Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18351/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18351/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРЛ" доДержавної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка НАМН України" простягнення 7 901 417,52 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача:Пацурія Н.Б. дов. №048 від 25.08.2015 р. Щербатюк В.А. дов. №055 від 08.9.2015 р. від відповідача:Сорокопуд О.П, дов. №378 від 20.07.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРЛ" (надалі - "Товариство") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка НАМН України" (надалі - "Інститут") про стягнення 7 901 417,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №2444-05 від 29.10.2013 р. позивач здійснив поставку товар, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 828 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 586 508,00 грн., штрафу 7% від вартості товару у розмірі 197 960,00 грн., штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ - 669 926,08 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 140 808,90 грн., 3% річних у розмірі 130 397,92 грн. та ПДВ у розмірі 347 816,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2015 р.

В судовому засіданні 09.09.2015 оголошено перерву до 16.09.2015 р.

В судове засідання 16.09.2015 р. представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2015 р. з'явився, позовні вимоги визнає частково, заперечує проти нарахування ПДД та штрафних санкцій.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 р. між Товариством (продавець) та Інститутом (покупець) було укладено договір №2444-05 (надалі - "Договір").

Положеннями п.п. 1.1-1.2 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові за кодом ДК 26.70.2 «Прилади оптичні, інші, та їхні частини, код ДК 016-2010 -26.70.2 (система лазерна хірургічна універсальна)», а саме - Лазерну систему AcuPulse (далі - товар), зазначені в специфікації (Додаток 1 до Договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) зазначені в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Кількість зазначена в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п 3.1 Договору ціна цього Договору становить 2 828 000,00 грн. (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч) , у т.ч. ПДВ - без ПДВ (ціна Договору визначається з урахуванням розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.)

Згідно п. 4.2 Договору усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків Постачальника.

На виконання умов Договору 27.12.2013 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 828 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною, яка підписана повноважною особою відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю на ім'я Зінченка Дмитра Олександровича, та актом прийому-передачі обладнання від 27.12.2013 р.

Сторонами було складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків у період з 01.01.2013 р. по 01.08.2015 р. за Договором відповідно до якого заборгованість відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару становить 2 828 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 2 828 000,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (накладна, платіжне доручення, довіреність акт прийому-передачі обладнання, акт звірки) підтверджується факт поставки позивачем товару за Договором, його прийняття та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2 828 000,00 грн.

Накладна містять підпис повноважного представника відповідача, що підтверджується наявно. в матеріалах справи довіреність.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.2 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем згідно Договору товару на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 2 828 000,00 грн. на підставі Договору за поставлений товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Представником відповідача як в поданому відзиві на позовну заяву, так і в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково.

За змістом частин 5, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд враховує, що Сорокопуд О.П. є уповноваженою особою на представництво інтересів відповідача згідно довіреності №378 від 20.07.2015 р., якою передбачено право представника на визнання позову, а таке визнання нею даного позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 2 828 000,00 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Інституту заборгованості у розмірі 2 828 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 586 508,00 грн., штрафу 7% від вартості товару у розмірі 197 960,00 грн., штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ - 669 926,08 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 140 808,90 грн., 3% річних у розмірі 130 397,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та ПДВ у розмірі 347 816,62 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, із позовної заяви вбачається, що позивачем розрахована заявлена до стягнення сума пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання зі сплати поставленого товару.

Отже, суд приходить до висновку, що ця санкція з урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є пенею, в той час як позивачем в позовній заяві її визначено як штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ у розмірі 669 926,08 грн.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення в сумі подвійної облікової ставки НБУ

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності Інституту у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати поставленого товару не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погодження сторонами відповідальності покупця у вигляді пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, та його розміру.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Стосовно нарахування 1 586 508,00 грн. пені у розмірі 0.1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) та 197 960,00 грн. - штрафу у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) суд відзначає наступне.

Частиною 3 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Положеннями 1.1 Статуту встановлено, що Державна установа «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України» є державною установою, яка заснована на державній власності і відноситься до відання Національної академії медичних наук України.

За таких обставин, позивачем нараховано відповідачу 1 586 508,00 грн. пені у розмірі 0.1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) та 197 960,00 грн. - штрафу у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, оскільки Інститут не виконує зобов'язання щодо оплати вартості товару, яке за своєю правовою природою є грошовим, то підстав для стягнення штрафу та пені, передбаченою за невиконання не грошового зобов'язання у суду відсутні.

Щодо нарахування ПДВ у розмірі 7% від всієї суми заборгованості та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.187 .1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання з ПДВ нараховуються за правилом першої події, а в описаній ситуації першою подією було отримання товару в період, коли такі товари не обкладалися ПДВ, то підстав для стягнення ПДВ з відповідача у суду відсутні.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися у разі зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 410 від 03.09.2015 р. «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» позивач не звертався до відповідача щодо можливого збільшення суми договору на суму ПДВ у розмірі 7%, а також не подано документів до суду, які підтверджують, що поставлене обладнання підлягає оподаткуванню за ставкою 7% за кодом 9018 20 00 00.

За таких обставин нарахування ПДВ у розмірі 7% річних є безпідставним та необґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 2 140 808,90 грн. та 3% річних у розмірі 130 397,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 2 140 808,90 грн. та 3% річних у розмірі 130 397,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Інституту на користь Товариства суми основного боргу у розмірі 2 828 000,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 2 140 808,90 грн. та 3% річних у розмірі 130 397,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРЛ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України (030680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3; ідентифікаційний код 02011870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерл» (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 4, оф. 606; ідентифікаційний код 21540539) суму основного боргу у розмірі 2 828 000,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 2 140 808,90 грн. та 3% річних у розмірі 130 397,92 грн. та судовий збір у розмірі 47 162,43 грн.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 25.09.2015.

Cуддя А.В.Яковенко