Постанова

від 07.10.2015 по справі 910/13103/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13103/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Найдьонов Є. В. - представник за довіреністю від 22.04.2015

від відповідача: Глушакова Г. В. - представник за довіреністю від 14.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015

у справі № 910/13103/15 (суддя Марченко С. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн»

про стягнення 95 540,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46 083,72 грн. за надані за договором про надання маркетингових послуг № 16/10/14-1 від 16.10.2014, але неоплачені послуги, пені в сумі 8 751,82 грн., 3 % річних в сумі 570,02 грн., штрафу в сумі 23 041,86 грн. та збитків від інфляції в сумі 18 093,58 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 8 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015, повний текст якого підписаний 11.08.2015, у справі № 910/13103/15 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг на заявлену до стягнення суму.

Присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, вказані вимоги є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13103/15 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм процесуального права.

Відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції при розгляді справи по суті не було досліджено наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та не надано належну правову оцінку вказаним доказам.

Так, відповідач послався на те, що відповідно до умов спірного договору ціну послуг сторони погоджують у додатках до нього, проте судом не було встановлено, які саме послуги та їх ціну погодили сторони, з огляду на що відповідні висновки суду про те, що позивачем було надано послуг відповідачу на загальну суму 96 611,60 грн. ґрунтуються на припущеннях суду першої інстанції, а не на встановлених обставинах справи.

Також відповідач послався на те, що судом першої інстанції не було встановлено інших фактів, що мають значення для вирішення спору по суті, а саме: складання позивачем звітів про надані послуги, чи приймались відповідні звіти відповідачем, з яких підстав звіти позивача були відхилені відповідачем, чи були усунені позивачем недоліки послуг згідно з зауваженнями відповідача.

Також відповідач зазначив про те, що він не погоджувався із якістю та обсягом послуг, зазначених у актах, складених позивачем за спірним договором, а тому і не підписав вказані акти.

Крім того, відповідач зазначив про те, що, як зазначено в ухвалі від 27.07.2015, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, тобто розгляд справи, фактично, відбувся за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце судового засідання, що відповідно до приписів чинного процесуального законодавства в будь-якому випадку є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Ухвалою від 28.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні 07.10.2015 представник позивача звернувся до суду з усним клопотання про залучення до матеріалів справи доданих ним до письмових пояснень (надійшли до канцелярії суду 07.10.2015 - примітка суду) електронних листів від 22.12.2014 та від 25.12.2014.

На запитання суду щодо причин неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції представник відповідач зазначив про те, що відповідач ухвали суду першої інстанції не отримував, що позбавило його можливості подати докази по суті спору.

В судовому засіданні колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що посилання відповідача на неотримання всіх ухвалу суду першої інстанції спростовуються наявними в матеріла справи доказами, а саме рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 34532854 (а.с. 1 т. 2), яке свідчить про отримання відповідачем ухвали суду від 27.07.2015.

На повторне запитання суду щодо причин неподання доказів до суду першої інстанції представник відповідача послався на постійні відрядження керівника відповідача та на відсутність в штаті відповідача юриста.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів заперечив.

Також, в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, а саме належних і допустимих доказів надання позивачем спірних послуг, якими, на думку відповідача, є звіти з сайту позивача.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що вказані клопотання будуть розглянуті після заслуховування сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування представників сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

16.10.2014 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір про надання маркетингових послуг № 16/10/14-1 (далі Договір) (а.с. 11-15 т. 1), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати комплекс маркетингових послуг на умовах та у встановлені Договором строки, а відповідач - замовляти та приймати послуги і оплачувати їх на умовах Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору вид та ціна послуг, що можуть бути надані згідно Договору, визначаються у Додатках до Договору, надання послуг, не передбачених конкретним Додатком, повинно бути узгоджено підписанням відповідного додатку до Договору.

Ціна на послуги погоджується сторонами у Додатках у національній валюті (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано Додаток № 1 (а.с. 16 т. 1), в якому сторони визначили, які саме послуги мають бути надані за Договором, місце їх надання та вартість. Вказане спростовує викладені в апеляційній скарзі посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не було встановлено, які саме послуги та їх ціну погодили сторони.

Згідно з п. 5.1 Договору надання послуг здійснюється на підставі прийнятих позивачем до виконання замовлень, надісланих відповідачем.

Вид та об'єм послуг, що надаються, узгоджується сторонами у замовленні, яке готується та надсилається відповідачем на адресу позивача окремо для кожного маршрутного періоду. У замовленні відповідач повинен вказати об'єм послуг, який йому необхідно отримати в рамках окремого календарного тижня (п.п. 5.2, 5.3, 5.4).

Згідно з п. 5.12 Договору, у разі ненадходження на адресу позивача нового замовлення на наступний маршрутний період, позивач надає послуги на підставі останнього замовлення, яке надійшло від відповідача.

Отже умовами Договору встановлено, що для визначення обсягів послуг, які має надати позивач, відповідач направляє позивачу замовлення, в якому визначає обсяги послуг, які мають бути надані протягом календарного тижня, проте, у разі ненадходження такого замовлення, позивач надає послуги в обсягах, які були визначені попереднім замовленням.

З матеріалів справи слідує, що послуги, надані в період з першого по шістнадцяте листопада 2014 року, відповідачем прийняті без зауважень (акт надання послуг № 779 від 16.11.2014), а відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного письмового замовлення відповідача щодо обсягів послуг, які позивач мав надавати починаючи з 17.11.2014, позивач мав їх надавати виходячи з обсягів, встановлених останнім направленим відповідачем замовленням.

Згідно з п. 1.5 Договору розрахунковий період - це проміжок часу в днях, який використовується позивачем для формування рахунків-фактур, актів здачі прийняття послуг, звітів про надані послуги. Календарний місяць складається з двох розрахункових періодів: з 1 по 15 число місяця, з 16 по останнє число місяця.

Розділом 6 Договору сторони встановили умови передачі та прийняття послуг:

- відповідач приймає за Договором послуги два рази на місяць на підставі наданих позивачем актів здачі-прийняття наданих послуг (п. 6.1);

- при здачі результатів наданих послуг позивач та відповідач підписують в 2-х примірниках акт здачі-прийняття наданих послуг та в 2-х примірниках звіт, доданий до акту (п. 6.2);

- акт здачі-прийняття наданих послуг має містити дату складання акту, вартість наданих за визначений період послуг (п. 6.3);

- акт здачі-прийняття наданих послуг та звіт надається позивачем два рази на місяць: до 16 числа місяця, в якому надавались послуги, і до 3 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги. Відповідач зобов'язаний підписати акт здачі-прийняття наданих послуг та звіт протягом 2-х робочих днів з моменту отримання від відповідача (п. 6.5);

- зауваження відповідача щодо якості наданих послуг приймаються протягом одного робочого дня з моменту їх фактичного надання. Позивач, отримавши від відповідача зауваження протягом вищевказаного терміну, повинен виправити помилки, які виникли в ході надання послуги. В разі, якщо послуги не виправлені протягом одного календарного дня з моменту отримання зауваження, відповідач не сплачує позивачу суму за ці послуги. Якщо позивач виправив зауваження відповідача протягом одного робочого дня з моменту зауваження, послуги сплачуються в повному обсязі (п. 6.6);

- у разі виявлення суттєвих недоліків по наданим послугам протягом одного робочого дня з моменту їх фактичного надання, відповідач зобов'язаний в той саме день, коли було виявлено суттєві недоліки, викласти їх у письмовому вигляді і надіслати на адресу позивача поштовим відправленням, цінним листом з повідомленням та викласти їх в електронному вигляді і надіслати на адресу електронної пошти уповноваженої особи позивача. Ненадання претензій по наданим послугам у письмовому вигляді підтверджує прийняття послуг відповідачем та по юридичним наслідкам рівноцінно підписанню акта здачі-прийняття наданих послуг (п. 6.7);

- якість наданих послуг вважається належною у разі ненадання відповідачем претензій в письмовому вигляді по наданим послугам (п. 6.8).

Отже, виходячи з умов Договору, позивач зобов'язаний два рази на місяць направляти на адресу відповідача акт здачі-прийняття наданих послуг та звіт, які відповідач зобов'язаний підписати протягом 2-х робочих днів з моменту отримання від відповідача; претензії щодо якості послуг відповідач має надавати протягом періоду їх надання шляхом викладення у письмовому вигляді і направлення на адресу позивача поштовим відправленням, цінним листом з повідомленням та викладенням в електронному вигляді і надсиланням на адресу електронної пошти уповноваженої особи позивача; відсутність претензій щодо якості послуг протягом відповідного періоду по юридичним наслідкам рівноцінно підписанню акта здачі-прийняття наданих послуг.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним в період з 17.11.2014 по 26.12.2014 за умовами Договору було надано послуг маркетингу на загальну суму 74 083,72 грн.

На підтвердження факту надання вказаних послуг позивачем до матеріалів справи залучено акти надання послуг № 815 від 30.11.2014, № 838 від 16.12.2014, № 843 від 26.12.2014 та відповідними звітами про надані послуги (а.с. 34-37, 39-42, 44-47 т. 1).

На підтвердження факту направлення вказаних документів, разом з відповідними рахунками на оплату відповідачу, до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії: фіскального чеку № 7690 від 05.01.2015 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01013 03658859, фіскального чеку № 8994 з описом вкладення та фіскального чеку № 0851 від 25.02.2015 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01013 03880551.

Відповідач вказані акти не підписав, проте, враховуючи, що матеріали справи не містять вчинених у встановленому Договором порядку, а саме, шляхом викладення у письмовому вигляді і направлення на адресу позивача поштовим відправленням, цінним листом з повідомленням та викладенням їх в електронному вигляді і надсиланням на адресу електронної пошти уповноваженої особи позивача, претензій відповідача щодо якості послуг, наданих позивачем в період з 17.11.2014 по 26.12.2014, за умовами Договору, який є обов'язковим для сторін, сам факт відсутності таких претензій свідчить про підписання спірних актів надання послуг.

З огляду на вказані обставини, посилання відповідача, викладені в письмових поясненнях від 06.10.2015 (надішли до канцелярії суду 07.10.2015 - примітка суду), на те, що спірні послуги надані не у повному обсязі та не якісно, колегією суддів до уваги не приймаються як недоведені.

Вказані обставини спростовують також посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не дослідив факти щодо складання позивачем звітів про надані послуги, чи приймались відповідні звіти відповідачем, з яких підстав звіти позивача були відхилені відповідачем, чи були усунені позивачем недоліки послуг згідно з зауваженнями відповідача.

Факт надання послуг позивачем підтверджується також наданими позивачем Протоколами зустрічей, які були складені відповідальними особами магазинів, в яких позивач за умовами Договору надавав відповідачу маркетингові послуги (а.с. 4-107 т. 2).

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджений факт надання позивачем відповідачу за Договором в період з 17.11.2014 по 26.12.2014 послуг на загальну суму 74 083,72 грн.

Відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача у порядку та розмірі, визначеному Договором (п. 4.1.2 договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору відповідач зобов'язаний надані з 1 до 15 числа послуги оплатити до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, а надані з 16 по останнє число місяця послуги оплатити до 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги, на підставі виставленого рахунку-фактури.

Згідно з п. 7.4 Договору, у випадку неотримання рахунку на оплату послуг від позивача, відповідач здійснює такі платежі в розмірі оплати за попередній місяць, при цьому позивач має право виставити додатковий рахунок на різницю між вартістю фактично наданих послуг і перерахованої відповідачем суми.

В пункті 7.8.1 Договору сторонами погоджено, що відповідач зобов'язаний здійснити передплату у розмірі 50 % від розрахункової вартості послуг за перший календарний місяць одноразово перед початком надання послуг. Вказана передплата вноситься в якості часткової оплати маркетингових послуг, які будуть надані востаннє перед розірванням Договору.

У випадку, якщо вартість послуг за календарний місяць, які будуть надані востаннє перед розірванням Договору, буде перевищувати загальну суму всіх переплат, здійснених до цього відповідачем, останній зобов'язаний залишок вартості оплатити в порядку, що передбачений пунктом 7.2 Договору (п. 7.8.6 Договору).

З наданої позивачем довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 30.04.2015 (а.с. 84 т. 1) слідує, що на виконання умов Договору 27.10.2014 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 28 000 грн., а 21.11.2014 - грошові кошти в сумі 22 527,88 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що грошові кошти в сумі 22 527,88 грн. відповідач сплатив в рахунок оплати за послуги, надані в період з 01.11.2014 по 16.11.2014 (акт надання послуг № 779 від 16.11.2014 на суму 22 527,88 грн. (а.с. 29 т. 1), а відтак, враховуючи, що останнім періодом надання послуг за Договором є період з 01.12.2014 по 26.12.2014, позивач правомірно зарахував грошові кошти в сумі 28 000 грн., які фактично є передплатою за Договором, в рахунок оплати послуг, наданих саме у вказаний період.

Отже, неоплаченими, з наданих в період з 17.11.2014 по 26.12.2014 залишились послуги на загальну суму 46 083,72 грн. (74 083,72-28 000).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 46 083,72 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46 083,72 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 8 751,82 грн. та штрафу в сумі 23 041,86 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 9.2 Договору за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день затримки оплати послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості.

Відповідно до п. 9.3 Договору, у разі якщо затримка по оплаті наданих послуг становить більше 30 календарних днів, відповідач сплачує штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8 751,82 грн. та штрафу в сумі 23 041,86 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 570,02 грн. та збитків від інфляції в сумі 18 093,58 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 570,02 грн. та збитків від інфляції в сумі 18 093,58 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 8 000 грн. слід зазначити таке.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат на послуги адвоката у цій справі в розмірі 8 000 грн. позивач надав суду копії укладеного 22.04.2015 між позивачем як клієнтом та Адвокатом Найдьоновим Євгеном Вячеславовичем договору про надання правової допомоги адвокатом № 22/04/15-1, ордеру на надання правової допомоги серія КВ №165951 від 22.04.2015, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5570, посвідчення адвоката України № КВ5570 від 17.03.2015, витяг з єдиного реєстру адвокатів України серія АА № 042689, довідки про взяття на облік платника податків № 1526540700401 від 21.04.2015, довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 30.04.2015, платіжного доручення від 23.04.2015, виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 91-102 т. 1) та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг № 11/06-1 від 11.06.2015 (а.с. 3 т. 2).

Як слідує з матеріалів справи, участь в судових засіданнях в якості представника позивача брав особисто адвокат Найдьонов Є. В.

З огляду на зазначені документальні докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку, що адвокат Найдьонов Є. В. входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, та правомірно стягнув з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 8 000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Посилання відповідача, викладені в письмових поясненнях від 06.10.2015 (надішли до канцелярії суду 07.10.2015 - примітка суду), на те, що Найдьонов Є. В. є працівником відповідача не підтверджуються жодним доказом, а відтак, до уваги колегією суддів не приймаються, як недоведені.

Щодо посилань відповідача на те, що розгляд справи фактично відбувся за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце судового засідання, що, відповідно до приписів чинного процесуального законодавств, в будь-якому випадку є підставою для скасування оспорюваного рішення, слід зазначити таке.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою суду від 25.05.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушене провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.06.2015.

Станом на 11.06.2015 до суду не надійшло повідомлення про отримання відповідачем вказаної ухвали, з огляду на що ухвалою суду від 11.06.2015 розгляд справі відкладено на 27.07.2015.

Ухвалою суду від 27.07.2015 продовжений строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 06.08.2015.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали суду від 25.05.2015 та від 11.06.2015 відповідачу вручені не були та повернулись на адресу суду з відмітками відділення зв'язку: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 165-167,191-193 т. 1), проте ухвалу суду від 27.07.2015 відповідач отримав 05.08.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 34532854 (а.с. 1 т. 2), проте в судове засідання представників не направив і жодних письмових пояснень по суті спору не надав.

У ч. 3 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 зазначено, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Частина 1 ст. 64 ГПК України встановлює, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що станом на 19.05.2015 місцезнаходженням відповідача є: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66.

Ухвали від 25.05.2015 від 11.06.2015 та від 27.07.2015 суд першої інстанції направляв саме за адресою відповідача: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що судом першої інстанції вчинено всіх можливих дій для повідомлення відповідача про час та місце судових засідань по цій справі, чим спростовуються послання відповідача на те, що розгляд справи відбувся за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце судового засідання.

Щодо заявленого відповідачем в судовому засіданні 07.10.2015 усного клопотання про залучення до матеріалів справи доданих ним до письмових пояснень (надійшли до канцелярії суду 07.10.2015 - примітка суду) електронних листів від 22.12.2014 та від 25.12.2014 слід зазначити таке.

Враховуючи, що апелянт додав ці документальні докази до апеляційної скарги, на дату прийняття спірного рішення зазначених документальних доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

В судовому засіданні 07.10.2015 в якості причин неподання вказаного доказу до суду першої інстанції відповідач послався на те, що ухвали суду першої інстанції він не отримував, що позбавило його можливості подати докази по суті спору, та на постійні відрядженнях керівника відповідача і відсутність в штаті відповідача юриста.

Виходячи з приписів ст. 33 ГПК України, саме на відповідач покладених обов'язок довести обставини, на які він посилається в обґрунтування заявленого клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Проте, факт неотримання відповідачем всіх ухвал суду першої інстанції спростовується наявними в матеріалах справи доказами, в той час як жодного доказу на підтвердження як факту перебування керівника відповідача у відрядженнях в період розгляду судом першої інстанції вказаної справи, так і факту відсутності в штаті відповідача юриста або будь якої іншої особи, уповноваженої на представлення інтересів відповідача в судових органах, відповідачем не надано.

Відповідач не наводить жодних інших обґрунтувань щодо неможливості подання електронних листів від 22.12.2014 та від 25.12.2014 до суду першої інстанції, а відтак, посилання відповідача на неможливість подачі вказаних листів суду першої інстанції до уваги колегією суддів не приймаються як недоведені.

За таких обставин, додані відповідачем до письмових пояснень від 06.10.2015 (надійшли до канцелярії суду 07.10.2015) електронні листи від 22.12.2014 та від 25.12.2014 як додаткові докази при розгляді апеляційної скарги колегією суддів не приймаються.

Клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів, а саме належних і допустимих доказів надання позивачем спірних послуг, якими, на думку відповідача, є звіти з сайта позивача, задоволенню також не підлягає з огляду на те, що наявними в матеріалах справи належними доказами доведено факт надання позивачем відповідачу спірних послуг на заявлену до стягнення суму.

При цьому, посилання відповідача на неспівпадіння форми звітів, розміщених на сайті позивача, які позивач згідно з п. 3.1.2 Договору мав розміщати на своєму сайті, з формою звіту, узгодженою сторонами у Договорі, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від зобов'язання оплатити надані позивачем за Договором послуги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/13103/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн».

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Альтерн» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/13103/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі № 910/13103/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13103/15.

Повний текст постанови складено: 12.10.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха