Постанова

від 07.10.2015 по справі 914/4302/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа № 914/4302/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1 ,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2, вх. № 01-05/2863/15 від 25.06.2015 р.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 21 січня 2015 року

у справі № 914/4302/14 (суддя Щигельська О.І.),

порушеній за первісним позовом

Позивача: Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ», м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства «УТЛ», м. Львів,

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м. Львів,

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м. Львів,

Про: зобов'язання усунути перешкоди у квартирою № 45 та нежитловими приміщеннями, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, буд. 240.

За зустрічним позовом: Приватного підприємства В«УТЛВ» , м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства В«Виробничо-комерційної фірми В«Купол-ЛВВ» , м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3, м. Львів,

Про: визнання недійсним Договору оренди, укладеного 09.10.2014 р. між ОСОБА_3 та ПП В«Виробничо-комерційної фірми В«Купол-ЛВВ» та визнання за Приватним підприємством «УТЛ» право власності на майно, стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: фізична особа ОСОБА_2 (паспорт серії КС № 563060, виданий Сихівським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 17.05.2007 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4- п/к за довіреністю від 15.05.2015 р. /нотаріально посвідчена 15.05.2015 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5Є, зареєстрована в реєстрі за № 693/.

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним: не прибув;

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним: ОСОБА_6 - п/к за довіреністю б/н від 16.12.2014 р.

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: не прибув.

Права та обов'язки сторін та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники подавали письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу (а.с. 167, 196, 244), за усним клопотанням апелянта заявленого 07.10.2015 р. здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2015 р., дану справу розподілено до розгляду колегії суддів: Данко Л.С. - головуючий суддя, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 125).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року Апелянту: ОСОБА_2, поновлено строк для апеляційного оскарження по справі № 914/4302/14 (а.с. 126), ухвалою суду від 30.06.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2, вх. № 01-05/2863/15 від 25.06.2015 р., до провадження та розгляд скарги призначено на 05.08.2015 року (а.с. 127-128), про що представник апелянта, апелянт, сторони за первісним та зустрічним позовами, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, під розписку (оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(а. с. 129-132, 177-178).

ОСОБА_9 голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4302/14 Господарського суду Львівської області замість судді Галушко Н.А. (перебування у відпустці) введено суддю Кордюк Г.Т. (а.с. 166).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 В«Про судове рішенняВ« ).

У судове засідання, яке відбулося 05.08.2015 р., прибули: апелянт ОСОБА_2, та представник апелянта, через канцелярію суду за вх. № 01-04/4860/15 від 04.08.2015 р. подали клопотання про долучення доказів (а.с. 150 - 165), надали усні пояснення щодо порушення прав апелянта у зв'язку із прийняттям судового рішення по справі № 914/4302/14 та усно заявили клопотання про відкладення розгляду справи для подання додаткових документів.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом повноважного представника у судове засідання не направив, кореспонденція з ухвалою суду про порушення провадження у справі, повернулася на адресу суду з зазначенням працівником поштового відділення: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 176, 177).

Представник відповідача за первісним позовом/позивач за зустрічним прибув, вимог ухвали суду не виконав, проти відкладення розгляду справи не заперечив.

Представник третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача - не прибув, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке ним отримано, під розписку, 03.07.2015 р. за № 7906802181358.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 05.08.2015 р. у даній справі розгляд справи відкладено на 19.08.2015 р., про що сторін було належним чином повідомлено, відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями)(а.с. 172/зворот та під розписку, а.с. 173).

13.08.2015 р. за вхідним № 01-04/5018/15 на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання представника апелянта ОСОБА_10 (підстава: посвідчення адвоката № 064 від 22.11.2013 р. (а.с. 180) та договір про надання правової допомоги від 20.07.2015 р. (а.с. 181), яка 13.08.2015 р. ознайомилась з матеріалами справи, що підтверджується написом представника вчиненому на клопотанні.

18.08.2015 р. за вх. № 01-04/5133/15 на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання за підписом представника апелянта (а.с. 182) про доручення додаткових документів (а.с. 183-191).

ОСОБА_9о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4302/14 Господарського суду Львівської області замість судді Кузь В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Орищин Г.В. (а.с. 192).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 В«Про судове рішенняВ« ).

У судове засідання, яке відбулося 19.08.2015 р., прибули апелянт ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4, клопотання про долучення доказів від 18.08.2015 р. (вх. № 01-04/5133/15) підтримали, надавали усні пояснення, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримали. У судовому засіданні також була присутня адвокат ОСОБА_10 (діє на підставі посвідчення адвоката № 064 від 22.11.2013 р. (а.с. 180) та Договору про надання правової допомоги від 20.07.2015 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с. 181).

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом повноважного представника у судове засідання, повторно, не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив.

Представник відповідача за первісним позовом/позивач за зустрічним прибув, через канцелярію суду подав письмовий Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/5150/15 від 19.08.2015 р.), проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. по справі № 914/4302/14 - без змін.

Представник третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача, повторно, не прибув, був повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 19.08.2015 р. у справі № 914/4302/14, в порядку ст. 27 ГПК України, фізичну особу ОСОБА_2, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 27 ГПК України, та розгляд справи відкладено на 09.09.2015 р., про що сторони та трті особи -1 та 2 були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.02 р. № 75 (із змінам і доповненнями).

02.09.2015 р. на адресу суду поступив Відзив на апеляційну скаргу позивача за зустрічним позовом за вх. № 01-04/5452/15 (а.с. 203-205) з додатками (а.с. 206-212). 08.09.2015 р. на адресу суду поступили клопотання Апелянта за вх. № 01-04/5651/15, № 01-04/5650/15 від 08.09.2015 р. про відкладення розгляду справи та про залучення ОСОБА_2 до участі у праві третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача - ПП «ВКФ «Купол-ЛВ» (а.с.214, 213) з додатками (а.с. 215-229), та за вх. № 01-04/5652/15 поступили Додаткові пояснення апелянта (а.с. 230-234) з додатками (а.с. 235-243).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 09.09.2015 р. у справі № 914/4302/14, за клопотанням апелянта (вх. № 01-04/5651/15 від 08.09.2015 р.), розгляд справи відкладено на 07.10.2015р., про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, представник відповідача за первісним позовом - під розписку (а.с. 250).

ОСОБА_9 голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4302/14 Господарського суду Львівської області замість судді Кордюк Г.Т. (перебування у відпустці) введено суддю Галушко Н.А.

У судове засідання, яке відбулося 07.10.2015 р., прибули апелянт/третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача, фізична особа ОСОБА_2 та представник апелянта ОСОБА_4, викладене в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях підтримали в повному обсязі, надавали усні пояснення, наводили свої доводи та міркування по суті поданої ними апеляційної скарги, заперечували проти доводів представника позивача за зустрічним позовом, просять рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» до Приватного підприємства «УТЛ» про усунення перешкод у користуванні майном та зустрічному позові Приватного підприємства В«УТЛВ» до Приватного підприємства В«Виробничо-комерційної фірми В«Купол-ЛВВ» про визнання недійсним договору оренди та визнання права власності на нерухоме майно скасувати, та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, покликаючись на судову практику, яка долучена до Додаткових пояснень.

Позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом повноважного представника у судове засідання, не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив. Кореспонденція, яка надсилалася на адресу підприємства, повернулася на адресу суду з зазначенням працівником поштового відділення: «За закінченням терміну зберігання» (докази - в матеріалах справи).

Представник відповідача за первісним позовом/позивач за зустрічним прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у Відзивах на апеляційну скаргу, просить з підстав зазначених у відзивах та доданих до них доказів, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. по справі № 914/4302/14 та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Представник третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача, втретє, не прибув, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, під розписку, 03.07.2015 р. за № 7906802181358 (а.с. 131, 172/зворот, 201/зворот, 249/зворот).

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року Апелянту поновлено строк для оскарження рішення суду першої інстанції та прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд якої призначено на 05.08.2015 р., про що апелянт, його представник, сторони та третя особа були належним чином, під розписку, рекомендованою поштою, повідомлені (а.с. 129-132). З підстав зазначених в ухвалах суду від 05.08.2015 р., від 19.08.2015 р., від 09.09.2015 р. розгляд справи, неодноразово, відкладався, про що сторін та третіх осіб-1 та 2, було належним чином повідомлено (а.с. 131, 172/зворот, 173, 201/зворот, 249/зворот, 250).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482). Разом з тим, кореспонденція, яка скеровувалася судом за місцезнаходженням позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом, повернулася на адресу суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання». Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. П.3.1. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму ВГС України від 23 березня 2012 року № 3, від 17 жовтня 2012 року № 10) визначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Неотримання позивачем за первісним, відповідачем за зустрічним позовом поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: вул. Стороженка, 32, м. Львів, 79060, що відповідає вказаним адресам у позовній заяві та апеляційній скарзі, є належним доказом надсилання позивачеві за первісним, відповідачеві за зустрічним позовом вказаних документів.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 09.09.2015 р. участь повноважних представників сторін та третіх осіб-1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 248-249).

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/4302/14, а також колегія прийшла до висновку, подані докази долучити до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. по справі № 914/4302/14 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. по справі № 914/4302/14 (суддя Щигельська О.І.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов - задоволено. Визнано недійсним договір оренди, укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та Приватним підприємством В«Виробничо-комерційна фірма В«Купол-ЛВВ» . Визнано за Приватним підприємством В«УТЛВ» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39348527) право власності на квартиру №45 та нежитлові приміщення, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, буд.240. Стягнуто з Приватного підприємства В«Виробничо-комерційної фірми В«Купол-ЛВВ» на користь Приватного підприємства В«УТЛВ» 5881,50 грн. судового збору та з Приватного підприємства В«Виробничо-комерційної фірми В«Купол-ЛВВ» 1218,00 грн. судового збору в доход Державного бюджету України (а.с. 102-103, 104-114).

Апелянт, фізична особа ОСОБА_2, не брав участі у справі № 914/4302/14, яка розглядалася судом першої інстанції, з заявою про залучення до участі у справі № 214/4302/14 до суду першої інстанції - не звертався. Звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою 25.06.2015 р. за вх. № 01-05/2863/15, № 01-05/2865/15, № 01-05/2866/15 (а.с. 133-136) через суд першої інстанції (вх. № 654/15-01 від 22.06.15р.), апелянту ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. поновлено встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 914/4302/14 та апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою суду від 30.06.2015 р. (а.с. 127-128). З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. у справі № 914/4302/14, в порядку ст. 27 ГПК України, апелянт: фізична особа ОСОБА_2 залучений до участі у справі третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом ПП. «ВКФ «Купол-ЛВ», згідно заявленого 19.08.2015 р. усного клопотання та поданого у письмовій формі (а.с. 213), що не суперечить ст. 91 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі № 914/4302/14, апелянт (фізична особа ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» до Приватного підприємства «УТЛ» про усунення перешкод у користуванні майном та зустрічному позові Приватного підприємства В«УТЛВ» до Приватного підприємства В«Виробничо-комерційної фірми В«Купол-ЛВВ» про визнання недійсним договору оренди та визнання права власності на нерухоме майно скасувати, та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог (п. 2 прохальної частини апеляційної скарги )(а.с. 133-136).

Апеляційна скарга вмотивована тим, що вказане рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального права.

Апелянт в апеляційній скарзі та наданих у судових засіданнях усних поясненнях стверджує, що оспорюваним ним судовим рішенням порушено законні права та інтереси, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення спірне майно, яке складається з квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові було арештоване в межах виконавчого провадження № 42678630 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 67000 доларів США, що квартира та нежитлові приміщення є єдиним майном боржника, будь-яке інше майно та доходи у нього відсутні, відтак реалізація арештованої квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові забезпечили б належний захист прав та інтересів апелянта, порушених ОСОБА_11, та належне виконання, обов'язкового до виконання згідно ст. 124 Конституції України, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 67000 доларів США.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що задовольняючи позовні вимоги ПП «УТЛ» Господарський суд Львівської області в рішенні прийшов до помилкового висновку, що перехід права власності на квартиру № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові відбувся 20 березня 2014 року на підставі рішення Загальних зборів засновників ПП «УПЛ» та акту приймання-передачі внеску у статутний капітал, оскільки, як стверджує апелянт, постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ від 27 березня 2014 р. накладено арешт та заборону відчуження на все майно ОСОБА_3, в т.ч. квартиру № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові.

Скаржник, покликаючись на ст. 319 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вважає що право чини вчинені щодо майна, на яке накладено заборону відчуження є нікчемним і силу положень ст. 203 ЦК України, оскільки суперечить актам законодавства.

Апелянт зазначає, що як встановлено оскаржуваним судовим рішенням та підтверджується даними ЄДРЮО та ФОП, 12.08.2014 р. Державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію ПП «УТЛ», проте спірне майно в статутний фонд згідно протоколу та акту приймання-передачі «нібито» передано 20.03.2014 р., тобто до моменту реєстрації юридичної особи, і лише з моменту державної реєстрації, юридична особа набуває праводієздатності, можливості набувати для себе прав та обов'язків, в т.ч. й право власності.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду, що набуття права власності відповідно до ЦК України пов'язано з: а) переданням майна; б) нотаріальним посвідченням договору; в) державною реєстрацією права на нерухоме майно, і в разі наявності всіх трьох складових одночасно відбувається перехід права власності на об'єкти нерухомого майна, з огляду на зазначене, скаржник вважає, що набуття у власність будь-якого майна лише на підставі акту приймання-передачі ПП «УТЛ» не могло, окрім цього до державної реєстрації самого ПП «УТЛ», яка відбулась значно пізніше ніж передано майно, а оскільки за ПП «УТЛ» права власності на квартиру № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові, не зареєстровано, відповідно права власності на нерухоме майно не набуло, і не могло набути, так як на дане майно постановою державного виконавця накладено арешт та заборону на відчуження. Наявність арешту, відповідно до закону про державну реєстрацію, є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації права власностиі, що унеможливлює перехід права власності на арештоване майно іншій особі.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник заявили, що загальні збори засновників ПП «УТЛ», які оформлені протоколом зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014 р. «шиті білими нитками», що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_12 зі створення ПП «УТЛ» є «схемою фіктивного відчуження майна», що акт приймання - передачі квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові до статутного капіталу ПП «УТЛ» «сфальшований», що ОСОБА_3, як засновник ПП «УТЛ», діяв з метою заволодіння арештованим майном, що «гарантувало апелянту повернення коштів котрі той присвоїв внаслідок обману, передав майно у статутний капітал ПП «УТЛ», співзасновниками якого був ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_12Ю.», при цьому апелянт покликається на заяву (про вчинення кримінального правопорушення) ОСОБА_3, подану ним до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМУС України в Львівській області 19.06.2015 р. та ОСОБА_9 з кримінального провадження від 02.07.2015 № 42015140090000040, дата внесення до ЄДР: 19.06.2015 (знаходиться в матеріалах справи)(а.с. 152, 153-154).

У Додаткових поясненнях (а.с. 230-234) апелянт додатково обґрунтовує викладене в апеляційній скарзі ч. 4 ст. 334 ЦК України, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України, ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 та 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 392 ЦК України, та стверджує, зокрема, що ПП «УТЛ» не набуло права власності на квартиру № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові, покликається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 р. у справі № 5011-74/9393-2012 та вважає, що відповідно до ст. 111-28 висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 111-16 цього Кодексу є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, а тому вважає, що його апеляційна скарга підлягає до задоволення в повному обсязі, при цьому скаржник посилається на Інформаційний лист ВГС України від 20.04.2015 № 01-06/631/15, постанову ВГС України від 23.06.2010 у справі № 50/503 (10/88-ПН-09).

Як вбачається з матеріалів даної справи, первісний позов заявлено Приватним підприємством В«Виробничо-комерційна фірма В«Купол-ЛВВ» до Приватного підприємства В«УТЛВ» , про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою № 45 та нежитловими приміщеннями, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, буд. 240. Ухвалою суду від 22.12.2014 р. порушено провадження по справі за зустрічним позовом Приватного підприємства В«УТЛВ» , до Приватного підприємства В«Виробничо-комерційна фірма В«Купол-ЛВВ» , про визнання недійсним Договору оренди та визнання права власності на нерухоме майно. Ухвалою суду від 21.01.2015 р. ОСОБА_3 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом.

Фізична особа ОСОБА_2 в суді першої інстанції не був стороною судового процесу та не брав участі у справі.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2013 року визнано частково недійсним, в частині покупця, договори купівлі-продажу, посвідчені 26.12.07р. приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстраційними № 1496 і № 1497, укладені між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо придбання квартири № 45 на вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові, що позначені на плані 26-27 загальною площею 81,1 кв.м. та переведено право покупця по договорах купівлі-продажу посвідчених 26.12.07р. приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстраційними № 1496 і № 1497, укладених між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо придбання квартири № 45 на вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові та нежитлових приміщень, що позначені на плані 26-27 загальною площею 81,1 кв.м. на ОСОБА_12 та ОСОБА_3 по 1/2 частки за кожним. Зазначене рішення Шевченківського районного суду м. Львова набрало законної сили 17 вересня 2013 року, згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2013 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.07.2014 року роз'яснено вищезазначене рішення суду, зокрема, судом зазначено, що на підставі переведення на ОСОБА_3 права покупця, за останнім визнається право власності на квартиру № 45 на вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові та нежитлові приміщення, що позначені на плані 26-27 загальною площею 81,1 кв.м.

20.03.2014 року відбулися Загальні збори засновників ПП В«УТЛВ» , за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_12, які оформлені Протоколом зборів засновників ПП В«УТЛВ» від 20.03.2014 р. На вказаних зборах було прийнято рішення про створення ПП В«УТЛВ» та, для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, внесено до його статутного капіталу нерухоме майно, а саме: по 1/2 частки квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 (загальною пл.81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, належне засновникам на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2013 року по справі №1328/7653/12 .

Зазначені вище судові рішення набрали законної сили, доказів того, що вищезазначені судові рішення, є скасованими, апелянт суду не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства та перехід права власності на майно від засновників до ПП В«УТЛВ» , відбулося на підставі рішення загальних зборів засновників ПП В«УТЛВ» , що оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП В«УТЛВ» від 20.03.2014 р. та акту приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014р., які не оскаржено, не скасовано, не відмінено.

Такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом - не подані.

12.08.2014 р. Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації створення ПП В«УТЛВ» .

Так, згідно ст. 87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно ст.57 ГК України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Юридичну особу, ПП В«УТЛВ» , створено у формі приватного підприємства.

Відповідно до ст.ст. 63, 113 ГК України, приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Як визначено ст.66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства, зокрема, є: грошові та матеріальні внески засновників.

Статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства (п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 В«БалансВ» , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 (зі змінами та доповненнями).

Згідно п.5.2 ст.5 Статуту ПП В«УТЛВ» , вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, земельні ділянки, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками та іншим майном, права інтелектуальної власності, інші майнові чи відчужувані права, що мають грошову оцінку. Конкретний склад вкладу у Статутний капітал (фонд) визначається засновниками.

Відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 В«Основні засобиВ» , затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92, п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 В«Нематеріальні активиВ» , затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242 (зі змінами та доповненнями), та п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 В«ЗапасиВ» , затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246 (зі змінами та доповненнями), первісною вартістю активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів), внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості таких активів. Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 В«Об'єднання підприємствВ» , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163 (зі змінами та доповненнями).

При внесенні до статутного капіталу майна оформляються первинні документи, призначені для відповідного майна, зокрема, акт приймання-передачі основних засобів.

До матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_12 передали, а Приватне підприємство В«УТЛВ» в особі директора ОСОБА_12 прийняло в статутний капітал майно, а саме: по 1/2 частки квартири №45 та нежитлових приміщень 26-27 (загальною пл.81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, належне засновникам на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2013 року по справі № 1328/7653/12 вартістю оцінки 294075,00 грн .

Пунктом 4.1. Статуту ПП В«УТЛВ» закріплено, що підприємство є власником майна, переданого йому засновниками. Відповідно до п. 1.7. Статуту ПП В«УТЛВ» , підприємство є власником свого майна і реалізує своє право власності у відповідності з напрямками статутної діяльності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм законодавства та долучених до справи документів, місцевий суд приходить до правомірного висновку, що Приватне підприємство В«УТЛВ» є власником майна, переданого йому його засновниками.

Власник майна, згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Місцевим судом встановлено, що фактом подання первісного позову, обґрунтованого ст.396 ЦК України, згідно якої особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) оспорює право власності позивача за зустрічним позовом на об'єкт договору, у зв'язку з чим зустрічна вимога останнього про визнання за ним права власності на нерухоме майно з метою захисту такого права шляхом його визнання, підлягає до задоволення.

В подальшому, як вбачається із договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства В«УТЛВ» від 19.08.2014 року, ОСОБА_3 (продавець) передав у власність ОСОБА_12 (покупець) частку (корпоративні права) в розмірі 50% статутного капіталу приватного підприємства В«УТЛВ» за ціною147037,50 грн.

Колегією суддів встановлено, що зазначений вище договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП В«УТЛВ» не визнаний недійсним, такі докази у справі відсутні, апелянтом не подані.

Згідно ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Як вбачається з договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 19.08.2014 р., його укладено в простій письмовій формі, сторони не домовлялись про нотаріальне посвідчення договору.

При правовому аналізі вказаного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, місцевим судом враховано положення ст.657 ЦК України, чинної станом на день укладення такого договору - 19.08.2014 р., в якій наведено виключний перелік договорів, які укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню. Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі підприємства до таких договорів не віднесено.

Вищезазначені зміни до Статуту ПП В«УТЛВ» затверджено Протоколом зборів засновників 19.08.2014 р. і 20.08.2014 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (номер запису 14151050001035191). Таким чином, згідно зареєстрованих 20.08.2014 р. змін до установчих документів, засновником ПП В«УТЛВ» є ОСОБА_12 з часткою в статутному капіталі 100%, яка складається, згідно п.5.1 ст.5 Статуту ПП В«УТЛВ» , із майна, а саме: квартири № 45 та не житлових приміщень, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240.

Колегією суддів встановлено, що Протокол зборів засновників 19.08.2014 р. не визнаний недійсним, а проведена 20.08.2014 р. державна реєстрація змін до установчих документів ПП В«УТЛВ» (номер запису 14151050001035191) - не скасована.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Місцевий господарський суд, аналізуючи поданий до матеріалів справи договір оренди 1/2 квартири № 45 та не житлових приміщень, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ПП В«Виробничо-комерційна фірма В«Купол-ЛВВ» (орендар) на підставі якого складено акт здачі-приймання майна від 09.10.14 р., в сукупності з внесенням зазначеного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства згідно протоколу зборів засновників приватного підприємства В«УТЛВ» від 20.03.2014р., з договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 19.08.2014 р. та з ч. 1 ст. 761 ЦК України, згідно якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, суд приходить до висновку, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі п.1 ст.203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 41 Конституції України і ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З наведеного вище в сукупності, місцевий суд прийшов до висновку, що вимога первісного позову щодо зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном, що передане за договором оренди від 09.10.2014р., задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Апелянт стверджує, що оскаржуваним рішенням суду було порушеного його право, відтак посилається на те, що станом на день прийняття рішення, майно - квартира № 45 та нежитлові приміщення 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові, було арештоване в рамках провадження № 42678630 про стягнення на його користь з ОСОБА_3 67000 доларів США.

Окрім цього до матеріалів справи було долучено ряд документів, зокрема інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2015 року, відповідно до даних якої Апелянт акцентує увагу суду на наявних обтяженнях спірного майна в період з 2008 року по 2015 рік, а саме:

1. 04.11.2008 року - Договір іпотеки серія та номер 4583, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_16;

2. 20.06.2012 року - постанова про арешт 1/2 майна та заборони на його відчуження, серія та номер ВП 33125726, виданий 20.06.2012 року Шевченківським відділом ДВС Львівського МУЮ;

3. 10.07.2013 року - Ухвала Галицького районного суду м. Львова про арешт майна по справі № 461/6899/13-к від 14.06.2013 року;

4. 01.04.2014 року - постанова про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер ВП 42678630, виданий 27.03.2014 року Шевченківським відділом ДВС Львівського МУЮ.

Колегією суддів, з огляду на зазначене, в даному випадку, досліджено підстави та передумови виникнення обтяжень спірного нерухомого майна , в інтересах кого накладалася та чи інша заборона , а також визначення мети її накладення в кожному окремому випадку , оскільки лише системний аналіз зазначених положень надасть можливість з'ясувати чи порушено право апелянта з огляду на подані ним докази та чи виник причиново-наслідковий зв'язок між порушенням права апелянта та зазначеними ним випадками обтяженнями майна.

Оцінивши подані сторонами докази у справу, колегією суддів встановлено, що:

1) 04.11.2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3 було укладено довір іпотеки серія та номер 4583, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_16

24 лютого 2014 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова (справа № 466/7251/13-ц) даний Договір було визнано недійсним; згідно з відміткою суду рішення набуло законної сили 11 березня 2014 року. Отже, станом на час передання майна до статутного капіталу ПП «УТЛ» іпотечних відносин між банком та ОСОБА_3 не існувало. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова (справа № 466/7251/13-ц) залишено без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2015 року.

Слід зазначити, що Апелянт не був стороною іпотечного договору, ні позивачем, ні відповідачем у справі № 466/7251/13-ц.

2) 20.06.2012 року постановою Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ (ВП № 33125726) було накладено арешт на 1/2 ідеальної частини спірного майна ОСОБА_3 Підставою для накладення арешту була ухвала Шевченківського районного суду м. Львова в рамках справи про поділ спільного майна подружжя № 1326/1166/2012. Ухвалою цього ж суду від 20.01.2014 року заходи забезпечення позову було скасовано на підставі заяви Позивача по цій справі.

Апелянт не був стороною у справі № 1326/1166/2012, та не був стороною виконавчого провадження ВП № 33125726.

3) Ухвалою Галицького районного суду м. Львова справі № 461/6899/13-к від 14.06.2013 року було накладено арешт на спірне майно (а.с. 207). Підставою для ухвалення такого рішення слугувала заява слідчого відділу РОВС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУМВС України у Львівській області в рамках проведення досудового розслідування кримінального правопорушення № 12012150010000011 від 21 листопада 2012 року, в якому ОСОБА_3 було визнано одним з потерпілих. 17.06.2014 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова арешт майна було скасовано (а.с. 206).

Колегією суддів встановлено, що даний арешт було накладено на майно в інтересах ОСОБА_3, з метою забезпечення його ж інтересів, оскільки в результаті шахрайських дій третіх осіб це було єдиним можливим способом захисту його інтересів. Апелянт, в цьому випадку, теж не був стороною судового провадження у справі № 461/6015/14-к Провадження № 1-кс/461/2447/14, такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

4) 01.04.2014 року було винесено постанову про арешт та заборону відчуження майна ОСОБА_3, ВП № 42678630 , виданий 27.03.2014 року Шевченківським відділом ДВС Львівського МУЮ. Підставою для відкриття виконавчого провадження слугував виконавчий лист № 2/1328/726/12 від 24.12.2013 року, виданий Шевченківським районним судом м. Львова у справі про стягнення коштів з боржника: ОСОБА_3 та користь стягувача: ОСОБА_2 (у справі № 2/1328/726/12 апелянт був позивачем, ОСОБА_17 - відповідачем (а.с. 155). Слід зауважити, що передання майна, на котре було накладено арешт, у статутний капітал ПП «УТЛ» відбулося 20.03.2014 року на підставі рішення його засновників та акту приймання-передачі, тобто до накладення арешту та заборону відчуження майна ОСОБА_3 (а.с. 206, 207, 208, 210, 211, 212).

Як вбачається з матеріалів поданих суду апеляційної інстанції апелянтом в рамках розгляду справи № 2/1328/726/12 (з 2012 року), апелянтом не вживалося жодних дій щодо забезпечення своїх інтересів, ані шляхом вжиття заходів забезпечення позову про стягнення коштів, ані жодним іншим чином, такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

Колегією суддів встановлено, що станом на день передання майна до статутного капіталу ПП «УТЛ» жодних заборон відчуження внесеного до статутного капіталу майна не було, так як моментом виникнення заборони відчуження майна є відповідний процесуальний документ, а не внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які носять інформаційний характер.

Пунктами 4.1., 4.2. Статуту Приватного підприємства «УТЛ» передбачено, що Підприємство є власником майна, переданого йому Засновниками; джерелами формування майна Підприємства є грошові та майнові внески Засновників. 20 березня 2014 року засновники ПП «УТЛ» на власний розсуд розпорядилися належним їм на праві спільної власності майном - квартирою № 45 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові та нежитловими приміщеннями 26-27 по вул. Замарстинівській, 240 у м. Львові, шляхом внесення його до статутного капіталу Підприємства.

Слід зазначити, що установчі документи - Статут Приватного підприємства «УТЛ» є чинним, не скасований, апелянт таких доказів суду не представив, в матеріалах справи такі докази - відсутні, як і не скасована державна реєстрація цього Приватного підприємства.

Разом з тим, слід зазначити, що 20.03.2014 року відбулися загальні збори засновників ПП «УТЛ», за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_12, які оформлені протоколом зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014р. На вказаних зборах було прийнято рішення про створення ПП «УТЛ» та для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, внесено до його статутного капіталу нерухоме майно, а саме: по Ѕ частці квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 (загальною пл.81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, належне засновникам на праві приватної власності на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.2013 року по справі № 1328/7653/12. Отже, внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу підприємства, та перехід права власності на майно від засновників до ПП «УТЛ», відбулося на підставі рішення загальних зборів засновників ПП «УТЛ», що оформлене протоколом загальних зборів засновників ПП «УТЛ» від 20.03.2014 р. та акту приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки від 20.03.2014 р., що підтверджується матеріалами справи, встановлено місцевим судом, не спростовано апелянтом.

Покликання апелянта на фальсифікацію вищевказаних документів, ним не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

12.08.2014 р. Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації створення ПП «УТЛ». Таким чином, враховуючи факт передання майна в статутний капітал ПП «УТЛ», що підтверджується протоколом від 20.03.2014 р. та актом приймання-передачі від 20.03.2014 p., a також беручи до уваги факт проведення державної реєстрації ПП «УТЛ», власником квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 (загальною пл.81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, є ПП «УТЛ», оскільки апелянтом не доведено зворотнього.

Колегією суддів встановлено, що апелянт не є ні учасником, ні засновником ПП «УТЛ», а також не був, та не є власником квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 (загальною пл.81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 240, такі докази в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

Апелянт: ОСОБА_2 також не є ні позивачем, ні відповідачем, в розумінні ст. 21 ГПК України по справі № 914/4302/2014, залучений до участі у справі Львівським апеляційним господарським судом, третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача, відповідно до ст. 27 ГПК України.

Крім того, Скаржник не є представником, в розумінні ст. 28 ГПК України, первісного позивача у даній ПП «Купол-ЛВ», ані Прокурором, відповідно до ст. 29 ГПК України, такі докази у справі відсутні, апелянтом - не подані.

Як вбачається з матеріалів справи, юридичною особою: ПП «Купол-ЛВ» /первісний позивач/відповідач за зустрічним позовом/ судового рішення по даній справі не оскаржував.

Слід зазначити, що апелянтом також не подано доказів, що спірне майно було власністю ОСОБА_2, та вибуло з його володіння поза його волею, та/або, що останній втратив документи, що засвідчують право власності ОСОБА_2 на річ за відсутності можливості одержати ним у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, не довів перед судом, що спірне майно є безхазяйна річ, об'єктом самочинного будівництва, відтак покликання апелянта на обов'язкове застосування Львівським апеляційним господарським судом у даній справі висновку Верховного Суду України від 23.12.2014 р. у справі № 5011-74/9393-2012 (а.с. 237-239) є надуманим.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, зокрема і інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішення про передачу майна в статутний капітал, що оформлене протоколом від 20.03.2014 р. по своїй правовій природі є правочином, адже відповідно до ст. 202 ЦК України є підставою виникнення правовідносин власності. Вказаний правочин про передання майна в статутний капітал приватного підприємства в контексті ст. 626 ЦК України є домовленістю засновників, спрямованих на зміну власника нерухомого майна, адже в засновників з моменту передання майна право власності на нього припиняється, а у приватного підприємства, з моменту такого передання - виникає. Згідно ст. 128 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення відповідної дії. Оскільки в рішенні про створення ПП «УТЛ» його учасники не встановили інший порядок виникнення права власності, ПП «УТЛ» набуло у власність спірне нерухоме майно з моменту його передачі до статутного капіталу. Відповідно до п. 1.7. Статуту ПП «УТЛ» підприємство є власником свого майна і реалізує своє право власності у відповідності з напрямками статутної діяльності. Пунктом 4.1. Статуту ПП «УТЛ» закріплено, що підприємство є власником майна, переданого йому засновниками. В п. 5.1. цього ж Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок вкладів засновників створюється статутний капітал. Загальний розмір статутного капіталу підприємства становить 294075,00 грн., який складається з внесених вкладів засновників у вигляді нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 та нежитлових приміщень, що позначені на плані 26-27 (загальною площею 81,1 кв.м.), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська 240.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з моменту прийняття рішення засновниками, підписання акту приймання-передачі майна у статутний капітал, право власності на нерухоме майно перейшло від його засновників до ПП «УТЛ». Вказані документи втілюють в собі волевиявлення власників на передачу майна у статутний капітал, а відтак підтверджують перехід права власності на майно від засновників до підприємства.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Засновників (Протокол зборів Засновників від 19.08.2014 р.) розглянуто заяву третьої особи та прийнято рішення про виведення його зі складу засновників Підприємства та передано його частку іншому засновнику на підставі Договору купівлі-продажу частки підприємства від 19.08.2014 року. Вищезазначені зміни були зареєстровані Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. Таким чином, станом на даний час, ОСОБА_3 не є учасником ПП «УТЛ».

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право на річ (майно), яке здійснюється відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів за п.2 цієї статті може бути визнання права або інший спосіб, що встановлений договором або законом. Згідно ст. 392 ЦК України, власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його права власності. На підставі викладеного, враховуючи факт невизнання ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» та ОСОБА_3 права власності ПП «УТЛ» на спірне нерухоме майно, судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення про визнання за підприємством права власності на нього.

Колегія суддів заслухала пояснення представників сторін, оглянула та дослідила подані ними докази, приходить до висновку, що як стверджує сам апелянт, дата квартира та нежитлові приміщення є єдиним майном боржника: ОСОБА_3, будь-яке інше майно та доходи у нього відсутні, відтак реалізація арештованої квартири № 45 та нежитлових приміщень 26-27 по вул. Замарстинівській, 240, у м. Львові, забезпечили б належний захист прав та інтересів апелянта, порушених ОСОБА_11, оскільки останній неналежним чином виконує рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 67000 доларів США (абзац перший зверху сторінки другої описової частини апеляційної скарги (а.с.134), і лише ці обставини слугували підставою для звернення апелянта з апеляційною скаргою про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі № 914/4302/14.

Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 року по справі № 914/4302/14 є законним та обґрунтованим, а твердження апелянта про те, що зазначене рішення порушує його права та інтереси - помилковим.

Відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені, отже покликання апелянта на заяву (про вчинення кримінального правопорушення) ОСОБА_3, подану ним до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМУС України в Львівській області 19.06.2015 р. (а.с.153-154), та ОСОБА_9 з кримінального провадження від 02.07.2015 № 42015140090000040, дата внесення до ЄДР: 19.06.2015, за фабулою: ОСОБА_3 умисно не виконує рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.06.2012 щодо стягнення на користь ОСОБА_2 67000 доларів США основного боргу за договором позики від 01.09.2011, яке набрало законної сили (а.с. 152), в силу ст. 35 ГПК України не мають преюдиціального значення для господарського суду та не можуть слугувати підставою для скасування рішення місцевого господарського суду за апеляційною скаргою апелянта.

У судовому засіданні апелянт звернув увагу суду, що буде «скаржитися далі, та так цього питання не залишить», то слід зазначити, що це є правом скаржника, і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Інші доводи апелянта колегією суду до уваги не приймаються за їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2, вх. № 01-05/2863/15 від 25.06.2015 р., залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 р. у справі № 914/4302/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 27, 28, 32 - 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2015 року у справі № 914/4302/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на Апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

07.10.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 09.10.2015 р.