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна на продукцію визначена в валюті України - гривні. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю усіх партій продукції, зазначених у Специфікаціях (п.3.2).

Згідно до п.4.6 договору датою поставки продукції вважається дата підписання Акту приймання-передачі продукції, підписаного представниками сторін (дата накладної).

Умови здійснення розрахунків за продукцію визначені сторонами у розділі 5 договору.

Так, Покупець сплачує за кожну партію продукції згідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.5.1). Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.5.2). Оплата продукції здійснюється на підставі рахунків, виставлених Постачальником (п.5.3).

У пункті 5.4 сторони обумовили, що Покупець здійснює оплату продукції наступним чином:

-30% - попередня оплата;

- 70% - за придатністю до відвантаження.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що за прострочку поставки продукції, за прострочку заміни неякісної продукції або повернення грошових коштів, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,5% від суми недопоставленої продукції/неповернутих грошових коштів за кожний календарний день прострочення до повного виконання своїх зобов'язань.

Пунктом 9.6 договору передбачено, що строк дії договору - до 31.12.2014р. Якщо жодна зі сторін договору по закінченню строку його дії письмово не підтвердить свій намір припинити його дію, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

13.06.2014 року сторонами було складено Специфікацію № 2 до Договору, згідно з якою відповідач як Постачальник зобов'язався виготовити та поставити позивачу як Покупцю, продукцію на загальну суму 305300,00 грн. (із ПДВ та транспортними витратами). Зокрема, в Специфікації № 2 визначено, що відповідач прийняв зобов'язання виготовити та поставити продукцію: Тічку (креслення B 1.PO3 F4 001.04.HO1.BO) футеровану сталлю HARDOX 400, товщиною футеровки 15 мм. на суму 145833,33грн. та Тічку (креслення B 1.PO3 F4 001.05.HO1.BO) футеровану сталлю HARDOX 400, товщиною футеровки 15 мм. на суму 108583,34грн., що разом із ПДВ та транспортними витратами становить загальну суму 305300грн. 00коп.

У відповідності до п.4 Специфікації № 2 відповідач зобов'язався поставити продукцію в строк 45 календарних днів з моменту отримання першої частини попередньої оплати.

Пунктом 5 Специфікації № 2 сторони визначили, що умовами оплати продукції є:

-50% від вартості продукції за цією Специфікацією - попередня оплата;

-50% після підписання сторонами Акта про готовність продукції.

На виконання умов договору постачання від 13.01.2014р. та Специфікації № 2 до договору, яка є його невід'ємною частиною, позивач платіжними дорученнями №№: 1084 від 25.06.2014р. на суму 152650,00 грн., 1747 від 08.10.2014р. на суму 100000,00грн.; 942 від 26.06.2015р. на суму 52650,00грн., перерахував на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 305300,00грн.

Таким чином, із урахуванням вимог п. 5 Специфікації № 2 від 13.06.2014р., перша частина попередньої оплати (50% від вартості продукції за цією Специфікацією) була сплачена позивачем на користь відповідача 25.06.2014р. e cevs 152650,00грн., і, відповідно, виходячи з п.4 Специфікації № 2 відповідач був зобов'язаний виготовити та поставити продукцію протягом 45 календарних днів - до 09.08.2014р. включно.

Оскільки у встановлений строк відповідач продукцію не передав, позивач 13.08.2015р. та 07.09.2015р. направив на адресу відповідача ОСОБА_4 вих. № 13/08 від 13.08.2015р., в якій посилаючись на ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, заявив відповідачу вимогу про повернення суми попередньої оплати. Факт направлення претензії підтверджується поштовими фінансовими чеками від 13.08.2015р., 07.09.2015р. та Описом вкладення у цінний лист від 07.09.2015р.

Оскільки відповідач грошові кошти з попередньої оплати на користь позивача не повернув, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача суми 305300,00грн. попередньої оплати та суми 19844,50грн. пені, нарахованої на підставі п.6.3 договору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд зазначає, що умовами Договору, а саме пунктом 1.2, 3.2, 4.1 Сторонами визначено, що відомості відносно поставки продукції, у тому числі - строк поставки партій продукції вказуються в Специфікаціях.

В даному випадку, у Специфікації № 2 від 13.06.2014 р. (пункт 4) Сторонами узгоджено, що строк поставки Товару по даній Специфікації - 45 календарних днів з моменту перерахування першої частині (50%) попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника (відповідача).

Як свідчать матеріали справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином. Всього, протягом дії Договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму 305300,00 грн. Зокрема, перша частина попередньої оплати була перерахована відповідачу 25.06.2014р.

Однак у строк - до 09.08.2014р. (включно) відповідачем продукція поставлена не була.

Згідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що станом на момент судового розгляду справи, грошові кошти з попередньої оплати на загальну суму 305300,00 грн. позивачу не повернуті з боку відповідача.

Крім того у підтвердження факту наявності заборгованості відповідача у сумі 305300,00грн. позивачем до суду надана відповідна довідка (вих. № 06/10 від 06.10.2015р.) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства.

Таким чином, оскільки відповідач у встановлений Договором та п. 4 Специфікації № 2 строк, обов'язок по поставці товару не виконав, на вимогу позивача, викладену у ОСОБА_4 грошові кошти не повернув, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми 305300,00 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 6.3 Договору, за змістом якого, за прострочку поставки продукції, за прострочку заміни неякісної продукції або повернення грошових коштів, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми недопоставленої продукції/неповернутих грошових коштів за кожний календарний день прострочки до повного виконання своїх зобов'язань.

Період нарахування пені вірно визначено позивачем з 21.08.2015 р. по 02.09.2015 р.

З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору та дати перерахування відповідачу суми попередньої оплати, відповідач, повинен був у строк - до 09.08.2014р. (включно) поставити позивачу продукцію.

У зв'язку з порушенням умов Договору щодо своєчасної поставки продукції, позивач надіслав на адресу відповідачу ОСОБА_4 (вих. № 13/08 від 13.08.2015 р.), в якій, зокрема, в строк до 20.08.2015 р., вимагав перерахувати грошові кошти у розмірі 868578,50 грн., в т.ч. попередню оплату у розмірі 305300,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, грошове зобов'язання виникло у відповідача перед позивачем з 21.08.2015 р., оскільки первісно за договором у відповідача існувало не грошове зобов'язання - щодо поставки товару в натурі.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 21.08.2015 р. по 02.09.2015 р.) належний до стягнення розмір пені становить суму 6172,91грн., але не суму 19844,50грн., яку заявлено позивачем до стягнення у позовній заяві, тому в решті позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Отже, позовна вимога про стягнення пені задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 4633,31 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ПротектВ» (72310, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, буд. 57, ЄДРПОУ 38070179) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДомнасервісВ» (адреса місцезнаходження: 50006, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Цимлянська, 3; поштова адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 49 Б, ЄДРПОУ 30643589) суму 305300 (триста п'ять тисяч триста) грн. 00 коп. боргу з попередньої оплати, суму 6172 (шість тисяч сто сімдесят дві) грн. 91 коп. пені та суму 4633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 31 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.10.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко