Рішення

від 06.10.2015 по справі 924/972/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015р. Справа№ 924/972/15

За позовом : Державного підприємства «Дослідне господарство В«ПроскурівкаВ» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України, с. Проскурівка Ярмолинецького району Хмельницької осбласті,

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«БудвісВ» , м. Львів,

про визнання недійсним договору №04/04 від 04.04.2014р.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від відповідача : ОСОБА_5

19.06.2015 р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Дослідне господарство В«ПроскурівкаВ» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«БудвісВ» про визнання недійсним договору №04/04 від 04.04.2014р. Ухвалою від 22.06.2015 р. справу призначено до розгляду на 04.08.2015 р. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.08.2015 р. справу передано за підсудністю до господарського суду Львівської області.

13.08.2015 р. справа надійшла на адресу господарського суду Львівської області. За результатами проведеного автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. справу призначено до розгляду на 01.09.2015р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судовому засіданні 22.09.2015 р. оголошувалася перерва до 06.10.2015 р.

У судове засідання 06.10.2015р. представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримали. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що укладений між сторонами договір №04/04 про надання послуг є насправді договором про користування земельною ділянкою з огляду на наступне. По-перше, спірний договір як договір оренди не погоджений ОСОБА_1 академією аграрних наук України як уповноваженим органом державного управління земельною ділянкою. По-друге, укладений між сторонами договір №04/04 як договір оренди не погоджений ОСОБА_6 НААН України. По-третє, позивач не мав права укладати договір оренди земельної ділянки, яка належить йому на праві користування. Оскільки спірний договір суперечить вимогам п.1 ст.203 ЦК України, просить визнати його недійсним.

У судове засідання 06.10.2015р. представник відповідача з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що укладений договір №04/04 не містить істотних умов договору оренди, не є договором оренди, а тому не може порушувати норми чинного законодавства, що регулюють відносини оренди земельної ділянки. Крім того, власником зібраного врожаю на спірній земельній ділянці залишається позивач. До того ж, Договір №04/04 погоджений Інститутом сільського господарства Західного Полісся НААН України 16.04.2014 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

24.04.1998 р. Дослідному господарству «Проскурівка» видано Державний акт №002872 на право постійного користування землею площею 2941,4 га для дослідних цілей відповідно до рішення Проскурівської сільської ради народних депутатів від 26.02.1998 р. №46.

04.04.2014 р. між Державним підприємством «Дослідне господарство В«ПроскурівкаВ» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«БудвісВ» укладено договір №04/04 про надання послуг. За цим договором виконавець (відповідач) зобов'язувався надати замовнику (позивачу) послуги щодо проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під с/г культури; посів, садіння і підживлення с/г культур; обробіток с/г культур засобами захисту; збирання врожаю; підготовка продукції до первинної реалізації тощо, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п.1.3 замовник надає доступ до земельних ділянок (площею 1929 га) виконавцю з метою надання послуг згідно договору та передає їх картографічне зображення на місцевості.

Умови розрахунків сторони погодили у р.3 договору. Так, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю вартість наданих послуг за договором не пізніше 10 календарних днів з моменту реалізації замовником продукції, вирощеної відповідно до умов договору у поточному році, в грошовій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця або іншим способом, не забороненим законодавством, зокрема, але не виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Повний розрахунок за послуги, надані протягом кожного календарного року сторони зобов'язані провести не пізніше 31 грудня відповідного року. За сприяння вирощування сільськогосподарської продукції виконавець сплачує замовнику винагороду в розмірі 700 грн. за 1 га посівної площі, зазначеної в п.1.3 договору за 1 календарний рік з урахуванням індексу інфляції. Оплата за сприяння вирощуванню сільськогосподарської продукції здійснюється щомісячно, в рівних частинах до кінця поточного року.

Строк дії договору - до 31.12.2018 року (п.9.2 договору).

04.04.2014 р. сторони підписали Додаток №1 до договору, у якому погодили місцезнаходження земельної ділянки та її площу.

16.04.2014 договір погоджений в.о. директором Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України.

Відповідно до Статуту Державного підприємства В«Дослідне господарство ПроскурівкаВ» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук УкраїниВ» , зареєстрованого 29.01.2014, підприємство безпосередньо підпорядковане науковій установі - Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України, загальне підпорядкування - ОСОБА_1 академії аграрних наук України, як органу управління державним майном, закріпленим за господарством. Підприємство створене з метою забезпечення науково-дослідним установам ОСОБА_1 умов для проведення досліджень, випробувань і наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки і впровадження у виробництво та ін. Господарство є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку (ст. ст.1, 2 Статуту).

Земельні ділянки, надані в постійне користування підприємству, є державною власністю, їх передача в оренду не допускається. Порядок володіння, користування та розпорядження земельними ділянками погоджується виключно з ОСОБА_6 (пункти 4.2, 4.3 та 4.8 ст. 4 Статуту).

Рішенням господарського суду Львівської області від 0.11.2014 р. у справі №914/2977/14 відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства В«Дослідне господарство В«ПроскурівкаВ» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«БудвісВ» про розірвання договору. Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 204, 509, 612, 613, 651, 654, 902 ЦК України, ст.ст. 188, 194 ГК України. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивач не подав доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем умов договору. Крім того, суд відхилив клопотання позивача про визнання договору про надання послуг №04/04 від 04.04.2014 недійсним в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 83 ГПК України, з огляду на те, що визнання договору недійсним в порядку ч.1 ст 83 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване судом, зокрема, за умови дотримання правил підсудності справ, в тому числі, вимог частини 8 статті 16 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2014 у справі № 914/2977/14 змінено шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом другим наступного змісту: Визнати недійсним договір про надання послуг №04/04 від 4 квітня 2014 року, укладений Державним підприємством В«Дослідне господарство В«ПроскурівкаВ» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«БудвісВ» , погоджений 16.04.2014 директором Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. постанову апеляційної інстанції у справі №914/2977/14 скасовано, рішення суду І інстанції залишено без змін. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлено клопотання про визнання договору про надання послуг №04/04 від 04.04.2014 р. недійсним в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 83 ГПК України, у зв'язку з тим, що вказаний договір є удаваним правочином, який своїм змістом є договором про строкове платне користування землею (договором оренди земельної ділянки). Окрім того, уповноважений орган, який наділений правом розпорядження майном позивача, не приймав рішень стосовно погодження передачі відповідачу зазначеної земельної ділянки у користування. Проте, розглянувши клопотання позивача про визнання недійсним договору про надання послуг №04/04 від 04.04.2014 р., апеляційний господарський суд не обґрунтував дії щодо виходу за межі позовних вимог та не зазначив, чим саме спірний договір порушує права та законні інтереси позивача для необхідності їх захисту судом, шляхом виходу за межі позовних вимог.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як стверджує позивач, спірний договір 04/04 від 04.04.2014 р. є удаваним правочином, який своїм змістом є договором про строкове платне користування землею (договором оренди земельної ділянки). Окрім того, уповноважений орган, який наділений правом розпорядження майном позивача, не приймав рішень стосовно погодження передачі відповідачу зазначеної земельної ділянки у користування.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У п.2.2 постанови «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 Пленум Вищого господарського суду України зазначає, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 ЦК України).

У п.3.3 постанови «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Аналізуючи зміст договору №04/04 від 04.04.2014р. (п.3.3, 3.4), варто зазначити, що відповідач , як виконавець послуг, який надає замовникові (позивачу) послуги по обробітку землі, вирощуванню с/г культур та збиранню врожаю, проводить щомісячну оплату коштів тому ж замовникові послуг у розмірі 700 грн за 1 га в рік (1' 350' 300,00грн в рік 112' 525,00 грн в місяць).

Відповідно до п.3.1 договору кошти виконавець (відповідач) сплачує замовнику (позивачу) за сприяння у вирощуванні с/г продукції. Однак договором не визначено, в чому саме полягає сприяння позивача відповідачу у вирощуванні с/г продукції, не вказані строки надання цього сприяння. До того ж, договором не визначена конкретна вартість послуг по обробітку землі, вирощуванню с/г культур та збиранню врожаю, які мали надаватися виконавцем замовнику.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначені вище обставини дають підстави для висновку, що зміст спірного договору про надання послуг № 04/04 суперечить вимогам статті 901 ЦК України, згідно з якою за надані послуги кошти сплачує замовник виконавцеві, а не навпаки. Фактично за договором №04/04 позивач, якому надана земля в постійне користування для дослідних цілей установ ОСОБА_1 академії аграрних наук України, передав відповідачу у платне користування 1929 га землі з оплатою 112' 525,00 грн.

Оскільки між сторонами у справі насправді виникли відносини щодо платного використання земельної ділянки, суд не погоджується з позицією відповідача та визнає договір №04/04 від 04.04.2014 р. удаваним і відзначає, що такі відносини регулюються правилами про оренду землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст.13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Зміст договору не залежить від його назви, а назва договору не змінює суті правовідносин, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Укладений між відповідачами договір є фактично прихованим договором оренди землі, який суперечить наведеним вище вимогам законодавства щодо договорів оренди землі.

Також суд звертає увагу на те, що позивач є державним підприємством, яке створене з метою забезпечення науково-дослідним установам ОСОБА_1 академії аграрних наук України умов для проведення досліджень, випробувань, наукових розробок, їх апробації тощо, позивач безпосередньо підпорядкований науковій установі - Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України, а в загальному підпорядкований ОСОБА_1 академії аграрних наук України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності ОСОБА_1 академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Правові основи управління об'єктами державної власності закріплені Законом України "Про управління об'єктами державної власності". Статтею 4 цього Закону передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, ОСОБА_1 академія наук України, галузеві академії наук, а згідно із п. 30 ч.1 ст.6 цього Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 академія аграрних наук України не надавала згоди (у будь-якій формі) на передачу відповідачу земельної ділянки у користування для вирощування на ній врожаю.

Статутом ДП В«Дослідне господарство В«ПроскурівкаВ» заборонена передача в оренду земельних ділянок, наданих позивачу в постійне користування, позивач не може бути їх орендодавцем та не може самостійно розпоряджатися земельними ділянками.

Порядок володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, закріпленими за позивачем, погоджується виключно з ОСОБА_6( пункти 4.2, 4.3, 4.8, 4.9 ст. 4 Статуту).

Положеннями постанови президії ОСОБА_1 Аграрних Наук України від 26 серпня 2011 року "Про затвердження Порядку погодження та обліку деяких господарських договорів" передбачено, що договори, предметом яких є надання послуг з обробітку ґрунту, догляду за посівами та збирання сільськогосподарських культур, погоджуються НААН.

Спірний договір №04/04 від 04.04.2014 не погоджений ні ОСОБА_1 академією аграрних наук України, ні ОСОБА_6. Факт погодження договору Інститутом сільського господарства Західного Полісся НААНУ суд не бере до уваги, оскільки названими вище нормами не передбачено погодження договорів Інститутом, а передбачено їх погодження НААН та ОСОБА_6.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання послуг є фактично договором оренди земельної ділянки. При цьому сторонами не додержано вимог законодавства щодо порядку передачі в оренду земельної ділянки державної форми власності та змісту договору оренди землі. Тому договір №04/04 від 04.04.2014 р. є недійсним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір №04/04 про надання послуг від 04.04.2014 р., укладений між Державним підприємством «Дослідне господарство «Проскурівка» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Будвіс».

3. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Будвіс» ( 79032, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 200, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38370546 ) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Проскурівка» Інституту сільського господарства Західного Полісся ОСОБА_1 академії аграрних наук України ( 32164, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Проскурівка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00846429 ) 1' 218,00 грн. судового збору.

У судовому засіданні 06.10 .2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 12.10.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.