Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/3799/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/3799/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Лайн", м. Мінськ про стягнення коштів в розмірі 48 810,00 доларів США за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №7 від 30.06.2015 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокіл" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Лайн" про стягнення 48 810,00 доларів США. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Контрактом №1-30/03ВЭД від 30 березня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3799/15 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2015 року.

Крім того, вказаною ухвалою суду було відповідно до Конвенції "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах" від 15.11.1965 року, встановлено термін розгляду справи до 01.01.2016 року, що становить шість місяців з дати надходження позовної заяви до господарського суду Харківської області.

У відповідності до положень ч. 4 ст.4, ст. ст. 124, 125 ГПК України, ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", укладеної між державами-учасницями СНД і ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 року, суд направив судове доручення органу юстиції за місцезнаходженням відповідача - Економічного суду міста Мінська (Республіка Білорусь, 220072, м. Мінськ, вул. Академічна, 15, корп.1) у порядку, визначеному Угодою про порядок вирішення спорів , пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року, з урахуванням чого провадження у справі №922/3799/15 було зупинено.

Враховуючи викладене та беручи до уваги положення ст. 79 ГПК України, господарський суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність поновлення провадження у даній справі.

До господарського суду Харківської області 14.07.2015 року від представника позивача надійшла заява про виправлення описки (вх.№28233) в якій зазначив, що оформлюючи текст позовної заяви позивач припустився помилки в назві контракту, за яким стягується заборгованість., а саме, замість вказаного в позові: «Контракт № 1-30/03 ВЄД від 30 березня 2015 року» необхідно було вказати «Контракт № 1-30/03 ВЭД від 30 березня 2015 року». А відтак, позивач просить суд в тексті позовної заяви про стягнення заборгованості, замість вказаного по тексту «Контракт № 1-30/03 ВЄД від 30 березня 2015 року» вважати правильним «Контракт № 1-30/03 ВЭД від 30 березня 2015 року».

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, досліджена та долучена до матеріалів справи. Крім того, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи з урахуванням в казаної заяви.

До господарського суду Харківської області 05.10.2015 року факсом від відповідача надійшло клопотання (вх. №40095), відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з не згодою останнього з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та знаходження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Лайн" у відрядженні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. регламентується, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В контексті наведеного вбачається, що клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, оскільки до клопотання не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні (наказ про відрядження тощо), доказів того, що до суду не може прибути інший представник.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Крім того, 05.10.2015 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 40097), відповідно до яких останній зазначає, що за період з 30.03.2015 року, по 05.10.2015 року, відповідач частково погасив заборгованість за контрактом № 1-30/03ВЭД від 30 березня 2015 року на загальну суму 17 546,87 доларів США. В обґрунтування вказаних пояснень та в якості доказів часткової сплати відповідачем суми боргу, позивачем додано банківську виписку.

Всі надані позивачем документи були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 33 753,13 дол. США. Надав пояснення по суті справи.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки. Про час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином та своєчасно.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, суд встановив наступне.

30.03.2015 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (продавець, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт Лайн» (покупець, відповідач) укладений Контракт № 1-30/03ВЭД (Контракт), у відповідності до умов якого, продавець зобов'язався поставити, а покупець оплатити та прийняти м'ясну продукцію (Товар), що вироблений підприємствами України у відповідністю із Специфікаціями (п.1.1. Контракту).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2.1. Контракту, ціна на товар вказується у специфікації, що є невід'ємною частиною Контракту, та встановлюється в доларах США.

Пунктом 3.1. Контракту сторони погодили, що строки та графік поставки кожної партії товару узгоджується з специфікаціях на кожну окрему поставку.

Так, на виконання умов Контракту, 08.04.2015 року сторони уклали Специфікацію № 1 до Контракту, відповідно до якої, продавець зобов'язався в термін до 18.04.2015 року поставити покупцю м'ясо яловичини 1 категорії в півтушах заморожене, в кількості 19 000 кілограм, за ціною 51 300 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивач належним чином та своєчасно виконав свої зобов'язання за Контрактом та Специфікацією №1, а саме, 17 квітня 2015 року здійснив поставку Товару на умовах Інкотермс 2010 СРТ - м. Мінськ та відвантажив обумовлений Контрактом Товар покупцю.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується матеріалами справи та Висновком про походження товару № 745/1 від 14.04.2015 року (підтверджує що товар вироблений на території України); вантажною митною декларацією №579714 від 14.05.2015 року; міжнародною вантажно-транспортною накладною (СМК) № 323899 від 14.05.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1. Контракту, відповідач мав сплатити за Товар в момент доставки Товару перевізником до пункту вигризки.

Пункт 5.2. Контракту встановлює, що момент доставки визначається датою оформлення вантажної митної декларації, але не пізніше 1-го банківського дня від дати оформлення ВМД.

Відповідно до п. 5.3. Контракту, оплата за Контрактом здійснюється Покупцем на валютний рахунок продавця в доларах США.

Пункт 5.2. Контракту встановлює домовленість вважати датою сплати Стороною вважати дату надходження коштів на валютний рахунок Продавця.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 51 300,00 дол. США, однак його вартість була сплачена частково на суму 2490,00 дол. США, а тому станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду не сплаченою залишилась сума в розмірі 48 810,00 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з метою досудового врегулювання спору, зверненням за вих. № 8 від 15.08.2015 року, зверненням за вих. № 09 від 18.05.2015 року та передарбітражним нагадування-вимогою за вих. № 10 від 22.05.2015 року, звертався до відповідача з вимогами щодо сплати останнім заборгованості за поставлений товар.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2015 року відповідачем на рахунок позивача було сплачено 6500,00 доларів США; 14.07.2015 року сплачено 607,11 доларів США; 15.07.2015 року сплачено суму в розмірі 260,00 доларів США; 17.07.2015 року - 2000,00 доларів США; 27.07.2015 року сплачено 1689,76 доларів США; 05.08.2015 року сплачено суму в розмірі 1000,00 доларів США; 12.08.2015 року сплачено 1000,00 доларів США; 28.08.2015 року сплачено 500,00 доларів США; 05.10.2015 року сплачено суму в розмірі 1500,00 дол. США.

Отже, відповідачем на рахунок позивача за період з 08.07.2015 року по 05.10.2015 року було сплачено суму в розмірі 15 056,87 дол. США, проте, враховуючи те, що такі проплати були здійснені відповідачем, вже після звернення позивача з даним позовом до суду, тому, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 056,87 дол. США підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 33 753,13 дол. США (еквівалент гривні - 708 991,89 грн.) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІмпортЛайн" (Таварыства з абмежаванай адказнасцю «ІмпартЛайн», Общества с ограниченной ответственностью «ИмпортЛайн» (Республіка Білорусь, 220113, м. Мінськ, вул. Мележа, 1 приміщення 1216, ОКПО 379335775000, УПН 191280421 від 21.07.2010 року, р/р 3012105080018 в ЗАТ «МТБанк» м. Мінськ, МФО 155301117 за адресою: м.Мінськ, Партизанський проспект, 6а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (Україна, 61058, м. Харків, вул. Сумська, 39, код ЄДРПОУ 31343042, ІПН 313 430 420 308, р/р № 26006010004220 в Акціонерному банку «Південний» м.Одеса, вул. Краснова, 6/1, МФО 328209) заборгованість за контрактом № 1-30/03ВЭД від 30.03.2015 року в розмірі 33 753,13 дол. США (еквівалент гривні - 708 991,89 грн.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІмпортЛайн" (Таварыства з абмежаванай адказнасцю «ІмпартЛайн», Общества с ограниченной ответственностью «ИмпортЛайн» (Республіка Білорусь, 220113, м. Мінськ, вул. Мележа, 1 приміщення 1216, ОКПО 379335775000, УПН 191280421 від 21.07.2010 року, р/р 3012105080018 в ЗАТ «МТБанк» м. Мінськ, МФО 155301117 за адресою: м.Мінськ, Партизанський проспект, 6а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (Україна, 61058, м. Харків, вул. Сумська, 39, код ЄДРПОУ 31343042, ІПН 313 430 420 308, р/р № 26006010004220 в Акціонерному банку «Південний» м.Одеса, вул. Краснова, 6/1, МФО 328209) збір в розмірі 25 505,30 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 056,87 дол. США (еквіваленти гривні - 316 272,85 грн.) провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/4706/15