Постанова

від 28.09.2015 по справі 907/329/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа №907/329/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Мельник Г.І.

ОСОБА_1

при секретарі Стефанишин А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області, м.Ужгород в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст

на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.05.2015р. (суддя Карпинець В.І.)

у справі №907/329/15

за позовом: Хустського міжрайонного прокурора, м.Хуст в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст

до відповідача 1: Приватного підприємства „АвіценаВ» , с.Рокосово, Хустський район

до відповідача 2: Рокосівської сільської ради, с.Рокосово, Хустський район

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, м.Ужгород

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.12.2004р. укладеного між Рокосівською сільською радою та ПП „АвіценаВ» та зобов'язання повернути постійному користувачу - ДП „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» земельну ділянку загальною площею 5 га в урочищі „Біля ФеєраВ» в с.Вертеп, вартістю 752 000,00 грн., яка розташована в кварталі 86 виділах 8 Данилівського лісництва філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ»

за участю представників сторін:

прокурор (апелянт): Мельничук Ю.І. згідно посвідчення №006924

від позивача (апелянта): не з'явився

від відповідача 1: ОСОБА_2 по довіреності №03 від 08.04.2015р.

від відповідача 2: ОСОБА_3 по довіреності №415/02-16 від 26.08.2011р.

від третьої особи: не з'явився

присутній у судовому засіданні: ОСОБА_4 згідно паспорту серія ВО №594283

У судовому засіданні 28.09.2015р.

оголошувалась перерва з 11:59год. до 12:10год.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2015р. у справі №907/329/15 у задоволенні позову Хустського міжрайонного прокурора, м.Хуст в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст до відповідача 1 Приватного підприємства „АвіценаВ» , с.Рокосово, Хустський район, до відповідача 2 Рокосівської сільської ради, с.Рокосово, Хустський район за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м.Ужгород про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.12.2004р. укладеного між Рокосівською сільською радою та ПП „АвіценаВ» та зобов'язання повернути постійному користувачу - ДП „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» земельну ділянку загальною площею 5 га в урочищі „Біля ФеєраВ» в с.Вертеп, вартістю 752 000,00 грн., яка розташована в кварталі 86 виділах 8 Данилівського лісництва філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» відмовлено. Стягнуто з Рокосівської сільської ради 1 218,00грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Заступник прокурора Закарпатської області, м.Ужгород в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, господарським судом при відмові у задоволенні позовних вимог не враховано правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №6-212цс14 від 24.12.2014р. Відповідно до вказаної правової позиції, відсутність у позивача державного акту на право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду ще не свідчить про те, що ця земельна ділянка не перебувала у його постійному користуванні. Оскільки у позивача немає державного акту на право постійного користування землею, однак є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, то такі є документами, що підтверджують це право на раніше надані землі. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області підлягає скасуванню.

09.09.2015р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення прокуратури Закарпатської області №05/2-884-15 від 08.09.2015р. на заперечення відповідача 1 щодо застосування строків позовної давності. Зокрема, апелянт посилається на правову позицію Верховного суду України від 03.03.2009р. у подібній справі, де зазначено, що до вказаної позовної вимоги не застосовуються строки позовної давності, оскільки згідно зі ст.236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Також, посиланнями на практику Верховного суду України, зазначає, що закон пов'язує початок перебігу строку позовної давності не з моментом проінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів. Тому, вважає, що прокурору та позивачу про порушення законодавства при наданні спірної земельної ділянки стало відомо з матеріалів перевірки спеціалізованого органу держаного контролю - Держсільгоспінспекції в Закарпатській області (акт перевірки від 14.05.2014р.), відтак строк на звернення з позовною заявою до суду, на думку апелянта, не пропущено. Щодо протесту на оскаржуване рішення сільської ради у 2006р., то такий було винесено з тієї підстави, що питання про надання земельної ділянки в оренду Приватному підприємству «Авіцена» рішенням сільської ради від 25.06.2004р. взагалі не вирішувалось, а тому апелянт вважає, що не можна вважати, що з цього моменту прокурору стало відомо про надання спірної земельної ділянки з порушенням визначеного законодавством порядку.

Одночасно, апелянтом надано суду статут Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , з п.1.2 якого вбачається, що останнє є правонаступником майнових прав та обов'язків Головного державного спеціального лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс».

29.07.2015р. на адресу суду від відповідача 1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу б/н від 28.07.2015р., в яких останній вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, тому просить суд залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що спірний договір оренди земельної ділянки було укладено відповідно до наявного рішення Рокосівської сільської ради 13 сесії 4-го скликання від 25.06.2004р. та правомірно було передано підприємству в оренду земельну ділянку загальною площею 5,0га лісу в урощищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп села Рокосово Хустського району, оскільки земельна ділянка належить Рокосівській сільській раді. На думку відповідача 1, позивач не є постійним користувачем даної земельної ділянки, оскільки в нього відсутній державний акт на право постійного користування землею, тому його права ніяким чином не було порушено. Також відповідач 1 з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, розцінює дії прокуратури, як втручання в право на правомірне користування майном, оскільки відсутній справедливий баланс між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав свобод.

Одночасно, відповідач 1 просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки прокуратурі було відомо про існування рішення Рокосівської сільської ради від 25.06.2004р., яким передано спірну земельну ділянку в оренду, ще у 2006р., коли прокуратурою було подано протест на оскаржуване рішення Рокосівської сільської ради, а також прокурор підтримував державне обвинувачення у процесі кримінальної справи №7-1/2009р. щодо колишнього Рокосівського сільського голови ОСОБА_5, який підписав рішення від 25.06.2004р. щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду. Тобто, на думку відповідача 1, прокуратурі було відомо про передачу спірної земельної ділянки в оренду ПП «Авіцена» і у 2006р., і у 2009р., а тому ним пропущений строк на звернення з позовом до суду без поважних причин.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач 1 просить суд покласти судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, як в суді першої інстанції (в сумі 8 400, 00грн.), так і в апеляційному господарському суді (в сумі 19 400,00грн. на Державне підприємство „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород. Відповідач 1 зазначає, що відповідне клопотання було заявлено в суді першої інстанції, однак судом не розглянуто.

16.09.2015р. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача 2 №372/02-27 від 15.09.2015р., в якому Рокосівська сільська рада просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також просить розглядати справу без їх участі.

У судових засіданнях 01.07.2015р., 29.07.2015р., 16.09.2015р. та 28.09.2015р. прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд її задовольнити та скасувати рішення господарського суду Закарпатської області. Також заявляв про те, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про факт надання земельної ділянки в оренду йому стало відомо після проведення перевірки.

Представник відповідача 1 просив суд залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Однак, просив колегію суддів розглянути клопотання про покладення судових витрат за надані послуги адвоката, в судах першої та апеляційної інстанції, на позивача.

У судовому засіданні 28.09.2015р. представник відповідача 2 підтримав позицію, викладену у відзиві, і просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також надав пояснення, що урочище «Біля Феєра» знаходиться на території Рокосівської сільської ради.

Позивач та третя особа у судові засідання 01.07.2015р., 29.07.2015р., 16.09.2015р. та 28.09.2015р. не з'являлись. Відповідно до ухвал суду, явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Відповідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст.81 1 ГПК України при розгляді скарги здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, за дорученням Хустської міжрайонної прокуратури від 02.04.2014р. було проведено перевірку Рокосівської сільської ради з питань дотримання вимог земельного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки ПП "Авіцена" в ур. „Біля ФеєраВ» в с.Вертеп Хустського району. За результатами перевірки було складено акт від 14.05.2014р. дотримання вимог земельного законодавства (далі по тексту - акт перевірки) (а.с.31-32).

Зокрема в даному акті перевірки зазначено ту обставину, що між Рокосівською сільською радою та ПП "Авіцена" було укладено договір оренди земельної ділянки від 15.12.2004р. (далі по тексту - договір оренди), за яким Рокосівська сільська рада, як орендодавець надала ПП "Авіцена", як орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 5га в урощищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп строком на 49 років для потреб мисливського господарства та для облаштування зони відпочинку із земель лісового фонду.

В акті перевірки зазначено, що договір оренди був укладений на підставі рішення 13 сесії 4-го скликання Рокосівської сільської ради від 25.06.2004р. та зареєстрований у Рокосівській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.12.2004р. за №30. Згідно отриманої від Рокосівської сільської ради інформації від 09.04.2004р., в протоколі рішення 13 сесії 4-го скликання Рокосівської сільської ради в порядку денному відсутнє питання щодо надання ПП "Авіцена" в оренду земельної ділянки загальною площею 5га із земель лісового фонду в урочищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп та немає рішення з цього питання.

Також в даному Акті перевірки зазначено, що дана земельна ділянка відноситься до земель, що перебувають у державній власності, які надані у постійне користування ДП „Закарпатське ОУ ЛАГВ» .

Відповідно до отриманої від філії „Хустське ЛАГВ» інформації від 15.05.2014р. №81 (а.с.38-39) було встановлено, що дана земельна ділянка розташована на території лісового фонду філії „Хустське ЛАГВ» та знаходиться в кварталі 86 виділ 8 Данилівського лісництва філії „Хустське ЛАГВ» , та що підтверджується схемою розміщення даної земельної ділянки лісового фонду (а.с.41). Також даною інформацією було підтверджено, що погоджень щодо вилучення або надання зазначеної земельної ділянки в оренду філією „Хустське ЛАГВ» не надавалось.

Судом першої інстанції досліджено оригінал протоколу 13 сесії Рокосівської сільської ради 4-го скликання від 25.06.2004р. та зазначено, що з вказаного протоколу (засвідчена копія а.с.14 -17, 99 -100) вбачається, що в порядку денному питання щодо надання ПП "Авіцена" на умовах оренди земельної ділянки загальною площею 5га із земель лісового фонду в урочищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп та щодо уповноваження сільського голови не розглядалось, рішення з даного питання на даній сесії не приймалось.

Згідно п.п.1, 2, 7 договору оренди, земельну ділянку загальною площею 5га лісу було надано в оренду строком на 49 років для потреб мисливського господарства та для облаштування зони відпочинку в урочищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп на території Рокосівської сільської ради. (а.с.34-37)

Пунктом 14 даного договору оренди зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення 13 сесії 4-го скликання Рокосівської сільської ради від 25.06.2004р.(а.с.34).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що належним чином не підтверджується порушене право ДП „Закарпатське ОУ ЛАГВ» щодо земельної ділянки загальною площею 5га лісу, розташованої в урощищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп на території Рокосівської сільської ради, переданої в оренду за спірним договором оренди та відповідно, за таких обставин, вважається, що прокурором неправильно визначено орган держави, порушене право якого підлягає захисту відповідно до даного предмету позовних вимог. Також вказав, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду повинно бути підтверджено Державним актом на право постійного користування, який відсутній у позивача.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

Рішенням Закарпатської обласної ради №363 від 21.12.2001р. „Про затвердження матеріалів інвентаризації лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємствВ» даною радою було вирішено порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України про передачу лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Міністерства аграрної політики України підприємствам Держкомлісгоспу України Закарпатської області в постійне користування земельні ділянки лісового фонду придатні для ведення лісового господарства, згідно з матеріалами інвентаризації (а.с.86).

Відповідно до Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №180 від 08.04.2003р. „Про використання лісів агропромислового комплексуВ» було вирішено рекомендувати районним державним адміністраціям вирішити в установленому законодавством порядку питання передачі у постійне користування головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству „ЗакарпатагролісВ» земель лісового фонду реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, зокрема, взявши за основу матеріалами інвентаризації колишніх сільськогосподарських підприємств, що затверджені рішенням Закарпатської обласної ради від 21.12.2001р. №363. (а.с. 87).

З урахуванням вимог вказаного вище розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації, Розпорядженням голови Хустської районної державної адміністрації №217 від 23.05.2003р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству „ЗакарпатагролісВ» було вирішено надати останньому земельні ділянки лісового фонду із земель державної власності у постійне користування згідно матеріалів інвентаризації для ведення лісового господарства та із зобов'язанням районного відділу земельних ресурсів провести державну реєстрацію наданих у постійне користування земельних ділянок лісового фонду з видачею Державного акта на право постійного користування головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству „ЗакарпатагролісВ» . (а.с. 89).

У матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали Хустського держспецлісгоспу Вишиківського лісництва, пояснювальна записка перспективного плану організації та розвитку лісового господарства філіалу «Хустдержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» 2006р., експлікація земель та карта-схема (а.с.141-151), з яких вбачається, що орендована земельна ділянка, яка знаходиться в урочищі «Біля Феєра», в с.Вертеп, 86-89 кварталах Рокосівської сільської ради, і, в свою чергу, відноситься до земель позивача. Вказані документи також надавались сторонами в суді першої інстанції (а.с.86-92).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегією суддів та сторонами було досліджено планшет 10 лісовпорядкування 2004р. (а.с.138), доданий скаржником до апеляційної скарги. Як зазначив прокурор, при нанесенні земельної ділянки на планшет, виконавцем було допущено технічну помилку і вказано земельну ділянку не у місці її фактичного розташування. Тому, сторонами та прокурором підтверджено місцезнаходження земельної ділянки на вказаному планшеті в іншому місці, ідентично-розташованому на копіях плану (а.с.41, 75). Відтак, вірним визначенням місцярозташування земельної ділянки є її нанесення на таких планах, які також підтверджують належність спірної ділянки лісу постійному користувачу - Державному підприємству „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Державне підприємство „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , згідно п.1.2 статут є правонаступником майнових прав та обов'язків Головного державного спеціального лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс». (а.с.203-217)

Згідно з п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування .

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. ОСОБА_4 планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Верховний суд України у постанові від 24.12.2014р. по справі №6-212цс14 зазначив, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Враховуючи викладене та наявність у справі належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які підтверджують належність спірної земельної ділянки до лісового фонду та закріплення спірної земельної ділянки за Головним державним спеціальним лісогосподарським агропромисловим підприємством «Закарпатагроліс», колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що прокурором доведено порушене право позивача як постійного користувача спірної земельної ділянки на захист свого порушеного права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності . Вказане клопотання також було заявлено і в суді першої інстанції (а.с.49-53), однак господарським судом Закарпатської області не розглянуто.

Частиною 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» (далі по тексту - постанова Пленуму) передбачено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи заяви відповідача 1 про застосування строку позовної давності, яка з невідомих обставин, не була розглянута судом першої інстанції, а також наявність відповідної заяви в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути відповідну заяву.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У п.2.2 постанови Пленуму вказано, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У матеріалах справи наявний вирок з кримінальної справи Хустського районного суду Закарпатської області від 23.11.2009р., що набрав законної сили (а.с.79-82), за обвинуваченням прокурора, де зазначено, що ОСОБА_5, який з 2002р. був головою Рокосівської сільської ради, всупереч інтересам служби оформив та видав 25.06.2004р. фіктивне рішення 13 сесії 4-го скликання Рокосівської сільської ради по відведення ПП "Авіцена" вкритої лісом земельної ділянки загальною площею 5га для потреб мисливського господарства та культурно - оздоровчих цілей в урочищі „Біля ФеєраВ» в присілку Вертеп на території Рокосівської сільської ради, хоча на даній сесії вказане рішення не розглядалося та не приймалося. На підставі даного рішення з ПП "Авіцена" було укладено договір від 15.12.2004р. оренди земельної ділянки в урочищі „Біля ФеєраВ» площею 5га для потреб мисливського господарства та культурно - оздоровчих цілей строком на 49 років. Внаслідок чого зазначена земельна ділянка, яка вкрита лісом, відноситься до 1 категорії лісів та яка була вилучена із категорії земель лісового фонду.

Одночасно, у вказаному вироку зазначено, що вина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих йому злочинів підтверджується, зокрема, довідкою з АПП «Закрпатагроліс» про те, що лісова площа 5,0га в урочищі «Біля Феєра» є землями філії «Хустдержспецлісгосп» та погодження про надання вказаної ділянки ПП «Авіцена» з філією не погоджувалося .

Згідно п.п.4.1 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України . Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач , а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що позивачу на час розгляду кримінальної справи у 2009 році було відомо, що спірна земельна ділянка вже була передана Рокосівською сільською радою в оренду ПП «Авіцена» згідно договору оренди землі від 15.12.2004р., укладеного на підставі рішення Рокосівської сільської ради від 25.06.2004р. Про даний факт свідчить, зокрема, як обізнаність позивача про наявність кримінального провадження щодо незаконних дій колишнього голови ОСОБА_5 щодо розпорядження землею, яка належить філії «Хустдержспецлісгосп», так і надання районному суду зазначеної вище довідки, яка підтверджує приналежність спірної земельної ділянки філії.

Вищий господарський суд України у зазначеній вище постанові Пленуму вказав, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими , а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності , або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 15.12.2004р. між Рокосівською сільською радою та Приватним підприємством «Авіцена», було порушено права Головного державного спеціального лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс», як постійного користувача переданої в оренду земельної ділянки. Однак, колегія суддів дійшла до висновку, що безпосередньо позивачу було відомо про факт незаконного розпорядження земельною ділянкою у 2009 році, а саме, 23.11.2009р. Тому, колегія суддів застосовує строк позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідача 1, і, вважає, що в даному випадку строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.12.2004р., укладеного між Рокосівською сільською радою та ПП „АвіценаВ» , та зобов'язання повернути постійному користувачу - ДП „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» земельну ділянку загальною площею 5 га в урочищі „Біля ФеєраВ» в с.Вертеп, сплив 23.11.2012 року.

На підставі викладеного, незважаючи на те, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Хустського міжрайонного прокурора, м.Хуст в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст, тому в цій частині рішення господарського суду Закарпатської області залишається без змін.

Одночасно, колегією суддів встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було розглянуто клопотання Приватного підприємства „АвіценаВ» , с.Рокосово, Хустський район про покладення понесених ним судових витрат за надані послуги адвоката в сумі 8 400,00грн. на позивача по справі. У підтвердження понесених витрат, відповідач 1 надає суду копію договору про надання правової допомоги від 06.04.2015р., укладеного між ОСОБА_2 (адвокатом) та Приватним підприємством „АвіценаВ» (клієнтом); копію акту №1 про надання правової допомоги від 19.05.2015р. за договором про надання правової допомоги від 06.04.2015р.; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №3520; копію рахунку №ЮО-1 від 19.05.2015р., виставленого адвокатом клієнту з визначенням виду робіт, кількістю годин, витрачених на їх виконання та ціною виконаних робіт; копію платіжного доручення №1 від 19.05.2015р., за яким відповідач перерахував адвокату за надану правову допомогу 8 400,00грн. (а.с.106-110)

Згідно ст.49 ГПК України суд при прийнятті рішення має розподілити судові витрати, понесені сторонами підчас розгляду справи, зокрема і за надані послуги адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Вирішуючи питання про віднесення витрат за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані відповідачем 1 документи у підтвердження наданих послуг адвоката, співрозмірність наданих послуг в сумі 8 400,00грн. та предмет позову, з огляду на розумну необхідність судових витрат на дану справу, з урахуванням того, що предмет спору не містить складних розрахунків, підготовка до справи не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, тому колегія суддів вважає, що сплачені витрати порівняно зі складністю справи є неспіврозмірними і вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача 1 про стягнення з позивача грошових коштів за надані послуги адвоката та стягнути їх в сумі 5 000,00грн.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що в частині розподілу судових витрат, рішення господарського суду Закарпатської області підлягає зміні.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України , ст.ст. 33 , 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи та твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, і, всупереч вищевказаних норм ГПК України, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

З урахуванням викладеного, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Закарпатської області, м.Ужгород в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст підлягає залишенню без задоволення. Одночасно, враховуючи те, що господарський суд Закарпатської області не надав належної оцінки всім наявним у справі доказам, повною мірою не дослідив усі обставини справи, хоча і дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, однак, не розглянув всі наявні у справі клопотання та заяви, тому рішення господарського суду Закарпатської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає залишенню без змін зі зміною мотивувальної частини, а в іншій частині щодо розподілу судових витрат підлягає зміні.

Із заперечень на апеляційну скаргу та клопотання вбачається, що Приватне підприємство „АвіценаВ» , с.Рокосово, Хустський район просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 11 000,00грн. за надані послуги адвоката в суді апеляційної інстанції. У підтвердження наданих послуг відповідач 1 надає суду копію договору про надання правової допомоги №26/07 від 26.07.2015р., укладеного між адвокатом ОСОБА_2 (адвокатом) та Приватним підприємством „АвіценаВ» (клієнтом); копію акту №1 про надання правової допомоги від 28.07.2015р. за договором про надання правової допомоги №26/07 від 26.07.2015р.; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №3520; копію рахунку №ЮО-1 від 28.07.2015р., виставленого адвокатом клієнту з визначенням виду робіт, кількістю годин, витрачених на їх виконання та ціною виконаних робіт; копію платіжного доручення №25 від 28.07.2015р., за яким відповідач перерахував адвокату за підготовку заперечень на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні 5 500,00грн. Також 28.09.2015р. подано суду оригінал квитанції №1052520183 від 25.09.2015р. з призначенням платежу: «оплата рахунку від 28.07.2015р. за підготовку заперечення на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні», за якою сплачено з надані послуги адвоката суму у розмірі 5 500,00грн.

Надавши належну оцінку всім поданим відповідачем 1 доказів у підтвердження понесення ним витрат на оплату адвокатських послуг, з урахуванням складності предмету спору та його співрозмірності з гонораром адвоката, на підставі ст.49 ГПК України колегія суддів, вважає частково задовольнити клопотання Приватного підприємства „АвіценаВ» про стягнення з позивача 11 000,00грн. за надані послуги адвоката та стягнути 5 000,00грн.

Відповідно до ст.105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Пунктом 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення і частковій зміні рішення, з Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород, як позивача по справі підлягає до стягнення за подання апеляційної скарги в дохід Державного бюджету України сума у розмірі 609,00грн.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області, м.Ужгород в інтересах держави в особі Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород та філії „Хустське лісове агропромислове господарствоВ» , м.Хуст залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.05.2015р. по справі №907/329/15 змінити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород (88000, м.Ужгород, вул..Гагаріна,42/1, код ЄДРПОУ 32434750) на користь Приватного підприємства „АвіценаВ» , с.Рокосово, Хустський район (90410, Закарпатська область, Хустський район, с.Рокосово-Вертеп, профілакторій, код ЄДРПОУ 32198379) 5 000,00грн. за надані послуги адвоката, понесені у господарському суду Закарпатської області та 5 000,00грн. за надані послуги адвоката, понесені у Львівському апеляційному господарському суді. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства „Закарпатське обласне управління лісових агропромислових господарствВ» , м.Ужгород (88000, м.Ужгород, вул..Гагаріна,42/1, код ЄДРПОУ 32434750) на користь Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007620, МФО 825014, рахунок отримувача 31216206782006, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) 609,00грн. за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду.

Господарському суду Закарпатської області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 05.10.2015р.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді Г.І. Мельник

ОСОБА_1