Постанова

від 22.09.2015 по справі 910/11147/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа№ 910/11147/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Вінницької О.В.

представників сторін:

від позивача - Ландишева С.М, дов. б/н від 17.03.2015 р.;

від відповідача - Максименко І.В., дов. № 23-12/14-3 від 23.12.2014 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен

Лізинг Аваль»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.06.2015 року

у справі № 910/11147/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гандікап»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен

Лізинг Аваль»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року по справі № 910/11147/15 позов задоволено повністю.

Визнано частково недійсним договір фінансового лізингу № LC8759-06/13 від 05.06.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гандікап», а саме, пункти 1.8., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6., 4.4., 4.5., додаток № 1 (графік розрахунку заборгованості - форма), додаток № 1 (графік розрахунку заборгованості) та пункт 5.9., підпункту 6.1.1. пункту 6.1. додатку № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до нього.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гандікап» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 436,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року по справі № 910/11147/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гандікап».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 16.09.2015 року.

16.09.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гандікап» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року справу № 910/11147/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

У судовому засіданні 16.09.2015 року в розгляді справи було оголошено перерву до 21.09.2015 року.

У судовому засіданні 21.09.2015 року в розгляді справи було оголошено перерву до 22.09.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року по справі № 910/11147/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гандікап» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі - Лізингодавець, відповідач, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гандікап» (далі - Лізингоодержувач, позивач, ТОВ «Гандікап») було укладено договір фінансового лізингу № LC8759-06/13 (далі - Договір лізингу).

За умовами Договору лізингу, Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

05.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» (далі - Продавець, ТОВ «Когель Україна»), ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» як Покупець та ТОВ «Гандікап» було укладено договір купівлі - продажу № Р8759 (далі - Договір купівлі-продажу).

За умовами Договору купівлі-продажу, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити транспортний засіб згідно додатку № 1 (специфікації), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Придбання транспортного засобу на умовах Договору купівлі-продажу здійснюється Покупцем для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 05.06.2013 року № LC8759-06/13, укладеному між Лізингоодержувачем та Покупцем.

Згідно зі специфікаціями (додаток № 2 до Договору лізингу та додаток № 1 до Договору купівлі-продажу), Предметом лізингу є напівпричіп KOGEL SN24 P90/1110, 2013 року випуску, ціна якого 290 021,75 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору лізингу вартість Предмету лізингу на момент підписання цього Договору становить 290 021,75 грн. (в тому числі 20 % ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за Договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу загальна вартість напівпричепу KOGEL SN24 становить 27 250,00 євро, що за ринковим курсом продажу євро/гривні, станом на 03.06.2013 року (курс для операцій лізингу 10,464436) становить 241 684,79 грн., ПДВ 20% у розмірі 48 336,96 грн., всього 290 021,75 грн. та включає вартість цього транспортного засобу, пакування та транспортування до місця поставки. Зазначена в цьому пункті Договору загальна вартість транспортного засобу не є остаточною і може змінюватися залежно від зміни курсу Національного банку України євро/гривня. Остаточна вартість транспортного засобу зазначається у видатковій накладній.

Умовами п. 2.2 Договору лізингу передбачено, що до остаточної вартості Предмету лізингу включаються всі витрати Лізингодавця на придбання Предмету лізингу та оформлення права власності на нього або такі витрати відшкодовуються Лізингоодержувачем Лізингодавцю на підставі рахунку (включаючи ПДВ згідно з чинним законодавством України). Такими витратами є: сплачені Лізингодавцем Продавцю грошові кошти за придбання Предмету лізингу; нараховані та/або сплачені Лізингодавцем податки, збори та інші обов'язкові платежі при митному оформленні та оформленні права власності; вартість послуг з митного оформлення Предмета лізингу, його транспортування, зберігання, страхування, реєстрацію; інші витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням та митним оформленням Предмету лізингу.

27.06.2013 року платіжним дорученням № 3514 підтверджується факт оплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу та адміністративної комісії у сумі 87 006,52 грн. (а.с. 29).

Згідно видаткової накладної № 1176 від 03.07.2013 року, виданої Лізингодавцем Лізингоодержувачу вбачаться, що ціна напівпричепу KOGEL SN24 P90/1110 становить 289 953,62 грн. з ПДВ (а.с. 30).

За актом приймання-передачі предмета лізингу від 03.07.2013 року Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у користування Предмет лізингу (а.с. 31).

Листом ТОВ «Когель Україна» від 29.01.2015 року підтверджується, що розрахунки за напівпричеп KOGEL SN24 P90/1110 були здійснені у повному обсязі на суму 289 953 грн. (а.с. 39).

З огляду на зазначене та умови Договору лізингу та Договору купівлі-продажу, остаточна вартість Предмету лізингу була визначена 03.07.2013 року у сумі 289 953 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначений перелік платежів, що можуть включатися до лізингового платежу: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У п. 4.1 Договору лізингу передбачено, що Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання Предмету лізингу та поточні лізингові платежі.

Відповідно до п. 4.3 Договору лізингу, Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмету лізингу та комісії Лізингодавця. При цьому, під комісією Лізингодавця розуміється «винагорода» згідно Закону України «Про фінансовий лізинг».

З урахуванням положень пунктів «а», «б» частини другої статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 4.3 Договору лізингу, лізингові платежі поділяються на дві категорії: платежі, що сплачуються за користування переданим у лізинг майном і платежі, що сплачуються з метою викупу Лізингоодержувачем Предмету лізингу.

Позивач, звертаючись з вказаним позовом, зазначає, що умови Договору лізингу передбачають, крім платежу за користування Предметом лізингу та платежу з відшкодування його вартості (викупу) додатковий платіж - отримання додаткової винагороди у гривнях за рахунок курсів валютної конвертації гривні до євро, що суперечить вимогам частини другої статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також вимогам частин першої і другої статті 533 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського кодексу України, та є підставою для визнання недійсними окремих частин Договору лізингу, а саме, пунктів 1.8., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6., 4.4., 4.5. Договору лізингу, Додатку № 1 (графік розрахунку заборгованості - форма), Додатку № 1 (графік розрахунку заборгованості) та пункту 5.9., підпункту 6.1.1. пункту 6.1. Додатку № 4 (Загальні умови фінансового лізингу) до Договору лізингу.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач зазначає, що наступні пункти Договору лізингу підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1.8 Договору лізингу на підставі ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, сторони погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - євро. Зобов'язання за цими договорами попередньо визначаються у грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню в порядку, визначеному окремими положеннями цих договорів.

Згідно з п. 2.3 Договору лізингу визначено, що остаточна вартість Предмету лізингу розраховується в грошовому еквіваленті іноземної валюти наступним чином:

а) якщо витрати понесені Лізингодавцем у гривні: Сума витрат у валюті платежу / Курс купівлі;

б) якщо витрати понесені в іншій іноземній валюті (валюта платежу): Сума витрат у валюті платежу * Курс продажу / Курс купівлі.

Пунктом 2.4 Договору лізингу зазначено, що перерахунок остаточної вартості Предмету лізингу у гривню здійснюється за формулою: Грошовий еквівалент вартості Предмету лізингу в іноземній валюті *Курс продажу.

Як визначено п. 2.5 Договору лізингу, остаточна вартість Предмету лізингу у гривнях не може бути менше вартості його придбання за Договором купівлі-продажу. У разі якщо така вартість буде меншою за вартість придбання Предмету лізингу за бухгалтерськими даними Лізингодавця, остаточною вартістю вважається вартість за даними бухгалтерського обліку Лізингодавця. Перерахунок визначеної за такими правилами вартості Предмету лізингу у грошовий еквівалент іноземної валюти здійснюється аналогічно розрахунку витрат за підпунктом «а» пункту 2.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору лізингу викупна вартість Предмету лізингу у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 100% від остаточної вартості Предмету лізингу. Розмір викупної вартості Предмету лізингу у гривні визначається за Курсом продажу плюс комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет:://www.rla.com.ua та підлягає сплаті Лізингоодержувачем на умовах та в порядку, визначеному розділом 9 загальних умов (додаток 4 до цього договору).

В п. 4.4 Договору лізингу вказано, що розмір Комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в пункті 4.2. цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту. Комісія Лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості Лізингоодержувача згідно даних колонки D Графіку (Додаток 1 до Договору). При цьому, якщо в межах певного періоду лізингу сума, що ставиться погашення заборгованості Лізингоодержувача, розрахована в гривнях, була меншою за суму, зазначену в колонці D Графіку (Додаток 1 до Договору), то після закінчення строку лізингу (у останній лізинговий період) Сторони здійснюють перерахунок (переоцінку) вартості Предмету лізингу в бік її зменшення про що складають та підписують Акт переоцінки вартості Предмету лізингу та Розрахунок коригування вартісних та кількісних показників до податкової накладної (останній документ підписується відповідно до положень податкового законодавства, чинного на момент такої переоцінки).

Згідно п. 4.5 Договору лізингу, перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється Лізингодавцем за Курсом продажу плюс комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти, згідно офіційного сайту Лізингодавця за адресою в мереж Інтернет:://www.rla.com.ua.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Розрахунки між сторонами Договору лізингу та Договору купівлі-продажу проводилися в національній валюті України - гривні. У п. 2.1 Договору лізингу вартість Предмету лізингу визначена у гривнях.

Доказів придбання іноземної валюти (євро) для оплати Предмету лізингу за Договором купівлі-продажу, а також понесення додаткових витрат в іноземній валюті (євро) у зв'язку з придбанням Предмету лізингу чи інших витрат в такій валюті, що безпосередньо пов'язані з виконанням Договору лізингу, відповідач суду не надав.

Крім того, ч. 1 , 2 ст. 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ціна предмету лізингу за Договором купівлі-продажу та у Договорі лізингу визначена у гривні та придбана за гривні, то визначення до зобов'язання у гривні додаткового зобов'язання в іноземній валюті суперечить вимогам ч. 1 і 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року по справі № 910/11147/15, прийнято з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 року по справі № 910/11147/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/11147/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення підписано 08.10.2015