Рішення

від 05.10.2015 по справі 183/2269/15

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2269/15

№ 2/183/1843/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гончарової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, в якому, після уточнення своїх позовних вимог, просить визнати за ним право власності на 1/3 частку складського приміщення (ангару), загальною площею 729,0 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новостепанівка, вул. Мороза, 2/2, за набувальною давністю.

Позов обгрунтований наступним. 09.06.1982 року він був прийнятий на роботу агрономом в колишній колгосп "Вперед" (далі агро-виробнича спілка пайовиків - АВСП "Вперед"), розташований на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, де пропрацював до 30.12.2000 року та був звільнений з членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лан" (далі - СВК "Лан") за власним бажанням. В березні 2001 року внаслідок розпаювання майна колишнього АВСП "Вперед" - підприємства правонаступника СВК "Лан", співвласникам майнових паїв, які вийшли з господарства, в якості належних майнових паїв було передано в натурі у спільну часткову власність без виділення кожному нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району на загальну суму 44 569,00 грн., що підтверджується додатком № 1 до акту приймання-передачі майна від 26.03.2001 року, зокрема будівлю складу (ангар), розташовану за адресою: Новомосковський район, с. Новостепанівка, вул. Мороза, 2/2 (рішення № 5 від 12.03.2001 року XV сесії ХХІІІ скликання Новостепанівської сільської ради "Про найменування вулиць, присвоєння номерних знаків будинкам на території сільської ради"). Тоді ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вирішили об'єднати свої паї для спільного володіння і використання, що підтверджується додатком № 3 до акту приймання-передачі майна від 26.03.2001 року. В червні 2001 року на засіданні комісії з питань врегулювання майнових відносин колишнього АВСП "Вперед", за заявою ОСОБА_1 про виділення йому в натурі в рахунок майнового паю частини ангару для ведення фермерського господарства, та за заявою ОСОБА_2, було вирішено виділити ОСОБА_1 1/3 частину вищезазначеного ангару в розмірі 24 погонних метра - 17 534,93 грн., ОСОБА_2 було виділено 2/3 частини цього ангару, тобто 36 погонних метра. 12.06.2001 року ОСОБА_1 було передано вищевказану частину ангару в розмірі 24 погонних метра від підприємства правонаступника СВК "Лан" за накладною № 564, в якій також була зазначена і ОСОБА_4, але на той час, до отримання накладної, ОСОБА_1 вже викупив у ОСОБА_4 частину її майнового паю в розмірі 3 935,93 грн. зерном, що підтверджується розпискою останньої. Ніяких інших документів на виділене йому майно, він, як співвласник майнового паю, не отримав, хоча відповідно до виписки з протоколу №8 засідання комісії по вирішенню майнових відносин співвласників майнових паїв колишнього АВСП "Вперед" від 14.02.2001 року, було вирішено видати співвласникам майнових паїв сертифікати з підрахунком сум на момент видачі, що також передбачено п. 13 Постанови КМУ № 177 від 28.02.2001 року "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки".

Об'єкти нерухомості будувалися господарським способом, оформленням документів на новобудови ніхто не займався. У 2001 році ОСОБА_1 передав свою частину ангару в оренду співвласнику - відповідачу ОСОБА_2, а на даний час вирішив відчужити належну йому частину нерухомого майна, і з'ясувалось, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на спірне нерухоме майно, що унеможливлює нотаріальне посвідчення відповідного договору. Звернувшись до Новомосковського районного БТІ ("Юст-Інвест") з питанням щодо порядку реєстрації за собою права власності на вказане нерухоме майно, в БТІ повідомили, що вказаний об'єкт нерухомості взагалі ні за ким не зареєстрований. Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2004 року справа № Б29/232/03 СВК "Лан", код ЄДРПОУ 03741932 - було ліквідовано. Пунктом 14 постанови КМУ № 177 від 28.02.2001 року "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" передбачено, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства (сертифікат) - видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку. Звернувшись з відповідною заявою до Новостепанівської сільської ради щодо видачі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), ОСОБА_1 відмовили у видачі свідоцтва, посилаючись на те, що в сільську раду протоколи комісій по вирішенню майнових відносин не надходили.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", в редакції на день існування СВК "Лан", кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Згідно зі ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", в редакції на день існування СВК "Лан", у разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою. Статтями 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На момент діяльності СВК "Лан" та на момент виділення спірного майна співвласникам в натурі законодавство України не передбачало обов'язкової реєстрації права власності на нерухоме майно, а отже воно і не було зареєстровано в органах БТІ, як це передбачено "Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", однак це не позбавляло співвласників майна права розпоряджатись ним за своєю волею, що й було зроблено на зборах співвласників. З прийняттям ЦК України 2003 року реєстрація прав власності на нерухоме майно стала обов'язковою, що передбачено ч. 1 ст. 182 ЦК України. Без реєстрації права власності на нерухоме майно держава Україна не визнає такого права. Частиною 4 ст. 182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Ані п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, ані додатком № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, не передбачено такого документу для реєстрації права власності як протокол загальних зборів співвласників розпайованого майна, що не дає ОСОБА_1 можливості зареєструвати своє право власності на спірний об'єкт нерухомості, проте з 2001 року він відкрито та безперервно володіє та користується спірним нерухомим майном, сплачує податок на землю та використовує приміщення ангару на свій розсуд.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, а п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначає, що правила ст. 344 ЦК України поширюються також у випадках, коли володіння почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто з 01.01.2001 року. Позивач безперервно володіє спірним нерухомим майном з 12.06.2001 року, тобто вже більше 14 років. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Враховуючи вказані обставини ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, в якому, після уточнення своїх позовних вимог, просить визнати за нею право власності на 2/3 частки складського приміщення (ангару), 36 погонних метра, з боку центрального в'їзду, загальною площею 729,0 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новостепанівка, вул. Мороза, 2/2, за набувальною давністю.

Зустрічний позов обгрунтований наступним. З 10.02.1974 року по 10.04.1993 року вона була членом колгоспу "Вперед", який розташовувався на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та була звільнена за власним бажанням у зв'язку з досягненням пенсійного віку. В березні 2001 року внаслідок розпаювання майна колишнього АВСП «Вперед» (підприємство правонаступник - СВК «Лан») співвласникам майнових паїв, які вийшли з господарства, в якості належних майнових паїв було передано в натурі у спільну часткову власність без виділення кожному в натурі нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на загальну суму 44 569,00 грн., що підтверджується додатком № 1 до акту приймання-передачі майна від 26.03.2001 року, зокрема будівлю складу (ангар), розташованої за адресою: вул. Мороза 2/2, в с. Новостепанівка Новомосковського району Дніпропетровської області (відповідно до Рішення № 5 від 12.03.2001р. XV сесії ХХІІІ Новостепанівської сільської ради «Про найменування вулиць, присвоєння номерних знаків будинкам на території сільської ради»). В червні 2001 року на засіданні комісії з питань врегулювання майнових відносин колишнього АВСП «Вперед» за її заявою про виділення їй в натурі в рахунок майнового паю частини ангару для ведення фермерського господарства та за заявою ОСОБА_1 було вирішено виділити їй 2/3 частини вказаного ангару в розмірі 36 погонних метрів, ОСОБА_1 було виділено відповідно 1/3 частину того ж ангару, тобто 24 погонних метрів. Зазначене нерухоме майно було передано їй з відповідачем у спільну сумісну власність без виділення часток в натурі.

Слід зазначити, що об'єкт нерухомості, тобто ангар, будувався господарським способом, документи на його будівництво не оформлювались про що позивач дізналася в БТІ. Таким чином склалась ситуація, що вона є власником нерухомого майна, але відомості про сам об'єкт нерухомості, його власників чи співвласників відсутні в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Будь-які правовстановлюючі документи при розпаюванні майна колишнього колгоспу вона не отримувала і на цей час зареєструвати своє право власності на частку в нерухомому майні не може. Пунктом 14 постанови КМУ № 177 від 28.02.2001 року "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" передбачено, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства (сертифікат) - видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку. Звернувшись до Новостепанівської сільської ради щодо видачі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), позивач отримала відмову з посиланням на те, що до сільської ради протоколи комісій по вирішенню майнових відносин не надходили.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", в редакції на день існування СВК "Лан", кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Згідно зі ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", в редакції на день існування СВК "Лан", у разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою. Статтями 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Слід звернути увагу на те, що на час розпаювання колективного майна та виділення його часток співвласникам в натурі законодавчо не вимагалась обов'язкова реєстрація права власності на виділене та отримане майно. Тому, ані факт виділення нерухомого майна, ані факт його отримання в жодних державних реєстрах не відображався. Навіть не вимагалась наявність технічної документації на об'єкт нерухомості. З прийняттям у 2003 році ЦК України реєстрація права власності на нерухоме майно стала обов'язковою, що передбачено ч. 1 ст. 182 ЦК України. Без реєстрації права власності на нерухоме майно держава Україна не визнає такого права. Частиною 4 ст. 182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Але жодним діючим нормативно-правовим актом не передбачено такий документ для реєстрації права власності як протокол загальних зборів співвласників розпайованого майна на підставі якого позивач може зареєструвати своє право власності на спірний об'єкт нерухомості. Проте, з 2001 року вона відкрито та безперервно володіє та користується спірним нерухомим майном, сплачує податок на землю та використовує приміщення ангару на свій розсуд.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, а п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначає, що правила ст. 344 ЦК України поширюються також у випадках, коли володіння почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто з 01.01.2001 року. Позивач безперервно володіє спірним нерухомим майном з 12.06.2001 року, тобто вже більше 14 років. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_2 з часу розпаювання майна колишнього колгоспу постійно використовує 2/3 частини спірного об'єкту нерухомості у своїй господарській діяльності з 2001 року, остання вважає, що є всі правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 позов підтримала та надала пояснення відповідно до його змісту, зустрічний позов ОСОБА_2 визнала. В судовому засіданні, яке відбулося 01.09.2015 року, ОСОБА_1 надав пояснення по суті позову. В подальшому у поданих до суду заявах ОСОБА_1 зазначає, що уточнений зустрічний позов ОСОБА_2 отримав, просить його задовольнити та розглянути справу без його участі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 зустрічний позов підтримав та надав пояснення відповідно до його змісту, позов ОСОБА_1 визнав. У поданій до суду заяві ОСОБА_2 просить позов ОСОБА_1 до неї задовольнити та розглянути справу без її участі.

Представник Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, у поданих до суду заявах сільська рада зазначає, що проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечує, просить їх задовольнити та розглянути справу без її представника.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяви в яких зазначає, що проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечує, просить їх задовольнити та розглянути справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що в задоволенні первісного позову та зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинні бути доведені, є, зокрема: законність об'єкту володіння; добросовісність заволодіння майном; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 обгрунтовані фактично тими обставинами, що їм, як членам колишнього колгоспу "Вперед" Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, внаслідок розпаювання майна цього колгоспу в рахунок належних їм майнових паїв було передано у спільну часткову власність без виділення в натурі кожному будівлю складу (ангар), розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новостепанівка, вул. Мороза, 2/2, а саме ОСОБА_1 виділено 1/3 частину вищезазначеного ангару в розмірі 24 погонних метра, а ОСОБА_2 - 2/3 частини цього ангару в розмірі 36 погонних метра.

Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001 року "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" були затверджені ОСОБА_4 уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (надалі - ОСОБА_4), Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (надалі - Порядок).

Відповідно до положень ОСОБА_4, склад і вартість пайового фонду майна членів колишнього підприємства визначається комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - комісія) і затверджується рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого підприємства, що є співвласниками його майна (далі - збори співвласників). З наведених норм суд вбачає, що відповідним рішенням (протоколом) зборів співвласників повинен бути визначений перелік майна, яке підлягає розпаюванню, та його оцінка .

Згідно з Порядком, для визначення розмірів майнових паїв членів підприємства, обов'язковим в процесі розпаювання майна колективних сільськогосподарських підприємств є:

1. Затвердження Положення про порядок паювання майна , яке повинно визначати право власності членів підприємства на пайовий фонд майна, критерії складання списку осіб, які мають право на майновий пай, дату, на яку проводиться розрахунок майнових паїв, методику розрахунку індивідуальних майнових паїв, порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період паювання майна. Вказане Положення розробляється комісією та повинно бути затверджено загальними зборами членів підприємства, які є співвласниками його майна (збори співвласників).

2. Складення комісією та затвердження зборами співвласників списку осіб, які мають право на майновий пай.

3. Визначення індивідуальних майнових паїв. Індивідуальний майновий пай затверджується зборами співвласників на підставі методики визначення трудового внеску, календарного періоду обчислення трудових внесків, методики обчислення розміру індивідуального майнового паю.

Відповідно до п. 13, 14 Порядку, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.

Отже, аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що необхідною передумовою для отримання свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, і, відповідно, виникнення права на отримання в натурі певного майна в рахунок належного майнового паю, є прийняття вищевказаних рішень комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, та загальними зборами співвласників.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 не надано доказів прийняття уповноваженим органом, а саме загальними зборами співвласників, рішень про: визначення переліку майна, яке підлягає розпаюванню, та його оцінку; затвердження Положення про порядок паювання майна; затвердження списку осіб, які мають право на майновий пай; визначення індивідуальних майнових паїв тощо.

Тобто позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом не надано передбачених законодавством документів, які б підтверджували дотримання вимог законодавства під час розпаювання майна колишнього колгоспу «Вперед». Вказане додатково підтверджується відповіддю Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 06.07.2015 року на запит суду, згідно якої до сільської ради не надходили документи щодо розпаювання майна колишнього КСП «Вперед» та СВК «Лан» (а.с.51). В свою чергу, відсутність вказаних документів позбавляє суд можливості перевірити факт та правомірність отримання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спірного майна.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявні у справі документи не відповідають вказаним вимогам закону. Так, копія акту приймання-передачі майна від 26.03.2001 року з додатком №1 (а.с.8,9) містить лише інформацію, зокрема, про те, що ОСОБА_2, в якості представника співвласників майна за дорученням, прийняла від представника співвласників майнових паїв підприємства правонаступника АВСП «Вперед» - СВК «Лан» певне майно в натурі без розподілу кожному на суму 44 569,00 грн., в тому числі ангар (36 м/пог.). Копія виписки з протоколу №8 комісії з вирішення майнових питань (а.с.10), список співвласників майнових паїв, які вирішили об'єднати свої майнові паї (а.с.11), частина документу без назви, дати, номеру та інших обов'язкових реквізитів (а.с.12,13) та копія накладної (а.с.14) не підтверджують прийняття уповноваженим органом відповідно до вимог закону рішень щодо передачі ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 в рахунок їх майнового паю частин спірного майна.

Отже, вказані документи, як в сукупності, так і кожен окремо, в розумінні норм Постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001 року "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" та вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України, не можуть розглядатися в якості належних і допустимих доказів виникнення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на отримання спірного майна у власність в рахунок їх майнових паїв. Надані сторонами інші документи не спростовують висновків суду.

З огляду на зазначене, така обов'язкова обставина, що надає підстави для застосування судом набувальної давності, як добросовісність заволодіння майном, судом не встановлена.

Не встановлена судом також і така підстава для застосування набувальної давності як безперервність володіння спірним майном.

Так, наданий ОСОБА_1 попередній договір від 11.04.2004 року не містить інформації про його зв'язок із спірним нерухомим майном (а.с.103). Договір оренди складських приміщень, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, також не містить інформації про адресу орендованого нерухомого майна, що не дозволяє зробити висновок про його зв'язок із спірним нерухомим майном, а також укладений 29.12.2010 року, тобто менше ніж за 5 років до дати звернення до суду, що не відповідає вимогам ст. 344 ЦК України (а.с.104). Надані ОСОБА_2 документи (а.с.107-111), по-перше, стосуються Фермерського господарства «Джерело», а не її особисто, а по-друге, не містять інформації про їх зв'язок із спірним нерухомим майном. Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів безперервного володіння ними спірним майном протягом встановленого законом строку. Наявна в матеріалах справи довідка Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 31.08.2015 року (а.с.91) сама по собі не підтверджує вказану обставину і не спростовує висновків суду.

Також, ще однією обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію тощо. Разом з тим, на переконання суду, відкритість володіння за давністю повинно бути поєднано з іншою його характеристикою - володінням майном як своїм. Це означає, що володілець не просто уповноважений, але зобов'язаний відноситися до об'єкта володіння як власник, якщо він бажає зберегти незаперечний статус володільця за давністю, що дозволяє йому після спливу встановленого законом строку набувальної давності фактично перетворитися у власника. Доказами відношення до майна в якості його власника, на думку суду, можуть бути, наприклад, такі дії володільця, як ремонт майна за свій рахунок, страхування майна, передача майна на зберігання іншим особам або інші подібні дії щодо збереження та/або поліпшення майна. При цьому, факт користування майном не може тягти за собою застосування набувальної давності, оскільки користування майном саме по собі не свідчить про ставлення володільця до майна як до власного. Однак надані сторонами документи, з огляду на зазначене, не доводять і відкритості володіння ними спірним майном.

Крім того, враховуючи положення ст. 344 ЦК України суд вважає, що нерухоме майно може стати предметом набуття за давністю, оскільки вважається, що таке майно існує і воно належить іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння). При цьому, на переконання суду, для застосування набувальної давності не вимагається обов'язкова наявність реєстрації прав власності на таке майно за тією чи іншою особою. Однак матеріали справи не містять, а сторонами не надано будь-яких відомостей про належність спірного майна іншій особі (а.с.100-102,105). Вказане, на думку суду, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання права власності за набувальною давністю, оскільки позбавляє суд можливості встановити таку ознаку спірного майна як «чуже майно», що відповідає вимогам ст. 344 ЦК України.

Отже, аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано належних, допустимих, достатніх і переконливих доказів щодо добросовісності заволодіння ними спірним майном, відкритого та безперервного ним володіння протягом встановленого законом строку, що виключає застосування судом положень про набувальну давність. Оскільки як первісний так і зустрічний позови виникли з одних правовідносин, обґрунтовані одними і тими ж обставинами, в їх задоволенні слід відмовити. Наявні у справі матеріали як кожен окремо, так і в сукупності не спростовують висновків суду.

Приймаючи рішення у справі суд виходить також і з того, що відповідно до ст. 174 ЦПК України визнання позову відповідачем є підставою для його задоволення лише за наявності для того законних підстав. Тому, з огляду на вищезазначені обставини, суд не приймає до уваги визнання первісного та зустрічного позову сторонами та третіми особами, оскільки не вбачає законних підстав для їх задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2015 року.

Суддя О.М. Мельник