Постанова

від 07.10.2015 по справі 904/8512/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 р. Справа №904/8512/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Петровській А.В.,

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №989783 від 07.11.13р.;

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015р. у справі №904/8512/14

за позовом ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Селіко ТрансВ» ,

с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення вартості частини майна товариства,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015р. (суддя Петрова В.І.) у справі №904/8512/14 позивачу в позові відмовлено. Судові витрати у справі покладено на позивача.

Відмова в позові обґрунтована тим, що позивач вартість частини майна ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Селіко Транс", що належить йому до сплати пропорційно частці у статутному (складеному) капіталі товариства, належними доказами не довів, що спричинило неможливість проведення судової економічної експертизи з визначення вартості частини майна товариства.

Дане рішення було оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 наполягає на недотриманні місцевим господарським судом під час його прийняття норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене вище, скаржник просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу - не надав, для розгляду апеляційної скарги у судове засідання не з'явився, про час та місце вирішення спору був належним чином повідомлений.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, колегією суддів встановлено наступне:

В жовтні 2014р. ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Селіко Транс" про стягнення вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, якого виключено з товариства, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі товариства, у розмірі, що буде відповідати ринковій вартості даної частини майна.

Ухвалою суду від 13.01.2015р. за клопотанням позивача у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта були поставлені наступні питання: -визначити вартість частини майна ТОВ "Селіко Транс" пропорційно частці ОСОБА_2 в статутному (складеному) капіталі товариства, що підлягає виплаті останньому в зв'язку із виходом зі складу учасників ТОВ "Селіко Транс" 19.10.2013р.; -визначити розмір належної до виплати ОСОБА_2 частки прибутку, одержаного ТОВ "Селіко Транс" у 2013р. до дати 19.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2015р., за клопотанням експерта, ОСОБА_2 (позивача) було зобов'язано протягом 30-ти календарних днів забезпечити попередню оплату, відповідно до рахунку та актів попереднього розрахунку вартості, а також, зобов'язано ТОВ "Селіко Транс" терміново надати до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз наступні документи (оригінали, або належно завірені копії) по ТОВ "Селіко Транс": 1)головну книгу за 2013р.; 2)баланс (форма №1-м) станом на 19.10.2013р.; 3)звіт про фінансові результати (форма 2-м) станом на 19.10.2013р., за 9 місяців 2013р.

На виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2015р., позивачем було повністю сплачено вартість судової експертизи (а.с.142). Натомість, відповідач (ТОВ "Селіко Транс") витребувані зазначеною судовою ухвалою документи до експертної установи не надав.

Як наслідок, 23.06.2015р. від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист з повідомленням про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи №436/437-15 від 09.06.2015р. по справі №904/8512/14, оскільки заявлені у клопотанні експерта документи на дослідження не надані (а.с.149-151).

Наведене стало правовою підставою для відмови господарським судом першої інстанції в позові, з огляду на неможливість визначити вартість належної до сплати позивачеві частини майна товариства.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не може, з огляду на викладене нижче.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2010р. державним реєстратором Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію ТОВ «Селіко Транс» (код ЄДРПОУ 37055516), запис про державну реєстрацію №12031020000027963, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АД №302422 від 20.10.2014р. та АД №302420 від 20.10.2014р. (містяться в матеріалах справи).

В свою чергу, як встановлено господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, ТОВ «Селіко Транс» було створено трьома засновниками (учасниками) - фізичними особами, які на момент державної реєстрації товариства шляхом внесення майнових внесків сформували статутний (складений) капітал товариства у розмірі 1 000,00 (одна тисяча) грн., що розподілявся між учасниками наступним чином: ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) - 400,00 (чотириста) грн. 00 коп., що становить 40 (сорок) % від загального розміру статутного (складеного) капіталу товариства; ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) - 300,00 (триста) грн. 00 коп., що становить 30 (тридцять) % від загального розміру статутного (складеного) капіталу товариства; ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) - 300,00 (триста) грн. 00 коп., що становить 30 (тридцять) % від загального розміру статутного (складеного) капіталу товариства.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, рішенням засновників №1 від 06.04.2010р. про створення ТОВ «Селіко Транс», витягом зі статуту ТОВ «Селіко Транс», що зареєстрований Дніпропетровською районною державною адміністрацією 19.04.2010р. за №12031020000027963, а також, актом прийняття -передачі засновниками (учасниками) майна до статутного капіталу ТОВ «Селіко Транс», згідно з яким засновники (учасники) ТОВ «Селіко Транс» ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передали до статутного капіталу майнові внески на загальну суму 1 000,00 (Одна тисяча) грн. 00 коп., а ОСОБА_4, як уповноважена особа, прийняла зазначену вище суму на відповідальне зберігання (а.с.10-22).

Також, згідно протоколу №4 від 19.10.2013р. загальних зборів учасників ТОВ «Селіко Транс», учасника ОСОБА_2 було виключено зі складу учасників товариства, «переведено права ОСОБА_2, як учасника ТОВ «Селіко Транс», у вигляді 30% частки товариства, до іншого учасника - ОСОБА_5».

В подальшому, 21.10.2013р. було здійснено державну реєстрацію змін у складі учасників ТОВ «Селіко Транс», пов'язаних з виключенням учасника товариства ОСОБА_2, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать витяги зі статуту товариства від 21.10.2013р. №12031050006027963 та АД №302420 від 20.10.2014р.

Таким чином, як вірно встановлено в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом, станом на дату виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «Селіко Транс», тобто, на 19.10.2013р., частка учасника товариства ОСОБА_2 була сформована повністю та складала 30 (тридцять) % від загального розміру статутного (складеного) капіталу товариства.

Статтями 16, ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (надалі - Єдиний державний реєстр). В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), та про дату закінчення його формування, тощо.

В свою чергу, відповідно до приписів ч.1 ст.18 згаданого вище Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч.1 ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008р. №13 передбачено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також, порядку і строків їх виплати, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Отже, згідно з п.9.4 статуту товариства (зареєстрований 19.04.2010р. під №12031020000027963), що є чинним на момент прийняття рішення про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, при виключенні учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства і в порядку, передбаченому цим статутом.

Порядок виплати частини майна товариства та строки виплати визначені п.7.5. статуту, відповідно до якого у випадку виходу учасника зі складу учасників товариства, він має право отримати вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Виплата робиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

На думку колегії суддів, зазначені положення установчих документів ТОВ «Селіко Транс» в частині виплати частини майна товариства учаснику, якого виключено зі складу його учасників, повністю відповідають положенням ст.54 Закону України «Про господарські товариства». Таким чином, граничним строком виплати вартості частини майна ТОВ «Селіко Транс», пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_2, є саме 19.10.2014р.

Натомість, як встановлено колегією суддів, станом на дату прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення зазначену виплату ТОВ «Селіко Транс» на користь ОСОБА_2 здійснено не було (докази зворотного - відсутні).

При цьому, слід зазначити,що відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008р. №13, у випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Отже, як свідчать матеріали справи, на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014р. у даній справі (а.с.49) позивачем було отримано лист Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №21558/9/04-17-10-38 від 02.12.2014р. з доданою до нього засвідченою роздруківкою балансу ТОВ «Селіко Транс» за 2013р. (міститься в матеріалах справи). У вказаному листі окремо зазначено, що за 9 місяців 2013р. баланс поданню не підлягає.

Окрім того, наявні у справі докази свідчать, що позивачем на підтвердження відомостей, зазначених у вказаному балансі ТОВ «Селіко Транс» за 2013р. (рядок 030 балансу), було долучено до матеріалів справи лист №14/1ЦНП-5292 від 15.10.2014р. Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Дніпропетровськ та Солонянського району №1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, відповідно до якого згідно з комп'ютерною базою даних по м.Дніпропетровськ та Дніпропетровській області станом на 14.10.2014р. за ТОВ «Селіко Транс» зареєстровані: 28.12.2011р. автомобіль VOLVO FH4X2, держномер АЕ 5022 СВ; 08.08.2012р. автомобіль VOLVO FH440, держномер АЕ 6350 СО; 11.08.2011р. автомобіль RENAULT MAGNUM 400, держномер АЕ 7196 ЕО; 28.12.2011р. причіп VAN HOOL, держномер АЕ 1932 ХО; 08.08.2012р. причіп SCHMITZ, держномер АЕ 3513 ХО; 06.04.2013р. причіп FRUEHAUF, держномер АЕ 5079 ХО.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Натомість, господарським судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки зазначеним вище письмовим доказам, та найголовніше, - балансу ТОВ «Селіко Транс» за 2013р., в якому міститься інформація про вартість чистих активів товариства та який відповідно до вимог законодавства та сформованої судової практики є належним доказом розрахунку вартості частини майна, що підлягає виплаті учаснику, який вийшов (або якого виключено) зі складу учасників товариства.

Разом з цим, єдиною підставою для відмови в позові для місцевого господарського суду стала неможливість проведення судової економічної експертизи з визначення вартості частини майна товариства, пропорційної частці ОСОБА_2 у статутному фонді товариства.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що місцевим господарським судом безпідставно та необгрунтовано не було досліджено обставини, що спричинили неможливість проведення судової економічної експертизи, призначеної за клопотанням позивача та оплаченої ним належним чином (а.с.142). Більш того, судом було проігноровано той факт, що неможливість проведення судової економічної експертизи у даній справі спричинена виключно виною відповідача, який не виконав вимог ухвали господарського суду від 18.02.2015р. та не надав експертній установі у встановлений строк витребувані судом документи. Наведене повністю підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням інституту судових експертиз №436/437-15 від 09.06.2015р. (а.с.149).

В той же час, колегія суддів вважає, що за таких обставин місцевий господарський суд повинен був врахувати наявність підтвердженої належними доказами у справі вини саме відповідача у неможливості проведення судової експертизи, розцінити такі дії ТОВ «Селіко Транс», як спробу ухилення від проведення судової експертизи з метою уникнення виплати позивачу дійсної належної їй частки майна та прибутку товариства, та, як наслідок, розглянути справу за наданими позивачем доказами. Окрім того, колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим, є рівноцінним з іншими видами доказів та оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові від 18.02.2015р. у справі №917/1817/13).

Отже, відповідно до п.3.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007р. №04-5/14, виходячи з наданих позивачем доказів, а саме, балансу ТОВ «Селіко Транс» за 2013р. (станом на 31.12.2013р.), розрахунок вартості чистих активів ТОВ «Селіко Транс» являє собою різницю між балансовою вартістю оборотних та необоротних активів товариства (сума рядків балансу 080 та 260) та балансовою вартістю довгострокових та поточних зобов'язань товариства (сума рядків балансу 480 та 620): (984300,00 грн. + 965900,00 грн.) - (0,00 грн. + 1005200,00 грн.) = 945000,00 грн.

Відповідно, вартість частини майна, пропорційна частці ОСОБА_2 у статутному фонді ТОВ «Селіко Транс», що підлягає сплаті на користь останнього станом на 21.10.2014р. становить: (945000,00 грн. х 30%) /100 % = 283500 (двісті вісімдесят три тисячі п'ятсот) гри. 00 коп.

Слід зазначити, що відомості балансу ТОВ «Селіко Транс» за 2013р. на момент прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення не спростовані, у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними не визнавались (докази зворотного - відсутні).

Більш того, згідно з приписами постанови Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі №14/214(10), відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про господарські товариства», колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 також в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за листопад 2014р. у розмірі 5 386 (п'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 50 коп. та 3% річних за період з 19.10.2014р. по 09.12.2014р. у розмірі 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн. 30 коп., оскільки спірне зобов'язання є грошовим.

Враховуючи наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає обґрунтованими, натомість, оскаржуване рішення господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати у справі, у тому числі витрати на звернення із позовною заявою та витрати на апеляційне оскарження підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч.2 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015р. у справі №904/8512/14 - скасувати.

Позовні вимоги - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Селіко ТрансВ» на користь ОСОБА_2 вартість частини майна ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Селіко ТрансВ» , належної до сплати учаснику, якого виключено з товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, в розмірі 283 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Селіко ТрансВ» на користь ОСОБА_2 1 188,30 грн. - 3% річних та 5 386,50 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Селіко ТрансВ» на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі 5 801,50 грн. - за звернення із позовною заявою (з уточненнями), 2 900,75 грн. витрат на апеляційне оскарження.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.10.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов