Постанова

від 15.12.2015 по справі 914/4302/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 914/4302/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від відповідача Сидоренко О.О. (дов. від 11.12.15р.)

від ОСОБА_3 не з'явилися

від ОСОБА_4 не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Львівської області від 21.01.15р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.15р.

у справі № 914/4302/14

за позовом ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ", м. Львів

до ПП "УТЛ", м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1)ОСОБА_3, м. Львів; 2) ОСОБА_4, м. Львів

про усунення перешкод у користуванні майном

та за зустрічним позовом ПП "УТЛ", м. Львів

до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ", м. Львів

третьої особи: ОСОБА_3, м. Львів

про визнання недійсним договору оренди від 09.10.14р. та визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.15р. у справі № 914/4302/14 (суддя Щигельська О.І.) у первісному позові відмовлено, зустрічний - задоволено, визнано недійсним договір оренди від 09.10.14р., укладений між ОСОБА_3 та ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ" та визнано право власності ПП "УТЛ" на квартиру АДРЕСА_1.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.15р. (головуючий Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 21.01.15р. та постанову від 07.10.15р.скасувати, у первісному та зустрічному позовах відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 182, ч.4 ст. 334, 392 ЦК України, ст. 2, ч. ч. 2, 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.13р. № 868, ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.13р. у цивільній справі № 1328/7653/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.09.13р., у т.ч., переведено право покупця по договорах купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом 26.12.07р., укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо придбання квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по Ѕ частці за кожним. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.07.14р. роз'яснено резолютивну частину зазначеного рішення суду від 11.02.13р., яке слід розуміти таким чином, що за ОСОБА_3 визнається право власності на Ѕ частки вищевказаного нерухомого майна, що є підставою для державної реєстрації права власності на це майно відповідним органом державної реєстрації прав.

Відповідно протоколу зборів засновників від 20.03.14р. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вирішили створити приватне підприємство "УТЛ" зі статутним капіталом в розмірі 294075 грн. шляхом внесення вкладів у вигляді нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 у м. Львові, що належить їм на праві спільної часткової власності по Ѕ кожному на підставі вищевказаного рішення суду, а також підписали акт приймання-передачі внеску в статутний капітал та грошової оцінки.

12.08.14р. державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрація створення юридичної особи ПП "УТЛ".

19.08.14р. між ОСОБА_7 (Покупець) і ОСОБА_3 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ПП "УТЛ", за умовами якого продавець передав у власність покупцю частку (корпоративні права) у розмірі 50 % статутного капіталу ПП "УТЛ" вартістю 147037, 50 грн., а покупець - зобов'язалася прийняти та оплатити вартість цієї частки.

20.08.14р. була проведена державна реєстрація змін до установчих документів ПП "УТЛ", у зв'язку із виходом ОСОБА_3 зі складу засновників підприємства згідно вказаного договору.

09.10.14р. між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ" (Орендар) укладено договір оренди № 09/10/14, за умовами якого орендодавець надає,а орендар приймає в строкове платне користування Ѕ квартири АДРЕСА_1, належні орендодавцю на праві власності згідно рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 11.02.13р. Термін оренди - один рік з моменту прийняття об'єкта за актом здачі-приймання об'єкту оренди (п. 3.1 договору).

09.10.14р. між сторонами підписано акт здачі-приймання орендованого нерухомого майна.

04.12.14р. ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ" звернулося з позовом до ПП "УТЛ", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою № 45 та нежитловими приміщеннями (26-27), переданими позивачу за договором оренди від 09.10.14р. на підставі ст. ст. 391, 396 ЦК України.

22.12.14р. господарським судом Львівської області прийнято до розгляду зустрічний позов ПП "УТЛ" до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ", третьої особи - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди від 09.10.14р. та визнання права власності на спірне нерухоме майно на підставі ст. 392 ЦК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.15р. до участі у справі залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_4, який є стягувачем коштів у розмірі 683165, 50 грн. за виконавчим листом № 2/1328/726/12, виданим 24.12.13р. згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.06.12р., з боржника ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.15р. у справі № 914/4302/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.15р., у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір оренди від 09.10.14р. № 09/10/14, укладений між ОСОБА_3 і ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ" на підставі ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України та визнано право власності ПП "УТЛ" на квартиру АДРЕСА_1. оскільки зазначене майно передано підприємству його засновниками.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Частиною 4 ст. 334 ЦК України визначено, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4 1 цього Закону (ч.6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.04р. зі змінами, внесеними Законом України № 233-VII від 14.05.13р.)

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (ч.1 ст.21 ГПК України).

Статтею 1 ГПК України встановлено, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним (ч.1 ст. 60 ГПК України).

Відповідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

На думку колегії, суди передчасно задовольнили вимоги зустрічного позову та на підставі нього відмовили у задоволенні первісного, оскільки в порушення норм процесуального права місцевий господарський суд прийняв до розгляду зустрічний позов та визнав недійсним договір оренди від 09.10.14р., однією із сторін якого є фізична особа (ОСОБА_3.), тоді як, спір в цій частині повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Судами також залишено поза увагою те, що ОСОБА_3 у даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, водночас, суд задовольнив вимоги про визнання права власності ПП "УТЛ" у зустрічному позові до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Купол-ЛВ" (орендаря за договором № 09/10/14), тоді як у спорі про визнання права власності відповідачем виступає особа, яка не визнає за позивачем речового права на спірне майно.

Крім того, судами при розгляді первісного позову не встановлено, які саме перешкоди і яким шляхом позивач просив усунути відповідача, якими доказами вони підтверджені, коли була здійснена державна реєстрація права власності третьої особи (ОСОБА_3.) на об'єкт оренди за договором від 09.10.14р.- Ѕ квартири № АДРЕСА_1 загальною площею 81,1 кв.м.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені рішення від 21.01.15р. та постанова від 07.10.15р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.01.15р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.15р. у справі № 914/4302/14 скасувати повністю.

Справу № 914/4302/14 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова