Постанова

від 06.10.2015 по справі 917/1620/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 917/1620/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.4624П/1-38) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.08.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкртехпоставкаВ» , м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» , м.Кременчук, Полтавська область

про стягнення 6558,03 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ В«УкртехпоставкаВ» , звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» 6558,03 грн., з яких: 4086 грн. заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності за умовами договору поставки товару №0422-СН від 05.08.2013 року, 2472,03 грн. - інфляційні нарахування.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.08.2015 року у справі № 917/1620/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що в період дії договору поставки №0422-СН від 05.08.2013 року, позивач поставив відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, обумовлену в специфікаціях до договору, яка не була оплачена, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання 08.10.2015 року представники позивача та відповідача не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.08.2013 року між ТОВ «Укртехпоставка» (по стачальник) та ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (покупець) укладено договір поставки товару №0422-СН (далі-договір) (а.с.12).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.1.2 договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.

Загальна ціна товару за цим договором становить 27 000 грн., в тому числі з ПДВ (п.1.3 договору).

В п.2.4. сторони узгодили, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно - транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції приймання вантажу.

Відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом за базисом поставки СРТ - м.Кременчук згідно Інкотермс в редакції 2000 року (п.2.2 договору).

У відповідності до п.3.1 договору, підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, сертифікат відповідності.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» ( в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п.6.1 договору).

Згідно п.п.8.3, 8.4 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається відповідним чинним законодавством. З інших питань приймання-передачі товару, що не передбачені цим договором сторонам слід керуватись Інструкцією про порядок приймання - передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 25.04.1996 року №П-7.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.12.1).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2013 року (п.12.2 договору).

12.08.2013 року сторони підписали Додаткову угоду №1, якою доповнили договір Специфікацією №2 на поставку товару, вказавши його вартість 2147,47 грн. (а.с.16).

03.10.2013 року між сторони уклали також Додаткову угоду №4, в якій доповнили договір Специфікацією №5 на поставку товару, вартістю 18078 грн. (а.с.17).

На виконання умов договору та Специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товар на суму 4086 грн., що підтверджується видатковими накладними №А-0164 від 17.12.2013 року, №А-0169 від 20.12.2013 року, №А-0174 від 26.12.2013 року (а.с.7-9).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення п.5.1 договору, вартість поставленого товару не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 4086 грн. основного боргу та 2472,03 грн. інфляційних втрат.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

В п.2.4. сторони узгодили, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно - транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції приймання вантажу.

Як свідчать матеріали справи, протягом грудня 2013 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4086 грн., що підтверджується видатковими накладними №А-0164 від 17.12.2013 року, №А-0169 від 20.12.2013 року, №А-0174 від 26.12.2013 року.

Докази оплати відповідачем поставленого за вищенаведеними видатковими накладними товару матеріали справи не містять.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, специфікаціями, видатковими накладними, розрахунком ціни позову).

Відповідач в добровільному порядку суму основного боргу не сплатив, не представив суду доказів погашення боргу.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4086 грн.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по червень 2015 року в сумі 2472,03 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що укладений сторонами договір передбачає обов'язок постачальника надати сертифікат якості або паспорт заводу виробника, які підтверджують якість поставленого товару, його відповідність ГОСТУ, ДСТУ, ТУ, однак, позивачем під час здійснення поставки товару не було надано вказаних документів, у зв'язку з чим, як зазначає апелянт, він прийняв товар без достатніх правових підстав. При цьому, відповідач також посилається на Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які визначають обов'язки покупця та продавця в разі здійснення поставки товару.

Колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до п.3.1 договору, підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, сертифікат відповідності.

Згідно п.п.8.3, 8.4 договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається відповідним чинним законодавством. З інших питань приймання-передачі товару, що не передбачені цим договором сторонам слід керуватись Інструкцією про порядок приймання - передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 25.04.1996 року №П-7.

Згідно зі ч. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі, а ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України, передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до п.11. Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 25.04.1996 року №П-7 (далі-Інструкція), одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Пунктом 14 Інструкції визначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Таким чином, п.14 Інструкції визначає послідовність дій відповідача у випадку отримання партії товару без відповідних документів.

Враховуючи наведене, у разі поставки товару, що не відповідає умовам договору ( в тому числі щодо відсутності передбачених договором документів), відповідач повинен скласти акт про фактичну якість та комплектність продукції, зазначивши при цьому, які документи відсутні.

Отже, у випадку відсутності певних документів разом із партією товару, складання такого акту про їх відсутність є обов'язком саме відповідача.

Як свідчать матеріали справи, поставлений позивачем товар був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №А-0164, №А-0169, №А-0174, довіреностями на отримання товару №0000003626 від 31.12.2013 року, №0000003799 від 25.12.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів його зауважень про відсутність документації щодо якості товару або виявлення неналежної його якості на час прийняття товару від позивача, відповідні акти відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 2.2. укладеного сторонами договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом за базисом поставки СРТ - м.Кременчук згідно Інкотермс в редакції 2000 року.

Відповідно до статті А 1 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (редакція 2000 року), на яку посилається апелянт, передбачено обов'язок продавця надати товар із комерційним рахунком фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Однак, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів порушення позивачем своїх зобов'язань щодо подання вказаних документів.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.08.2015 року у справі №917/1620/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови у справі № 917/1620/15 підписано 12.10.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Шепітько І.І.